Справа № 643/5688/25
Провадження № 2/643/6363/25
05.11.2025 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Власенка М. В.,
за участю секретаря судового засідання Паньшиної О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває справа № 643/5688/25 за вищевказаним позовом.
Так, представник КП «Харківські теплові мережі» у позові до ОСОБА_1 просить:
-стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.07.2013 по 28.02.2025 у розмірі 45977,29 грн., за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 28.02.2025 у розмірі 970,20 грн., за послугу з постачання гарячої води за період з 01.07.2013 по 28.02.2025 у розмірі 8274,65 грн., за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 28.02.2025 у розмірі 562,32 грн., за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 28.02.2025 у розмірі 1612,48 грн., за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 28.02.2025 у розмірі 524,48 грн., 3 % річних у розмірі 400,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1126,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються КП «Харківські теплові мережі». Через невиконання своїх обов'язків перед позивачем у відповідача утворилася зазначена заборгованість щодо сплати за надані послуги з теплопостачання.
Заочним рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 09.07.2025 у справі № 643/5688/25 задоволено позов КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто з відповідача на користь позивача вищевказану заборгованість у загальному розмірі 59448,39 грн., а також вирішено питання про розподіл судових витрат.
01.08.2025 до Салтівського районного суду міста Харкова засобами поштового зв'язку надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі № 643/5688/25.
Заява обґрунтована тим, що заявник не був повідомлений належним чином про дати судових засідань, у зв'язку з чим був позбавлений реалізувати свої права як відповідача у справі. Крім цього, зазначає, що у матеріалах відсутні докази, підтверджуючі заявлені КП «Харківські теплові мережі» вимоги. Також зазначено про пропуск позивачем строків позовної давності.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харковавід 11.09.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі № 643/5688/25. Скасовано заочне рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 09.07.2025 у справі № 643/5688/25 за позовною заявою КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справу № 643/5688/25 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання та учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті.
09.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суд із заявою, у якій просить застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог та врахувати заперечення, викладені у заяві про перегляд заочного рішення. Просить справу розглянути без його участі.
20.10.2025 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про долучення доказів, а саме - відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання за період з 01.04.2017 по 28.02.2025.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
У позові викладено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
У заяві відповідача від 09.10.2025 викладено клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив таке.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно до наданих матеріалів, є споживачем послуг з теплопостачання шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Правил надання послуг з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та «Правил надання послуги з постачання гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами, які отримують ці послуги.
Згідно п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов'язку оплачувати надані послуги.
Верховний Суд України у правовій позиції, яка висловлена в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 роз'яснив, що, хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Отже, відсутність договору у разі фактичного користування послугою не дає підстав не оплачувати її або оплачувати лише частково.
Зазначений правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року, прийнятій у справі № 176/456/17.
Статтею 67,68 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до п. 35 «Правил надання послуг з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Згідно п. 35 «Правил надання послуги з постачання гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, плата за послугу, витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), абонентське обслуговування і плата за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
Відповідно до ст. 150, 156, 162 ЖК України, власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім'ї також зобов'язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.
Згідно ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов'язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, з матеріалів справи слідує, що відповідач офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовився від послуг, які надавало йому КП «Харківські теплові мережі».
Отже, у відповідача наявний обов'язок сплатити ці послуги.
За змістом ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суб'єктами солідарної відповідальності за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг є мешканці житла, які не є індивідуальним споживачем таких послуг в розумінні Закону про житлово-комунальні послуги. Доказів зняття з реєстраційного обліку за вказаний період чи звернення до позивача з відповідними заявами суду не надано.
Доказів того, що послуги відповідачу не надавались, що він не користувався наданими послугами і потреби в таких послугах не мав, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
Доказів добровільної сплати нарахованої суми відповідач до суду не надав.
За таких обставин, суд доходить висновку, що заявлені вимоги КП «Харківські теплові мережі» є обґрунтованими.
Даючи оцінку заяві відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності та досліджуючи вимоги позивача в частині періоду виниклої заборгованості, суд зазначає наступне.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за відповідачем утворилась заборгованість за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду за період з липня 2013 року по лютий 2025 року, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, у загальній сумі 59448,39 грн.
Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року, прийнятій у справі № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року, прийнятій у справі № 6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з теплопостачання та підігріву води за період з 01.07.2013 по 28.02.2025.
Одночасно, слід зазначити таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.
У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
Крім цього, згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України - у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, надані з квітня 2017 року по лютий 2025 року, в силу п. 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (14.04.2025) не спливла та продовжується на строк дії карантину та воєнного стану.
Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги за період з 01.07.2013 по 31.03.2017 включно, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
При обчисленні строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких, плата за-комунальні послуги (послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після несплати (часткової оплати) чергового платежу.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд зазначає таке.
Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
З огляду на прострочення відповідачем сплати за надання комунальних послуг, вимога позивача щодо стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми є законною та обґрунтованою.
Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за період з 01.04.2017 по 28.02.2025, заявлені в межах строку позовної давності, а відтак, підлягають задоволенню.
Водночас, суд зауважує, що, як це убачається з клопотання про долучення доказів у справі від представника КП «Харківські теплові мережі», ним надано розрахунок заборгованості за надані позивачем послуг з теплопостачання з урахуванням наведених вище вимог законодавства за період з 01.04.2017 по 28.02.2025, а тому суд вважає за необхідне вирішувати питання щодо застосування строків позовної давності по пред'явлених позивачем позовних вимог саме до 01 квітня 2017 року.
Відтак, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» за період з 01.04.2017 по 28.02.2025 у загальному розмірі 53828,37 грн., яка складається з такого: заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.04.2017 по 28.02.2025 у розмірі 40357,27 грн., за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 28.02.2025 у розмірі 970,20 грн., за послугу з постачання гарячої води за період з 01.07.2013 по 28.02.2025 у розмірі 8274,65 грн., за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 28.02.2025 у розмірі 562,32 грн., за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 28.02.2025 у розмірі 1612,48 грн., за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 28.02.2025 у розмірі 524,48 грн., 3 % річних у розмірі 400,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1126,36 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 4, 12, 76 - 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 266, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.04.2017 по 28.02.2025 у розмірі 40357,27 грн., за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 28.02.2025 у розмірі 970,20 грн., за послугу з постачання гарячої води за період з 01.07.2013 по 28.02.2025 у розмірі 8274,65 грн., за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 28.02.2025 у розмірі 562,32 грн., за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 28.02.2025 у розмірі 1612,48 грн., за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 28.02.2025 у розмірі 524,48 грн., 3 % річних у розмірі 400,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1126,36 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 2741,85 грн.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Позивач: комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_2 в АТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Михайло ВЛАСЕНКО