Справа № 461/948/22
Провадження № 1-кп/461/85/25
04.11.2025 року Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Львові кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12021141360000790 від 30.11.2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, -
в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021141360000790 від 30.11.2021 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 190 КК України.
Ухвалою суду від 10.02.2022 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 07.12.2021 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з правом внесення застави в сумі 136200. У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок, ОСОБА_4 звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України. У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_4 покладаються такі обов'язки: - прибувати до слідчого, прокурору або суду за кожною вимогою; - не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - утримуватися від спілкування із свідком у даному кримінальному провадженні; - здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за наявності).
ОСОБА_4 було внесено визначену слідчим суддею заставу та звільнено з ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.
Ухвалами Галицького районного суду м. Львова від 25.08.2022, 27.04.2023, 09.11.2023 ОСОБА_4 оголошувалась в розшук.
Згідно з інформацією, отриманою від ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області, 02.04.2023 ОСОБА_4 покинула територію України.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.05.2024 обвинуваченій ОСОБА_4 змінено в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» без визначення розміру застави. Звернуто заставу, сплачену на виконання ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 07.12.2021, в дохід держави. Оголошено обвинувачену ОСОБА_4 в міжнародний розшук. Надано дозвіл на затримання обвинуваченої ОСОБА_4 з метою її приводу в суд для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 31.03.2025 обвинуваченій ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України, оголошено її в міжнародний розшук та судове провадження зупинено.
Відповідно до повідомлення НЦБ Інтерполу у Федеративній Республіці Німеччина 27.08.2025 в м. Дамме ОСОБА_4 затримано у зв'язку з розшуком Галицьким районним судом м. Львова для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
03.11.2025 правоохоронними органами Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_4 видано правоохоронним органам України та останню затримано працівниками Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області, про що складено відповідний протокол.
Оскільки місцезнаходження обвинуваченої встановлено та останню було затримано, обставини, що стали причиною зупинення провадження по справі відпали, суд приходить до висновку про необхідність відновлення провадження у справі.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила суд призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні; вважає, що під час досудового розслідування були дотримані вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає, кримінальне провадження підсудне Галицькому районному суду м.Львова.
Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник заперечили щодо призначення судового розгляду.
Захисник ОСОБА_5 подав до суду клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Подане клопотання мотивує тим, що обвинувальний акт було скеровано до суду після закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру. Вважає, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні завершувався 06.02.2022. Разом з тим, 03.02.2022 ОСОБА_4 повідомлено про завершення досудового розслідування, надано доступ до матеріалів кримінального провадження та вручено обвинувальний акт. На думку захисника ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_7 , який ознайомився з матеріалами кримінального провадження 08.02.2022, не може бути стороною кримінального провадження, оскільки в останнього відсутні будь-які повноваження захисника, передбачені ст.50 КПК України. Ордер, виписаний ОСОБА_7 серії ЛВ №173428 від 22.12.2021, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки такий не згенерований онлайн через «Особистий кабінет адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, та в ньому зазначено орган, в якому надається правова допомога - ГУ НП у Львівській області. Окрім цього, в матеріалах кримінального провадження відсутній договір між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про надання правової допомоги, а долучення лише ордеру належним чином не підтверджує повноважень захисника. Обвинувальний акт надійшов на розгляд до Галицького районного суду м.Львова 09.02.2022. Наведене, на думку захисника, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті, а тому просить суд клопотання задоволити та закрити кримінальне провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України.
Прокурор заперечила клопотання захисника. Вказує на те, що строк ознайомлення адвоката з матеріалами кримінального провадження не включається у строки досудового розслідування, а тому обвинувальний акт скеровано до суду у межах строку. Просить відмовити у задоволенні клопотання адвоката про закриття кримінального провадження.
Представник потерпілого заперечив клопотання захисника про закриття кримінального провадження. Підтримав клопотання прокурора про призначення справи до судового розгляду.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ч.3 ст.219 КПК України визначено, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з п.10 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
З наданих суду матеріалів встановлено, що в провадженні СВ ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області перебувало кримінальне провадження №12021141360000790 від 30.11.2021, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
03.02.2022 прийнято рішення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Цього ж дня ОСОБА_4 ознайомилась з матеріалами досудового розслідування та отримала обвинувальний акт.
В ході досудового розслідування захист ОСОБА_4 здійснював захисник ОСОБА_7 на підставі ордеру серії ЛВ №173428 від 22.12.2021 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №772 від 03.12.1998, які долучено до матеріалів досудового розслідування.
