Справа № 570/4627/25
Номер провадження 3/570/2009/2025
04 листопада 2025 року м.Рівне
Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Красовський О.О., розглянувши в місті Рівне матеріали, які надійшли з Департаменту Патрульної поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_1
за ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу, 03 вересня 2025 року о 13 год. 09 хв. на автодорозі Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне, 155 км поблизу с. Обарів Рівненського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем «Chevrolet Orlando» державний номерний знак НОМЕР_2 будучи особою, стосовно якої встановлене тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Корецького ВДВС в Рівненській області від 15.04.2025 р.
На розгляд справи ОСОБА_1 двічі не з'явився. Зважаючи на правила ст.ст. 268, 277 КУпАП, у зв'язку з тим, що в справі є достатні дані про обізнаність правопорушника зі своїми правами, про місце і час розгляду справи в суді, та відсутнє клопотання про перенесення судового розгляду, в яке він не прибув з невідомих причин, суд розглянув дану справу без участі правопорушника, вважаючи, що за наведених обставин його право на захист порушено не буде. Судом враховується практика ЄСПЛ, зокрема позиція, викладена у справі "Пономарьов проти України", в межах якої Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Дослідивши матеріали справи вважаю, що справа підлягає до закриття.
Щодо обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених при розгляді справи, суд зазначає наступне.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в діянні, про яку в ньому зазначено, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Отже, склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується виною у формі умислу або необережності.
Згідно зі ст. 10 КУпАП, проступок визнається умисним, якщо особа, яка його вчинила:
а) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; бажала настання цих наслідків;
б) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; свідомо допускала настання цих наслідків.
Таким чином, закон називає два види умислу:
- прямий умисел, коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання шкідливих наслідків;
- непрямий умисел, коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає шкідливі наслідки і при цьому прямо не бажає, але свідомо допускає їх настання.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що у діях водія ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення за ч.3 ст. 126 КУпАП.
Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно вимог ч. 3 ст. 126 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення наступає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Про таке обмеження особа повинна бути повідомлена належним чином.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять відомостей, які би вказували на наявність умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а саме про те, що ОСОБА_1 знав про накладене на нього обмеження. В матеріалах справи відсутні докази того, що він отримав постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 15.04.2025 року.
До протоколу додано лише постанову від 15.04.2025 р. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суддя не має право самостійно збирати докази без надання відповідного клопотання, особою яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
До протоколу про адміністративне правопорушення також не надано пояснень самого ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року).
Крім цього, ЄСПЛ робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та неспростовним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.
У справах про адміністративні правопорушення суддя при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно ж до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в його діях, як події, так і складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 283-284 КУпАП, -
Закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.3ст.126 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Красовський О.О.