Справа № 203/7233/25
Провадження № 1-кп/0203/2355/2025
28 жовтня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі, в порядку дистанційного судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 62025170030004130 26.03.2025 року, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
В провадженні суду знаходиться вищевказаний обвинувальний акт.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшились.
Захисник та обвинувачений не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії підготовчого судового провадження і обвинуваченим вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», суд не входить в перевірку «обґрунтованості підозри».
Згідно ч.2 ст.177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, враховує дані, які характеризують його особу, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання, неодружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, а отже, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому у разі доведеності вини, може переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, що передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає обґрунтованим, оскільки застосування інших альтернативних запобіжних заходів, може призвести до того, що обвинувачений, може вчинити спроби залякування, погроз, та іншим чином може впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів на свою користь.
Разом з тим, існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений може вчиняти інше аналогічне кримінальне правопорушення чи продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, враховуючи характер дій обвинуваченого, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також, приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також, судом враховується характер кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками для суспільства та обороноздатності країни в цілому та практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що на теперішній час, не зникли ризики, які існували на час обрання обвинуваченому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані ризики є обґрунтованими та виправдовують необхідність продовження відносно обвинуваченого строку тримання під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого, суд вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення встановлених судом ризиків і застосування саме такого запобіжного заходу буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів, без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 26 грудня 2025 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1