Справа № 344/10364/25
Провадження № 33/4808/673/25
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.
Суддя-доповідач Васильєв
31 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю захисника адвоката Чеботарьової Ю.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто 605 гривень 60 копійок судового збору,-
Судом першої інстанції встановлено, що 08 червня 2025 року о 20 год. 45 хв. по вул. Тролейбусна, 18-А в м. Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Ford Mondeo» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п. 2.9.а ПДР України.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 09.09.2025 року та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована.
Вказує, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки всебічно не з'ясував усіх обставин події у справі про адміністративне правопорушення.
До початку судового розгляду захисником адвокатом Чеботарьовою Ю.В. було подано клопотання про долучення документів, зокрема доповненої апеляційної скарги та адвокатського запиту.
Зі змісту доповнень слідує, що апелянт вважає, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував обставини справи, розглянув справу поверхово, оскільки висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що з матеріалів справи вбачається, що огляд на стан сп'яніння було проведено з грубими порушеннями законодавства, адже біологічний матеріал було відібрано тільки в одну ємність. З огляду на це, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння слід вважати недійсними.
В судовому засіданні апеляційної інстанції від 09.10.2025 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги, просила скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, ОСОБА_1 надала суду пояснення в яких зазначила, що не заперечує факт керування транспортним засобом марки «Ford Mondeo», номерний знак НОМЕР_1 08 червня 2025 року приблизно о 20 год. 45 хв. Вказує, що вона посварилась з чоловіком, який є військовим та перебував на реабілітації після контузії у зв'язку з чим вона вжила велику кількість заспокійливих препаратів та поїхала до місця свого проживання на вул. Коновальця у м. Івано-Франківську. Стверджувала, що під час руху транспортного засобу свідок ОСОБА_2 , який керував іншим транспортним засобом, став її переслідувати та створював їй аварійну ситуацію внаслідок чого їй стало погано і вона проїхала перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора. Вказувала, що після того як вона зупинила свій транспортний засіб, вищевказаний свідок забрав в неї ключі від автомобіля та викликав працівників поліції. Зазначала, що вона дійсно відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння на місці події працівником поліції за допомогою спеціального приладу та погодилась пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі. Стверджувала, що вона не погоджується з висновком лікаря медичного закладу про перебування її у стані сп'яніння, оскільки вона була твереза і огляд було проведено лікарем медичного закладу з порушенням встановленого законом порядку.
За клопотанням захисника адвоката Чеботарьової Ю.В. розгляд провадження було відкладено з метою забезпечення права сторони захисту на отримання відповіді на адвокатський запит з медичного закладу. Однак, в наступне судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явилась та не повідомила про причини своєї неявки.
Зі змісту доводів захисника адвоката Чеботарьової Ю.В. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє їй представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за її відсутності.
Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення її становища у зв'язку з чим участь особи, яка притягається до відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Враховуючи наведене апеляційний суд вважав, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Чеботарьова Ю.В. підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просила скасувати постанову суду та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказувала, що відповіді отримані за адвокатським запитом не містять інформації, яка важлива для розгляду провадження, а тому вона не бажає долучати їх до матеріалів провадження.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд вважав безпідставним клопотання сторони захисту про залучення до участі у розгляді провадження прокурора, оскільки діючим КУпАП не передбачено як повноважного учасника судового розгляду особи, яка склала протокол, або прокурора і суд апеляційної інстанції не має права залучати до участі учасників судового розгляду повноваження, яких не визначено законом. Вищевказане питання є прерогативою законодавчої влади і не належить до компетенції суду. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, повноваженнями якої охоплюється внесення змін до чинного законодавства України, у тому числі й на виконання рішень міжнародної судової установи відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Зокрема, діючий Кодекс України про адміністративні правопорушення був прийнятий за часів панування радянської системи регулювання суспільних відносин, що була спрямована на побудову тоталітарної моделі держави, в якій не було місця для справжніх демократичних цінностей, поваги до прав та свобод громадян, визначених Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №355957 від 09 червня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 08.06.2025 року о 20 год. 35 хв. в м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, керувала ТЗ Форд Мондео д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився в медичному закладі, результат позитивний, згідно висновку лікаря-нарколога №223 від 08.06.2025 року, чим порушив п.2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 1).
Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що вона звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол складений уповноваженою особою - поліцейським 1 взводу 1 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області сержантом поліції Кухарєвим А.О. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 .
При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 була присутня при його складанні, ознайомлена із його змістом, їй були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено (дослівно): «була неправа».
У протоколі зазначено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться в Івано-Франківському міському суді.
Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія було вилучене посвідчення водія НОМЕР_2 та виданий тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом ТЗ181211.
На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримала копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується її власноручним підписом.
Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, за допомогою приладу Драгер Алкотест 0286, огляд не проводився, оскільки водій відмовилася, що засвідчила власним підписом. (а.с. 2)
Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд враховуючи, що презумпція невинуватості є одним з основоположних конституційних принципів судочинства, вважає, що доводи апелянта про фальсифікацію протоколу про адміністративне правопорушення та отримання неправомірної вимоги працівниками поліції, можуть бути належним чином перевірені тільки в межах відповідного кримінального провадження, оскільки свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з даними направлення в КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 08.06.2025 року, внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови (а.с. 3).
