справа №759/27449/24 Головуючий у І інстанції - Кошель Б.І.
апеляційне провадження №22-ц/824/11613/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
21 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2025 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги,-
установив:
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, в якому просив: стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 250000 грн., які є заборгованістю за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та судові витрати.
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення зазначеного вище позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, посилався на те, що між сторонами була досягнута згода про укладання договору поворотної фінансової допомоги шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача в АТ «Універсал Банк» IBAN № НОМЕР_1 .
В період з травня 2023 року по листопад 2023 року на виконання умов договору поворотної фінансової допомоги на вказаний рахунок ним були перераховані грошові кошти на загальну суму 323000 грн.
Відповідачем було частково погашено борг в сумі 73000 грн.
Зазначав, що у зв'язку з тим, що відповідач добросовісно не виконував свої зобов'язання за договором позики та значну суму коштів, яка підлягає стягненню, є підстави вважати, що відповідач може розпорядитися коштами для ухилення від виконання рішення суду, що в свою чергу зробить неможливим його виконання.
За викладених обставин, незабезпечення позову може в подальшому ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Просив суд, вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на кошти, які обліковуються, або будуть обліковуватися на банківських рахунках ФОП ОСОБА_1 в межах суми еквівалентній сумі стягнення в межах судової справи №759/27449/24, а саме: 260000 грн. на час розгляду справи.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2025 року зазначену вище заяву задоволено.
Накладено арешт на грошові кошти, що належать ФОП ОСОБА_1 , і знаходяться в усіх банківських установах на території України в межах суми 260000 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилався на те, що ОСОБА_2 не додав жодного письмового документу, який би підтверджував існування між сторонами договірних відносин.
Позивач не надав ані розписок, ані кредитного договору, ані договору про надання поворотної фінансової допомоги, ані договору позики, які б підтвердили існування якихось боргових зобов'язань з його боку.
Вважає, що позивачем не обґрунтовано необхідність забезпечення позову.
Саме лише посилання на потенційну можливість його ухилення від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
ОСОБА_2 не наведено фактичних обставин (та не підтверджено їх доказами), які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вважає, що позивач через особисті неприязні стосунки зловживає своїми процесуальними правами та подав заяву про забезпечення позову з метою перешкодити йому вести підприємницьку діяльність та отримувати прибуток.
Суд першої інстанції здійснив забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів, розміщених на будь-яких банківських рахунках відповідача, але це не є співмірним та ефективним захистом, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Просив суд, скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виник спір, сума боргу є досить значною, з метою мінімізації ризиків втрати відповідачем повністю або частково грошових активів, за рахунок яких може бути фактично виконано судове рішення у разі задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги заявника про накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі заявленої позивачем ціни позову є обґрунтованими.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
За змістом ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; І'1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 у справі №910/16868/19).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20).
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що підставою для застосування заходів забезпечення позову є встановлення об'єктивної можливості вчинення відповідачем дій, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист прав, які є предметом розгляду.
За таких умов сама по собі наявність необмеженого права особи розпорядитися майном задля уникнення можливої відповідальності і є тими ризиками, які мають враховуватися при вирішення даного роду питань.
Доводи апелянта про порушення принципу пропорційності та неспівмірність заходу забезпечення позову із позовними вимогами апеляційний суд відхиляє, оскільки, зважаючи на предмет позову (вимоги майнового характеру), застосований судом першої інстанції захід забезпечення є адекватним, пропорційним, співмірним до позовних вимог і не буде надмірним тягарем для відповідача.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції застосував заходи забезпечення позову (арешт грошових коштів відповідача) у межах суми ціни позову, що забезпечить збалансованість інтересів сторін, можливість виконання судового рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у підприємницьку діяльність відповідача, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, лише запровадить тимчасові обмеження, щодо користування цими активами задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому, накладення арешту на грошові кошти відповідача слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат; суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі №915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі №923/560/17.
Окрім того, зазначаючи про неспівмірність застосованого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, апелянт таких своїх тверджень належним чином не обґрунтував, доказів на підтвердження такої позиції суду не надав.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Згідно вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба