05 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/20281/25
(суддя Ремез К.І., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі №160/20281/25 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 11 липня 2025 року звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно з яким просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.04.2025, винесену державним виконавцем Міхіною Ольгою Іванівною, про закінчення виконавчого провадження № 74782746;
- зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження №74782746.
Позов обґрунтовано тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 74782746 є передчасною, оскільки судове рішення у справі №160/18813/23 фактично не виконано.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що виконавчим документом зобов'язано Слобожанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 19.01.2023 року в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі. Отже, розгляд запиту боржником є належним виконанням вимог виконавчого документу. Виконавчим документом не було зобов'язано боржника створювати запитувану публічну інформацію.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Постановити окрему ухвалу на підставі частин 6, 8 статті 249 КАС України, та направити її до Вищої ради правосудця для розгляду питання про наявність у діях судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами «а», «г» пункту 1 та пунктом 4 частини 1 статті 106 ЗУ «Про судоустрій і статус судців» і притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивача практично було позбавлено можливості на подання відповіді на відзив відповідача, чим порушено «Принцип змагальності». Суддя Ремез К.І., як суддя першої інстанції звела сутність спору до примітивного формалізму, зухвало проігнорувавши як резолютивну, так і мотивувальну частини рішення судді Єфанової О.В. (від 18.09.2023 року по справі №160/18813/23), а також прямі норми законодавства та усталену практику Верховного Суду. Зазначає позивач і про те, що боржник з самого початку ввів позивача в оману, адже запрошуючи у цьому випадку до приміщення Ради, він наперед знав, шо запитуваної у запиті від 19.01.2023 інформації - взагалі не існує і відповідно надати її було неможливо, при цьому робити фотокопії не було з чого. Водночас, ця обставина (про відсутність запитуваної інформації в принципі), не була доведена Радою і до відома суду, та протягом всього часу розгляду справи № 160/18813/23, трималася нею в таємниці.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року у справі №160/18813/23 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області позовні вимоги задоволено: визнано протиправною відмову Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області у наданні інформації по запиту ОСОБА_1 від 19.01.2023, зобов'язано Слобожанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 19.01.2023 в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
На примусовому виконанні у відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебував виконавчий документ - виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі № 160/18813/23; стягувач: позивач; боржник: Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області; про зобов'язання Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 19.01.2023 в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року у справі №160/18813/23, листом №03-07/05/84 від 27.01.2025 року Слобожанською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області повідомлено ОСОБА_1 про те, що «дані про паркування на території Слобожанської селищної ради, у тому числі розміщення майданчиків, їх операторів, обладнання та функціонування станом на 19.01.2023 рік не створені».
Постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.04.2025 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Так, резолютивною частиною рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року у справі №160/18813/23 зобов'язано Слобожанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 19.01.2023 в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
Задовольняючи позов суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначив про те, що підставою для звернення позивача до суду є ненадання відповідачем інформації на запит, доказів надання якої відповідачем суду не надано. У відповіді №03-09/11/357 повідомлено позивача, зокрема, що враховуючи систематичні віялові або аварійні відключення світла та відсутність зв'язку/інтернету на території громади, запрошено позивача до приміщення Слобожанської селищної ради Дніпровського району з ознайомленням та здійсненням фотокопій запитуваних документів.
Як вбачається з описової частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року у справі №160/18813/23 судом було встановлено, що у запиті позивач просив надати публічну інформацію, а саме: Дані про паркування на території Слобожанської селищної ради, у тому числі розміщення майданчиків, їх операторів, обладнання та функціонування. Цікавлять дані, які є в наявності станом на 19.01.2023 року.
Зважаючи на те, що запит позивача містив вимоги щодо надання відповідачем інформації станом на 19.01.2023 року та відповідач листом №03-07/05/84 від 27.01.2025 року повідомив ОСОБА_1 про те, що «дані про паркування на території Слобожанської селищної ради, у тому числі розміщення майданчиків, їх операторів, обладнання та функціонування станом на 19.01.2023 рік не створені», суд апеляційної інстанції враховуючи резолютивну частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року у справі №160/18813/23 погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розгляд запиту боржником є належним виконанням вимог виконавчого документу, як наслідок у відповідача були наявні законні підстави для закриття виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що виконавчим документом не було зобов'язано боржника створювати запитувану публічну інформацію.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова № 74782746 від 29.04.2025 року про закінчення виконавчого провадження прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивача практично було позбавлено можливості на подання відповіді на відзив відповідача, чим порушено «Принцип змагальності», суд апеляційної інстанції зазнає, що позивач ініціювавши апеляційний перегляд справи, в тому числі, з підстав порушення «Принцип змагальності» не надав до суду апеляційної інстанції доказів в підтвердження своєї правової позиції, яка б спростовувала твердження відповідача у відзиві на позовну заяву та які б свідчили про вирішення судом справи без урахування всіх її обставин.
Слід зазначити й про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги в частині постановлення окремої ухвали щодо наявності у діях судці Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку, оскільки в межах апеляційного перегляду цієї справи у суду не має підстав для постановлення такої ухвали.
Відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголошує на тому, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача в апеляційній скарзі які зводяться до протиправності постанови №74782746, враховуючи те, що судовим рішенням у цій справі надано необхідне та достатнє обґрунтування наявності у відповідача законних підстав для закриття виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому суд дослідив усі основні питання віднесені на його розгляд.
Всі інші аргументи апеляційної скарги колегія суддів вважає не є доречними і не важливими, оскільки вони не спростовують висновок суду щодо фактичного виконання боржником судового рішення у справі №160/18813/23 та як наслідок наявності підстав для закриття виконавчого провадження.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі №160/20281/25- без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва