04 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/14500/24 пров. № А/857/8582/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року (суддя - Шепелюк В.Л., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Рівненського окружного адміністративного суду до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Рівненський окружний адміністративний суд у листопаді 2024 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, в якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу про усунення виявлених порушень законодавства від 15.10.2024 №131704-14/2511-2024. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана вимога як акт індивідуально-правової дії не відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в результаті проведеного контрольного заходу (ревізії) в Рівненському окружному адміністративному суді виявлена фактична сума нарахованої та виплаченої надбавки державним службовцям у 2023 році становила 3329644,95 грн. Відповідно до п.3 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15, надбавки за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи належать до додаткових стимулюючих виплат. Згідно абз.8 п.14 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, (норми абз.8 п.14 розділу XI застосовуються по 31.12.2023 згідно із Законом № 2710-IX від 03.11.2022) та п.2 Положення № 15, керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати. З огляду на вищевикладене, в недотримання вимог абз.2 п.20, п.22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, із змінами, внаслідок включення до Розрахунку на 2023 рік стимулюючих виплат (надбавка за інтенсивність) за КЕКВ 2111 в сумі 2 879 064 грн та, відповідно нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за КЕКВ 2120 в сумі 633 394,08 грн, завищено обсяг бюджетних асигнувань на загальну суму 3 512 458,08 грн, які профінансовано в повному обсязі.
Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Рівненський ОАС утворений на підставі Указу Президента України від 16.11.2004 №1417/2004 «Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі», є юридичною особою публічного права, основним видом діяльності (КВЕД) якої є «84.23 - Діяльність у сфері юстиції та правосуддя».
Відповідно до пункту 9 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №955, 24.05.2024 головою Державної аудиторської служби України видано наказ №108, яким затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2024 року (далі - План Держаудитслужби).
Пунктом 6.1 Плану Держаудитслужби передбачено проведення «ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності апеляційних судів (апеляційних загальних судів апеляційних господарських судів, апеляційних адміністративних судів), місцевих судів (окружних господарських судів, окружних адміністративних судів) та інших, які утримуються коштом бюджетної програми КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя»», підстава проведення - «власна ініціатива», початок проведення - «серпень 2024 року».
Додатком 4 «Перелік підконтрольних установ (об'єктів контролю), на яких планується проведення інспектувань за темою, визначеною у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року» до Плану Держаудитслужби передбачено, зокрема, проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області заходу державного фінансового контролю щодо Рівненського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.
У свою чергу, наказом Західного офісу Держаудитслужби від 11.06.2024 №122 затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року (далі - План Західного офісу Держаудитслужби), пунктом 5.6.1 якого передбачено проведення «ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності апеляційних судів (апеляційних загальних судів, апеляційних господарських судів, апеляційних адміністративних судів), місцевих судів (окружних господарських судів, окружних адміністративних судів) та інших, які утримуються коштом бюджетної програми КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» (перелік об'єктів у додатку 5.1)», підстава проведення - «власна ініціатива (п.6.1 Плану Держаудитслужби України на ІІІ квартал 2024 року)», початок проведення - «серпень 2024 року».
У додатку 5.1 «Перелік підконтрольних установ (об'єктів контролю), на яких планується проведення ревізій за темою, визначеною у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року» до Плану Західного офісу Держаудитслужби передбачено, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області проводитиметься ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.
Листом від 09.08.2024 №131708-14/2038-2024 Управління ДАСУ повідомило Рівненський ОАС, що «згідно зі статтями 2, 4, 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII, та відповідно до пункту 6.1 Плану Держаудитслужби, пункту 5.6.1 Плану Західного офісу Держаудитслужби, у період з 27.08.2024 по 07.10.2024 буде проводитись ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності РОАС за період з 01.01.2022 по 31.07.2024». Крім того, у вказаному листі відповідач, покликаючись на пункти 15, 16 Порядку проведення з інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, просив забезпечити надання посадовим особам служби, зокрема, бухгалтерських та господарських документів за вищезгаданий період.
Зважаючи на положення статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.01.2020 у справі №804/902/16, рішення Ради суддів України від 01.08.2024 №24 та від 09.06.2016 №644, а також враховуючи зміст пункту 6.1. Плану Держаудитслужби у частині підстав проведення заходів державного фінансового контролю, Рівненський ОАС звернувся до Управління ДАСУ із листом від 19.08.2024 №04-37/7678/24, в якому, серед іншого, просив повідомити «за якими саме підставами та критеріями, визначеними у підпункті «г» пункту 7 Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №955, Рівненський окружний адміністративний суд включено до плану проведення заходів державного фінансового контролю з «власної ініціативи»».
У відповідь на означений вище лист, відповідач листом від 23.08.2024 №131708-14/2124-2024 «Про надання інформації» повідомив, що відповідно до Плану України на 2024-2027 роки, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 №244-р, і положень Рамкової Угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility, яка була ратифікована Законом України від 06.06.2024 №3786-IX, на Держаудитслужбу покладено повноваження з контролю за використанням коштів, які будуть надходити через механізм підтримки Ukraine Facility в рамках Компоненту 1, зокрема, щодо реформи судової системи та забезпечення судової діяльності, яка спрямована, в тому числі, на наближення України до членства в ЄС. Також, зазначив, що виконання заходів з реформування судової системи, які включені до Плану України, враховують рекомендації листа послів «G7», що надходив до Держаудитслужби. Покликаючись на норми статей 17, 146, 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтю 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», статтю 113 Бюджетного кодексу України, контролюючий орган ствердив, що суди є бюджетними установами, а отже підконтрольні органам державного фінансового контролю. Поряд з тим, відповідач зауважив, що основними підставами для включення заходів з проведення державного фінансового аудиту та інспектування до планів проведення заходів державного фінансового контролю, згідно з пунктом 7 Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №955, зокрема, є:
а) закони, акти Президента України, постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, акти Кабінету Міністрів України, доручення Прем'єр-міністра України, накази Мінфіну;
г) ініціатива, виявлена органами державного фінансового контролю з урахуванням таких критеріїв, як: економічна та соціальна важливість питань, які обов'язково включаються до програм і планів дій Кабінету Міністрів України на відповідний період; значний обсяг фінансових потоків, інших державних ресурсів, що спрямовувалися на виконання бюджетних програм, утримання державних органів.
Наведене, на переконання Управління ДАСУ, слугувало належною та достатньою підставою для включення Рівненського ОАС до переліку установ (об'єктів контролю), на яких у ІІІ кварталі 2024 року Держаудитслужбою планується проведення інспектувань у формі ревізій. Підсумовуючи, відповідач вказав, що копія програми ревізії буде вручена посадовою особою органу ДФК голові суду чи його заступнику з 27.08.2024.
За змістом Програми ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024, затвердженої начальником Управління ДАСУ 23.08.2024 (далі - Програма ревізії), ревізія Рівненського ОАС проводилась з метою «перевірки дотримання законодавства», а основними питаннями цього заходу контролю було визначено:
1) використання і збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, зокрема: правильність визначення потреби у бюджетних коштах, в тому числі, при складанні планових бюджетних показників; складання і затвердження кошторису та інших документів, що застосовуються в процесі виконали бюджету; внесення змін до кошторису; загальний стан виконання кошторису (підпункт 1.1);
2) стан і достовірність бухгалтерського обліку, фінансової бюджетної звітності.
На підставі направлень начальника Управління ДАСУ від 23.08.2024 №324 та від 02.09.2024 №326, у період з 27.08.2024 до 07.10.2024 (з 18.09.2024 до 20.09.2024 захід контролю зупинявся з ініціативи органу ДФК) посадовими особами відповідача проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського ОАС за період з 01.01.2022 до 31.07.2024, результати якої оформлено Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 від 10.10.2024 №13-17-04-06/119 (далі - Акт ревізії).
Зокрема, згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 констатуючої частини Акта ревізії, «ревізією правильності визначення потреби в коштах, в тому числі при складанні планових показників, складання та затвердження кошторису та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету, внесення змін до кошторису та загального стану виконання кошторису встановлено завищення обсягу бюджетних асигнувань у 2023 році на загальну суму 3 512 458,08 грн, які профінансовані в повному обсязі».
У той же час, за результатами перевірки відповідачем: правильності ведення касових операцій, розрахунків з підзвітними особами, у тому числі щодо видатків на відрядження; операцій на реєстраційних рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби, та рахунках в установах банків; штатної дисципліни, видатків на оплату праці працівників та нарахування на заробітну плату; взяття та облік зобов'язань, у тому числі відповідність взятих бюджетних зобов'язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми; стану розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів; правильності відображення дебіторської та кредиторської заборгованості; стану претензійно-позовної роботи; стану збереження майна, використання оборотних та необоротних активів; дотримання вимог законодавства щодо визначення втрат через знищення та/або пошкодження майна внаслідок збройної агресії російської федерації; видатків на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт; утворення та використання власних надходжень бюджетних установ; надання адміністративних послуг; дотримання законодавства про закупівлі; дотримання вимог законодавства щодо обмежень, введених в період воєнного стану, в тому числі застосування персональних та/або секторальних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій); стану виконання заходів, спрямованих на подолання викликів і загроз національній та економічній безпеці, підвищення обороноздатності держави; стану і достовірності бухгалтерського обліку, фінансової і бюджетної звітності - порушень не встановлено.
Акт ревізії підписаний головою Рівненського ОАС і начальником відділу бухгалтерського обліку та звітності суду (головним бухгалтером) без застережень (заперечень).
Оскільки вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, 15.10.2024 Управлінням ДАСУ сформовано вимогу №131704-14/2511-2024 щодо усунення Рівненським ОАС виявлених ревізією порушень законодавства (далі - Вимога), яка надійшла на адресу позивача 30.10.2024.
За змістом вказаної Вимоги відповідачем зазначено, зокрема, наступне:
«- під час ревізії виявлено та не усунуто наступні порушення, які підлягають усуненню у спосіб, що не суперечить чинному законодавству, в тому числі шляхом, що описаний далі по тексту;
- на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII, зі змінами, п. 46, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, пп. 14 п. 6, пп. 7 п. 4, п.7 Положення про управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, затвердженого наказом Західного офісу Держаудитслужби від 22.02.2022 №116, пред'являється вимога про усунення виявлених порушень законодавства, що є обов'язковою для виконання:
1. В порушення вимог абз. 2 п. 20, п. 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, із змінами, внаслідок включення до Розрахунку на 2023 рік стимулюючих виплат (надбавка за інтенсивність) за КЕКВ 2111 в сумі 2879064 грн та, відповідно, нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за КЕКВ 2120 в сумі 633 394,08 грн, завищено обсяг бюджетних асигнувань на загальну суму 3 512 458,08 грн, які профінансовано в повному обсязі;
- забезпечити дотримання при розрахунку потреби в коштах вимог абз. 2 п. 20, 22 Порядку №228, зі змінами, та не допускати вказане порушення надалі;
- опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень.».
Крім того, у Вимозі установлено строк до 20.11.2024 для подання Управлінню ДАСУ інформації про вжиті заходи з усунення виявленого порушення.
В межах установленого контролюючим органом строку Рівненський ОАС надіслав на адресу Управління ДАСУ лист-відповідь від 11.11.2024 №04-37/10317/24, у якому заперечив щодо наведеного у вимозі порушення законодавства.
Не погоджуючись зі змістом спірної вимоги з огляду на її безпідставність, неконкретизованість та необґрунтованість як акта індивідуально-правової дії, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спрямовуючи протягом 2023 року затверджені ДСА України бюджетні видатки по КЕКВ 2111 Кошторису РОАС 2023 на виплату, в тому числі, стимулюючих виплат працівникам апарату суду, зокрема, державним службовцям, Рівненський ОАС як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня брав бюджетні зобов'язання та здійснював відповідні платежі в межах встановлених кошторисом бюджетних асигнувань та з дотриманням вимог статті 48 БК України, тобто в межах чинного тоді бюджетного законодавства.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя (стаття 130).
Ураховуючи вказані норми Конституції України, суд зазначає, що органи судової влади та професійні судді, як носії цієї влади, є незалежними. Конституцією України встановлюються гарантії такої незалежності, а особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, закріпленої у статті 126 Конституції України. Суди не є підприємствами чи установами, які входять до сфери управління Державної судової адміністрації України, а є юридичними особами публічного права.
Приписами статті 1 Закону №1402-VIII передбачено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
Частиною 3 статті 17 Закону №1402-VIII встановлено, що систему судоустрою складають: місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд.
Єдність системи судоустрою забезпечується: фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.
Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина 1 статті 18 Закону).
Відповідно до частин першої та другої статті 146 Закону №1402-VIII держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України. Забезпечення функціонування судової влади передбачає окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону. Видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Нормами частин першої-третьої статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд щодо фінансового забезпечення його діяльності; вищий спеціалізований суд щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; 3) Вища рада правосуддя щодо фінансового забезпечення її діяльності.
Згідно частини четвертої статті 148 Закону №1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів (частина 5).
Частиною восьмою статті 148 Закону №1402-VIII встановлено, що контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом.
Конституційний Суд України від 27.10.2020 №13-р/2020 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України Про запобігання корупції, Кримінального кодексу України виснував про те, що реалізація принципу незалежності судової гілки влади полягає насамперед у відособленості її від інших гілок державної влади, а це означає формування самостійної, автономної й самоуправлінської судової системи поза структурами законодавчої та виконавчої гілок влади.
Так, відповідно до позиції Конституційного Суду України у зазначеному вище рішенні будь-які форми та методи контролю у виді перевірок, моніторингу тощо функціонування та діяльності судів повинні реалізовуватись лише органами судової влади та виключати створення таких органів у системі як виконавчої, так і законодавчої влади.
На законодавчому рівні повинні бути створені такі взаємовідносини, які виключали б невиправданий тиск, вплив чи контроль з боку виконавчої або законодавчої влади на судову владу та запобігали б виникненню нормативного регулювання, яке дасть змогу на законодавчому рівні контролювати органи судової влади, а також суддів при здійсненні ними функцій і повноважень, що призведе до втручання у діяльність судової влади та посягання на її незалежність, закріплену в Основному Законі України.
У підсумку Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.2020 №13-р/2020 наголосив на тому, що створюючи відповідні органи, запроваджуючи відповідальність (санкції), окремі види контролю, законодавець повинен виходити з принципів незалежності судової влади, невтручання у діяльність судів та суддів.
Повноваженнях Державної аудиторської служби України для здійснення державного фінансового нагляду з питань фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ визначаються Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі Закон №2939-XII).
Статтею 2 Закону №2939-XII передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Зі змісту зазначеного положення Закону №2939-ХІІ слідує, що в останньому закріплено вичерпний перелік підконтрольних Держаудитслужбі України установ. Серед вказаного переліку судові органи відсутні.
За приписами пункту 3 Постанови №43 основними завданнями Держаудитслужби є: реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; надання в передбачених законом випадках адміністративних послуг.
У розумінні підпункту 2 пункту 4 Постанови №43 Держаудитслужба здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, установах, організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують державне чи комунальне майно; суб'єктах господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим в кримінальному провадженні.
Тобто, Законом № 2939-ХІІ та вказаною Постановою визначений вичерпний перелік підконтрольних відповідачу установ, серед яких суди відсутні.
З вищенаведених норм колегія суддів вважає, що чинне законодавство надає право Держаудитслужбі виконувати свої повноваження відносно органів виконавчої влади, яка є окремою гілкою влади згідно із Конституцією України. Стосовно діяльності судової гілки влади в Україні діє спеціальне законодавство.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №911/782/21 зазначив, що за наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (§ 69 рішення у справі Ніколова проти Болгарії від 25.03.1999, § 15 рішення у справі Баранкевич проти Росії від 26.07.2007 тощо).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №263/15749/16-а, від 29.01.2019 у справі №807/257/14, від 03.03.2021 у справі №522/799/16-ц.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori); закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali); закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Рішенням Ради суддів України від 09.06.2016 №44, які є рішеннями органів судової влади і обов'язковими для неї, вже визначалося, що проведення відповідних ревізій/перевірок органами державної фінансової інспекції України загрожує незалежності судів та суддів.
Повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів у судах, ефективністю використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами наділена Державна судова адміністрація України.
Перевірка фінансово-господарської діяльності органів судової влади регіональними органами Держаудитслужби не передбачена ні вищезазначеним законом, ні іншими нормативно-правовими актами. Згідно з діючим законодавством, перевірки фінансово-господарської діяльності в судах здійснюються Державною судовою адміністрацією України, через яку фінансуються органи судової влади, а також органами Рахункової палати.
Слід звернути увагу, що контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.
Організація, повноваження та порядок діяльності Рахункової палати регламентовані Законом України Про Рахункову палату від 02.07.2015 року № 576 (тут і далі Закон №576 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №576-VIII Рахункова палата здійснює фінансовий аудит, аудит ефективності та аудит відповідності, зокрема, щодо проведення витрат державного бюджету, включаючи використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради правосуддя, Офісу Генерального прокурора та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією України; використання коштів державного бюджету, наданих місцевим бюджетам та фондам загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування; здійснення таємних видатків державного бюджету.
З аналізу наведеної норму слідує, що виключно Законом №576-VIII передбачений механізм здійснення контрольних функцій використання коштів Державного бюджету щодо установ та органів системи правосудця. Як наслідок, інструментом такого механізму є виключно Рахункова палата.
Статтею 130 Конституції визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У державному бюджеті окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій ВРП.
