Справа №: 953/10819/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/1350/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: застосування запобіжного
заходу
04 листопада2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме прокурора, належним чином повідомленого про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 14.10.2025, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого, погоджене прокурором, застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 10 грудня 2025 року включно, без визначення застави.
Зобов'язано слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_6 про тримання під вартою останнього.
Вимоги апеляційної скарги, з узагальненими доводами особи, яка її подала.
На вищевказану ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, яку в подальшому доповнив. Апеляційна скарга містить прохання про скасування ухвали і постановлення нової, якою він просить обрати стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або визначити розмір застави.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що слідчим суддею не доведено наявність реальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Захисник вказує, що при обранні запобіжного заходу слідчим суддею не було враховано вимоги ст.178 КПК України щодо всебічного аналізу особи підозрюваного.
Наголошує, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, проживає разом із дружиною та малолітньою дитиною.
Звертає увагу, що підозрюваний характеризується позитивно, бере активну участь у волонтерській діяльності, має відзнаки, нагороди та грамоти.
Підкреслює, що раніше ОСОБА_6 сумлінно виконував покладені процесуальні обов'язки, не порушував їх, не має наміру ухилятися від органів досудового розслідування чи суду.
У зв'язку з цим захисник вважає, що застосування до підозрюваного виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є безпідставним, оскільки слідчий суддя не дослідив можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Також наголошує, що ухвала не відповідає вимогам ст.370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості, а слідчим суддею не забезпечено належного балансу між правом особи на свободу та інтересами правосуддя, як того вимагає практика ЄСПЛ.
Робить висновок, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень за ч.2 ст.146 та ч.4 ст.187 КК України є необґрунтованою, так як не містить об'єктивних відомостей для переконання, що він причетний до будь-якої злочинної діяльності.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник ОСОБА_7 брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та підтримав подану апеляційну скаргу. Підозрюваний ОСОБА_6 також брав участь у засіданні за допомогою відеоконференцзв'язку, підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити.
Прокурор про дату та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Від прокурора жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, не надходило. На особистій участі він також не наполягав.
Беручи до уваги вищевказане, а також враховуючи вимоги ч.4 ст.405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника та думку підозрюваного, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025220000001191 від 11.10.2025 за ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 10.10.2025, перебуваючи у невстановленому під час досудового розслідування місці, вступив у злочинну змову із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, з метою викрадення потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та заволодіння грошовими коштами останнього.
Так, ОСОБА_6 , будучи обізнаним про рід діяльності потерпілого ОСОБА_11 , його матеріальний стан, маршрути пересування та транспортний засіб, переслідуючи корисливу мету незаконного збагачення, розробив спільно з вищевказаними учасниками план вчинення вищевказаних протиправних дій.
10.10.2025 приблизно о 17:00 год. потерпілий ОСОБА_11 прибув до пункту обміну валют за адресою: м.Харків, вул.Науки, 10, на автомобілі марки «Mazda», р.н. НОМЕР_1 , який залишив на розі вул.Данилевського та пр.Науки у м.Харкові та попрямував до вказаного пункту обміну валюти, де у касі отримав грошові кошти у розмірі 14 600 євро, які поклав до передньої кишені своєї кофти.
В цей час ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та невстановлені в ході досудового розслідування особи, діючи відповідно до заздалегідь розробленого плану, озброївшись вогнепальною зброєю, засобами позбавлення волі у вигляді пластикових стягів, формою військового зразка та балаклавами, з метою приховання своєї зовнішності, прибули на автомобілі марки «MERCEDES-BENZ VITO», без номерів, чорного кольору на вул.Данилевського у м.Харкові та встали позаду автомобіля «Mazda», на якому прибув ОСОБА_11 .
В свою чергу ОСОБА_10 , з метою виконання відведеної йому ролі, прибув в указане місце, де знаходились його спільники та потерпілий, на автомобілі марки «AUDI Q7», р.н. іноземної реєстрації НОМЕР_2 , та здійснював спостереження, забезпечував конспірацію та контроль за обстановкою у разі появи сторонніх осіб під час вчинення активних дій його спільниками стосовно потерпілого.
Приблизно о 17:05 год. ОСОБА_11 , вийшовши з пункту обміну валют, та маючи у передній кишені своєї кофти грошові кошти у сумі 14600 євро, підійшов до свого автомобіля.