Відповідно до висновку №223 від 08.06.2025 року, який складений згідно результатів огляду ОСОБА_1 у КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР», остання перебувала в стані алкогольного сп'яніння. (а.с. 4)
Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_3 від 08.06.2025, вбачається, що рухаючись по вул. Галицька, 08.06.2025 о 20 год. 45 хв. в місті Івано-Франківськ помітив транспортний засіб Форд Мондео НОМЕР_3 , який виїхав на зустрічну смугу створивши аварійну ситуацію і продовжив рух. Він слідував за цим авто, потім помітив, як це авто проїхало на червоне світло на перехресті вул. Тролейбусна-Хіміків, після цього викликав наряд поліції. (а.с. 5)
Зокрема, зі змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що вищевказаний свідок був допитаний в суді першої інстанції та надав пояснення , які за своїм змістом аналогічні його письмовим поясненням, які долучені до матеріалів провадження.
До матеріалів справи долучено: копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4926526 (а.с. 6), заявку про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою СМС-повідомлення (а.с. 7), інформацію щодо посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 8).
Зокрема, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4926526 вбачається, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення пов'язане із рухом транспортного засобу на червоний сигнал світлофору. (а.с. 6),
Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволять повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 9).
Відеозаписом зафіксовано як працівники поліції прибувають на місце виклику та уточнюють обставини події, що відбулася. Встановлюють, що особа, яка викликала працівників поліції, стверджує, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення та керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 просять надати посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Далі ОСОБА_1 пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Алкотест Драгер, оскільки працівник поліції вбачав у неї ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Перед проходженням оглядом ст. 268 КУпАП та ст.63 Конституції України. ОСОБА_1 роз'яснили, що у разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова прирівнюється за своїми правовими наслідками до перебування в стані сп'яніння. Водій відмовилася від проходження огляду, після цього їй запропонували проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння. Спочатку ОСОБА_1 відмовлялась від проходження огляду в медичному закладі, однак в подальшому погодилася пройти такий огляд. Після цього свідок ОСОБА_3 надав свої письмові пояснення щодо події, яка відбулася. Далі працівник поліції разом із ОСОБА_1 направилися до КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР», працівник поліції складав відповідне направлення на медичний огляд. Згодом у медичному закладі лікарем був проведений огляд ОСОБА_1 , яка була обстежена лікарем медичного закладу та пройшла тест за допомогою приладу алкотестер Драгер у медичному закладі, результат якого виявився позитивним та склав 2,11% проміле. В подальшому, лікар медичного закладу склав висновок огляду, працівники поліції отримали його копію та поїхали на місце зупинки транспортного засобу для складання адміністративних матеріалів. Згодом ОСОБА_1 ознайомили зі складеними адміністративними матеріалами.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останньої ознаки алкогольного сп'яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 1.4 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 7 Порядку направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Апеляційний суд неодноразово звертав у своїх рішеннях увагу на те, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог Інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи та застосовує різні методи дослідження з метою виявлення стану алкогольного або наркотичного сп'яніння і на підставі сукупності отриманих даних, оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, як особа яка має спеціальні знання та кваліфікацію і несе правову відповідальність за правильність свого висновку.
Апеляційний суд вважає, що під час апеляційного розгляду не встановлені обставини, які свідчать про те, що вищевказаний медичний висновок щодо перебування ОСОБА_1 у стані сп'яніння не відповідає дійсності та зроблений з порушенням вимог, які регламентують його проведення.
В результаті перевірки вищевказаних доводів апеляції не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.
Апеляційний суд вважає, що вищевказаний висновок зроблений лікарем ОСОБА_4 КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» за 3223 від 08.06.2025 року в межах наданих повноважень, відповідає вимогам Інструкції, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився медичний огляд, часу та місця його проведення.
Апеляційний суд неодноразово зазначав, що результати огляду на стан сп'яніння не можуть вважатися беззаперечним доказом, який має заздалегідь встановлену силу, оскільки суд приходить до висновку про винуватість у вчиненні правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх наявних у справі доказів.
Апеляційний суд приймає до уваги, що огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я проводиться у відповідності до вимог ст.266 КУпАП з метою відсторонення водія транспортного засобу від керування цим транспортним засобом.
За таких обставин, результати огляду на стан сп'яніння, який був проведений поліцейським або висновок лікаря медичного закладу щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів не можуть бути визнані єдиним та достатнім доказом, який поза розумним сумнівом доводить перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння, оскільки це питання вирішується судом внаслідок дослідження сукупності всіх доказів по справі.
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що питання щодо доведеності факту перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння повинно бути вирішено судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, на підставі об'єктивної оцінки сукупності зібраних доказів з погляду їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов'язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік.
Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв