Справа № 296/6695/23
4-с/296/62/25
Іменем України
04 листопада 2025 рокум. Житомир
Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Драч Ю.І. розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ірини Вікторівни Осіпчук
встановив:
24.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира зі скаргою на дії старшого державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ірини Вікторівни Осіпчук в якій просить суд: визнати неправомірними дії державного виконавця та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 79260115 від 03.10.2025 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 16000,00 грн.; визнати неправомірними дії державного виконавця та скасувати постанову від 03.10.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 79260115.
У період з 27.10.2025 по 31.10.2025 головуючий суддя у справі Драч Ю.І. перебував у щорічній відпустці, у зв'язку з чим розгляд справ не здійснювався.
Дослідивши матеріали скарги, суддя приходить до наступних висновків.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, визначених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Як передбачено ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно, за загальними правилами чинних процесуальних кодексів, скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частини перша та друга статті 74 Закону № 1404-VІІІ).
Отже, Закон № 1404-VІІІ відносить до справ адміністративної юрисдикції спори зокрема, але не винятково постанови щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження.
У постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) та від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) Велика Палата Верховного Суду зробила правові висновки, згідно з якими імперативним правилом частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ врегульовано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII з огляду на принципи визначення юрисдикції спорів, пов'язаних з виконанням виконавчих документів, виснувала, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.
Тож Велика Палата Верховного Суду має послідовну і сталу практику щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані.
У поданій скарзі ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії старшого державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також визнати їх протиправними та скасувати ці постанови.
Враховуючи те, що розгляд скарг на дії виконавця щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження належить здійснювати за правилами адміністративного судочинства та суддя дійшов висновку, що вище вказані заявлені вимоги скарги не підлягають розгляду в порядку ЦПК України.
Згідно ст. 186 п.1 ч.1 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що скарга ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то у відкритті провадження у справі в цій частині необхідно відмовити.
Керуючись ч. 1 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 186, 260,447 ЦПК України, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ірини Вікторівни Осіпчук.
Роз'яснити заявнику, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Суддя Ю. І. Драч