Справа № 569/9789/24
27 жовтня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,
за участі секретаря судового засідання Янка М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про усунення перешкод у користуванні квартирою та заборону вчинення дій, стягнення моральної шкоди,
В засіданні приймали участь:
позивач: ОСОБА_3 ;
представник позивачку: ОСОБА_4 ;
представник відповідачки: ОСОБА_5
ОСОБА_1 звернулася в Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та заборону вчинення дій, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що вона разом з відповідачкою є співвласницями (по 1/3 частки) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мельничук М.С. У зв'язку з наявністю між співвласниками спору про користування квартирою, позивачка звернулася в Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог па предмет спору па стороні відповідача ОСОБА_2 з позовом про усунення перешкод в користуванні частиною вищевказаної квартири. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01.02.2023 у справі №569/15492/21 позов задоволено частково, постановлено усунути перешкоди в користуванні частиною квартири (1/3) що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 до цієї квартири та зобов'язано ОСОБА_6 надати вільний доступ ОСОБА_1 до цього житла шляхом видачі ключів від вхідних дверей квартири. У зазначеній квартирі позивачка почала проживати з кінця жовтня 2023, а зареєструвала своє місце проживання 08.11.2023. На даний час у квартирі фактично проживають позивачка та відповідачка, проте між ними постійно виникають конфлікти через користування квартирою. Відповідачка повністю нехтує елементарними потребами позивачки на спокійне проживання у вказаному житлі, на чистоту просторів спільного використання та тишу в нічний час відпочинку. ОСОБА_2 приводить до квартири невідомих осіб без узгодження з позивачкою, через що позивачка почуває себе незахищеною у власному домі, також відповідачка не прибирає за своєю собакою та курить у квартирі. Позивачка зверталась в поліцію, проте ніякого результату це не дало. Позивачка має інвалідність третьої групи, стійкі захворювання серцево-судинної системи, у зв'язку з якими має протипокази до сильних психо-емоційних навантажень. Проживання з відповідачкою у вищевказаних умовах несе загрозу для здоров'я позивачки, що і стало причиною зверне ння останньої з даним позовом до суду.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19.12.2024 позов задоволено частково.
Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14.01.2025 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000, 00 грн.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23.04.2025 заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення - задоволено. Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19.12.2024 та додаткове заочне рішення від 14.01.2025 року у справі №569/9789/24 - скасовано, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01.07.2025 заяву представника позивача та відповідача про виклик свідків задоволено, підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті
У судовому засіданні 27.10.2025 позивачка та її представник позов підтримали повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідачки у судовому засіданні 27.10.2025 заперечила щодо задоволення позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 21.12.2017, посвідченого посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мельничук М.С., та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №108566165, №108564418, №108563790 від 21.12.2017, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласницями (по 1/3 частки) квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01.02.2023 у справі №569/15492/21 усунуто перешкоди в користуванні частиною квартири (1/3), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 до цієї квартири та зобов'язано ОСОБА_6 надати вільний доступ ОСОБА_1 до цього житла шляхом видачі ключів від вхідних дверей квартири.
Постановою Рівненського апеляційного суду Рівненської області від 22.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_6 було залишено без задоволення, а рішення Рівненською міського суду Рівненської області від 01.02.2023 - без змін.
Відповідно до акту про виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01.02.2023 у справі № 569/1549/21, ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_1 отримала ключі від вхідних дверей квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 08.11.2023 № 29114, виданої Департаментом цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка зареєструвала своє місце проживання 08.11.2023.
Сторни у справі неодноразово зверталася до відділу поліції РУП ГУНП у Рівненській області з приводу конфліктів між ними. В ході проведеної перевірки зі сторонами було проведено роз'яснювально-профілактичну бесіду щодо недопущення конфліктів в майбутньому.
Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
В силу до статті 10 ЖК Української PCP, громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 317 ЦК України встановлює, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або його частини, вимагати усунень порушень його права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі зазначеної норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Судом встановлено, що 15 лютого та 17 березня 2024 разом з відповідачкою ОСОБА_2 до неї в гості у спірну квартиру приходила її подруга.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За змістом ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд зазначає, що матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка та/або її подруга чинила позивачці перешкоди в користуванні спірною квартирою. Також відсутні докази того, що відповідачка ОСОБА_2 надавала доступ до квартири третім особам (передала ключі, поселила, уклала договір найму тощо).
Фактично вимога позивачки ОСОБА_1 зводиться до того, щоб без її дозволу відповідачка ОСОБА_2 не має права приводити будь-яких осіб до себе в квартиру, однак така вимога порушує право користування квартирою та право на приватне життя відповідачки.
Крім того, вимога позивачки про заборону відповідачці надавати доступ до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , третім особам без згоди ОСОБА_1 спрямована на майбутнє, проте суд звертає увагу, що здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У порядку цивільного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій відповідача у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
У постанові ВП ВС від 02.02.2021 №925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатом розгляду позову.
Отже, у порядку цивільного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій відповідачки у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує, а відтак така вимога позивачки є безпідставною та необґрунтованою.
Стосовно вимоги позивачки про усунення їй перешкод у користуванні частиною квартири (1/3), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 звільнити квартиру від собаки породи французький бульдог, яка нею утримується у вказані квартирі слід вказати таке.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що собака породи французький бульдог був у власності відповідачки з січня по квітень 2024 року, що стверджується поясненнями відповідачки та свідченнями свідків.
Також встановлено, що з 2021 року відповідачка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується актом №14/02 від 28.02.2025 про фактичне проживання особи без реєстрації та свідченнями свідків.
Відповідачка 17.01.2024, 15.02.2024, 17.03.2024 приїздила до Рівного разом із собакою породи французький бульдог. При цьому, станом на дату звернення позивачки до суду з цим позовом, собака породи французький бульдог відповідачкою в квартирі не утримувалася та не утримується на даний час, що не заперечується позивачкою
Згідно з частиною першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивачки є достатньою та самостійною підставою для відмови у позові.
Заявляючи позовну вимогу щодо усунення перешкод у користуванні частиною квартири шляхом зобов'язання відповідачки звільнити квартиру від собаки породи французький бульдог, яка нею утримується у вказані квартирі, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами необхідності заявлення саме такої позовної вимоги та факту порушення відповідачкою її охоронюваних прав та інтересів.
Таким чином, з сукупності викладеного вище слідує, що вкзані више позовні вимоги є необґрунтованими, обставини покладенні в основу позову не підтверджуються долученими до позову доказами, а позивачкою не надано суду інших доказів на підтвердження обґрунтованості позову, тобто позов є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню в цій частині.
Крім того, вимога позивачки про стягненгня з відповідачки моральної шкоди є похідною від попередніх вимог про усунення перешкод, а тому суд дійшов висновку, що зазначена вимога не підлягає задоволенню з огляду на відсутність правових підстав для задоволення основних вимог.
З огляду на викладене вище, у задоволені позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову повністю, витрати по сплаті судового збору покласти на позивачку.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та заборону вчинення дій, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивачку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне судове рішення складене та підписане 05.11.2025.
Суддя О.Левчук