про відмову у відкритті касаційного провадження
05 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/15446/22
адміністративне провадження № К/990/42798/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/15446/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не врахування до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі «ім. Жовтневої революції» з 28.10.1980 по 05.05.1981 на посаді механізатора;
- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2022 №155750003363 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «ім. Жовтневої революції» з 28.10.1980 по 05.05.1981 на посаді механізатора;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2022 про призначення пенсії за віком;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі одного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в « розрахунку на місяць, за весь період порушення прав під час призначення пенсії за віком, починаючи із дати виникнення права на пенсію - 17.03.2022 та закінчуючи датою призначення пенсії за віком;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 для утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , збитки у розмірі одного прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 до 18 років в розрахунку на місяць, за весь період порушення прав під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи із дати виникнення права на пенсію 17.03.2022 та закінчуючи датою призначення пенсії за віком;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на послуги поштового зв'язку у розмірі 51,00 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 27 820,00 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не врахування до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі «ім. Жовтневої революції» з 28.10.1980 по 05.05.1981 на посаді механізатора; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2022 №155750003363 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «ім. Жовтневої революції» з 28.10.1980 по 05.05.1981 на посаді механізатора; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2022 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
27.02.2023р. позивач подав до суду першої інстанції заяву про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6500 грн та поштових витрат, пов'язаних із розглядом справи 75 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 заяву про ухвалення додаткового судового рішення залишено без розгляду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.04.2023 скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення, направлено справу для розгляду заяви ОСОБА_1 до суду першої інстанції.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті послуг на правничу допомогу у розмірі 500 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
23.06.2023 позивач подав до суду першої інстанції заяву про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2100грн. та поштових витрат, пов'язаних із розглядом справи 78 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023, з урахуванням виправлень ухвалою від 01.08.2023, заяву ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції направлено до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 скасовано ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2023, від 01.08.2023 та направлено справу до суду першої інстанції для розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.06.2023 про стягнення судових витрат.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2100 грн.
28.11.2023 позивач подав до суду першої інстанції заяву про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн та поштових витрат, пов'язаних із розглядом справи 52 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні витрат на пересилання процесуальних документів; ухвалено у цій частині постанову, якою стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 78 грн; в іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 залишено без змін; скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні витрат на пересилання процесуальних документів; ухвалено у цій частині постанову, якою стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 52 грн.; іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 залишено без змін.
Додатковою постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1088 (одна тисяча вісімдесят вісім) грн.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 20.10.2025 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог про відшкодування судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, де зазначив, що отримав копію оскаржуваної постанови лише 04.10.2025, на підтвердження чого надав копію поштового конверта від 24.09.2025 про направлення позивачу оскаржуваної додаткової постанови.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження при поданні касаційної скарги скаржник зазначає, що копія постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 надійшла на його поштову адресу 04.10.2025, що підтверджується копією конверта П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Згідно з результатом електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (www.ukrposhta.com) відправлення за номером 0610281646845, яким направлено ОСОБА_1 копію додаткової постанови від 24.10.2024, надіслане судом 24.09.2025 та вручене адресату 22.10.2025.
Враховуючи положення частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.
Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження додаткової постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/15446/22, слід застосовувати такий же критерій.
Передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, судом не встановлені. Доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження додаткової постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/15446/22.
Визнати поважними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/15446/22.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження додаткової постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/15446/22.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі №420/15446/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Шарапа Я.О. Берназюк С.М. Чиркін