05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 340/3681/24
адміністративне провадження № К/990/34925/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року (суддя Притула К.М.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року (судді: Юрко І.В. (головуючий), Білак С.В., Чабаненко С.В.) у справі № 340/3681/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо не формування та не направлення до ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення йому суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 56 440,00 грн, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3454797706.1 від 07.02.2024, зобов'язання відповідача сформувати та направити до ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення йому суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 56 440,00 грн, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3454797706.1 від 07.02.2024.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.02.2024 позивачем придбано квартиру в місті Києві та сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 56 440,00 грн (1% від ціни квартири). Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про формування та направлення подання щодо повернення сплаченого збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 56 440,00 грн, водночас відповідач відмовив у формуванні та направленні такого подання, оскільки надані позивачем документи не свідчать про придбання позивачем житла вперше, а тому підстави для складання подання відсутні. Позивач зазначає про протиправність таких дій відповідача у зв'язку з тим, що він звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбав житло вперше.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні даного адміністративного позову виходив з того, що оскільки позивачем раніше було успадковано частину квартири (до придбання у 2024 році квартири АДРЕСА_1 ), то у позивача відсутнє право на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, на підставі першого придбання житла.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 340/3681/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
07 лютого 2024 року між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який зареєстровано в реєстрі за № 302 та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) квартиру АДРЕСА_1 , і сплачує за неї ціну згідно умов цього договору.
Згідно з положеннями пункту 2.1 договору, ціна нерухомого майна, що купується покупцем за цим договором, становить 5 643 810,00 грн, що за курсом НБУ на дату укладання цього Договору становить 150 000,00 доларів, які до підписання цього договору повністю сплачені (перераховані) покупцем продавцю у відповідності до діючого законодавства України.
У пункті 6.5 договору зазначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (1% від ціни квартири), оплата якого передбачена Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 15 липня 1999 року, покупцем сплачений.
Відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3454797706.1 від 07.02.2024 ОСОБА_1 сплатив на рахунок ГУ ДКСУ в м. Києві грошові кошти у розмірі 56 440,00 грн, які є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна ((1 % від 5 643 810,00 грн (вартості нерухомого майна)).
Судами з тексту позову встановлено та зазначено, що 03.04.2024 позивач звертався до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою, в якій просив сформувати та направити до територіального управління Державної казначейської служби України подання про повернення помилково сплаченого збору у розмірі 56 440,00 грн.
ГУ ПФУ в м. Києві листом за № 2600-0603-8/85602 від 25.04.2024 залишив вказану заяву без задоволення, у зв'язку з тим, що позивачем до звернення подано не повний пакет документів, який передбачений положеннями підпунктів «в» та «г» пункту 15-2 «Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій». Звільнення покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі підпунктів «в» та «г» пункту 15-2 вказаного Порядку можливе за умови наявності зазначених у цих підпунктах інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
7. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі позивач зазначив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, позивач у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: пункт 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР у взаємозв'язку з підпунктом «в» пункту 15-2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», який (підпункт «в») доповнено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності 26.09.2020. Позивач вказує, що висновку щодо правильного застосування таких ще не сформульовано Верховним Судом.
Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано (проігноровано) той факт, що частину квартири ОСОБА_1 було успадковано ще у 2011 році, тоді як вказана постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (якою усунена правова невизначеність щодо розуміння юридичного терміну «придбавають», а саме конкретизовано, що цей термін охоплює не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і, зокрема, його успадкування) набрала чинності лише у 2020 році. Тобто суди попередніх інстанцій мали б дійти висновку про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 (яка набрала чинності лише 26.09.2020), не може поширювати свою дію на правовідносини, які виникли раніше.
В контексті зазначеного, позивач вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо поширення терміну «придбання житла вперше» (у розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та підпункту «в» пункту 15 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій») на випадки приватизації, успадкування, отримання у дар, купівлі як частки в спільному майні подружжя житла фізичною особою, за умови якщо дата вчинення цих правочинів передувала даті набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій».
8. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
12. У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги дійшли висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, зокрема, зазначаючи про те, що під терміном «придбаває житло вперше» необхідно розуміти, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя, а оскільки позивачем у 2011 році було успадковано частину квартири, це спростовує доводи позивача про те, що квартира (за № А215, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ) придбана, як житло ним вперше, та свідчить про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі такого першого придбання житла.
Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
Так, порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі Закон № 400/97-ВР).
Згідно з положеннями абзацу першого пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконання Закону № 400/97-ВР регулює Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок № 1740), зі змінами, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова № 866), яка набрала чинності 26 вересня 2020 року.
Згідно з положеннями пунктів 15-2, 15-3 Порядку № 1740 (у редакції Постанови № 866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що з 26 вересня 2020 року визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. У зазначених положеннях пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866) деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не успадковувала його). Тобто, під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його успадкування.
Зі змісту пункту 15-2 Порядку № 1740 вбачається, що з 26 вересня 2020 року фізична особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо подає нотаріусу заяву про те, що вона не має та не набула права власності на житло, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого права власності на житло, а також дані невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.
Суд зазначає, що за змістом позовної заяви ОСОБА_1 не подавав нотаріусу вказаної заяви з відповідними документами при посвідченні договору купівлі-продажу квартири на виконання вимог підпункту «в» пункту 15-2 Порядку № 1740, а у матеріалах справах також відсутні докази подання позивачем нотаріусу такої і документів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3454797706.1 від 07.02.2024 ОСОБА_1 при посвідченні договору купівлі-продажу квартири сплатив на рахунок ГУ ДКСУ в м. Києві грошові кошти у розмірі 56 440,00 грн, які є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна ((1 % від 5 643 810,00 грн (вартості нерухомого майна)).
Крім того, з наявних у матеріалах справи доказів судами встановлено, що не заперечується позивачем, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 17.12.2011 - ОСОБА_1 , після смерті своєї матері успадкував 1/3 частку у спадщині на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 30.11.2011 № 3-240). 19.02.2022 позивач здійснив продаж вказаної 1/3 частки у спадщині на квартиру (за адресою: АДРЕСА_2 ), згідно з договором купівлі-продажу від 19.02.2022 за № 429 та відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно - вказана 1/3 частки у спадщині на квартиру з 19.02.2022 належить ОСОБА_3 . Інша частка у розмірі 2/3 належить ОСОБА_4 з 18.11.2020.
Таким чином, Суд зазначає, що оскільки позивач до придбавання квартири 07 лютого 2024 року набув права власності на житло (що ним не заперечується та не спростовується жодними належними, допустимими та достатніми доказами), то він не є особою, яка придбаває житло вперше, а, отже, не звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна в порядку, передбаченому пунктом 15-2 Порядку № 1740.
Суд звертає увагу, що доводи та аргументи позивача зазначені ним у касаційній скарзі, в контексті спірних правовідносин, не спростовують обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та, насамперед, стосуються намагання позивача здійснити переоцінку обставин.
При цьому, зазначене стосується і доводів позивача, наведених у касаційній скарзі, щодо відсутності правових висновків Верховного Суду в частині застосування постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» на випадки приватизації, успадкування, отримання у дар, купівлі як частки в спільному майні подружжя житла фізичною особою, за умови якщо дата вчинення цих правочинів передувала даті набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій». Так, у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 280/9714/20 Верховний Суд дійшов висновків, що узгоджуються з зазначеними у цій постанові, в контексті застосування постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», зокрема на випадок приватизації житла фізичною особою, за умови якщо дата вчинення такої передувала даті набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій».
13. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м'якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
15. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
16. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 340/3681/24 слід залишити без задоволення.
17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 340/3681/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова