Справа № 320/17484/25 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Щавінський В.Р.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
28 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представника позивача: Москаленко О.В.
представника відповідача: Новогребельського М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХМАРНА КУХНЯ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХМАРНА КУХНЯ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.12.2024 року №1457750707 та №1457760707.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року значений позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з'явилися у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ» зареєстроване у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку. Основним видом господарської діяльності є: 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах.
Наказом Головного управління ДПС у м. Києві № 7110-п від 25.10.2024, на підставі п.п.80.2.3 п.80.2 ст. 80, п.69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про ціни і ціноутворення» також інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПМ було призначено проведення фактичної перевірки платників податків/об'єктів, зазначених у додатках 1-79, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
Обґрунтування: доповідна записка управління фактичних перевірок від 25.10.2024 № 2089/26-15-07-07-00-12.
Згідно з додатком 61 до зазначеного Наказу назва платника податків/об'єкта перевірка якого проводиться: ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ»; код ЄДРПОУ/РНОКПП 45332022; назва/ об'єкта перевірка якого проводиться: м. Київ, Шевченківський район, вул. Велика Васильківська, 14; тривалість перевірки: не повинна перевищувати 10 днів; дата початку перевірки: 28.10.2024.
25.10.2024, на підставі зазначеного наказу, посадовим особам ГУ ДПС у м. Києві видано направлення на перевірку №25532/26-15-07-07-03, №25533/26-15-12-04 та №25334/26-15-12-04, №25535/26-15-12-07, №25536/26-15-12-06.
Перед початком перевірки було проведено контрольно-розрахункову операцію з придбання адаптера apple Lightning to 3,5 м за ціною 499,00 грн., розрахунок продавцем фіскалізовано, роздрукований фіскальний чек відповідного зразка.
28.10.2024 о 16 год 00 хв. зазначені посадові особи прибули на проведення фактичної перевірки, за адресою місця здійснення господарської діяльності ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ».
Направлення на проведення перевірки було пред'явлено, а копію наказу ГУ ДПС у м. Києві № 7110-п від 25.10.2024 вручено ОСОБА_1 .
За результатами фактичної перевірки, яка проводилась з 28.10.2024 по 06.11.2024, посадовими особами контролюючого органу складено акт (довідку) фактичної перевірки, який зареєстрований в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання 07.11.2024 за № 118938/26/15/07/45332022.
У висновках зазначеного акту перевірки відповідач вказав на порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.85.8 ст.85, ст.44 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акту фактичної перевірки, 24.12.2024 ГУ ДПС у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення (далі по тексту - оскаржувані ППР):
- № 1457750707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 1915203 грн;
- № 1457760707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040 грн.
Вважаючи, протиправними наказ на проведення перевірки та прийняті оскаржувані ППР, а також відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, судом першої інстанції дійшов висновку, що в ході проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача не підлягали дослідженню питання ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в межах саме такої перевірки, а тому податкове повідомлення-рішення № 1457750707 від 24.12.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують ненадання витребуваних документів позивачем, як і доказів, що підтверджують правомірність застосування штрафних санкцій до позивача за абзацом 2 пункту 121.1 статті 12 ПК України, тобто за повторності правопорушення. Тобто, висновки контролюючого органу щодо порушень статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України є помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства та непідтверджені належними доказами, а винесені спірне податкове повідомлення-рішення від 24.12.2024 за № 1457760707 є протиправним та таким що підлягає скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
За приписами підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, з підстави письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме письмове звернення покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які і визначають підстави для такої перевірки. Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.
В той же час, перевіряючи доводи контролюючого органу про наявність підстав для призначення фактичної перевірки ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ», відповідно до підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у зв'язку з надходженням звернення споживача, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що фактична перевірка позивача була призначена за відсутності фактичних підстав.
Зазначене не спростовано відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані від час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Так, в наказі від 25.10.2024 за № 7110-п зазначається, що обґрунтуванням призначення перевірки позивача є: доповідна записка управління фактичних перевірок від 25.10.2024 №2089/26-15-07-07-00-12, проте, всупереч обов'язку, встановленого частиною 2 статті 77 КАС України, контролюючий орган не надав до суду жодного письмового звернення покупця (споживача) та саму доповідну записку на яку посилався останній, у зв'язку з чим неможливо встановити їх зміст.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що на момент призначення фактичної перевірки та винесення наказу від 25.10.2024 за № 7110-п, у контролюючого органу була відсутнє письмове звернення покупця (споживача), передбачене як обов'язкове підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, про порушення ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ» установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Верховний Суд у постановах від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а та від 21.12.2022 у справі № 500/1331/21, звертав увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки.
При цьому, положення підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України не передбачає призначення та проведення фактичної перевірки на предмет обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
В силу пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Отже, однією з обов'язкових вимог до змісту наказу про проведення перевірки, встановлених абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України, є зазначення найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється).
Проте, як вбачається з наказу Головного управління ДПС у м. Києві № 7110-п від 25.10.2024 в останньому не зазначено найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку), який перевіряється.
Разом з тим, складання будь яких додатків до наказу про проведення перевірки не передбачено пунктом 81.1 статті 81 ПК України, відповідно, додаток 61 до наказу ГУ ДПС у місті Києві за № 7110-п від 25.10.2024 не заслуговує на увагу суду.
Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження вручення позивачу додатку до Наказу № 61.
