Єдиний унікальний номер 201/1902/25
Номер провадження2/205/3549/25
19 вересня 2025 року місто Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Дорошенко Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Гузь Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
08.05.2025 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшла вищевказана позовна заява на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2025 року для розгляду за підсудністю.
Представник позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» Стецюра О.В. звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.10.2020 р. в місті Дніпро на перехресті вул. Січових Стрільців та вул. Святослава Хороброго сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу марки "ВАЗ" н.з. НОМЕР_1 під керуванням Відповідача, та транспортного засобу марки "ЗАЗ" н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України адміністративні правопорушення, таким чином було встановлено факт, що відповідач, будучи причетним до настання ДТП, самовільно залишив місце пригоди. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "ВАЗ" н.з. НОМЕР_1 (Відповідача) станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/1170694 та ПАТ "СК "ІНТЕР-ПОЛІС" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/2358403. ПАТ "СК "ІНТЕР-ПОЛІС" виплатило потерпілій особі страхове відшкодування за пошкодження транспортного засобу "ЗАЗ" н.з. НОМЕР_2 в розмірі 14.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.12.2020 р. Відповідно до п. 5.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСБУ від 26.02.2020 № 464/2020, ПАТ "СК "ІНТЕР-ПОЛІС" звернулося до ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" із заявою на виплату частки страхового відшкодування. Враховуючи заяву ПАТ "СК "ІНТЕР-ПОЛІС" та інші матеріали страхової справи ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" прийняло рішення про виплату своєї частки страхового відшкодування за пошкодження транспортно го засобу "ЗАЗ" н.з. НОМЕР_2 в розмірі 50% від загальної суми страхового відшкодування, яка становить 7000 грн. Відповідно до платіжного доручення від 17.02.2021 р. ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" виплатило ПАТ "СК "ІНТЕР-ПОЛІС" страхове відшкодування в розмірі 7000,00 грн. Відповідно до пп. «в» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальникаабо водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, порушення ним обов'язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі 7000,00 грн. Після проведення виплати ПАТ "СК "ІНТЕР-ПОЛІС" у ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" виникло право зворотної вимоги до відповідача. ТДВ "СГ "ОБЕРІГ" надсилало відповідачу вимогу щодо компенсації витрат в добровільному порядку. Однак жодної відповіді на такі відповідач не надав, і перерахунків позивачу не здійснював. На підставі викладеного, представником позивача зазначено, що з урахуванням норм чинного законодавства та зазначених обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8094,32 гривень, з яких: 7000 грн - сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, 133,92 грн -інфляційні витрати, 873,13 грн - пеня та 87,27 грн 3% річних, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. 25.02.2025 представником позивача адвокатом Стецюра О.В. було подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою вказано, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 664,64 гривень, з яких: 7000 грн - сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, 988,21 грн -інфляційні витрати, 2415,22 грн - пеня та 261,21 грн 3% річних, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12.05.2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19.05.2025 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Від представника позивача Микитюка Д.О. надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав, розгляд справи просив провести без його участі.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2020 року о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ», д/н НОМЕР_1 , рухався на перехресті вул. Січових Стрільців та вул. Святослава Хороброго в м. Дніпрі, де при зміні напрямку руху та повороті ліворуч не переконався в безпечності свого маневру, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «ЗАЗ», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався зліва в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 спричинив матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортному засобу «ЗАЗ», д/н НОМЕР_2 , після чого залишив місце пригоди та не повідомив поліцію.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2020 року у справі №201/10773/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (а.с.9).
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2020 року у справі №201/10880/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 250 грн (а.с.9 зворот).
Відповідно до частини шостої ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановами Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2020 року у справах у справі №201/10773/20 та №201/10880/20.
На момент дорожньо-транспортної пригоди за полісом №АР 1170694 відповідальність водія автомобіля ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_3 , була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» (а.с.8 зворот), а також за договором № АО-2358403 у Прат СК «ІНТЕР-ПОЛІС» (а.с.11).
Потерпілий ОСОБА_3 , власник пошкодженого у ДТП 12.10.2020 автомобіля ЗАЗ-Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_2 , звернулась до ПрАТ «Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку.
06.11.2020 ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» сформовано повідомлення за вих.1454 про настання події, за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. (а.с.11 зворот)
Актом огляду транспортного засобу від 20.11.2020 року визначено перелік та характер пошкоджень автомобіля ЗАЗ-Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.22 зворот-23).
Відповідно до ремонтної калькуляції №22871 від 25.11.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ-Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 21 551,01 грн (а.с.13).
