04 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 199/2598/25
Суддя І інстанції Руденко В.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову №1/117 від 21.11.2024 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року у задоволенні позовної заяви відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована протиправністю винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Вказує на те, що оскаржувана постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 не містить доказів про належне оповіщення позивача, підстав та необхідності «звірки даних» позивача, відсутності підтвердження неможливості звірити персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Також скаржник зазначає про недотримання процедури розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 1/117 постановою №1/117 про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн.
Відповідно до вказаної постанови громадянину ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку було направлено повістку, для звірки даних з прибуттям до ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 11:00 годині 18.10.2024, за якою він не прибув. Про поважність причин неприбуття у встановлений законом строк, ІНФОРМАЦІЯ_3 не повідомив.
Зазначеною постановою визначено, що позивач в порушення Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затв. ПКМУ №1487 від 30.12.2022 р. (зі змінами), ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №232-ХІІ в визначений в повістці час, дату та місце не з'явився, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до якої в редакції на час виникнення спірних правовідносин:
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.210-1 КУпАП).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.210-1 КУпАП).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1 КУпАП).
При цьому, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Отже, на дату винесення відповідачем спірної постанови в Україні діяв особливий період, що є підставою для застосування ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Зі змісту спірної постанови відповідача вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 18.10.2024 року о 11:00 год. не з'явився за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 в зазначений час та дату.
Колегія суддів встановила, що 04.10.2024 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів сформовано повістку №297317, відповідно до якої позивачу необхідно з'явитися для уточнення даних 18.10.2024 року о 11:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до положень пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Апеляційний суд зі змісту матеріалів справи встановив, що сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів повістка №297317 від 04.10.2024 року, була направлена рекомендованим поштовим відправленням №0600292586610 із описом вкладення на адресу позивача. При цьому, на конверті зазначеного поштового відправлення проставлено відмітку «Повістка ТЦК Вручити особисто». (а.с. 32-33)
Однак, зазначене рекомендоване поштове відправлення із вмістом повістки №297317 від 04.10.2024 року повернулось до відправника із проставленою працівником поштового відділення відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» на довідці Ф.20 про причини повернення/досилання.
Отже, відповідно до положень пп.2 п.41 Порядку №560 відповідач мав належне підтвердження оповіщення про виклик позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В свою чергу, колегія суддів перевіряючи дотримання відповідачем процедури розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, вважає за необхідне зазначити наступне.
Процедуру складання ТЦК протоколів та оформлення матеріалів про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони №3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за №36/41381 (далі-Інструкція).
Розділом ІІ п. 1, 3, 4 Інструкції передбачено, що протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз'яснюються права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що протокол відносно позивача не складався.
В свою чергу, згідно із ч.5 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Тобто, для застосування положень даної норми в сукупності має бути дотримано дві умови: особа має бути належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику та у територіального центру комплектування та соціальної підтримки мають бути в наявності підтвердні документи про отримання особою виклику.
Водночас, доказів наявності у відповідача підтвердних документів про отримання позивачем виклику матеріали справи не містять та відповідачем не було надано.
Відповідно, зважаючи на відсутність підтвердних документів про отримання позивачем виклику ІНФОРМАЦІЯ_4 повинен був скласти адміністративний протокол.
В свою чергу, необхідність складення протоколу обумовлена також вимогою абз.1, 4 ст.256 КУпАП, згідно з якою в протоколі зазначаються всі обставини події, вказуються докази та свідки, особа надає свої пояснення. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно зі ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Натомість, оскаржувана постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 винесена без участі позивача. При цьому, жодних доказів повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, зазначена постанова не містить.
В аспекті зазначеного колегія суддів зауважує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, передусім, обов'язок ознайомити особу з його правами, оскільки сама процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на правових презумпціях, які закріплюють в КУпАП низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності, шляхом дотримання визначеної процедури розгляду справи.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ВС від 18.02.2020 року у справі № 524/9827/16-а, роз'яснено, що невжиття посадовою особою жодних дій щодо надання можливості реалізувати своє право, зокрема, на отримання правової допомоги є порушенням права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, як наслідок, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що, в свою чергу, є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів зробила висновок про протиправність постанови №1/117 від 21.11.2024 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та, як наслідок, необхідності її скасування.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Відповідно до Закону України "Про судовий збір", з урахуванням висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі №199/2598/25, за подачу позовної заяви та апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1514 грн.
Відповідно, зазначена сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 11 червня 2025 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №1/117 від 21.11.2024 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1514 грн. (Одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.М. Іванов
суддя С.В. Сафронова