22 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 754/11402/24
провадження № 22-ц/824/9835/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Онопрієнко К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація
відповідач - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва»
відповідач -Комунальний концерн «Центр комунального сервісу»
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ткаченком Олександром Івановичем,
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Саламон О.Б., -
У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив визнати дії Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», Комунального концерну «Центр комунального сервісу» щодо винесення у п.2 розпорядження від 24.12.2007 № 1869 про зміну договору найму двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та укладення окремих договорів найму: на одну кімнату житловою площею 19.10 кв.м. з ОСОБА_2 , одинокою, та на одну кімнату житловою площею 11,50 кв.м. з ОСОБА_1 , одиноким, неправомірними. Скасувати п.2 розпорядження Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації від 24.12.2007 № 1869 щодо зміни договору найму двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та укладення окремих договорів найму: на одну кімнату житловою площею 19.10 кв.м. з ОСОБА_2 , одинокою, та на одну кімнату житловою площею 11,50 кв.м. з ОСОБА_1 , одиноким.
Позов обґрунтовано тим, що 30.05.1990 виконавчим комітетом Дніпровської районної ради народних депутатів м.Києва було видано ордер № 55825 на ім'я ОСОБА_2 та членів її сім'ї: її матір ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
У 1996 році мати ОСОБА_3 померла.
В квартири залишились проживати дружина позивача квартиронаймач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 .
У 2001 році шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний.
У 2007 році колишня дружина ОСОБА_2 повідомила про намір розділити особові рахунки, укласти окремі договори найму житлового приміщення, на що позивач не погодився.
Позивачу невідомо, чи зверталась ОСОБА_2 за життя до Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації з відповідною заявою про поділ особового рахунку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
У грудні 2008 року позивачу стало відомо від головного інженера ЖЕКу № 314 про начебто прийняте 24.12.2007 Деснянською районною у м.Києві державної адміністрації розпорядження № 1869, відповідно до якого договір найму квартири АДРЕСА_3 начебто було змінено та начебто укладені окремі договори найму: з ОСОБА_2 на кімнату, площею 19.10 кв.м., та з ОСОБА_1 на кімнату, площею 11.50 кв.м.
Про прийняте розпорядження позивач не був повідомлений, окремий договір найму на кімнату, площею 11.50 кв.м ним не укладався.
19.08.2009 Деснянською районною у м.Києві державною адміністрацією видано ордер на службове приміщення - 1 кімнату житловою площею 19.10 кв.м у спірній квартирі на той час співробітнику Деснянського РУ ГУ МВС України у м.Києві ОСОБА_4 на сім'ю із трьох особі.
26.04.2014 позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 і з того часу вони разом мешкають у кімнаті житловою площею 11.50 кв.м. у квартирі АДРЕСА_3 .
15.09.2016 позивач та його дружина ОСОБА_5 приватизували 19.23 кв.м. загальної площі із них 11.50 житлової площі спірної квартири.
Позивач вважає, що відповідач не мав права на винесення рішення про розділ особових рахунків у квартирі АДРЕСА_3 так як згідно з ст.156 ЖК України на зміну особових рахунків на прохання наймача, тому що потрібна згода усіх проживаючих осіб у квартиру. Наразі відсутні докази, що ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 звертались до відповідача і на той час ЖЕК № 314 з відповідними заявами, а саме про зміну/розподіл особових рахунків. Оригінали документів з підписами посадових осіб, та зареєстровані договори найму двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , з ОСОБА_2 на право користування кмінатою житловою площею 19.10 кв.м. та позивачем ОСОБА_1 на право користування кімнатою житловою площею 11.50 кв.м. ніколи не укладались, та ніколи не існували.