04.12.2020 ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» направило позивачеві повідомлення про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування, згідно з яким зазначило: «Відповідно до Поряду, який затверджено протоколом №464/2020 Президії МТСБУ від 26.02.2020р. повідомляємо, що до єдиної централізованої бази даних МТСБУ внесено відомості про внутрішній договір страхування, який є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку. 12 жовтня 2020 р. мала місце дорожньо-транспортна пригода. Відповідальність страхувальника та інших осіб, які правомірно володіють автомобілем ВАЗ 21093, AE1855BC, VIN - НОМЕР_4 застрахована за договором № АО-2358403 Прат СК «ІНТЕР-ПОЛІС». Відповідно до єдиної централізованій бази даних МТСБУ внесено відомості про внутрішній договір страхування № АР-001170694, який є дійсними на дату настання події. ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» прийнято рішення про визнання вимог заявника обґрунтованими та виплату страхового відшкодування у розмірі 14 000,00грн.»
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не перевищує сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку Внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
16.02.2021 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» складено Страховий Акт #24179/1 від 16.02.2021 про визнання події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за договором в розмірі 7000 грн (а.с.24).
17.02.2021 року позивач на підставі страхового акту № 24179/1 від 16.02.2021 відповідно до положень «Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», затвердженого протоколом Президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.2020 виплатив на користь страхувальника Прат СК «ІНТЕР-ПОЛІС» суму страхового відшкодування в розмірі 7000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6370 (а.с.24 зворот).
Згідно з підпунктом «в» підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Таким чином, після виплати страхового відшкодування в розмірі 7000 грн згідно з підпунктом «в» підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» як страховика транспортного засобу ВАЗ 21093, НОМЕР_3 , виникло право регресної вимоги до водія ОСОБА_1 , який безпосередньо спричинив таку дорожньо-транспортну пригоду та при цьому залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
16.11.2023 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» направило на адресу відповідача вимогу (претензію) про відшкодування завданої майнової шкоди з метою урегулювання спору у досудовому порядку, однак, відповіді щодо результату розгляду вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Оберіг» отримано не було (а.с.25-26).
Вказана обставина, що відповідач ОСОБА_1 залишив місце пригоди та не повідомив поліцію встановлена постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2020 року у справі №201/10880/20, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП «Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди» (а.с.9-9 зворот). Дана постанова не була оскаржена та набрала чинності 22.12.2020.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд зазначає, що на підставі п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Частиною 1 ст.993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з п.26 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.
Надані позивачем ТДВ «Страхова компанія «Оберіг» документи підтверджують обсяг пошкоджень транспортного засобу ЗАЗ-Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_2 , та вартість ремонтних робіт, а отже, є належними.
У свою чергу, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що визначена вартість відновлювального ремонту не відповідає отриманим у ДТП пошкодженням.
Таким чином, судом встановлено, що до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» в порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля ЗАЗ-Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась на перехресті вул. Січових Стрільців та вул. Святослава Хороброго в м. Дніпрі.
Предметом позовних вимог у справі є стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання не виконав, суму страхового відшкодування в розмірі 7000,00 грн в добровільному порядку ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» не сплатив. Доказів протилежного матеріали цієї справи не містять.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу, підлягають до задоволення.
В частині позовних вимог про стягнення із відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.
Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. У зв'язку з чим доводи страхової компанії в цій частині є безпідставними.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року № 6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі№ 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз'яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у межах позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в розмірі 261,21 грн та інфляційні втрати в розмірі 988,21 грн.
Щодо вимог позивача в частині стягнення пені у розмірі 2415,22 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.
Відповідно до п. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Таким чином, положення п. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь особі, яка має право на отримання такого відшкодування, тобто потерпілої особи, пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.
Отже, Цивільним кодексом України, Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до особи відповідальної за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
А тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2415,22 грн слід відмовити.
За таких обставин, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «Оберіг» грошові кошти у розмірі 8 249,42 грн, з яких: 7000,00 грн розмір основного боргу, 988,21 грн інфляційні витрати, 261,21 грн три відсотки річних.
Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.
Згідно з ч. 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТДВ «СГ «Оберіг» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджено наданою позивачем платіжною інструкцією від 23.04.2024 року.
Оскільки позовні вимоги ТДВ «СГ «Оберіг» задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1873,80 грн (8 249,42 грн х 2422,40 : 10664,64 грн).
Також позивач просить стягнути з відповідача, понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7300,00 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано Договір №24179/1 про надання професійної правничої допомоги від 18.04.2024, укладений ТОВ «Страхова Група «Оберіг» з адвокатом Стецюрою О.В.; акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №24179/1 від 18.04.2024; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Зваживши ступінь складності справи та надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, час та зусилля, витрачені на надання правової допомоги поза судовим засіданням, враховуючи принцип співмірності суд вважає, що на користь позивача з відповідача слід стягнути суму витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 5646,77 гривень (8 249,42 грн х 7300 : 10664,64 грн).
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» завданні збитки в порядку регресу в розмірі 8 249,42 (вісім тисяч двісті сорок дев'ять) гривень 42 копійки, з яких: 7000 грн - виплачене страхове відшкодування, 988,21 грн - інфляційні втрати, 261,21 грн - 3% річних.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1873 гривень 80 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5646 гривень 77 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ЄДРПОУ: 39433769, місцезнаходження: м.Київ вул. Васильківська,14;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Г.В. Дорошенко