Справа № 562/2189/25
/заочне/
"04" листопада 2025 р.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,
секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У поданій в системі «Електронний суд» заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №167286104 від 10 квітня 2021 року в 17510 грн. та судові витрати в справі, обґрунтовуючи невиконанням відповідачем договірних зобов'язань.
Сторони у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило та відзиву на позов відповідач не подав. Згідно поданого представником позивача клопотання позовні вимоги підтримує повністю та просить розглянути справу без його участі.
При таких умовах суд вважає за можливе винести заочне рішення по справі на підставі наявних доказів, при цьому позивач не заперечує проти такого порядку вирішення спору.
З'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Установлено, що 10квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №157286104, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням передбачених Законом України «Про електронну комерція» особливостей, за яким остання отримала кредит в сумі 10000 грн. строком на 84 дні зі сплатою протягом дисконтного періоду 0,65% за кожен день користування.
Кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав, що не заперечується відповідачем та підтверджується платіжним дорученням від 09 листопада 2023 року про перерахування коштів в сумі 10000 грн. на рахунок позичальника НОМЕР_1 та випискою АТ КБ "ПриватБанк" про рух коштів.
Відповідно до укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року із внесеними додатковими угодами №19 від 28 листопада 2018 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року змінами, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, зокрема, за кредитним договором №167286104, яке в свою чергу уклало 05 серпня 2020 року аналогічний договір факторингу №05/0820-01 з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке уклало договір факторингу №04/06/25-Ю з позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року в справі №910/11965/16.
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 в справі №753/20537/18, від 21.07.2021 в справі №334/6972/17, від 18.10.23 в справі №905/306/17).
На підтвердження переходу до позивача права вимоги за договором № 167286104 від 10 квітня 2021 року позивач надав суду зазначені вище договори факторингу, а також витяг з реєстру прав вимоги №141 від 06 липня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, витяг з реєстру прав вимоги №11 від 31 серпня 2023 року до договору факторингу №05/0820-01, витяг з реєстру боржників до договору факторингу №04/06/25-Ю та акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року.
Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників у повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за укладеним ним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором та свідчить про заміну кредитора в спірних правовідносинах.
Строк дії укладеного 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу №28/1118-01 продовжувався вказаними вище додатковими угодами та був чинним до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно з п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Тобто сторони погодили відступлення не лише існуючих прав вимоги, але й тих прав, які виникнуть в майбутньому що відповідає положенням статей 514 та 1078 ЦК України.
Відповідно до п.2.1 договору факторингу №28/1118-01 (предмет договору) згідно умов цього договору клієнт зобов'1зується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 4.1 договору факторингу №28/1118-01 визначено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.
Згідно пунктів 3.1.1- 3.1.3 договору факторингу №28/1118-01 сторони погодили, що розмір фінансування встановлюється в кожному реєстрі прав вимоги окремо та сплачується фактором в порядку, погодженому сторонами у відповідному реєстрі прав вимог.
Отже, момент переходу права вимоги сторони договору факторингу №28/1118-01 обумовили підписанням саме реєстрів, а не моментом укладення договору факторингу чи проведенням розрахунків.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року в справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Реєстр відступлення прав за кредитним договором №167286104 від 10 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписаний сторонами 28 листопада 2018 року, тобто в межах продовженого строку дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року та наявної на час підписання реєстру дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач передбачені кредитним договором обов'язкові платежі по поверненню суми кредиту та відсотків за його користування у встановлені строки не сплачував, чим порушив умови договору.
Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.
Відповідно до ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що заборгованість за кредитом становить 17510 грн. та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 10000 грн. та простроченої заборгованість за процентами в розмірі 7510 грн., нарахованих станом на 03 липня 2021 року в межах строку кредитування.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник надав копію договору, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги та детальний опис виконаних робіт, загальний розмір яких складає 7000 грн.
Оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає, що гонорар є завищеним, оскільки має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.
А тому, суд вважає співмірним стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., які відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, та понесені ним судові витрати в сумі 2422 грн. 40 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.258-273, 351 - 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження 01024, м. Київ, вул.Рогнідинська, 4А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №167286104 від 10 квітня 2021 року в сумі 17510 (сімнадцять тисяч п'ятсот десять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати в сумі 5422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанціїпротягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: