Справа № 449/1038/24
05.11.2025 м.Перемишляни
Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
з участю,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисниці ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представників потерпілого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141450000102 від 27.04.2024р., відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження- с. Борочиче (Горохівський район, Волинська обл.), українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, несудимий, одружений, місце реєстрації і проживання - АДРЕСА_1 )
який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
На підставі ч.3 ст.349 КПК України суд вважає встановленими наступні обставини.
ОСОБА_4 приблизно о 13 год. 27 квітня 2024 року, кермуючи технічно справним автомобілем марки «МАN L2000» (реєстраційний номер- НОМЕР_1 ), та рухаючись відтинком автодороги національного значення Н-09 «Львів-Івано-Франківськ-Мукачево» «421км+240 м» у с. Шпильчина (Бібрська міська громада, Львівський район, Львівська обл.) у напрямку м. Львова, порушив вимоги п.1.2 розд.1 та п.1.1 розд.34 Правил дорожнього руху (затверджених Постановою КМ України №1306 від 10 жовтня 2001 року у відповідних редакціях) та проявив неуважність до дорожньої обстановки, а саме перед вибором маневру не переконався у тому, що цей маневр не створить перешкод і небезпеки іншим учасникам руху. Як наслідок, автомобіль марки «MAN L2000» перетнув суцільну вузьку лінію дорожньої розмітки, вилетів на зустрічну смугу руху та зіткнувся з автомобілем марки «Opel Movano» (реєстраційний номер- НОМЕР_2 ) під кермуванням ОСОБА_6 , який рухався в межах своєї смуги руху у напрямку м. Бібрка. Внаслідок ДТП водій автомобіля марки «Opel Movano» ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи отримав середньої тяжкості тілесними ушкодженнями за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Таким чином ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.
Суд з'ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз'яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого, заходів забезпечення даного кримінального провадження та обґрунтованості заявлених цивільних позовів.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав. Дав суду такі покази. Цього дня він як зазвичай їхав з м.Івано-Франківськ до м.Луцька звичною дорогою. В якийсь момент він виїхав на смугу зустрічного руху і йому на зустріч їхав автомобіль, яким керував потерпілий. Як і чому таке сталося, обвинувачений пригадати не може. Після ДТП дуже швидко приїхали два автомобіля швидкої медичної допомоги його і потерпілого забрали з місця аварії.
Зважаючи на визнання обвинуваченим своєї вини та обставин викладених в обвинувальному акті, які узгоджуються з наданими ним суду показами, - суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Обставиною, яка пом'якшує покарання відповідно до ст.66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України - відсутні.
Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у вигляді одного року обмеження волі з можливістю застосування до обвинуваченого ст.75 КК України, а також призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік.
Представники потерпілого проти такої міри покарання не заперечували, а також просили задоволити їх цивільні позови до власника автомобіля, яким керував обвинувачений, та страхової, відшкодувати витрати на правову допомогу та послуги експерта.
Обвинувачений та його захисниця проти міри покарання у вигляді обмеження волі не заперечували, однак просили не позбавляти обвинуваченого прав, оскільки це позбавить його можливості працевлаштуватись у майбутньому.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд бере до уваги, що: обвинувачений скоїв нетяжкий злочин; характер та ступінь суспільної небезпеки вказаного кримінального правопорушення, на думку суду, є значним; обвинувачений визнав себе винним у його вчиненні; наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин,що обтяжують покарання; характеризуючі дані на обвинуваченого (раніше не судимий, на обліку в лікарні не перебуває, характеризується позитивно), - суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 можливо призначити покарання у вигляді обмеження волі на яке погодились всі сторони кримінального провадження і яке відповідає санкції ч. 1 ст. 286 КК України.
Суд погоджується з учасниками кримінального провадження, що з огляду на обставини справи до обвинуваченого може бути застосовано ст.75 КК України та звільнити його від відбуття покарання з випробуванням.
Цивільні позови.
Представником потерпілого ОСОБА_6 було подано цивільний позов до ТзОВ «Ескавей» як власника автомобіля, яким керував обвинувачений (а.с.62-65, Т.1). Він просив стягнути з ТзОВ «Ескавей» 100 тис. грн. моральної шкоди.
ТзОВ «Ескавей» направило відзив на позов (а.с.171-183, Т.1), у задоволенні позову просить відмовити через відсутність доказів, що підтверджують психологічні страждання.
