Справа № 537/6056/25 Номер провадження 11-кп/814/1819/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчук від 29 вересня 2025 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 травня 2025 року за №12025170420000690, задоволено клопотання прокурора та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 27 листопада 2025 року, обвинуваченому
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Нікополь Дніпропетровської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому.
Вирішено питання щодо призначення справи до судового розгляду, прийняття цивільного позову до розгляду та визнання: неповнолітньої ОСОБА_9 - цивільним позивачем; ОСОБА_8 - цивільним відповідачем.
Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які зі стадії досудового розслідування не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу й свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, характер і тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.6 ст.152, ч.ч.4, 6 ст.153, ч.1 ст.263 КК України, визначене за їх вчинення покарання, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Водночас суд першої інстанції на підставі п.1 ч.4 ст.183 КПК України дійшов висновку про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчук від 29 вересня 2025 року в частині обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою застосувати ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , який раніше не притягувався до відповідальності, має: постійне місце проживання та місце роботи, міцні соціальні зв'язки, підтримує, зокрема, фінасово родину, друга, який має інвалідність І групи, дружину друга, допомагає їм, позитивно характеризується, дотримувався належної процесуальної поведінки; ОСОБА_8 не вчиняв інкриміновані йому злочини й матеріали провадження не містять достатніх фактичних даних, які би свідчили про вчиенння ним цих кримінальних правопорушень.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги з доповненнями, заперечення прокурора проти апеляційної скарги з доповненнями, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги з доповненнями та дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених: ч.6 ст.152 КК України - вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років і з якою обвинувачений перебував у сімейних відносинах, повторно, особою, яка раніше вчинила кримінально протиправні дії щодо статевої свободи та статевої недоторканності особи; ч.4 ст.153 КК України - вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років і з якою обвинувачений перебував у сімейних відносинах; ч.6 ст.153 КК України - вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років і з якою обвинувачений перебував у сімейних відносинах, повторно, особою, яка раніше вчинила кримінально протиправні дії щодо статевої свободи та статевої недоторканності особи; ч.1 ст.263 КК України - носіння, зберігання, придбання бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Суд першої інстанції, обираючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про застосування тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 331 КПК України, та обрав ОСОБА_8 зазначений запобіжний захід.
У ході розгляду вказаного вище питання місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які зі стадії досудового розслідування не зменшились, а саме те, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу й свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, врахувавши характер і тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким (ч.6 ст.152, ч.6 ст.153 КК України) й тяжкими (ч.4 ст.153, ч.1 ст.263 КК України) злочинами, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання винуватим (за найбільш тяжкі злочини з числа інкримінованих) - позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, особу обвинуваченого, який не судимий, не працює, не має законного джерела доходу, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, неодружений, до затримання не проживав за місцем реєстрації, не проживав із членами сім'ї, не має міцних соціальних зв'язків, стан його здоров'я, вік неповнолітньої потерпілої (на момент інкримінованих дій потерпіла була малолітньою).
Установлені ж під час розгляду клопотання та апеляційної скарги обставини не свідчать про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, що могли би слугувати достатнім стримуючим фактором для забезпечення його належної процесуальної поведінки в сукупності з іншими обставинами цього провадження.
Доводи апелянта щодо працевлаштування ОСОБА_8 і його позитивної характеристики не знайшли свого підтвердження перевіркою матеріалів провадження. Не надано відповідних даних про це й під час провадження в суді апеляційної інстанції.
Даних (медичних документів), які би підтверджували неможливість перебування ОСОБА_8 в установі попереднього ув'язнення чи отримання ним необхідного лікування, перевіркою матеріалів провадження не встановлено та стороною захисту в суді апеляційної інстанції не надано. Водночас відповідно до ст.49 Конституції України обвинувачений не обмежений у реалізації права на охорону здоров'я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій він утримується.
Відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які зі стадії досудового розслідування не зменшились, обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_8 особливо тяжких і тяжких злочинів про статевої свободи та статевої недоторканності особи, громадської безпеки, що мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого та його поведінку в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , запобігти вказаним вище ризикам і це виключає можливість обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, про що порушується питання в апеляційній скарзі з доповненнями.
Суд апеляційної інстанції враховує доводи сторони захисту щодо наявності в обвинуваченого родини, певних соціальних зв'язків з нею, однак ці дані не спростовують наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість їм запобігти в разі незастосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини справи, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.
Також п.1 ч.4 ст.183 КПК України унормовано, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченіст.ст.177, 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.
Заважаючи на викладене вище, те, що ОСОБА_8 інкримінується вчинення, зокрема, особливо тяжких і тяжкого насильницьких злочинів із порушенням тілесної недоторканості малолітньої особи, протиправним насильницьким впливом на її тіло та свободу, вчиненням протиправних дій проти її волі, враховуючи встановлені судом ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які зі стадії досудового розслідування не зменшились, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, в їх сукупності, то невизначення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали розміру застави обвинуваченому є правильним.
Що стосується тверджень захисника, пов'язаних із необхідністю здійснення оцінки доказів із точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питання про визнання особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, винуватою чи невинуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень за встановлених в обвинувальному акті обставин, то ці посилання позбавлені підстав, оскільки виходять за межі процесуальних повноважень суду апеляційної інстанції при апеляційному перегляді ухвали суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підлягають вирішенню судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законне й обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчук від 29 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4