В цей час із автомобіля марки «MERCEDES-BENZ VITO» вийшли чотири особи, серед яких ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , та діючи спільно, умисно, з корисливих мотивів, згідно зі заздалегідь розробленим планом, підійшли до ОСОБА_11 , демонструючи наявність вогнепальної зброї, використовуючи чисельну перевагу, елементи залякування, застосовавши фізичну силу, помістили останнього до салону автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO», чим фактично позбавили потерпілого волі.
У салоні вказаного автомобіля ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та невстановлені в ході досудового розслідування особи надягнули на обидві руки ОСОБА_11 пластикові стяжки, балаклаву зеленого кольору на голову, а також, з метою подолання супротиву, приставили до тулуба потерпілого предмет, схожий на пістолет, наказавши при цьому не робити дурниць.
Після чого, ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та невстановлені в ході досудового розслідування особи, разом із ОСОБА_11 , який позбавлений волі вільно пересуватись, на автомобілі марки «MERCEDES-BENZ VITO» рушили по пр.Науки, залишивши місце викрадення, а ОСОБА_10 , впевнившись, що викрадення не привернуло зайвої уваги, на автомобілі марки «AUDI Q7» рушив за ними з метою забезпечення прикриття співучасників.
Продовжуючи реалізацію свого спільного прямого злочинного умислу, направленого на заволодіння належних ОСОБА_11 грошових коштів шляхом нападу на останнього із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, усвідомлюючи протиправність та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та свідомо бажаючи їх настання, під час руху, перебуваючи у салоні автомобіля ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , спільно з невстановленими в ході досудового розслідування особами, завдали декілька ударів в обличчя ОСОБА_11 , подолавши супротив останнього, та, згідно з консультативним висновком спеціаліста №10/11914, завдали забою м'яких тканин обличчя та носа; після чого заволоділи грошовими коштами потерпілого, які знаходилися у кишені його кофти, у сумі 14 600 євро, та повідомили, що зараз вони прямують до місця, де із ОСОБА_11 буде спілкуватися «головний».
Вказані особи погрожували ОСОБА_11 фізичною розправою, повідомляли, що їм відомо про наявність великих сум грошових коштів у останнього, які той має віддати вказаним особа та в подальшому співпрацювати із ними.
Під час руху, приблизно через 50 хвилин після викрадення, потерпілого ОСОБА_11 у невстановленому в ході досудового розслідування місці, не знімаючи балаклави з обличчя останнього, пересадили з автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO» до іншого, невстановленого в ході досудового розслідування, автомобіля, на якому останні попрямували до невстановленого в ході досудового розслідування місця.
Приблизно через 30 хвилин після пересадки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та невстановлені в ході досудового розслідування особи, виконуючи вказівки ОСОБА_6 , перемістили ОСОБА_11 до невстановленого в ході досудового розслідування підвального приміщення, де продовжуючи реалізацію свого прямого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами потерпілого, застосовуючи психологічне насильство, демонструючи вогнепальну зброю та стріляючи поруч із ним, шляхом погроз застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, змусили ОСОБА_11 переказати 10.10.2021 в період з 21:00 до 23:50 грошові кошти у криптовалюті на наданий ОСОБА_6 криптогаманець із номером TH5a7fgN8sjhlJ5r7PLDfVFNcMtZiULgbt чотирма транзакціями: 22516 USDT, 12677 USDT, 23427 USDT та 25000 USDT, що згідно зі статтею 179-1 ЦКУ є цифровою річчю та має майнову цінність, загальною сумою 83 620 USDT, що еквівалентно 83 620 доларів США та грошовими коштами у сумі 14600 євро, якими останні заволоділи раніше.
Після чого, 11.10.2025 приблизно о 02:00 год., заволодівши вказаними грошовими коштами потерпілого, маючи реальному змогу ними розпоряджатись, невстановлені в ході досудового розслідування особи помістили ОСОБА_11 у невстановлений в ході досудового розслідування автомобіль і, перебуваючи у русі приблизно 2 години, постійно змінюючи напрямки руху, розвороти з метою приховання та конспірації місця утримання, відвезли останнього до центру смт.Безлюдівка, Харківського району, де залишили ОСОБА_11 на узбіччі та попрямували трасою у напрямку м.Ізюм Харківської області.
12.10.2025 о 12:30 год. підозрюваного ОСОБА_6 затримано в порядку ст.208 КПК України.
Крім того, 13.10.2025 о 02:45 год. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України.