Представником цивільного позивача ОСОБА_9 (власником автомобіля, яким керував потерпілий) подано цивільний позов до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ТзОВ «Ескавей» (а.с.77-82, Т.1) про відшкодування шкоди та витрат, пов'язаних з пошкодженням транспортного засобу «Opel Movano» (реєстраційний номер- НОМЕР_2 ).
Представником страхової компанії направлено відзив на позов (а.с.161-162, Т.1), в якому вимоги до страхової фактично не заперечуються, окрім стягнення судових витрат (витрат на правову допомогу та витрат на залучення експертів).
Вислухавши позиції сторін, дослідивши суть позовних вимог та долучені до позовів та відзивів письмові докази, суд вважає, що позови слід задоволити з огляду на таке.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч.2 ст.127 КПК України).
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого (ч.1 ст.128 КПК України). В даному випадку до вланика транспортного засобу та страхової, в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ст.22 ЦК України).
Підтвердження розміру заподіяної майнової шкоди є поданий висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи №128 від 18 листопада 2024 р. з додатками (а.с.84-145, Т.1), відповідно до якого ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу «Opel Movano» (реєстраційний номер- НОМЕР_2 ) складала на момент ДТП 439027,89 грн., а утилізаційна вартість складає 150526,65 грн.
Саме з різниці цих сум і виходив представник цивільного позивача зазначаючи вартість матеріальної шкоди, з яких страхова має виплатити страхове відшкодувати у сумі 160000,00 грн., а власник ТзОВ «Есквей» не покритий розмір збитків у сумі 128501,24 грн.
Відповідно до ч.2 ст.1187 шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд не бере до уваги розпорядження від 15.03.2024 року (а.с.198, Т.1), оскільки обвинувачений заперечував факт ознайомлення з таким, а його підпис на ньому навіть візуально не відповідає підпису у його паспорті. Окрім того, наявність такого розпорядження не свідчить про те, що обвинувачений користувався даним автомобілем неправомірно.
Власником автомобіля, яким керував обвинувачений є ТзОВ «Есквей», яке і має нести цивільно-правову відповідальність за дії свого працівника, в т.ч. і за заподіяну моральну шкоду.
Щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим, суд виходить з наступного.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ст.23 ЦК України).
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При визначенні розміну відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивачу ОСОБА_6 безумовно були спричинені моральні страждання, які полягали у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я (а.с.66-70, Т.1) та у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою обвинуваченого щодо нього (п.1, 2 ч.2 ст.23 ЦК України). Судом встановлено, що обвинувачений винен в ДТП, спричинив потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Спричинена моральна шкода не відшкодована.
З огляду на це, суд вважає, що їх слід задоволити у повному обсязі у розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень, оскільки, з огляду на тілесні ушкодження розмір такого грошового відшкодування цілком відповідає вимогам розумності і справедливості.
Відповідно до ч.2. ст.124 КПК України з обвинуваченого також слід стягнути в дохід держави витрати на залучення експертів у розмірі 17038 (сімнадцять тисяч тридцять вісім) гривень 80 копійок.
Вирішення питання витрат на правову допомогу потерпілого та цивільного позивача відкласти та надати можливість цивільним відповідачам відреагувати на подані представниками заяви про відшкодування судових витрат.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу - не обирати.
Скасувати арешт, який накладений на автомобіль «МАN L2000» (реєстраційний номер- НОМЕР_1 ).
Речові докази у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 75, 76, ч.1 ст.268 КК України, ст. ст. 22, 23, 1192 ЦК України, ст.ст. 121-124, 127, 128, 368-371, 373- 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року обмеження волі з позбавлення права керування транспортними засобами на один рік.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.
Згідно з п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися у вказані органи для реєстрації.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експертів у розмірі 17 тис. 38 грн. 80 коп.
Арешт накладений на автомобіль «МАN L2000» (реєстраційний номер- НОМЕР_1 ) ухвалою слідчого судді Перемишлянського районного суду Львівської області від 30.04.2024 р. - скасувати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ТзОВ «Есквей» задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескавей» (ЄДРПОУ 44486854) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 100 000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ТзОВ «Есквей» задоволити.
Стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (ЄДРПОУ 24175269) на користь ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 160000,00 гривень матеріальної шкоди, повязаної із знищенням транспортного засобу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескавей» (ЄДРПОУ 44486854) на користь ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 128501,24 гривень матеріального збитку.
Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1