Справа № 357/2049/22 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1834/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
30 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу.
Крім того під час апеляційного розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав клопотання з доповненнями про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому просить постановити ухвалу, якою скасувати залишений до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обрати щодо ОСОБА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із накладенням відповідних обов'язків.
В обґрунтування клопотання з доповненнями про зміну запобіжного заходу захисник звертає увагу на тривалий строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , що становить близько 6 років 9 місяців.
Крім того, на думку сторони захисту, на даний час має місце винятковий випадок, який свідчить про наявність підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_7 на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою. Таким винятковим випадком є встановлення рішенням ЄСПЛ порушення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з надмірною тривалістю тримання під вартою ОСОБА_7 . Так, 28.05.2025 Європейський суд з прав людини постановив рішення у справі «ОСОБА_7 та інші проти України», визнавши порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю тримання ОСОБА_7 під вартою під час досудового розслідування. Суд констатував, що тривалість тримання під вартою було надмірним, а національні суди не обгрунтували належним чином необхідність продовження такого заходу.
Іншим винятковим випадком є ведення та території України воєнного стану, регулярні обстріли міста Київ та відсутність укриття в місцях попереднього ув'язнення, що свідчить про безпосередню загрозу життю і здоров'ю ОСОБА_7 під час перебування в установі попереднього ув'язнення.
Крім того, захисник звертає увагу на неприпустимість ототожнення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з відбування покарання за вироком суду, що не набрав законної сили.
Також, захисник звертає увагу суду на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, з 2017 по 2019 рік під час досудового розслідування та судового провадження щодо ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід, як у вигляді домашнього арешту, так і особистого зобов'язання, під час дії яких він відповідально виконував покладені процесуальні обов'язки та на першу вимогу з'являвся до слідчого, прокурора та суду. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що він намагався, планував або вчиняв конкретні дії з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Відтак, постійне місце роботи, позитивна характеристика, конкретний приклад того, що поза межами умов тримання під вартою поведінка ОСОБА_7 була належною та у своїй сукупності свідчить про відсутність у останнього наміру переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Крім цього, ОСОБА_7 орендує житло та має постійне місце проживання.
Також захисник звертає увагу на відсутність ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, оскільки даний ризик є необгрунтованим і повністю виключеним з урахуванням того, що справа знаходиться на стадії апеляційного оскарження, і свідки та потерпілі вже були допитані під час досудового розслідування та судового розгляду в суді першої інстанції. Відтак, всі показання, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, вже зібрані стороною обвинувачення та судом, збережені та зафіксовані в матеріалах справи.
Захисник обвинуваченого також вказує на відсутність нових обставин, що виправдовують тримання під вартою, оскільки за період з 19.02.2019 сторона обвинувачення не надала жодних нових доказів, які б свідчили про наявність ризиків переховування, впливу на свідків чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Також захисник звертає увагу на погіршення стану здоров'я ОСОБА_7 внаслідок тривалого тримання під вартою.
Також захисник зазначає, що на теперішній час ОСОБА_7 не може належним чином отримати доступ до матеріалів кримінального провадження для доведення перед судом своєї невинуватості, а тривале тримання під вартою об'єктивно ускладнює реалізацію права ОСОБА_7 на захист.
В свою чергу, на противагу клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 прокурор подав заперечення, в яких просить відмовити у його задоволенні.
В обґрунтування заперечень прокурор зазначає, що рішенням Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_7 та інші проти України», на яке посилається захисник, констатовано, що ОСОБА_7 надмірно тримався під вартою у період із 19.02.2019 по 20.07.2020 ( 1 рік 5 місяців та 2 дні) та із 16.12.2021 по 27.05.2024 (2 роки 5 місяців та 12 днів). Два зазначених періоди розірвані між собою в часі та є нічим іншим як часом розгляду судом першої інстанції справи ОСОБА_7 , спочатку колегією суддів Білоцерківського міськрайонного суду, а потім суддею одноособово.
Як зазначено у клопотанні захисника, станом на травень 2025 року сукупний строку перебування ОСОБА_7 під вартою становить близько 6,5 років. У той же час ЄСПЛ станом на травень 2025 року констатує надмірну тривалість тримання ОСОБА_7 під вартою у вищевказані періоди лише 3 роки 10 місяців та 14 днів, тобто лише період перебування ОСОБА_7 під вартою на час розгляду судом першої інстанції його справи.
Також прокурор зазначає, що ризики, передбачені п.п. 1,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не зменшились, їх актуальність залишається стабільно високою.
Крім того, на думку прокурора, сторона захисту здійснює зловживання процесуальними правами заявляючи ідентичні клопотання про зміну запобіжного заходу.
Таким чином, сукупність наведених обставин виключають можливість задоволення заявленого захисником клопотання про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав клопотання з доповненнями та просив його задовольнити,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який також підтримав клопотання та просив його задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення клопотання захисника,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи заявленого клопотання з доповненнями, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, що обумовлює підстави застосування запобіжного заходу.
Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, в ході досудового розслідування ОСОБА_7 був затриманий 24.11.2017. Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 27.11.2017 відносно ОСОБА_7 , було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту. Ухвалою слідчого Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 27.11.2017 відносно ОСОБА_7 , було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22.08.2018 року. Затриманий ОСОБА_7 24.06.2018. Ухвалою суду від 19.02.2019 ОСОБА_7 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою. Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2024 запобіжний захід щодо ОСОБА_7 залишено у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Як при обранні обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і при продовженні строку його тримання під вартою, судом визнавалось доведеним наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом враховувались тяжкість кримінального правопорушення, поставленого у вину ОСОБА_7 , а також дані, що характеризували його особу.
Однак колегія суддів вважає, що на цей час ризики, із якими пов'язувалось продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, не припинили свого існування, однак істотно зменшились. Зокрема, колегія суддів вважає, що ризик переховування ОСОБА_7 від суду є доволі великим. Цей ризик обумовлюється суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведення його вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Разом з тим, тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченому можна розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою і має оцінюватися разом з іншими обставинами, зокрема: характеристикою особи, її моральним обліком, місцем проживання, професією, прибутком, сімейними зв'язками, будь-якими зв'язками з країною. На цей час обвинувачений ОСОБА_7 має сталі соціальні зв'язки, має постійне місце проживання та місце роботи. Крім того, колегія суддів звертає увагу на тривалість строку тримання обвинуваченого під вартою, що вказує на зменшення ризику переховування, пов'язаного зі збігом часу, проведеного обвинуваченим під вартою, що також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Крім того, ще однією підставою, яка на думку колегії суддів може свідчити про зниження ступеню ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду є те, що на вирок подані апеляційні скарги захисником та обвинуваченим ОСОБА_7 , що вказує на те, що обвинувачений є зацікавленим в своїй належній процесуальній поведінці та доведенні перед судом своєї невинуватості.
Колегія суддів у цілому констатує наявність, зокрема ризику, який був констатований як місцевим судом так і колегією суддів апеляційного суду під час розгляду клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою.
Між тим, з урахуванням стадії розгляду кримінального провадження, тривалістю перебування обвинуваченого під дією найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, належної процесуальної поведінки обвинуваченого, зокрема, під час апеляційного розгляду справи, ризик ухилення обвинуваченого від суду, хоч і продовжує існувати, проте його ступінь не є надмірним з огляду на сталі соціальні зв'язки обвинуваченого, наявність у нього житла і роботи.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до переконання про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є надмірним.
При вирішенні питання про запобіжний захід колегія суддів враховує те, що обвинувачений утримується під вартою протягом тривалого часу, а апеляційний розгляд з об'єктивних та суб'єктивних причин триває. Із урахуванням надмірної завантаженості суддів - членів колегії у розгляді кримінальних справ, апеляційний суд позбавлений можливості швидко та оперативно розглянути цю справу, що указує на недоцільність тримання обвинуваченої під вартою протягом цього періоду часу.
Наведені обставини дають підстави для позитивного вирішення питання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу. На переконання колегії суддів, відповідний баланс пов'язаний із запобіганням ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, здатний забезпечити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Вказані висновки грунтуються як на даних про особу обвинуваченого, зокрема його сталих соціальних зв'язках, його характеристиці, належній процесуальній поведінці, зокрема під час апеляційного розгляду провадження, так і на наведених вище обставинах, які впливають на вирішення питання про запобіжний захід.
Обгрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, колегія суддів не вбачає.
За наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне клопотання захисника з доповненнями задовольнити частково та змінити застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376, 177, 178, 331 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби, заборонивши залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин ранку наступної доби, окрім прямування до бомбосховища під час повітряної тривоги.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування у будь-який спосіб з потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні;
- прибувати за викликом до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;
- носити електронний засіб контролю;
ОСОБА_7 звільнити з-під варти негайно в залі суду.
Зобов'язати ОСОБА_7 невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .?
Зобов'язати ОСОБА_7 негайно з'явитися до Бучанського РУП ГУНП в Київській області для постановки на облік.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на Бучанське РУП ГУНП в Київській області.
Строк дії ухвали щодо обвинуваченого ОСОБА_7 встановити до закінчення розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4