За змістом статей 113, 115, 116 Конституції, закону Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Жодною нормою Конституції чи нормою закону Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів та органи виконавчої влади (в тому числі і Держаудитслужбу) не наділено повноваженнями здійснення будь-якого контролю за діяльністю органів судової влади.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 закону Про Кабінет Міністрів України на останній покладено виключно обов'язок забезпечити фінансування видатків на утримання судів у межах, визначених законом про державний бюджет, та створити належні умови для функціонування судів та діяльності суддів.
До контрольних функцій Кабінету Міністрів України віднесено питання здійснення контролю за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади та забезпечення координації і контролю за діяльністю органів виконавчої влади щодо запобігання і протидії корупції.
Якщо Кабінет Міністрів України не наділений жодними контрольними функціями щодо судової влади, то і Держаудитслужба, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю тим більше не може перебирати на себе такі функції.
Статтею 98 Конституції України визначено, що контроль від імені Верховної Ради за надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням здійснює Рахункова палата.
Таким чином, суди як суб'єкти публічного права не підпадають під суб'єктний склад Закону №2939-XII, що свідчить про відсутність правових підстав для здійснення ревізій фінансово-господарської діяльності в судах України органами контрольно-ревізійної служби України.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №804/902/16, предметом розгляду якої стали, у тому числі, правовідносини щодо законності проведення ревізії органами Держаудитслужби України Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливості дотримання принципу поділу державної влади та невтручання виконавчої і законодавчої гілок влади у справи судової гілки влади, що є важливим фактором забезпечення реальної незалежності судової гілки влади та безпосередньо суддів. Зокрема, увага акцентується на важливості незалежності судової влади від виконавчої (§95 рішення у справі «Рінгейзен проти Австрії» (Ringeisen v. Austria (Merits) від 16.07.1971 (заява №2614/65)) та на дотриманні принципу поділу влади (§40 рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції» (Sacilor-Lormines v. France) від 09.11.2006 (заява №65411/01)).
У контексті тлумачення терміну «встановлений законом», який вживається у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), ЄСПЛ зазначив, що вплив виконавчої влади на судову суперечить принципу, відповідно до якого судоустрій у демократичному суспільстві не повинен залежати від розсуду виконавчої влади (§34, §37 рішення у справі «Гуров проти Молдови» (Gurov v. Moldova) від 10.10.2006 (заява №36455/02)).
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про те, що «трибунали» повинні бути незалежними та неупередженими, безпосередньо пов'язана з концепцією поділу державної влади. Стаття 6 Конвенції нероздільна з поняттям незалежності суддів, а жорстке та видиме розділення між законодавчою та виконавчою владою, з одного боку, та судовою владою держави, з іншого, є необхідним для забезпечення незалежності та неупередженості суддів, а отже, і довіри широкої громадськості до судової системи. Компроміс у цій галузі не може не підірвати цю впевненість (пункти 2, 7 Окремої думки судді Маргарити Цаци-Ніколовської до рішення у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. The Netherlands) від 06.05.2003 (заяви №№39343/98, 39651/98, 43147/98 та 46664/99)).
ЄСПЛ зауважив, що при визначенні того, чи може орган вважатись «незалежним», особливо від виконавчої влади, слід, зокрема, враховувати спосіб призначення його членів, тривалість їх роботи, термін повноважень, наявність гарантій проти зовнішнього тиску та питання, чи показує орган видимість незалежності (§34 рішення у справі «Похоска проти Польщі» (Pohoska v. Poland) від 10.04.2012 (заява № 33530/06)), а сам термін «незалежний» у пункті 1 статті 6 Конвенції містить два елементи, а саме незалежність судів від виконавчої влади та їхня незалежність від сторін процесу (§74 рішення у справі «Лео Цанд проти Австрії» (Leo Zand v. Austria) від 12.10.1978 (заява № 7360/76)).
Суд констатує, що не кожен орган, на якого законодавством покладено функцію фінансового контролю, може реалізовувати її стосовно судової гілки влади та суду як розпорядника коштів нижчого рівня, зокрема.
Отже, суд першої інстанції вірно виснував, що Держаудитслужба, включаючи до Плану проведення заходів державного фінансового контролю на ІІІ квартал (наказ від 24.05.2024 №108) питання ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності, з-поміж іншого, окружних адміністративних судів (пункту 6.1 цього Плану), діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно, включення Західним офісом Держаудитслужби до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року (наказ від 11.06.2024 №122), зокрема, ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського ОАС за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 (додаток 5.2) є також вважає необґрунтованим.
Апеляційний суд резюмує, що у Державної аудиторської служби України та її територіальних органів відсутні повноваження на здійснення контрольних функцій відносно Рівненського окружного адміністративного суду, оскільки останній не є підконтрольним об'єктом органів державної контрольно-ревізійної служби України.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення, зокрема, інспектування за правилами, визначеними Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550).
Відповідно до статті 4 Закону №2939-ХІІ, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.
Згідно з частинами першою-третьою статті 11 цього ж Закону, плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.
Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
З урахуванням норми частини другої статті 1 Закону №2939-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №955 затверджено Порядок планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю (далі - Порядок №955).
Пунктом 2 Порядку №955 передбачено, що цим Порядком установлюється механізм складання і затвердження планів проведення заходів державного фінансового контролю органів державного фінансового контролю.
Положеннями пункту 3 Порядку №955 передбачено, що проведення державного фінансового аудиту та інспектування здійснюється відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, які складаються на плановий період, яким є кожний квартал.
Основні підстави для включення заходів з проведення державного фінансового аудиту та інспектування до планів проведення заходів державного фінансового контролю визначено приписами пункту 7 Порядку №955, а саме:
а) закони, акти Президента України, постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, акти Кабінету Міністрів України, доручення Прем'єр-міністра України, накази Мінфіну;
б) звернення правоохоронних органів, юридичних і фізичних осіб;
в) пропозиції Рахункової палати, Мінфіну, Мінекономіки, ДФС, Казначейства, прийняті органами державного фінансового контролю до виконання;
г) ініціатива, виявлена органами державного фінансового контролю з урахуванням таких критеріїв, як:
- економічна та соціальна важливість питань, які обов'язково включаються до програм і планів дій Кабінету Міністрів України на відповідний період;
- значний обсяг фінансових потоків, інших державних ресурсів, що спрямовувалися на виконання бюджетних програм, утримання державних органів;
- публічна інформація про факти порушень і зловживань у фінансовій сфері та неефективного управління державним майном;
- імовірність виникнення фінансових порушень, у тому числі внаслідок відсутності (низького рівня) внутрішнього контролю;
- ризики допущення фінансових порушень у підконтрольних установах;
ґ) ініціатива, виявлена підконтрольними установами та їх органами управління, прийнята органами державного фінансового контролю до виконання.
З наведеного слідує, що така підстава, як «ініціатива, виявлена органами державного фінансового контролю» (підпункт «г» пункту 7 Порядку №955), може бути застосована органом ДФК виключно за умови дотримання ним чітко визначених у цьому підпункті критеріїв.
Згідно з матеріалами справи, у листі від 23.08.2024 №131708-14/2124-2024 «Про надання інформації» відповідачем повідомлено, що позивача включено до Плану Держаудитслужби (пункт 6.1) «відповідно до Плану України на 2024-2027 роки, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 №244-р, та положень Рамкової Угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility, яка була ратифікована Законом України від 06.06.2024 №3786-IX».
З даного приводу суд звертає увагу на те, що розпорядження Уряду від 18.03.2024 №244-р «Про схвалення Плану України» прийняте з метою реалізації ініціативи Європейського Союзу «Ukraine Facility», запровадженої Регламентом (ЄС) Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 29.02.2024 №2024/792. На підставі цього розпорядження Уряду, вирішено:
1. Схвалити План України, що додається до оригіналу.
2. Міністерству економіки разом з Міністерством закордонних справ передати План України, схвалений цим розпорядженням, до Європейської Комісії через Представництво України у Європейському Союзі.
Так, розділ 3 «Судова система» секції 2 Плану України на 2024-2027 стосується питань реформування судової системи, системи прокуратури та системи виконання судових рішень.
При цьому, до зведеного переліку заходів, що стосуються «судової системи» і які планується провести протягом вказаного періоду, належать:
- реформа 1. Посилання підзвітності, доброчесності та професіоналізму судової влади. В рамках цієї реформи передбачається провести: удосконалення процедури добору суддів, заповнення вакансій у судах та створення нового суду, який би розглядав адміністративні справа за участю національних державних органів;
- реформа 2. Реформа банкрутства та неплатоспроможності і виконання судових рішень. Ця реформа стосується: приведення процедур банкрутства у відповідності до основних принципів Директиви (ЄС) 2019/1023 про рамки превентивної реструктуризації, покращення виконання судових рішень шляхом удосконалення, правової, інституційної та інформаційної бази, що має вирішальне значення для функціонування ринкової економіки;
- реформа 3. Цифровізація судової системи. Вказана реформа включає в себе впровадження цифрових технологій у судовому систему з метою посилення прозорості, ефективності та результативності роботи судів;
- реформа 4. Реформа прокуратури.
Інші розділи секцій Плану України на 2024-2027 роки не стосуються судової системи.
Таким чином, План України на 2024-2027 роки, на який посилається Управління ДАСУ як на підставу для включення Рівненського ОАС до Плану Держаудитслужби, не передбачає проведення фінансового аудиту судової системи органами Держаудитслужби.
У свою чергу, що стосується Рамкової Угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility від 21.05.2024 (ратифікована Законом України від 06.06.2024 №3786-IX; дата набрання чинності Угодою для України - 20.06.2024), суд зазначає, що згідно з пунктом 8 статті 7 цієї Угоди, Україна повинна проводити належні незалежні аудити систем і випадків надання підтримки для реалізації інвестицій і реформ, що включає в себе:
- визначення органу, що проводитиме аудити систем і випадків надання підтримки для реалізації інвестицій і реформ, і того, як забезпечуватиметься його/їх незалежність;
- виділення достатніх ресурсів для такого органу для цілей інструменту Ukraine Facility;
- ефективне усунення незалежним органом аудиту ризику шахрайства, корупції, конфлікту інтересів і подвійного фінансування за допомогою аудитів систем і аудитів випадків надання підтримки для реалізації інвестицій і реформ.
Водночас, суд зауважує, що за змістом вказаної Угоди відсутні будь-які положення щодо прав та обов'язків (повноважень) Держаудитслужби, зокрема, в частині проведення фінансового аудиту судової системи України за період до впровадження реформ, передбачених Планом України на 2024-2027 роки.
Крім того, преамбула наказу Держаудитслужби від 24.05.2024 №108, яким затверджено План Держаудитслужби, в тому числі, щодо Рівненського ОАС, не містить жодних посилань на План України на 2024-2027 роки, схвалений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 №244-р, та/або Рамкову Угоду між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility, ратифіковану Законом України від 06.06.2024 №3786-IX, як на підставу для видачі цього організаційно-розпорядчого акта.
Більше того, з аналізу змісту згаданого вище наказу Держаудитслужби та внесених до нього змін слід дійти висновку про те, що включення окружних адміністративних судів України до Переліку підконтрольних установ (об'єктів контролю), на яких планується проведення інспектувань за темою, визначеною у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року (додаток 4 до Плану Держаудитслужби), відбулось до ратифікації та набрання чинності для України згаданої вище Рамкової Угоди.
Необхідно врахувати також і те, що протягом періоду, визначеного відповідачем для проведення інспектування, Рівненський ОАС не був учасником будь-яких додаткових бюджетних програм, виконання яких супроводжувалося спрямуванням суду значного обсягу фінансових потоків та/або інших державних ресурсів. Натомість, у вказаний період позивачем використовувалися виключно кошти Державного бюджету, виділені для утримання суду (забезпечення його належної діяльності), та в межах кошторисів на відповідний рік, затверджених головним розпорядником коштів. Доказів протилежного відповідачем не наведено та судом не встановлено.