08.02.2022 захисник ОСОБА_7 ознайомився з матеріалами досудового розслідування, про що свідчить його підпис в протоколі надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Згідно вимог ч.5 ст.219 КПК України, строк ознайомлення з матеріали досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Таким чином, період з 04.02.2022 по 08.02.2022 не включається у строк досудового розслідування, а тому звернення до суду з обвинувальним актом 09.02.2022 відбулось в межах строку досудового розслідування.
Щодо форми ордеру адвоката ЛВ №173428 від 22.12.2021, то пунктом 4 рішення Ради адвокатів України від 12.04.2019 року №41 «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції» дозволено адвокатам України в строк до 01 січня 2022 року використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону.
Згідно з п.5 вказаного рішення, типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні).
Встановлено, що адвокатом ОСОБА_7 було оформлено ордер серії ЛВ №173428, такий виготовлений друкарським способом 22.12.2021 року (тобто в межах строку, що дозволений відповідним актом) і такий ордер діє до закінчення повноважень адвоката ОСОБА_7 у справі ОСОБА_4 .
Відтак, по своїй формі ордер відповідає вимогам чинного законодавства України та дозволений до використання.
Щодо зазначення в ордері органу, в якому надається правова допомога - ГУ НП Львівській області, хоча процесуальні дії відбувались в ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області, то таке не є порушенням чинного законодавства України, оскільки ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області є структурним підрозділом ГУ НП у Львівській області.
Стосовно відсутності в матеріалах досудового розслідування договору про надання правової допомоги між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , то відповідно до ч.1 ст.50 КПК України, повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: (1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; (2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
При цьому, за ч.2 цієї статті, встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред'явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.
Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №752/11464/16-к та Об'єднана палата ККС Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №648/3629/17 зазначили, що ордер і договір є документами, які в рівному ступені посвідчують існування договірних відносин між адвокатом і його клієнтом.
Відтак, для підтвердження повноважень захисника достатньо долучити копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та договір чи ордер.
Таким чином, адвокатом ОСОБА_7 було належним чином оформлено документи для захисту ОСОБА_4 у кримінальному провадженні.
Також встановлено, що слідчим було допущено захисника ОСОБА_7 як захисника ОСОБА_4 , а також ОСОБА_7 допущено слідчим суддею Личаківського районного суду м.Львова під час вирішення питання про скасування арешту тимчасово вилученого майна, як захисника ОСОБА_4 (ухвала №463/510/22).
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що клопотання захисника не підлягає до задоволення.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України.
Підстав для прийняття рішень передбачених п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України немає.
Перевіривши підставність надіслання обвинувального акту відповідно до ст.314 КПК України, заслухавши висновок прокурора та думку інших учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, суд вважає, що кримінальне провадження підсудне Галицькому районному суду м. Львова, підготовлене та підлягає до судового розгляду.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відновлення провадження у справі та вважає за необхідне кримінальне провадження прийняти до провадження та призначити до судового розгляду.
Окрім цього, прокурор ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, покликаючись на те, що беручи до уваги факт виїзду ОСОБА_4 за кордон, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , очевидну суспільну небезпеку обвинуваченої, відсутність в останньої постійного місця проживання на території Львівської області, та те, що у разі доведеності її вини їй загрожує реальний термін покарання до 8 років позбавлення волі, перебування тривалий час в розшуку та затримання на території іноземної держави, менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та виконання покладених на обвинувачену обов'язків, оскільки об'єктивно будуть існувати можливості для переховування суду, вчинення інших злочинів, перешкоджання кримінальному провадженню, незаконного впливу на свідків та потерпілого як безпосередньо, так і за посередництвом сторонніх осіб, тому застосування стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою може запобігти вказаним ризикам. Просить клопотання задовольнити.
Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник просили відмовити в задоволенні клопотання, покликаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначили, що даний запобіжний захід є занадто суворим.
Представник потерпілого заперечив клопотання сторони захисту та підтримав клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить наступного висновку.
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи домашній арешт та тримання під вартою (статті 131,176,1981,183).
До заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до частини другої статті 131 Кодексу, посеред іншого, належать запобіжні заходи, якими згідно ст.176 Кодексу є особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст.148 КПК України запобіжні заходи вибираються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам уникнути від дізнання, досудового слідства та суду, перешкодити встановленню істини в кримінальній справі, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до загальних положень про запобіжні заходи, такі обираються виключно з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, зокрема, для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених нормами КПК.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання особи, стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за її відсутності, не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.
