Справа № 346/4015/25
Провадження № 22-ц/4808/1432/25
Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В.
Суддя-доповідач Максюта
05 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Бойчука І.В., Баркова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів та зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Атаманюк Володимир Михайлович, на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року, постановлену суддею Махно Н.В. в м. Коломия Івано-Франківської області,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Атаманюк В.М., звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів та зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 08 серпня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Залишаючи без руху позовну заяву, суд зазначив, що позбавлений реальної можливості надати об'єктивну оцінку інформації наведеній позивачем у змісті позову та долучених до нього документах, тому позивач зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а також надати документи, зокрема: договір про надання банківських послуг та інші підтверджуючі документи. Також суд зазначив, що позивачу необхідно для підтвердження сплати судового збору надати квитанцію про сплату судового збору.
У межах встановленого судом строку до суду від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів та зобов'язання відновити залишок коштів на рахунку повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що недоліки позовної заяви усунуто лише частково. Представник позивача подав квитанцію про сплату судового збору, а також копію адвокатського запиту, в якому представник позивача просить надати копію Договору про надання банківських послуг, укладеного з АТ «Універсал Банк». Також суд в ухвалі від 08 серпня 2025 року зазначав щодо викладення змісту позовних вимог та обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», однак стосовно вищевказаного повністю не було уточнено. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що недоліки позовної заяви не усунуто повністю.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Атаманюк В.М. подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу про повернення позовної заяви незаконною.
Зокрема, вказує, що у поданій позовній заяві він зазначив, що позивач ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг АТ «Універсал Банк»та обґрунтував у чому саме полягає порушення законних прав та інтересів позивача, як споживача банківських послуг АТ «Універсал Банк», зокрема, у незаконному, на думку позивача, списанні коштів з карткового рахунку останнього, оскільки дозвіл на таке списання коштів позивач не давав, будь-яких дій, що могли би призвести до списання грошових коштів, не вчиняв. Таким чином, вважає, що відповідачем, як банківською установою, не було виконано покладені на нього обов'язки щодо збереження коштів. Саме через незаконне списання коштів з карткового рахунку позивача, на теперішній час у останнього існує заборгованість у розмірі 125000 грн. За цих обставин, він в інтересах ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою, оскільки вважає, що несанкціоноване втручання до карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося без будь-якої вини останнього, а відповідальність стосовно незаконного списання коштів з рахунку позивача повністю покладається на відповідача. Стверджує, що вищевказані обставини ним викладено у позовній заяві, а також зазначено конкретні законодавчі норми, які регулюють це питання. Проте суд першої інстанції не врахував наведеного, залишивши позовну заяву без руху, зазначивши, що слід сплатити судовий збір (не зважаючи на те, що в цій категорії справ судовий збір не платиться, про що зазначено у позовній заяві). Проте, на вимогу суду, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір. Також суд першої інстанції зазначив, що позивач повинен додати договір про укладення банківських послуг між останнім та АТ «Універсал Банк». З цього приводу він зазначив, що у позивача відсутній такий договір, саме тому мною було повторно додано Анкету-Заяву до договору про надання банківських послуг, а також подано адвокатський запит до відповідача, в якому я просив надати йому копію такого договору. Таким чином, вважає, що ним було усунено недоліки, проте суд першої інстанції безпідставно вирішив повернути позовну заяву.
За вищевказаних обставин вважає, що позовна заява є вмотивованою, подана з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому ухвала суду першої інстанції від 18.08.2025 р. про повернення заяви позивачу є незаконною.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.
Позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов, що в силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких підстав.
Застосовані норми права, мотиви та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп (справа за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України) зазначено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Вимоги щодо змісту і форми позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України. Відповідно до частини першої вказаної статті позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.4, 5 ч.1 ст.175 ЦПК України).
Тобто, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, у кожному конкретному випадку можуть бути різними, але разом із цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних з визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною (ця позиція неодноразово була висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 12.02.2020 у справі №640/7310/19 та від 09.10.2019 у справі №9901/393/19).
Згідно із вимогами частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відповідно до частин першої та другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що суд позбавлений реальної можливості надати об'єктивну оцінку інформації, наведеній позивачем у змісті позову та долучених до нього документах, тому позивач зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Саме за невиконання вказаних вимог суд першої інстанції повернув позовну заяву.
Водночас, у позовній заяві, поданій адвокатом Атаманюком В.М. в інтересах ОСОБА_1 були викладені обставини, якими він обґрунтовує вимоги, зокрема, зазначено, що позивач ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг АТ "Універсал Банк». У позовній заяві ним було обґрунтовано у чому саме полягає порушення законних прав та інтересів позивача, як споживача банківських послуг АТ "Універсал Банк", зокрема, у незаконному, на думку позивача, списанні коштів з карткового рахунку останнього, оскільки дозвіл на таке списання коштів позивач не давав, будь-яких дій, що могли би призвести до списання грошових коштів, позивач не вчиняв. Таким чином, вважає, що відповідачем, як банківською установою, не було виконано покладені на нього обов'язки щодо збереження коштів. Саме через незаконне списання коштів з карткового рахунку позивача, на теперішній час у останнього існує заборгованість у розмірі 125000 грн. За цих обставин, адвокат Атаманюк В.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою, оскільки вважає, що несанкціоноване втручання до карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося без будь-якої вини останнього, а відповідальність стосовно незаконного списання коштів з рахунку позивача повністю покладається на відповідача, тому просив захистити право позивача як споживача та зобов'язати відповідача відновити залишок коштів на картковому рахунку позивача станом на 16.08.2022 року о 20 год. 09 хв.
Отже, у позовній заяві викладено зміст позовних вимог, зокрема, спосіб захисту прав або інтересів позивача, а також обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
За таких обставин суд першої інстанції з підстав наведених в ухвалі від 08 серпня 2025 року дійшов помилкового висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а в подальшому - про повернення її позивачу.
Оцінка законності та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 має бути надана судом під час розгляду справи по суті.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (статті 12, 13 ЦПК України).
З огляду на принцип диспозитивності у цивільному процесі особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Питання про належність і допустимість доказів, їх оцінку, суд має вирішувати під час ухвалення судового рішення, а не на стадії прийняття позовної заяви до розгляду, оскільки подання доказів стороною у справі на обґрунтування своїх вимог є правом, а не обов'язком особи.
Розглядаючи справу по суті суд оцінює надані докази, на підставі яких приймає судове рішення. Неподання доказів, так само як і не посилання на них у позові не може бути підставою відмови особі у доступі до правосуддя.
Крім того, слід врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25 січня 2024 року в справі № 320/14843/23, відповідно до яких неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.
Отже, висновки суду, зазначені в оскаржуваній ухвалі про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення без руху позовної заяви не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 , йому належним чином не було забезпечено реалізацію права на доступ до правосуддя, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення позовної заяви є необґрунтованим та не відповідає нормам чинного законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Атаманюк Володимир Михайлович, задовольнити.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: І.В. Бойчук
В.М. Барков
Повний текст постанови складено 05 листопада 2025 року.