Враховуючи це, 14.10.2025 до Київського районного суду м.Харкова надійшло клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , погоджене з прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_12 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківській слідчий ізолятор» на строк досудового розслідування без визначення розміру застави., зпосиланням на тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється останній, та наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
В обґрунтування підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий послалася на зібрані під час досудового розслідування матеріали, як окремо, так і всі у сукупності, а саме: протокол допиту потерпілого ОСОБА_11 від 11.10.2025; протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_11 від 13.10.2025; протокол огляду предметів від 11.10.2025; протокол огляду місця події від 11.10.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 11.10.2025; протокол допиту ОСОБА_14 від 11.10.2025; протокол затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_6 ; протокол огляду місця події від 12.10.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 13.10.2025; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_15 від 13.10.2025; протокол огляду місця події від 13.10.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 13.10.2025; інші матеріали кримінального провадження у своїй сукупності.
Задовольняючи клопотання слідчого та обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя визнав обґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, яка підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, та встановив наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Виходячи з відомостей щодо особи підозрюваного, який офіційно не працює, одружений, має доньку, раніше в силу ст.89 КК України не судимий, але підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146 КК України, яке є нетяжким злочином; ч.4 ст.187 КК України, яке є особливо тяжким злочином (санкція ч.2 ст.146 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; санкція ч.4 ст.187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна), не виключена можливість переховування останнього від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити мобільні термінали, засоби зв'язку та інші предмети та/або документи, що використовувались для вчинення кримінального правопорушення, які на даний час органом досудового розслідування не виявлені.
Враховуючи, що ризик впливу на свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань та дослідження їх судом, а ОСОБА_6 має реальну можливість впливати на вказаних осіб у даному кримінальному провадженні, в тому числі на тих, яким відомо про вчинення кримінальних правопорушень, не можна виключати можливість такого впливу підозрюваного на останніх з метою зміни їх свідчень на свою користь.
Разом з цим колегія суддів погоджується з наявністю ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки, враховуючи обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146 та ч.4 ст.187 КК України, а саме: викрадення людини з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, а також нападу з метою заволодіння чужим майном, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, є достатні підстави вважати, що підозрюваний може не зупинитися перед вчиненням інших кримінальних правопорушень.
Крім того, слідчим суддею вивчалась можливість застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'якого або альтернативного запобіжного заходу, що спростовує доводи захисника про протилежне.
Так, згідно з ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Як було зазначено вище, ОСОБА_6 повідомлено про підозру, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та поєднаному з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану.
При цьому, колегія суддів констатує, що погроза застосування насильства є формою психологічного впливу на потерпілого, що викликає реальні побоювання її реалізації.
Відповідно до консультативного висновку спеціаліста КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф.O.І.Мещанінова» ХМР від 12.10.2025, потерпілому ОСОБА_11 встановлено діагноз - забої м'яких тканин обличчя, носу, що в свою чергу спричинило страждання останнього.
Враховуючи вищевикладене, а також підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, слідчим суддею було зроблено вмотивований висновок про те, що обґрунтованість підозри у вчиненні злочинів на даному етапі розслідування не дозволяє застосувати до підозрюваного інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, з чим погоджується і апеляційний суд.
У зв'язку з викладеним застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, інкримінованих підозрюваному, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146 та ч.4 ст.187 КК України, а саме викрадення людини з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, а також нападу з метою заволодіння чужим майном, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, тобто за тяжких обставин, в яких опинилося суспільство, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності забезпечення високих стандартів захисту прав та інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваного стосовно недоведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст.370 КПК України.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, проживає разом із дружиною та малолітньою дитиною, характеризується позитивно, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки ці обставини існували на час подій, які йому інкримінуються, і вони не стали стримуючим фактором для підозрюваного при вчиненні протиправних діянь.
Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Більше того, вказані обставини були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.
Що стосується доводів захисника щодо непричетності підозрюваного до будь-якої злочинної діяльності, колегія суддів зазначає, що на даній стадії кримінального провадження не вирішується питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та її винуватості у його вчиненні, оскільки ці питання розглядаються судом під час ухвалення вироку відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України. На цьому етапі встановлюється лише наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі матеріалів, поданих стороною обвинувачення разом із клопотанням.
З огляду на викладене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , слідчий суддя, виходячи з наявних матеріалів клопотання, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, з огляду на обставини кримінального правопорушення, лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки слідчого судді щодо необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та не вбачається підстав для зміни раніше обраного останньому запобіжного заходу на більш м'який, а саме домашній арешт, або визначення розміру застави.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами поданої апеляційної скарги.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 176-206, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 14.10.2025 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 10.12.2025 включно, без визначення застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді
____________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4