Враховуючи санкцію ч. 3 ст.190 КК України, кримінальний процесуальний кодекс України дозволяє застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст.148 КПК України запобіжні заходи вибираються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам уникнути від дізнання, досудового слідства та суду, перешкодити встановленню істини в кримінальній справі, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Обґрунтованість підозри/обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами у кримінальному провадженні: протоколом огляду місця події від 29.11.2021; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 30.11.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 30.11.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 01.12.2021; протоколом огляду місця події від 01.12.2021; протоколом огляду місця події від 01.12.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 02.12.2021; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.12.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 02.12.2021; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.12.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 02.12.2021; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.12.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 02.12.2021; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.12.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 02.12.2021.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри/обвинувачення, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок обвинуваченої ОСОБА_4 із вчиненням даного кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого судового слідства у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Беручи до уваги наявність обґрунтованої підозри/обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, суд вважає, що є достатні підстави стверджувати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме:
переховування обвинуваченої ОСОБА_4 від суду існує та обумовлений можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а також існування умов для життя підозрюваної ОСОБА_4 в умовах розшуку, можливості її переховування як на території України, так і за межами України. Так, ОСОБА_4 з моменту скерування обвинувального акта на розгляд до Галицького районного суду м. Львова в судові засідання не з'являлася, неодноразово оголошувалась в розшук та переховувалась за межами України, де її місцеперебування встановлено та в подальшому видано в Україну;
незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному проваджені, оскільки, враховуючи встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки на даний час ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштована.
Суду не надано жодних доказів стосовно наявності можливості забезпечення виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків.
За відсутності достатніх гарантій належного виконання процесуальних обов'язків обвинуваченою у разі зміни запобіжного заходу, інші запобіжні заходи можуть не запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи факт виїзду ОСОБА_4 за кордон, невиконання нею обов'язків, які були покладені ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 07.12.2021, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , очевидну суспільну небезпеку обвинуваченої, відсутність в останньої постійного місця проживання на території Львівської області, та те, що у разі доведеності її вини їй загрожує реальний термін покарання до 8 років позбавлення волі, перебування тривалий час в розшуку та затримання на території іноземної держави, менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та виконання покладених на обвинувачену обов'язків, оскільки об'єктивно будуть існувати можливості для переховування суду, вчинення інших злочинів, перешкоджання кримінальному провадженню, незаконного впливу на свідків та потерпілого як безпосередньо, так і за посередництвом сторонніх осіб, тому застосування стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою може запобігти вказаним ризикам.
Наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання обвинуваченій менш суворого запобіжного заходу.
В силу змагальності сторін кримінального провадження захистом не спростовано тверджень прокурора, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти існуючим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Таким чином, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу обвинуваченій відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Як було встановлено, у даному провадженні ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 07.12.2021 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з правом внесення застави в сумі 136 200 грн. ОСОБА_4 внесено визначену слідчим суддею заставу та звільнено з ДУ «Львівська установа виконання покарань №19».
Разом з тим, ОСОБА_4 в судові засідання не з'являлась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що очевидно свідчить про ухилення обвинуваченої від явки до суду та умисне невиконання нею відповідних обов'язків, покладених на нею ухвалою слідчого судді Личаківського районного суд м. Львова від 07.12.2021, у зв'язку з чим заставу звернуто в дохід держави ухвалою суду від 27.05.2024.
Таким чином, враховуючи ч.4 ст.183 КПК України, приходжу до висновку не визначати розміру застави.
Керуючись ст.ст.2, 176-178, 183, 193, 282, 291, 314-316 КПК України, суд, -
відновити зупинене судове провадження у кримінальному провадженні № 12021141360000790 від 30.11.2022 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова від 31.03.2025.
Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України - прийняти до провадження Галицького районного суду м. Львова.
Справу призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Галицького районного суду м. Львова (м.Львів, вул. Чоловського, 2) на 11.11.2025 року о 10.30 год.
Клопотання прокурора задоволити.
Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який обрано ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 31.03.2025, у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», строком на 60 днів з моменту затримання, тобто до 01.01.2026 року включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в частині застосування запобіжного заходу до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст складено 05.11.2025
Суддя ОСОБА_1