Щодо решти критеріїв, передбачених підпунктом «г» пункту 7 Порядку №955, суд відзначає, що Держаудитслужбою в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області не надано будь-яких доказів наявності публічної інформації про факти допущених Рівненським ОАС порушень і зловживань у фінансовій сфері та неефективного управління державним майном у відповідний період; виникнення фінансових порушень, у тому числі внаслідок відсутності (низького рівня) внутрішнього контролю; наявності ризиків допущення позивачем фінансових порушень.
Апеляційний суд резюмує, що визначення Держаудитслужбою в якості підстави для проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського ОАС «власну ініціативу» здійснено без дотримання критеріїв, передбачених підпунктом «г» пункту 7 Порядку №955, а тому необґрунтованою є правова підстави для включення Рівненського ОАС до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року.
Стосовно обґрунтованості оскаржуваної вимоги Управління ДАСУ щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства слід зазначити наступне.
Як встановлено судом, у спірній вимозі відповідачем зазначено, що: «в порушення вимог абз. 2 п. 20, п. 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, із змінами, внаслідок включення до Розрахунку на 2023 рік стимулюючих виплат (надбавка за інтенсивність) за КЕКВ 2111 в сумі 2879064 грн та, відповідно, нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за КЕКВ 2120 в сумі 633 394,08 грн, завищено обсяг бюджетних асигнувань на загальну суму 3 512 458,08 грн, які профінансовано в повному обсязі».
У зв'язку з цим, Управлінням ДАСУ зобов'язано Рівненський ОАС:
1) забезпечити дотримання при розрахунку потреби в коштах вимог абзацу 2 пункту 20, пункту 22 Порядку №228, зі змінами, та не допускати вказане порушення надалі;
2) опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень.
З огляду на наведене, спірним питанням є факт допущення/недопущення Рівненським ОАС завищення обсягу бюджетних асигнувань у зв'язку із включенням до розрахунку планового річного фонду оплати праці працівників апарату суду за 2023 рік надбавки за інтенсивність праці для державних службовців на загальну суму 3 512 458,08 грн.
З даного приводу суд зазначає, що Рівненський ОАС здійснює свою фінансово-господарську діяльність за рахунок коштів Державного бюджету за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (далі - КПКВК) 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя».
Відповідно до частини першої статті 149 Закону №1402-VIII, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
При цьому, в силу приписів частини третьої статті 148 Закону №1402-VIII, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема, окружних адміністративних судів здійснює ДСА України.
Основні вимоги до складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів бюджетних установ визначає Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (далі - Порядок №228).
За правилами абзацу першого пункту 3 Порядку №228, установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (…).
Наведене кореспондується з положеннями пункту 5 вказаного Порядку, за якими установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду (…). Установи мають право брати бюджетні зобов'язання та здійснювати платежі в межах бюджетних асигнувань, установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду (…).
Пунктом 10 Порядку №228 визначено, що головні розпорядники забезпечують організацію та координацію роботи відповідальних виконавців, розпорядників нижчого рівня із складання проектів кошторисів (…).
Головні розпорядники, керуючись відповідними методичними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання розпису відповідного бюджету, доводять відповідальним виконавцям, розпорядникам нижчого рівня вказівки щодо складання проектів кошторисів, планів асигнувань (…), термінів їх подання і показники, які необхідні для визначення обсягів видатків бюджету та надання кредитів з бюджету (пункт 11 Порядку №228).
Кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету (…) затверджуються керівником установи вищого рівня, за винятком випадків, зазначених у пункті 33 цього Порядку (якщо законодавством не встановлено інший порядок затвердження) (пункт 32 Порядку №228).
Таким чином, Рівненський ОАС як бюджетна установа та розпорядник коштів нижчого рівня здійснює свою фінансово-господарську діяльність виключно в межах кошторису на відповідний рік, затвердженого ДСА України як головним розпорядником коштів. При цьому, в силу приписів Порядку №288, складання позивачем проекту кошторису на відповідний рік проводиться з обов'язковим урахуванням вказівок, термінів і показників, доведених ДСА України.
До матеріалів справи позивачем долучена копія листа ДСА України від 15.07.2021 №11-13935/21 «Про надання інформації», адресованого, зокрема, окружним адміністративним судам, у якому, з метою своєчасної підготовки бюджетного запиту до проекту державного бюджету на 2022-2024 роки, ДСА України просила надати інформацію щодо чисельності працівників та складових суддівської винагороди і заробітної плати працівників апарату суду. При цьому, головним розпорядником коштів зауважено, що при плануванні оплати праці на 2022 рік фонд стимулюючих виплат не повинен перевищувати 50% посадового окладу (30% надбавка, 20% премія).
Позивач за змістом поданої ним позовної заяви стверджує, що вказівка, наведена ДСА України у згаданому вище листі, застосовувалася окружними адміністративними судами як розпорядниками коштів нижчого рівня також при плануванні (розрахунку) фонду оплати праці на 2023 рік, що не заперечується відповідачем за змістом поданої ним заяви по суті справи.
У свою чергу, на виконання листа ДСА України від 15.08.2022 №11-7132/22, Рівненський ОАС листом від 16.08.2022 №04-36/12216/22 надав головному розпоряднику коштів інформацію щодо потреби у видатках на оплату праці в межах обов'язкових виплат на 2023 рік у загальному обсязі 33097000,00 грн, в тому числі заробітна плата працівникам апарату суду - 10511400,00 грн, до розрахунку якої увійшли: посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років державних службовців, допомоги до відпустки, доплати до мінімальної заробітної плати, доплати робітникам та індексація.
Водночас, суд зауважує, що стимулюючі виплати у виді надбавки за інтенсивність праці для працівників апарату суду до вказаного розрахунку позивачем не включені.
17.01.2023 заступником голови ДСА України М. Пампурою затверджений кошторис Рівненського ОАС на 2023 рік (далі - Кошторис РОАС 2023) на загальну суму 44510000,00 грн, в тому числі, по загальному фонду - 37101200,00 грн, по спеціальному фонду - 7408800,00 грн. При цьому, затверджений головним розпорядником коштів обсяг видатків Рівненського ОАС на заробітну плату працівників апарату (код економічної класифікації видатку (далі - КЕКВ) 2111) склав 11650300,00 грн по загальному фонду бюджету.
Тобто, станом на січень 2023 року Кошторис РОАС 2023 у розрізі КЕКВ 2111 був затверджений ДСА України на рівні, що уже перевищував обсяг коштів, розрахований раніше позивачем для забезпечення виплати у 2023 році заробітної плати працівникам апарату суду (її обов'язкових складових).
Відповідно до пункту 20 Порядку №228, під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності здійснення видатків на охорону праці, погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому бюджетному періоді.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно зі статистичною інформацією про основні показники здійснення судочинства Рівненського ОАС за 2022 рік, на розгляді у суді перебувало 67363 справ і матеріалів, з них надійшло у звітному періоді - 60559, а розглянуто - 52575.
У свою чергу, за інформацією про основні показники здійснення судочинства Рівненського ОАС за 2023 рік, на розгляді у суді перебувало 87947 справ і матеріалів, з них надійщло у звітному періоді - 73167, а розглянуто - 82608.
Відповідно до зведеної статистичної інформації про основні показники здійснення судочинства окружними адміністративними судами Восьмого апеляційного адміністративного округу за 2023 рік, Рівненський ОАС мав найбільше навантаження серед окружних адміністративних судів Восьмого апеляційного адміністративного округу.
Також, згідно з інформацією, розміщеною на сайті Ради суддів України, за даними звітності за І квартал 2023 року та за 2023 рік в цілому, Рівненський ОАС зайняв перше місце в Україні по обсягу надходження справ і матеріалів у відповідні періоди. Така ж ситуація існувала і протягом 2022 року.
Наведене у своїй сукупності, на переконання суду, підтверджує, що протягом 2022-2023 років у Рівненському ОАС існувало значне навантаження на суддів та працівників апарату суду, що, за умови недостатнього рівня фінансування оплати праці, могло призвести до втрати професійних спеціалістів, плинності кадрів та ускладнення заповнення вакантних посад, і, відповідно, неукомплектованості штату апарату суду у певні періоди.
За правилами пункту 47 Порядку №228, зміни до кошторису (…) вносяться, зокрема, у разі:
- виникнення потреби у перерозподілі бюджетних асигнувань у розрізі економічної класифікації видатків бюджету в межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним і спеціальним фондами бюджету;
- прийняття рішення про перерозподіл видатків у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника за бюджетними програмами, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету);
- виникнення потреби у збільшенні видатків або наданні кредитів за рахунок коштів спеціального фонду бюджету за умови перевищення надходжень до цього фонду з урахуванням залишків бюджетних коштів на початок року, не використаних у попередньому бюджетному періоді, порівняно з надходженнями, врахованими у бюджеті.
Крім того, частиною третьою статті 9 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI передбачено, що кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Враховуючи означені вище обставини, на підставі Довідки про зміни до кошторису на 2023 рік від 19.10.2023 №104, затвердженої заступником голови ДСА України М. Пампурою, Рівненському ОАС збільшено обсяг видатків по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» по спеціальному фонду бюджету на суму 944 200,00 грн.
На підставі Довідки про зміни до кошторису на 2023 рік від 24.11.2023 №122, затвердженої заступником голови ДСА України М. Пампурою, Рівненському ОАС збільшено обсяг видатків по КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» по загальному фонду бюджету на суму 145 000,00 грн.
Також, на підставі Довідки про зміни до кошторису на 2023 рік від 21.12.2023 №144, затвердженої заступником голови ДСА України М. Пампурою, Рівненському ОАС збільшено обсяг видатків: 1) по КЕКВ 2111 на загальну суму 3 833 800,00 грн, з них: по загальному фонду бюджету - 1 430 600,00 грн; по спеціальному фонду бюджету - 2 403 200,00 грн; 2) по КЕКВ 2120 на загальну суму 843 400,00 грн, з них: по загальному фонду бюджету - 96 700,00 грн; по спеціальному фонду бюджету - 746 700,00 грн.
У контексті наведеного суд зауважує, що згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 констатуючої частини акта ревізії, ревізією дотримання позивачем порядку затвердження кошторисів, а також внесення змін до них - органом ДФК порушень не встановлено.
Таким чином, станом на 29.12.2023 обсяг затверджених головним розпорядником видатків для Рівненського ОАС по КЕКВ 2111 склав 13080900,00 грн по загальному фонду Державного бюджету та 3347400,00 грн по спеціальному фонду, що, відповідно, зумовило збільшення економії фонду оплати праці Рівненського ОАС у порівнянні з січнем 2023 року (місяць затвердження кошторису) та забезпечило можливість здійснення стимулюючих виплат працівникам апарату суду.
За приписами пункту 22 Порядку №228, показники видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків бюджету або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.
Абзацом другим пункту 43 вказаного Порядку передбачено, що розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами (…).
А згідно з абзацами першим, другим пункту 46 цього ж Порядку, розпорядники беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, планом асигнувань загального фонду бюджету, планом надання кредитів із загального фонду бюджету та планом спеціального фонду відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) (…).
Розпорядники беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до такого фонду (з дотриманням вимог частини другої статті 57 БК України), якщо інше не передбачено законодавством.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави (…).
Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 7 Закону №889-VIII, державний службовець має право на належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення; оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Статтею 50 Закону №889-VIII установлено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).
При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 частини третьої цієї статті, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ (…).
Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом №1402-VIII.
За правилом частини сьомої статті 52 Закону №889-VIII, фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.
Крім того, положеннями абзацу восьмого пункту 14 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII (у редакції, чинній протягом 2023 року) визначалось, що керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Водночас, приміткою до цього пункту установлено, що норми абзацу восьмого пункту 14 розділу XI застосовуються, зокрема, по 31 грудня 2023 року згідно із Законом №2710-IX від 03.11.2022.
Положення абзацу восьмого пункту 14 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII реалізовано Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття 18.01.2017 постанови №15, якою затверджено, зокрема, Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям (далі - Положення №15).