Верховний Суд у своїй постанові від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17 дійшов висновку, згідно з яким відсутність можливості ідентифікувати суб'єкта підприємницької діяльності, який повинен бути інспектований, має наслідком скасування наказу про призначення такої перевірки.
Отже, неможливість ідентифікації такого суб'єкта господарювання має наслідком незаконність наказу про проведення такої перевірки через допущення істотних недоліків при його оформленні, а, відповідно, і податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.06.2022 у справі № 520/7331/21.
За висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Таким чином, зміст правозастосування Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №460/2663/22 вказує на те, що протиправність наказу про призначення перевірки є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень навіть без визнання протиправним та скасування самого наказу про призначення перевірки.
Отже, зі змісту наказу № 7110-п від 25.10.2024 вбачається, що останній прийнятий без зазначення конкретних підстав визначених, зокрема, підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також з урахуванням того, що наказ про проведення перевірки не відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що фактична перевірка ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ» , проведена без додержання вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення таких перевірок.
Таким чином, встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ», за наслідками якої було прийнято оскаржувані ППР від 24.12.2024 за №1457750707 та №1457760707 є достатньою підставою для про їх протиправність.
Щодо висновків, викладених в акті фактичної перевірки №118938/26/15/07/45332022 від 07.11.2024, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР). Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідальність за невиконання зазначеного вище обов'язку передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР, згідно з якою до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В ході перевірки перевіряючими встановлено порушення суб'єктом господарювання порядку ведення обліку товарних запасів, а саме встановлено, що до перевірки не надано жодних документів на походження товарів, згідно опису та інших документів згідно залишку на загальну суму 1 915 203,00 грн., в той же час, згідно описів зазначено: ОПИС «Яблука» вул.Велика Василіківська, 28.10.2024 та ОПИС «Яблука» вул.Велика Василіківська, 14, 28.10.2024.
Окрім того, акт перевірки містить суперечливі обставини між собою та відповідач вказує про ненадання жодних документів на походження товарів, при цьому також зазначає про наявність інших документів згідно залишку. Разом з тим, згідно описів відсутня інформація, де саме вони складались та яке відношення до «Яблука» має ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ».
Суд зазначає, що не дивлячись на визначення в направленнях на перевірки та в наказі на перевірку мети фактичної перевірки, а по суті і меж такої перевірки (контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)), посадові особи податкового органу фактично вийшли за межі проведення фактичної перевірки та провели перевірку з дотримання суб'єктом господарювання порядку обліку товарних запасів.
Аналізуючи вказані норми податкового законодавства та беручи до уваги підстави притягнення ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ» до відповідних санкцій, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з'ясування питання щодо дотримання платником податків обліку товарних запасів не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, та не пов'язане із отриманням дозвільних документів, тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регламентовано, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.
Згідно з пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний: подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Відповідно до пп. пп. 20.1.2, 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:
- для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;
- вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.
Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань (надалі - Положення № 879).
Пунктом 7 Розділу І Положення № 879 визначено, що проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
За змістом п. 1 Розділу ІІ Положення № 879 у разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.
Отже, проведення інвентаризації на вимогу податкового органу є єдиним встановленим засобом доказування наявності товарних запасів у платника податку. Присутність посадових осіб податкового органу при проведенні інвентаризації не є обов'язковою, про що вказував Верховний Суд у постановах від 13 лютого 2019 року (справа №820/817/17), від 06 лютого 2020 року (справа №807/1556/17).
Проте, як вбачається з матеріалів справи ГУ ДПС у м. Києві, під час проведення фактичної перевірки позивача не вимагав проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.
Між тим, у разі здійснення перевірки за іншими питаннями, ніж передбачено у пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, така перевірка не може вважатись фактичною, а відтак, податковий орган має повідомити платника податків про проведення такої перевірки не пізніше ніж за 10 календарних днів до її початку у спосіб визначений п. 77.4 ст.77 ПК України, що в даному випадку податковим органом здійснено не було.
Враховуючи викладене та те, що в ході проведення фактичної перевірки господарської одиниці ТОВ «ХМАРНА КУХНЯ» не підлягали дослідженню питання ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, в межах саме призначеної наказом перевірки, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування оскаржуваного ППР № 1457750707 від 24.12.2024, яке безпосередньо порушує права позивача.
Окрім того, за результатами перевірки контролюючим органом також було встановлено порушення статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в акті перевірки зазначено: «в ході перевірки надано запит від 28.10.2024 на надання документів, у тому числі, згідно опису товарів на предмет перевірки. До перевірки не надано жодних документів на походження товарів згідно опису та опис документів згідно залишку на загальну суму 1 915 203,00 грн.».
Між тим, присутня наявність суперечливої інформації між собою, оскільки податковий орган не зазначає, що документи зазначені в запиті надані не були, що свідчить про недотримання відповідачем принципу правової визначеності.
Так, статтею 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Між тим, матеріалами справи не містять, доказів, які підтверджують ненадання витребуваних документів позивачем, як і доказів, що підтверджують правомірність застосування штрафних санкцій до позивача, згідно пункту 121.1 статті 121 ПК України. Зазначене відповідачем не спростовано під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Отже, висновки контролюючого органу щодо порушень статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України є помилковими та такими, що не відповідають вимогам чинного податкового законодавства та непідтверджені належними доказами, з огляду на зазначене оскаржуване ППР від 24.12.2024 за № 1457760707 є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, оскаржувані ППР скасуванню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
О.М. Оксененко
Повний текст виготовлено 05.11.2025 року