Справа № 550/1283/25
Провадження № 3/550/509/25
04 листопада 2025 року селище Чутове
Суддя Чутівського районного суду Полтавської області Михайлюк О.І., розглянувши справу, яка надійшла від відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ПП №010262 від 23.09.2025, 23.09.2025 о 09 год 29 хв. в селищі Чутове по вулиці Полтавський Шлях, 114а, ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, а саме перевезення пасажирів на таксі, автомобілем марки CHERRY д.н.з. НОМЕР_1 , без державної реєстрації, як суб'єкт господарювання, визначених ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 58 Господарського кодексу України та без одержання ліцензії здійснював господарську діяльність, що підлягає ліцензінуванню відповідно до ст. 1 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.164 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч.1 ст.164 КУпАП, а саме провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 04.11.2025 не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, через канцелярію суду подав заперечення в яких просив розгляд справи проводити без його участі та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказав, що жодної діяльності із перевезення пасажирів автомобілем CHERY д.н.з. НОМЕР_1 не здійснював, також зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази готівкових чи безготівкових розрахунків, що вказують на отримання доходу від господарської діяльності, свідки чи пасажири які б могли підтвердити, що ОСОБА_2 веде господарську діяльність відсутні.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відтак, диспозиція зазначеної статті містить 3 окремих форми вчинення даного адміністративного правопорушення, які, в тому числі, можуть бути пов'язані між собою, а саме:
- провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності;
- провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії;
- провадження господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Під визначенням господарської діяльності розуміється будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
У постанові Пленуму ВСУ №3 від 25.04.2003 "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" Верховний Суд України роз'яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Отже, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів.
Разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ПП №010262 від 23.09.2025 року складеного стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП не встановлено даної систематичності у його діях.
Окрім того, під визначенням господарської діяльності, крім іншого, розуміється будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП до протоколу додано фото транспортного засобу, копію посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Однак протокол про адміністративне правопорушення серії ПП №010262 від 23.09.2025 року не містить відомостей про те, кого перевозив ОСОБА_1 , не зазначена інформація про отримані кошти (ціну за перевезення), дата та година вчинення такої діяльності.
Додане до протоколу фото, на якому зображено ТЗ, копія посвідчення водія, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, не є належними та достатніми доказами на підтвердження здійснення ОСОБА_1 пасажирських перевезень.
Жодних письмових пояснень від пасажирів щодо вказаного транспортного засобу до протоколу долучено не було.
Будь-яких готівкових чи безготівкових розрахунків, що вказували б на отримання ОСОБА_1 доходу від господарської діяльності до матеріалів справи не долучено.
Жодних інших доказів, окрім тих, що досліджені судом, на підтвердження здійснення пасажирських перевезень ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Таким чином, будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 23.09.2025 о 09 годині 29 хвилини перевозив пасажирів в транспортному засобі CHERRY д.н.з. НОМЕР_1 ,з метою отримання прибутку не надано.
Отже, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження здійснення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, діяльності, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року), на власний ризик, з метою отримання прибутку, тобто відсутні ознаки здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності.
Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
У п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, ст. 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Спираючись на положення ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд доходить висновку, що направлений до суду матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, отже, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
За таких обставин, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Пункт 3 частини 1 статті 284 КУпАП передбачає, що по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) може винести постанову про закриття справи.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому провадження у вказаній справі слід закрити.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 164, ст.ст. 245, 247, 251, 252, 268, 276, 279, 280, 283, 284, 287, 289, 294 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП,стосовно ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. І. Михайлюк