08 жовтня 2025 року
справа № 753/14356/24
провадження № 22-ц/824/6453/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач- Акціонерне товариство «Універсал Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року, постановлене під головуванням судді Мицик Ю.С. у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
У липні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», банк, позивач) звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач, боржник), про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02.07.2018 в розмірі 152389,44 грн.
Позов обґрунтований такими обставинами.
02.07.2018 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 70000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Позивач виконав умови договору, відповідачем належним чином не виконувалися умови Кредитного договору від 02.07.2018, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 26.05.2024 становить 152389,44 грн., з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 152389,44 грн., що є предметом позовних вимог.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором від 02.07.2018 у сумі 152389,44 грн та судовий збір в сумі 3028,00 грн.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволені позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що надані документи до позовної заяви не можуть слугувати доказами укладання саме кредитного договору та бути прийняті судом, як доказ укладання кредитного договору.
З огляду на судову практику суд не повинен приймати до уваги посилання позивача на розрахунок заборгованості, оскільки він ґрунтується на пунктах Умов та Правил, які надані до позовної заяви, та не містять підпису ОСОБА_1 , як підтвердження прийняття останнім саме цих Умов та Правил надання банківських послуг.
Звертає увагу, що анкета-заявка не є кредитним договором у розумінні статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки в цьому документі взагалі не виражено жодної істотної умови кредитного договору, ані розміру кредиту, ані розміру відсотків. Тому, на думку відповідача, виходячи з наданого розрахунку не можливо встановити, чи відповідає він умовам кредитного договору, який не надано позивачем до позовної заяви та на підставі якого розрахована заборгованість.
З довідки вбачається та на що посилається позивач, що нібито з 26.12.2021 почалась формуватися кредитна заборгованість, однак як вказано в деталі операції за цю дату, банк провів списання платежу за розстрочку, тобто банк провів якісь внутрішні операції, а не видав кредит відповідачу, а також відповідач безпосередньо не вчинив дій для використання сум кредитного ліміту. Також, із розрахункових операцій не вбачається, що безпосередньо Відповідачем використовувався кредитний ліміт, а лише зазначено про списання платежів та відсотків за місяць, що у сукупності лише збільшувало розмір заборгованості по кредиту, який Відповідачем не отримувався та не використовувався для власних потреб, тобто Позивачем не підтверджено отримання Відповідачем кредитних коштів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 зазначає, що відповідач не заперечує, що він є клієнтом АТ «Унівесрал Банк», на його ім'я видкрито рахунок, видана платіжна картка та він активно користувався банківськими послугами проєкту «Monobank». Підписанням договору, клієнт підтвердив, що він ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею очислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку. Правовідносини, які наразі існують між сторонами, щодо відкриття поточного рахунку, випуску платіжної картки, встановлення кредитного ліміту, надання у користування грошових коштів у межах кредитного ліміту, нарахування процентів за користування коштами, є наслідком вже укладеного сторонами по справі Договору про надання банківських послуг від 06.08.2019 року, який відповідачем певний час виконувався, що само по собі є підтвердженням його укладення та прийняття умов договору.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконав грошові зобов'язання за кредитним договором від 02.07.2018 у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, порушені права позивача АТ «Універсал Банк» підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення боргу за кредитом в сумі 152389,44 грн.
Судом встановлено, що 02.07.2024 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якої банк надав відповідачу кредит у розмірі 70 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається і не спростовано відповідачем ОСОБА_1 , що він, з метою отримання банківських послуг, 02.07.2018 звернувся до Банку і повідомив Банк про свою згоду з Умовами та правилами, які надає Банк за договором про надання банківських послуг за допомогою спеціального платіжного засобу платіжної картки monobank. На підтвердження вказаних обставин у мобільному додатку відповідача вводився ОТР-пароль, який був надісланий на зазначений відповідачем мобільний номер.
02.07.2018 відповідач електронним цифровим підписом підписав Анкету-заяву, чим підтвердив, що він ознайомився та отримав примірники документів у мобільному додатку, які складають електронний договір між сторонами і зобов'язався виконувати його умови.
Так, в Анкеті-заяві від 02.07.2018, підписаної відповідачем, зокрема зазначено: "...4. Засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 039е9с92bd51eb7ebb955d4d815384e0720fbc53a9db5d838bab8felc34ce270ba, яка буде використовуватися мною для вчинення правочинів та платіжних операцій. Я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису.
Відповідач ознайомився і з Додатком до умов кредитування Банком, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, а саме про: тип картки, її вартість і валюту картрахунку monobank; пільговий період і пільгову процентну ставку; розмір щомісячного платежу за карткою monobank; відсоткові ставки і порядок нарахування відсотків; санкції; комісії. Додаток також містить паспорт споживчого кредиту "Картка monobank", основні умови кредитування; інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; додаткову інформацію про пеню і штрафи; таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду також зробила правовий висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 у тому числі анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані банком позичальнику, в тому числі через мобільний застосунок, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису відповідача.
У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Отже, відповідно до вимог ст. 639 ЦК України між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно тарифів та повернути кредит.
Таким чином, наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «monobank|Universal Bank» з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 70 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, користувався кредитними коштами та періодично погашав заборгованість, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20.
Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, колегія суддів вважає, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами свідчить про отримання відповідачем кредитних коштів. При цьому відповідачем не було спростовано факт наявності та розміру заборгованості, хоча це є його процесуальним обов'язком.
Позиція сформована у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19 про те, що скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Встановлено, що взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконало своєчасно і належним чином, надававши кредиті кошти в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував, обов'язкові щомісячні платежі в рахунок погашення кредиту та нарахованих процентів своєчасно та у погодженому розмірі не вносив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 152 389,44 грн.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Згідно статті 375 ЦПК України апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 31 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді