05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 520/3890/25
адміністративне провадження № К/990/35459/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року (постановлене суддею-доповідачем Бідонько А.В.), та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Присяжнюк О.В., суддів Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - Управління, відповідач, скаржник), в якій просив:
- визнати протиправними дії Управління щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним її розміром, шляхом застосування до неї, з 01 січня 2025 року обрахунку та виплати положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX (далі - Закон №4059-IX), а також понижуючих коефіцієнтів, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03 січня 2025 року №1 (далі - постанова КМУ №1) та виплати з 01 січня 2025 року у зменшеному розмірі;
- зобов'язати Управління з 01 січня 2025 року скасувати понижуючі коефіцієнти до обрахування та виплати пенсії ОСОБА_1 та повернути її розмір до попереднього рівня, фактичного нарахування в повному обсязі, без будь-яких обмежень максимального розміру, а також, виплатити різницю між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії з 01 січня 2025 року, по день проведення повного фактичного розрахунку у цьому розмірі, з урахуванням раніше проведених виплат;
- стягнути з Управління на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що дії відповідача, які полягають в обмеженні розміру виплати пенсії максимальним її розміром, шляхом застосування до неї, з 01 січня 2025 року обрахунку та виплати положень статті 46 Закону №4059-IX, а також понижуючих коефіцієнтів згідно постанови КМУ №1 та виплати з 01 січня 2025 року у зменшеному розмірі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року, позов задоволено частково.
визнано протиправними дії Управління щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, шляхом застосування з 01 січня 2025 року положень статті 46 Закону № 4059-IX, а також понижуючих коефіцієнтів згідно постанови КМУ №1 та її виплати з 01 січня 2025 року у зменшеному розмірі; зобов'язано Управління здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2025 року пенсії ОСОБА_1 , без обмеження граничним (максимальним) розміром та без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою КМУ №1, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії Управління щодо обмеження розміру пенсії позивача на підставі статті 46 Закону № 4059-IX та постанови КМУ № 1 є протиправними, оскільки такі норми не можуть змінювати чи звужувати зміст та обсяг соціальних гарантій, визначених спеціальним законом - Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ), відповідно до якого позивачу було призначено пенсію. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури належить до виключної компетенції законодавчої влади, а отже, не може визначатися підзаконними актами Кабінету Міністрів України. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що обмеження пенсії позивача шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів є неправомірним, а належним способом захисту порушеного права є визнання таких дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії без застосування обмежень.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 46 Закону № 4059-IX, яка передбачає застосування понижуючих коефіцієнтів до пенсій, що перевищують десять прожиткових мінімумів, у період воєнного стану, відповідно до Постанови КМУ №1.
7. Застосування коефіцієнтів не є дискримінаційним, оскільки останні діють в 2025 році для всіх пенсій, призначених за спеціальними законами, забезпечуючи пропорційність і баланс інтересів держави та громадян.
8. Скаржник, обґрунтовуючи своє право на подання касаційної скарги, просить Суд сформувати правову позицію щодо застосування положень статті 46 Закону № 4059-IX та пункту 1 Постанови КМУ №1 у подібних правовідносинах в контексті застосування з 01 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ № 1.
9. На думку скаржника, положення статті 46 Закону № 4059-IX та постанови КМУ № 1 є обов'язковими до виконання відповідно до статей 95, 117 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, що дозволяє Урядові регулювати соціальні виплати в межах бюджетного законодавства.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
10. Касаційна скарга надійшла до Суду 25 серпня 2025 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі №520/3890/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 05 листопада 2025 року.
13. При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
14. 07 вересня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу Управління, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими й ухваленими з дотриманням принципу верховенства права. Основний мотив відзиву полягає в тому, що застосування Управлінням статті 46 Закону № 4059-IX і постанови КМУ №1 безпідставно звужує зміст і обсяг уже гарантованих прав позивача на пенсію, призначеної відповідно до Закону № 1789-ХІІ.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
15. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що на виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2016 року по справі №643/14785/16-а ОСОБА_1 з 22 листопада 2016 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1789-ХІІ.
16. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року у справі №520/8297/21, яке набрало законної сили 18 жовтня 2021 року, зобов'язано Управління на підставі рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 провести, починаючи з 08 грудня 2020 року, ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, з урахуванням раніше проведених виплат, виходячи з передбаченого статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ з розрахунку 90% від суми заробітної плати, зазначеної в довідці Офісу Генерального прокурора № 21-1822зп від 19 листопада 2020 року про фактично нараховану заробітну плату в розрізі складових (посадовий оклад заступника начальника управління - 46318,00 грн, надбавка за вислугу років - 13895,40 грн, матеріальна допомога на оздоровлення 5017,78 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 5017,79 грн ) на загальну суму 70248,96 (сімдесят тисяч двісті сорок вісім) грн. 96 коп.
17. У відповідь на звернення позивача щодо причин зменшення розміру виплаченої пенсії Управління листами від 03 лютого 2025року повідомлено, що згідно зі статті 46 Закону №4059-IX, зокрема, призначені (перераховані) відповідно до Закону № 1789-ХІІ пенсії, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених постановою КМУ №1. 3 01 січня 2025 року виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться з урахуванням положень статті 46 Закону №4059-IX та постанови КМУ №1.
18. Вважаючи, що відповідачем протиправно виплачено позивачу пенсію з 01 січня 2025 року з урахуванням граничного розміру та коефіцієнтів зменшення пенсії згідно пункту 1 постанови КМУ №1, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
20. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
21. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
22. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
23. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.
24. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
26. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
27. Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.
28. На момент призначення позивача на роботу в органи прокуратури України відносини у сфері пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих були врегульовані статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
29. В подальшому 14 жовтня 2014 року прийнято Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).
30. Питання пенсійного забезпечення, зокрема, перерахунку пенсій, почали регулюватись статтею 86 цього Закону.
31. Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
32. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
33. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
34. Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
35. Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
36. За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
37. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8- рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).
38. У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).
39. 22 травня 2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5- рп/2005, згідно з яким «...конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Визнання законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянин Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
40. Виходячи з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
41. Разом із тим статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
42. Окрім того, стаття 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» наділяє Кабінет Міністрів України правом визначати розміри і порядок застосування до суми перевищення коефіцієнтів.
43. Відповідно до статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1.
44. Пунктом 1 Постанови КМУ № 1 постановлено установити, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
45. Саме на цю постанову КМУ посилається відповідач в обґрунтування правомірності застосування обмеження пенсії позивача.
46. Так, ця Постанова дійсно містить посилання на Закон України «Про прокуратуру» і відповідні пенсії, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.
47. Розглянувши касаційну скаргу у справі № 120/1081/25, спір у якій виник у правовідносинах, які є подібними до тих, що й у справі яка розглядається, Верховний Суд сформував висновок, згідно якого застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII , положень статті 46 Закону №4059-IX та постанови КМУ № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
48. Суд у цій справі виходив з того, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
49. Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
50. Враховуючи викладене, керуючись вищенаведеною позицією, Суд доходить висновку, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення прокурорів можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема до Закону №1697-VІІ а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цього закону.
51. Тому, враховуючи неодноразово викладену Конституційним Судом України юридичну позицію стосовно того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (зокрема, абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), суд зазначає, що Закон №4059-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
52. Слід наголосити, що зміни до Закону № 1697-VІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнту, визначеного Постановою КМУ № 1), не вносилися.
53. Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori), «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
54. Водночас зазначений бюджетний закон фактично обмежує розмір пенсії позивача, що порушує гарантії, закріплені у статтях 17 та 46 Конституції України.
55. Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
56. Суд вкотре наголошує, що відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; форми і види пенсійного забезпечення.
57. За приписами статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46 Конституції України).
58. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів.
59. Колегія суддів враховує, що Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» не містить жодних приписів про повноваження Кабінету Міністрів України визначати форми і види пенсійного забезпечення, жодних приписів про коефіцієнти пониження пенсій.
60. Водночас, Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).
61. Тобто існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати якими можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
62. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1789-ХІІ, а положення Закону №4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).
63. На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
64. Суд звертає увагу, що відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
65. Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституцій України закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту кореспондує з принципом верховенства права.
66. При цьому, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».
67. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
68. При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
69. Застосовуючи такий підхід до спірних правовідносин, дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону №4059-IX та пунктом 1 Постанови КМУ № 1, не відповідають приписам статей 19, 92 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим є протиправними.
70. Застосувавши нормативно-правові акти, які не урегульовають умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, протиправно обмеживши право позивача на належний соціальний захист, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вийшло за межі наданих повноважень, що є беззаперечною підставою для визнання протиправними його дій.
71. Враховуючи наведене колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо протиправності дій відповідача, які полягали в застосуванні коефіцієнтів зменшення, встановлених статтею 46 Закону №4059-IX та Постановою КМУ № 1, до перерахованої в січні 2025 року пенсії позивача.
72. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 11 вересня 2025 року у справі № 120/1081/25, від 17 вересня 2025 року у справі № 240/1202/25, від 23 вересня 2025 року у справі № 380/1811/25, від 23 вересня 2025 року у справі № 140/2163/25 та від 22 жовтня 2025 року у справі №520/11006/25.
73. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 46 Закону №4059-IX та постанови КМУ №1 не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
74. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
75. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
76. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
77. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: В.М. Кравчук
О.П. Стародуб