Оскільки наданий архівний витяг від 05.02.2024 № 52 з розпорядження Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації «Про зміни договору найму житлових приміщень громадян Деснянського району» № 1869 від 24.12.2007, виготовлений наново, не містить підпису головуючого Ю.Булгакова, заяви від ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та від позивача ОСОБА_1 на згоду зміни/розподілу особового рахунку на двокімнатну квартиру за вказаною адресою відсутні, окремі договори з ОСОБА_2 на кімнату площею 19.10 кв.м. та позивачем ОСОБА_1 на кімнату площею 11.50 кв.м. не укладались у вказаний період та не укладені до теперішнього часу, тому позивач вважає, що вказане розпорядження відповідача є нікчемним.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник позивача адвокат Ткаченко О.І. подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації Пожар В.М. просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві, зокрема, зазначає про те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, врахував норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, що склалися, правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів неправомірність дій Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації при виданні розпорядження № 1869.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Комунального концерну Полоз І.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. У відзиві, зокрема, зазначає про те, що Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» не є управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 та/або виконавцем (надавачем) комунальних послуг, адже не здійснює надання будь-яких житлово-комунальних послуг. Відповідно, Концер є неналежним відповідачем за вимогами позивача.
В судове засідання представники Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва» не з'явилися, про місце, день і час розгляду справи були повідомлені шляхом направлення судових повідомлень до електронного кабінету, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ткаченко О.І. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.
Представник Комунального концерну «Центр комунального сервісу» Нестерук А.С. проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 30.05.1990 виконавчим комітетом Дніпровської районної ради народних депутатів м.Києва видано ордер на квартиру АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_2 (колишньої дружини позивача ОСОБА_2 ) та членів її сім'ї: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
У відповідності з вказаним ордером, ОСОБА_2 та члени її родини, чоловік ОСОБА_1 (позивач) та мати ОСОБА_6 отримали право на зайняття житлового приміщення, що склалось з двох кімнат за адресою: АДРЕСА_2 .
У 1996 році мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 померла.
Таким чином, у спірній квартирі залишились проживати квартиронаймач ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_1 .
19.12.2001 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що зазначено у рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2001.
У грудні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до Деснянської РДА з заявою про зміну договору найму спірної квартири.
Згідно з архівним витягом від 09.09.2024 № 429, виданим Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією вбачається, що розпорядженням Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації від 24.12.2007 № 1869 «Про зміну договору найму житлових приміщень громадян Деснянського району», розглянувши заяву та документи громадянки ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_2 , дозволено ЖЕКу змінити договір найму двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та укласти окремі договори найму: на одну кімнату житловою площею 19.10 кв.м. - з ОСОБА_2 , одинокою, та на одну кімнату житловою площею 11.50 кв.м. - з ОСОБА_1 , одиноким.
З 25.12.2007 у зв'язку з укладанням двох окремих договорів найму квартира фактично стала комунальною.
У відповідності з актом від 03.12.2008, складеним головним інженером ЖЕК № 314 Ланчинським В.О., зокрема, зазначено, що кімнату квартири АДРЕСА_3 опечатано. Вказано також, що квартира двокімнатна, особові рахунки розділені на двох власників, а саме на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 05.08.2009 № 739 прийнято рішення щодо включення до числа службових жилих приміщень Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві - кмінату житловою площею 19.1 кв.м. у загальній квартирі АДРЕСА_3 .
19.08.2009 ОСОБА_4 , який працював в Деснянському РУ ГУ МВС України в м.Києві, та членам його сім'ї на підставі розпорядження Деснянської районної державної адміністрації від 12.08.2009 № 760 було видано ордер № 011704 на право зайняття службового приміщення, а саме на 1 кімнату житловою площею 19,1 кв.м. у квартирі АДРЕСА_4 .
26.04.2014 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 .
Відділом приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації 15.09.2016 було видано свідоцтво про право власності, у відповідності до якого ОСОБА_1 належить 28/100, а члену його сім'ї ОСОБА_5 - 10/100 у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 .
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» та Комунальний концерн «Центр комунального сервісу», суд першої інстанції виходив із того, що оскільки предметом позовних вимог є оскарження розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо зміни договору найму квартири та укладення окремих договорів найму, тому ні Комунальне підприємство та Комунальний концерн не є належними відповідачами у цій справі.
Також, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надав суду належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження вимог щодо визнання незаконним та скасування п.2 розпорядження Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації від 24.12.2007 № 1869 про зміну договору найму спірної квартири та укладення окремих договорів найму: на одну кімнату житловою площею 19.10 кв.м. - з ОСОБА_2 , та на одну кімнату житловою площею 11.50 кв.м. - з ОСОБА_1 . При цьому, судом першої інстанції були враховані обставини, що встановлені рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2011 у справі № 2-1925/11, а саме, що 31.01.2003 ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та стала проживати разом з ним у спірній квартирі та у грудні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до Деснянської РДА з заявою про зміну договору найму спірної квартири. Станом на 24.12.2007, тобто на дату винесення Розпорядження № 1869 про зміну договору найму житлових приміщень громадян Деснянського району, у зв'язку з розірванням шлюбу, ОСОБА_1 не мав статусу члена сім'ї наймача.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією ( а в разі відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'якого видано ордер.
Згідно із ст.61 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Відповідно до ст.103 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути змінено відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2012 у справі № 6-60цс12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом з наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (ч.ч.1 та 2 ст.64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням ( ч.2 ст.65 ЖК України).
Отже, члени сім'ї наймача, згідно зі Житловим кодексом, включають дружину/чоловіка, їхніх дітей та батьків. Також членами сім'ї можуть бути визнані інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем та ведуть спільне господарство. Ці особи мають рівні з наймачем права та обов'язки щодо користування житлом і, за умови досягнення повноліття, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями.
Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвали шлюб у 2001 році. В 2003 році ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 . У грудні 2007 року ОСОБА_2 , як наймач звернулася до Деснянської РДА з заявою про зміну договору найму спірної квартири.
На підставі розпорядження Деснянської РДА м.Києва від 25.12.2007 № 1869 договорі найму квартири АДРЕСА_3 було змінено, укладено окремі договори найму: з ОСОБА_2 на кімнату, площею 19,10 кв.м., а з ОСОБА_1 на кімнату, площею 11.50 кв.м.
Зазначені обставини також бути встановлені судовими рішеннями у справі № 2-1925/11 за позовом ОСОБА_4 , який діє в своїх інтересах та в інтересах дітей ОСОБА_8 , до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, Деснянського РУ ГУ МВС України в м.Києві про визнання незаконними та скасування наказу Деснянського РУГУ МВС України в м.Києві, розпоряджень Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації, визнання недійсним ордеру на жиле приміщення та зобов'язання змінити договір найму.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що твердження позивача щодо відсутності доказів звернення ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації та до ЖЕКу № 314 у грудні 2007 року із заявами щодо розподілу особових рахунків, не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що архівний витяг від 05.02.2024 № 52 Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації з Розпорядження № 1869 не є копією дійсного Розпорядження № 1869, оскільки не містить підпису в.о.голови Ю.Булгакова, не зареєстрований відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Згідно з п.8 Порядку виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 02.03.2015 № 295/5, архівні довідки, копії і витяги ( виготовлені засобами друку) оформлюються на бланку архіву із зазначенням назви документ («Архівна довідка», «Архівна копія», «Архівний витяг»), засвідчуються підписом керівника архіву і гербовою печаткою.
Враховуючи те, що архівний витяг Деснянської районного в місті Києві державної адміністрації від 05.02.2024 № 52 був виготовлений засобами друку, він не може містити підпису в.о.голови Ю.Булгакова, а засвідчений підписом начальника архівного відділу Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, як вимагає Порядок.
Згідно з п.3 Положення № 731 на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін'юстом, що містять норми права, мають непересоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експеременту.
Пунктом 5 цього Положення передбачено, що на державну реєстрацію не подаються акти, зокрема персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми.
Оскільки Розпорядження № 1869 стосується конкретних осіб, його дія вичерпується одноразовим застосуванням, таке розпорядження не підлягало реєстрації органами державної реєстрації, відповідно до Положення № 731.
Отже, зазначені обставини не можуть бути підставами для скасування п.2 Розпорядження № 1869 Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 24.12.2007.
Що стосується посилань ОСОБА_1 на конфліктну ситуацію, яка існує між ним та ОСОБА_4 , то такі обставини самі по собі також не можуть бути підставою для скасування розпорядження.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність, фактично зводяться до незгоди з висновками суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ткаченком Олександром Івановичем, залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 4 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус