Справа № 559/3809/25
Провадження № 3/559/1985/2025
04.11.2025 м. Дубно
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Томілін Олексій Миколайович, при секретарі Солімчук М.Р., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ходака С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.ст.173, 185 КУпАП,
Згідно з протоколами серії ВАД №326445, ВАД №326444 від 04.08.2025, 04.08.2025 близько 02:15 год. у м.Дубно по вул..Сурмичі,101, ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою, погрожував, словесно ображав лейтенанта поліції Ковальчука А.П., чим вчинив дрібне хуліганство, а також вчинив злісну непокору законному розпорядженню лейтенанта поліції Ковальчука А.П., а саме, не припинив погрожувати, виражатися нецензурною лайкою.
Дії ОСОБА_1 правоохоронним органом кваліфіковані за ст.ст.173, 185 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих правопорушеннях не визнав та пояснив, що 04.08.2025 вночі вони разом з другом ОСОБА_2 йшли додому, але в останнього виникла суперечка, яка переросла у певний конфлікт, з працівниками поліції. Щодо поліцейських ОСОБА_1 нецензурною лайкою не виражався, не погрожував та не шарпав їх. У той момент, коли він хотів забрати товариша та заспокоїти його, поліцейські щодо обох застосували сльозогінний газ та затримали їх.
Захисник - адвокат Ходак С.К. просив закрити провадження у справі у зв*язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованих правопорушень, оскільки їх вчинення нічим не підтверджено, у тому числі і наданим відеозаписом з місця подій.
Статтею 62 Конституції України визначено, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
За ст. 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Оглядом долученого файлу відеозапису з відео реєстратора поліцейського вбачається, що у поліцейських виник конфлікт з особою, яку ОСОБА_1 ідентифікував як ОСОБА_3 , та який поводив себе зухвало, виражався нецензурною лайкою у бік поліцейських, погрожував тощо, не підкорювався їх розпорядженням. У той же час, з вказаного відеозапису не вбачається, щоб і ОСОБА_1 вчиняв такі ж дії, зокрема висловлювався нецензурною лайкою у бік поліцейського, погрожував, не виконував розпорядження поліцейського тощо. У момент, коли ОСОБА_1 намагається забрати ОСОБА_3 та заспокоїти його, внаслідок чого в них відбувається певна штовханина, поліцейські щодо обох застосовують сльозогінний газ та затримають їх.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами, згідно ст. 251 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що належних та достатніх доказів на підтвердження складу інкримінованих адміністративних правопорушень в діях ОСОБА_1 працівниками поліції не надано.
У свою чергу суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Протокол сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи та не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)).
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Виходячи з вищевикладеного, аналізуючи всі обставини справи, враховуючи відсутність у матеріалах справи достатніх доказів, які б давали підстави прийти до беззаперечного висновку про наявність складу адміністративних правопорушень в діях ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про недоведеність в діях останнього складу інкримінованих адміністративних правопорушень.
Відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-9, 23, 24, 27, 30, 33-36, 401, 126, 130, 245,251,252,266, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.ст.173, 185 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня винесення до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області.
Суддя О.М.Томілін