(заочне)
Справа №568/1435/25
Провадження №2/568/535/25
30 жовтня 2025 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі головуючої судді Троцюк В.О.
секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник ТзОВ «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 30 грудня 2019 року між ТзОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3045016395/195706 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Гоуфінгоу» надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним договором в повному обсязі. ТОВ «Гоуфінгоу» надав відповідачу грошові кошти на наступних умовах: сума виданого кредиту - 2500 гривень, дата надання кредиту - 30.12.2019 року, строк кредиту - 28 днів, відсоткова ставка - 1,85 % в день.
31.05.2021 року між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір про відступлення права вимоги № 1-31/05/21 відповідно до умов якого ТОВ «Гуфінгоу» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги боржників вказаних реєстрів боржників. Відповідно до реєстру боржників від 31.05.2021 року, до договору про відступлення права вимоги №1-31/05/21 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідача.
03.06.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» укладено договір про відступлення права вимоги № 1-03/06/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступило ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги боржників вказаних реєстрів боржників. Відповідно до реєстру боржників від 03.06.2021 року, до договору про відступлення права вимоги №1-03/06/2021 ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до відповідача.
Згідно розрахунку, станом на 26.05.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 6709,50 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2500,00 грн.; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4209,50 грн.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №3045016395/195706 від 30 грудня 2019 року, в розмірі 8004,50 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою від 05 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представником позивача подано до суду заяву, в якій просив справу розглядати за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві.
01.10.2025 року представником позивача адвокатом Пархоменко С.В. скеровано заяву про відшкодування витрат на правову допомогу. Згідно якої просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10500,00 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавала.
Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
На підставі ч. 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, виконуючи вимоги ст.280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
При цьому, відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов'язком відповідача і не звільняє позивача від доведення певних обставин як то передбачено ч. 3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України.
Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого.
Судом встановлено, що 30 грудня 2019 року ТзОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 уклали індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №3045016395/195706 відповідно до умов якого Товариство надає відповідачу кредит в розмірі 2500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. (а.с.18-21)
Відповідно до п. 1.1-1.3 вказаного Договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кредит надається строком на 28 днів, тобто до 26 січня 2020 року. Строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.
Згідно п.1.5 договору кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною договору (п.2.1. договору).
Пунктом 2.3. договору визначено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
У п.3.1.4. зазначено, що ТзОВ «Гоуфінгоу» має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за договором третій особі, в зв'язку з чим відбудеться заміна сторони - кредитодавця за цим договором.
Договір про надання фінансового кредиту №3045016395/195706 підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису (одноразовим ідентифікатором) R62279.
Довідкою про ідентифікацію ТзОВ «Гоуфінгоу» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 з яким укладено договір №3045016395/195706 від 30 грудня 2019 року, ідентифікований позичальником. Відповідач при укладені кредитного договору, підписав його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R62279, який був відправлений 30 грудня 2019 року на телефон НОМЕР_1 . (а.с13)
ТзОВ «Гоуфінгоу» на виконання умов кредитного договору 30 грудня 2019 року перерахувало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «Платежі Онлайн» №2025-ПО/217 від 19.08.2025 року (а.с.29-30).
31.05.2021 року між ТзОВ «Гоуфінгоу», як клієнтом, і ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як фактором, укладено договір факторингу №1-31/05/21, згідно з умовами якого фактор передає грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с.22-25).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/2021 від 31.05.2021 року ТзОВ «Гоуфінгоу», відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3045016395/195706 від 31 грудня 2019 року в сумі 6709,50 грн., з яких: 2500 грн. - сума кредиту; 4209,50 грн. - залишок по відсотках. (а.с.12).
Між ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» 03 червня 2021 року укладено договір відступлення права вимоги №1-03/06/2021, за умовами якого ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступає за плату ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» права вимоги за кредитним договором, а ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» заміняє ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором (а.с.14-15).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-03/06/21 від 03.06.2021 року ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступило ТзОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3045016395/195706 від 30.12.2019 року в сумі 6709,50 грн., з яких: 2500 грн. - сума кредиту; 4209,50 грн. - залишок по відсотках .(а.с.11).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №3045016395/195706 від 30 грудня 2019 року станом на 26 травня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором складає 6709,50 грн (з яких 2500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4209,50 грн - сума заборгованості за відсотками). (а.с.10)
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.5 ч.1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаних договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з абз. другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суми позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням в розмірі суми позики 2500,00 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою та відповідачем кредитного договору ТзОВ «Гоуфінгоу» надало позичальнику суму позики, а останній зобов'язувався повернути надану позику у повному обсязі у визначені договором строки до 26 січня 2020 року.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 28 днів та після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Згідно графіку розрахунків та орієнтовної сукупності вартості кредиту (додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту №3045016395/195706 сума нарахованих процентів за користування кредитом, в межах строку дії договору, становить 1157,00 грн. і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача. (а.с.21)
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору №3045016395/195706 від 30 грудня 2019 року належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 3657,00 грн., з яких: 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1157,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;
Згідно ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1320,32 коп. (3657,00 грн. х 2422,40 грн. /6709,50 грн.).
Щодо стягнення із відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 10500,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.1,2 ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №11/07/2025 від 11 липня 2025, укладеного між ТОВ «ФК Дебт Коллекш» та адвокатом Пархомчук С.В., (а.с.16-17), акт про отримання правової допомоги від 15.09.2025 р. (а.с.45), та рахунок від 15.09.2025 року, в якому зазначено вид наданих послуг відносно позичальника ОСОБА_1 та їхню вартість 10500,00 грн (а.с.46), платіжну інструкцію кредитового переказу ОСОБА_2 коштів в розмірі 10500,00 гривень, згідно договору про надання правової допомоги від 11.07.2025 року. (а.с.43)
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10500,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, заперечення представника відповідача, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» понесені в даній справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.
Керуючись ст.ст. 267, 526, 549-552, 612, 1054-1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» заборгованість в розмірі 3657 (три тисячі шістсот п'ятдесят сім) гривень 00 копійок, з яких 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1157,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» 1320 (одну тисячу триста двадцять) гривень 32 копійок сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Радивилівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн», код ЄДРПОУ 44243120, юридична адреса м.Київ вул.Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Троцюк