Пунктом 1 Положення №15 (у редакції, чинній протягом 2023 року) визначено, що це Положення визначає механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи.
Відповідно до пункту 2 цього Положення, керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.
Згідно з пунктом 3 Положення №15, до додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: 1) за інтенсивність праці; 2) за виконання особливо важливої роботи.
Надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи (надбавки) встановлюються державним службовцям у відсотках до посадового окладу.
Надбавки встановлюються згідно з наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі.
Надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: 1) якість і складність підготовлених документів; 2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; 3) ініціативність у роботі.
Керівникам інших державних органів (керівникам державної служби), їх заступникам можуть встановлюватися надбавки керівником державної служби в державному органі за погодженням із суб'єктом призначення (пункт 8 Положення №15).
Так, відповідно до долученого до матеріалів справи розрахунку річного фонду заробітної плати працівників апарату Рівненського ОАС на 2023 рік, проведеного станом на 30.12.2023, загальна сума видатків, спрямованих судом у 2023 році на виплату державним службовцям надбавки за інтенсивність праці, склала 2879064,00 грн, що становить орієнтовно 77% їх посадового окладу та 17,52% від річного фонду оплати праці працівників апарату суду відповідно, що узгоджується зі змістом підпункту 1.1 пункту 1 констатуючої частини Акта ревізії.
Таким чином, на переконання суду, спрямовуючи протягом 2023 року затверджені ДСА України бюджетні видатки по КЕКВ 2111 Кошторису РОАС 2023 на виплату, в тому числі, стимулюючих виплат працівникам апарату суду, зокрема, державним службовцям, Рівненський ОАС як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня брав бюджетні зобов'язання та здійснював відповідні платежі в межах встановлених кошторисом бюджетних асигнувань та з дотриманням вимог статті 48 БК України, тобто в межах чинного тоді бюджетного законодавства.
Водночас, за змістом підпункту 1.1 пункту 1 констатуючої частини акта ревізії та в оскаржуваній вимозі посадові особи Управління ДАСУ розцінили нарахування і виплату державним службовцям Рівненського ОАС згаданої вище надбавки (включаючи сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за КЕКВ 2120 в сумі 633394,08 грн) як завищення обсягу бюджетних асигнувань на загальну суму 3512458,08 грн, які профінансовано в повному обсязі».
Апеляційний суд не погоджується із такими висновками контролюючого органу, оскільки наявними у матеріалах справи письмовими доказами достеменно підтверджується, що видатки, спрямовані Рівненським ОАС у 2023 році на нарахування й виплату державним службовцям суду надбавки за інтенсивність праці, у загальному розмірі 3512458,08 грн були:
- виділені головним розпорядником коштів протягом 2023 року з урахуванням об'єктивної потреби позивача в коштах, виходячи з основних виробничих показників роботи суду, обсягу виконуваної роботи та штатної чисельності;
- включені до Кошторису РОАС 2023, затвердженого ДСА України як головним розпорядником коштів у встановленому законом порядку (з урахуванням внесених до нього змін);
- обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків бюджету;
- бюджетні зобов'язання та платежі за цими видатками здійснені Рівненським ОАС в межах бюджетних асигнувань, встановлених Кошторисом РОАС 2023;
- бюджетні зобов'язання та платежі за цими видатками профінансовані у повному обсязі;
- здійснені у межах та за рахунок економії фонду оплати праці Рівненського ОАС на 2023 рік.
Наведене підтверджує дотримання позивачем вимог бюджетного законодавства та законодавства у сфері державної служби при здійсненні у 2023 році оплати праці державних службовців та, відповідно, дає суду усі підстави для висновку про необґрунтованість викладеного в оскаржуваній вимозі порушення.
З огляду на приписи пункту 46 Порядку №550, письмова вимога органу Держаудитслужби породжує правові наслідки (зокрема, обов'язки) для свого адресата (об'єкта контролю), а відтак наділена рисами акта індивідуально-правової дії (з урахуванням її змістового складника, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), який повинен відповідати критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України. А тому, такий індивідуально-правовий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства в разі звернення об'єкта контролю з відповідним позовом.
Водночас, законність письмової вимоги органу ДФК безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її оформлення і надсилання адресату (правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 14.12.2020 у справі №200/7584/19-а).
Однак, за встановлених судом обставин та релевантних їм законодавчих положень, порушення (факти), викладені органом ДФК у спірній вимозі, не знайшли свого як фактичного (документального) підтвердження, так і нормативно-правового обґрунтування, та повністю спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної Вимоги.
Разом з тим, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого, на переконання позивача, у даній справі відповідачем зроблено не було.
В оскаржуваній вимозі органом ДФК установлено для Рівненського ОАС зобов'язання «вжити заходів щодо усунення виявлених порушень».
Зазначивши в оскаржуваній вимозі про необхідність «вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень», відповідач не конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, та не визначив спосіб усунення виявленого під час ревізії порушення, що свідчить про нечіткість та невизначеність цього акта індивідуально-правової дії.
Вимога контролюючого органу не стосується усунення Рівненським ОАС порушень норм законодавства, а направлена на відновлення позивачем порядку складання і виконання кошторису на 2023 рік, тобто за бюджетний період, який фактично закінчився на час проведення ревізії.
Апеляційний суд зазначає, що можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб'єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), якого слід вжити об'єкту контролю для усунення відповідних порушень, оскільки спонукання останнього самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, у свою чергу, може призвести до нового можливого порушення ним чинного законодавства.
Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акта індивідуально-правової дії. Крім того, суд зауважує, що зобов'язальний характер вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства свідчить як про встановлення відповідного порушення, так і про необхідність визначення імперативного способу його усунення.
Аналогічний правовий підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №826/6254/17.
Апеляційний суд резюмує, що оскаржувана у справі Вимога як акт індивідуально-правової дії не відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України, є безпідставною, неконкретизованою та необґрунтованою, що свідчить про наявність усіх підстав для її скасування.
Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі №460/14500/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська