Номер провадження 22-ц/821/1472/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/3117/25 Категорія: 304070000 Демчик Р. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
05 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіГончар Н. І., Сіренко Ю. В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03.06.2025 (повний текст складено 09.06.2025, суддя в суді першої інстанції Демчик Р. В.) у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за водопостачання та водовідведення,
КП «Черкасиводоканал» звернулося до суду у квітні 2025 року з даним позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги в сумі 9734,05 грн, мотивуючи про невиконання споживачем своїх зобов'язань по оплаті отриманих комунальних послуг з водопостачання та водовідведення.
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03.06.2025 позовні вимоги задоволено з посиланням на їх обґрунтованість щодо відсутності оплати з боку відповідача отриманих від позивача комунальних послуг.
На вказане рішення відповідач подала 02.07.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить рішення суду скасувати та відхилити позовні вимоги.
В обґрунтування вказано на те, що у судовому засіданні вона не мала можливості озвучити свої аргументи проти позовних вимог. Інформація щодо зареєстрованих за адресою відповідача осіб, яку надав позивач, не відповідає дійсності. Так ОСОБА_2 з 10.07.2023 по 20.07.2025 перебував у Швейцарії, ОСОБА_1 - з 05.02.2022 по 23.02.2023 у Болгарії, ОСОБА_3 не перебуває за місцем реєстрації (відповідного паспорту громадянина не існує). Усі маніпуляції з персональними даними є шахрайськими діями позивача. Відповідальні особи водоканалу не завірили документи позивача. У водоканалу відсутні публічні рахунки в державній казначейській службі. Суд першої інстанції у рішенні не роз'яснив як мають бути сплачені кошти боргу, адже банківські рахунки водоканалу є приватними та не мають відношення до територіальної громади м. Черкаси. У типовому договорі про надання послуг указано інші рахунки. Водоканал опублікував публічну пропозицію укласти договір на послуги незадовго після початку війни, щоб ніхто її не читав. Відповідач не висловлювала своєї волі на укладення такого договору. Суд першої інстанції неправомірно застосував приписи п.4 ч.3 ст.10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у якому йдеться про питну воду, а договір з водоканалом стосується холодної а не питної води, послуги з постачання якої відповідач не отримувала.
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Черкасиводоканал» просило суд апеляційну скаргу відповідача відхилити, як безпідставну, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки воно є законним та належним чином обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості в сумі 9734,05 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що згідно довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» від 21.06.2025 №5612/8309-01-10 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані три особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.01.2017 дотепер; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дотепер; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 17.10.2017 дотепер.
Відповідно до Відповіді №1283751 від 11.04.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 17.10.2017.
Згідно Довідки з державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №417256358 від 11.03.2025 ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 . на підставі договору купівлі-продажу серія иа номер р.№4158 виданий 05.10.2017, видавник Фіщук С. О. приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу.
Таким чином відповідач ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, що надає КП «Черкасиводоканал», нараховуючи плату на підставі Постанов Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення КП «Черкасиводоканал».
Крім того 27.10.2017 між КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг центрального водопостачання та водовідведення.
01.03.2022 на офіційному веб-сайті КП «Черкасиводоканал» https://vodokanal-cherkasy.ck.ua/ опубліковано Повідомлення про публічну пропозицію (оферту), Публічний індивідуальний договір приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого відовідведення.
Як вбачається з розрахунку по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_2 вона не вносила плату за отримані послуги з водопостачання, внаслідок чого за її рахунком утворилась заборгованість за період з 01.04.2021 по 01.03.2025 в сумі 9734,05 грн, вимоги про стягнення якої заявлено у даній справі.
Правовідносини сторін, що виникли на підставі викладених вище фактичних обставин, регламентуються такими правовим нормами.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.
За змістом ст.ст. 67-68, 162 ЖК України наймач чи власник житла зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.
Згідно частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п. 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону). Права та обов'язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VІІІ від 07.06.2018, у редакції, що чинна з 09.06.2018, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення передбачені статтями 23 та 24 цього Закону.
Нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, які були чинними до 01.05.2022.
Відповідно до п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (у редакції чинній на час виниклих правовідносин до 01.05.2022), споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги, у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
З моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.
Згідно із п. 29 постанови КМУ №630 (у редакції, чинній на час виниклих правовідносин), споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача та членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.
Відповідно до Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради є юридичною особою та має ідентифікаційний код 03357168. Вид економічної діяльності: Забір, очищення та постачання води (основний); Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; Діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії,надання послуг технічного консультування в цих сферах; Каналізація,відведення й очищення стічних вод.
Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, позивач КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 03357168) надає відповідачу житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, нараховуючи плату, відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення КП «Черкасиводоканал» (довідка про тарифи за період з 06.10.2010, та з січня 2022 року, з відповідними змінами).
Так Рішеннями виконавчого комітету Черкаської міської ради №142 від 05.02.2019 та №1527 від 21.12.2021 затверджені нормативи питного водопостачання для населення м. Черкаси на 2019-2021 та 2022-2024, відповідно. Крім того, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №1248 від 05.11.2019 затверджені норми споживання гарячої води ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» у житлових будинках тощо.
Встановлено, що за адресою відповідача у АДРЕСА_1 відсутній розподільний засіб обліку (лічильник) водопостачання, що скаржником не заперечується.
Як передбачено п.4 ч.3 ст. 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяги спожитої у будівлі гарячої, питної води, визначені за допомогою вузлів комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляються між споживачами з урахуванням того, що: у разі якщо частина приміщень у будівлі оснащена вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, а частина - не оснащена, обсяг відповідної комунальної послуги, спожитий споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку, встановлюється у розмірі, визначеному за допомогою таких вузлів, а загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби та споживачами у приміщеннях, оснащених вузлами розподільного обліку) розподіляється між споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 цього Закону розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Під час розгляду справи, встановлено, що позивачем надавались послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення до помешкання відповідача, які оплачені не були, що при апеляційному перегляді справи під сумнів сторонами не ставиться, відтак суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про необхідність стягнення сум відповідної заборгованості за позовними вимогами водоканалу.
Слід врахувати, що відповідач, як і інші мешканці / користувачі житла не зверталася до підприємства-позивача щодо відключення від холодної води і щодо опломбування запірних вентилів на її подачу. Крім того, не було і звернень щодо відмови від послуг, зміни місця проживання, обліку кількості осіб, які фактично проживають / зареєстровані у житлі, отже постачальник відповідних послуг правомірно здійснив їх нарахування саме, виходячи з даних щодо кількості зареєстрованих у помешканні осіб з урахуванням визначених законодавством норм споживання.
У аспекті таких міркувань апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що інформація щодо зареєстрованих за адресою відповідача осіб, яку надав позивач, не відповідає дійсності, адже мешканці житла, за адресою якого здійснюється надання послуг позивачем з водопостачання та водовідведення не інформували організацію про тимчасову чи постійну зміну місця проживання або потребу призупинити надання відповідних послуг, відтак позивач правомірно для обрахунку наявної до сплати за послуги суми послався на відповідні норми споживання.
Не можна погодитися з доводами скаржника і про те, що паспорту громадянина ОСОБА_3 не існує, а також стосовно того, що усі маніпуляції з персональними даними є шахрайськими діями позивача, адже їх доказами не підтверджено та до правоохоронних органів з даного приводу відповідач не зверталася.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Апеляційний суд також відхиляє посилання скаржника і на те, що у судовому засіданні у суді першої інстанції вона не мала можливості озвучити свої аргументи проти позовних вимог, адже свої заперечення вона висловила як у поданому відзиві на позов, якому надав оцінку суд першої інстанції, так і в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами скаржника про те, що рахунки водопостачальної організації на оплату послуг є незаконними, оскільки вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України №23 від 31.01.2020. Зокрема, п. 4 розділу ІІ Вимог визначені реквізити / інформація, яка обов'язково повинна бути викладена у рахунку на оплату комунальних послуг.
Відповідні відомості у рахунках позивача належним чином відображено, що скаржником не спростовується та доказів звернень до позивача для уточнення необхідних для оплати реквізитів відповідач не надала.
Так відповідач не довела, що рахунки на оплату комунальних послуг, які вона отримувала від підприємства, як надавача послуг, не містили певної інформації, в тому числі і про діючі тарифи. Також, відсутні об'єктивні підстави вважати, що позивачем не надавалась відповідачу будь-яка інформація щодо наданих комунальних послуг, їх вартості, тарифів, обсягу комунальної послуги спожитої у будинку, показання вузлів обліку /приладів-розподілювачів (вузлів комерційного/розподільного обліку, норм споживання тощо.
Не можна погодитися також з посиланнями скаржника на те, що відповідальні особи водоканалу не завірили документи позивача у справі, оскільки відповідні додатки до позову містять проставлений засвідчувальний напис представника позивача юрисконсульта Зелтінш Ю. Ю.
Надаючи оцінку аргументам скаржника про недоведеність укладення між сторонами договору про надання послуг, апеляційний суд враховує таке.
Як зазначено у частині першій статті 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ). Крім того, порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено у статті 13 цього Закону.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч.1 ст. 10 цього Закону).
Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що затверджені постановою КМУ 05.07.2019 № 690 (набрали чинності з 13.08.2019), регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги), а також визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг.
Способами, що гарантують доведення інформації до споживача, є оголошення, розміщені на офіційному веб-сайті виконавця (за наявності), у під'їзді, на дошці оголошень (за наявності), повідомлення в електронному кабінеті Єдиної платформи для споживача (за наявності), в електронній системі обліку розрахунків споживача (за наявності), або повідомлення споживачу за допомогою засобів зв'язку, електрозв'язку (зокрема електронною поштою), номер/адреса яких зазначені споживачем у заяві-приєднанні до індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення або у розділі “Реквізити і підписи сторін» у всіх інших договорах (абз. 4 п. 11 вказаних Правил).
Відповідно до п. 14 Правил, надання послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги». З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором, або шляхом надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця). Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуг, якщо такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку). Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України “Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця). У разі зміни тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію.
Плата за послуги розраховується виходячи з розмірів затверджених тарифів та обсягу спожитих послуг, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства (п. 33 Правил).
Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг (п. 39 Правил).
Індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укладати договір у порядку і випадках, визначених законом (у тому числі з урахуванням рішення співвласників багатоквартирного будинку щодо обраної моделі договірних відносин у багатоквартирному будинку); 2) своєчасно вживати заходів для усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням послуг, що виникли з його вини; 3) забезпечувати цілісність обладнання вузлів обліку послуги відповідно до умов договору та не втручатися в їх роботу; 4) за власний рахунок проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; 5) оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором (п. 47 Правил).
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (п. 3 розд. VІ Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).
Встановлено, що 27.10.2017 між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. Даний договір має типову форму, встановлену постановою КМУ №690 від 05.07.2019.
Крім того, 01.03.2022 на офіційному веб-сайті КП «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради https://vodokanal-cherkasy.ck.ua/ опубліковано Повідомлення про публічну пропозицію (оферту) та Публічний індивідуальний договір приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця послуги співвласників багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальних послуг (ч. 5 ст. 13 згаданого Закону).
Відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а тому є користувачем та відповідає визначенню «індивідуальний споживач». Мешканці будинку не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин, а тому з 01.04.2022 із споживачем, що на законних підставах користується об'єктом нерухомого майна укладено публічний індивідуальний договір приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства та встановлені обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що між сторонами існують договірні відносини щодо оплати відповідачем коштів за житлово-комунальні послуги (водопостачання, водовідведення), у тому числі за встановленими тарифами, а тому відповідач повинен сплатити позивачу ту заборгованість, яка виникла станом на 01.03.2025.
Отже споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.
Навіть відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги, оскільки він є споживачем наданих послуг. Закон передбачає, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Крім того, якщо споживач оспорює об'єм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість, у справі повинні бути певні акти-претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення.
Таких документів споживачем (відповідачем у справі) надано не було, як і не наведено обставин про те, що він не користувався послугами, наданими позивачем, які постачаються централізовано.
Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, постановах Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц, від 18.12.2019 у справі №522/2625/16-ц, від 25.03.2020 у справі №211/3347/18-ц, від 18.05.2020 у справі №176/456/17, постанові ВП ВС від 07.07.2020 у справі №712/8196/20.
Посилання скаржника на те, що водоканал опублікував публічну пропозицію укласти договір на послуги незадовго після початку війни, щоб ніхто її не читав, зважаючи на наведені приписи законодавства щодо обов'язку оплати споживачем фактично наданих послуг без урахування факту укладення договору щодо них, не можуть свідчити про відсутність у споживача зобов'язань щодо оплати наявної заборгованості за комунальні послуги.
Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника і про те, що суд першої інстанції неправомірно застосував приписи п.4 ч.3 ст.10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у якому йдеться про питну воду, а договір з водоканалом стосується холодної а не питної води, послуги з постачання якої відповідач не отримувала, адже цей Закон визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг, тобто в тому числі і тих послуг, які відповідачу у цій справі надає позивач.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, апеляційна скарга відповідача не містить.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03.06.2025 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03.06.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді відповідачу не відшкодовувати.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 05.11.2025.
Суддя-доповідач
Судді