Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 листопада 2025 р. справа № 520/21205/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В.,
розглянувши порядку письмового провадження заяву, подану в порядку статті 382 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025р. по справі №520/21205/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи із восьми мінімальних пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 01.07.2021р. в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025р. рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025р. залишено без змін.
29.07.2025р до суду надійшла заява представника позивача в порядку ст.382 КАС України, в якій він просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025р. у справі №520/21205/24 шляхом подання ГУ ПФУ в Харківській області звіту.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що на виконання вищевказаного рішення суду відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача, проте, її розмір розраховано виходячи із 8 мінімальний пенсій за віком станом на 2021 рік.
Ухвалою суду від 31.07.2025р. прийнято до розгляду заяву позивача, подану в порядку статті 382 КАС України та зобов'язано відповідача в порядку витребування доказів надати до суду докази виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025р. по справі №520/21205/24.
05.08.2025р. представником відповідача до суду надано письмові пояснення, в яких останній, зазначив, що рішення суду виконано в повному обсязі, та зазначив про відсутність підстав для задоволенні заяви про встановлення судового контролю.
Ухвалою суду від 18.08.2025р. заяву представника позивача, подану в порядку статті 382 КАС України залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2025р. ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025р. скасовано, справу направлено до суду І інстанції для продовження розгляду.
Справа після апеляційного перегляду надійшла до суду 31.10.2025р.
Дослідивши подану заяву та перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Тобто, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтями 382 - 382-3 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, застосування судового контролю є наслідком обґрунтованого припущення про невиконання судового рішення зі сторони суб'єкта владних повноважень або достовірно підтвердженого під час розгляду заяви факту невиконання судового рішення.
Водночас, правове значення для наслідків застосованого судового контролю матимуть причини невиконання судового рішення (зокрема, об'єктивна неможливість чи допущене зволікання зі сторони боржника).
Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком.
Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021р. у справі № 9901/598/19.
При цьому, застосування такого контролю у формі встановлення строку на подання звіту про виконання судового рішення може відбуватися як при прийнятті рішення у справі, так і пізніше. Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 31 липня 2018 року у справі №235/7638/16-а, ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі №805/516/18-а, постанові від 26 березня 2020 року у справі №823/175/17.
Підсумовуючи наведене, слід звернути увагу, що судовий контроль встановлюється за виконанням судового рішення, з урахуванням його змісту та обсягу тих зобов'язань, які покладені таким судовим рішенням на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
В даній справі судовим рішенням, щодо виконання якого заявник просив суд встановити судовий контроль, було, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 01.07.2021р. в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області 05.08.2025р. надало до суду пояснення щодо виконання судового рішення у справі № 520/21205/24 та копії протоколів перерахунку.
Як убачається з протоколу перерахунку пенсії позивача, основний розмір пенсії позивача, обчислений у розмірі восьмими мінімальних пенсій за віком станом на 01.07.2021, який складає 14832 грн. (1854х8).
Розмір пенсії з 01.07.2021 - 14832 грн, у тому числі 741,60 грн. - підвищення інваліду армії, прирівняному до інваліда війни ІІ групи; 379,60 грн. - додаткова пенсія особі з інвалідністю 2 групи внаслідок ЧК, цільова допомога інвалідам війни ІІ група - 50 грн. Всього - 16003, 20 грн.
Розмір пенсії з 01.12.2021 - 14832 грн, у тому числі 773,60 грн. - підвищення інваліду армії, прирівняному до інваліда війни ІІ групи; 379,60 грн. - додаткова пенсія особі з інвалідністю 2 групи внаслідок ЧК, цільова допомога інвалідам війни ІІ група - 50 грн. Всього - 16035, 20 грн.
Розмір пенсії з 01.07.2022 - 14832 грн, у тому числі 810, 80 грн. - підвищення інваліду армії, прирівняному до інваліда війни ІІ групи; 379,60 грн. - додаткова пенсія особі з інвалідністю 2 групи внаслідок ЧК, цільова допомога інвалідам війни ІІ група - 50 грн. Всього - 16072, 40 грн.
Розмір пенсії з 01.12.2022 - 14832 грн, у тому числі 837,20 грн. - підвищення інваліду армії, прирівняному до інваліда війни ІІ групи; 379,60 грн. - додаткова пенсія особі з інвалідністю 2 групи внаслідок ЧК, цільова допомога інвалідам війни ІІ група - 50 грн. Всього - 16098, 80 грн.
Розмір пенсії з 01.03.2024 - 14832 грн, у тому числі 944, 40 грн. - підвищення інваліду армії, прирівняному до інваліда війни ІІ групи; 379,60 грн. - додаткова пенсія особі з інвалідністю 2 групи внаслідок ЧК, цільова допомога інвалідам війни ІІ група - 50 грн. Всього - 16206 грн.
Таким чином, судовим розглядом встановлено, що відповідачем здійснено нарахування позивачу пенсії із розрахунку восьми мінімальних пенсій станом на дату, з якої проведено перерахунок, а саме: 01.07.2021 у розмірі 14832 грн (1854 грн*8) і після цього з 01.12.2021, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2024 пенсію обчислено виходячи з основного розміру пенсії - 14832 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність станом на 01.07.2021 - 1854 грн, з 01.12.2021 - 1934 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність станом на 01.07.2022 - 2027 грн, станом на 01.12.2022 - 2093 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність станом на 01.03.2024 - 2361 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність станом на 01.01.2025 - 2361 грн.
Отже, враховуючи визначення Законами про бюджет розміру прожиткового мінімуму у кожному році, суд вважає, що відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням таких законодавчих визначень.
Суд наголошує, що при розрахунку пенсії позивача у подальшому зокрема, з 01.12.2021, з 01.07.2022, з 01.12.2022, з 01.03.2024 застосуванню підлягає як розрахункова величина прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, визначена Законами України «Про Державний бюджет України» станом на 01.12.2021 (1934 грн.), 01.07.2022 (2027 грн.), 01.12.2022 (2093 грн.), 01.03.2024 (2361 грн.), 01.01.2025 (2361 грн.), а не станом на 01.07.2021 року (1854 грн).
Відтак, враховуючи вказане вище, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем було належно та повно виконано судове рішення у цій справі, та, як наслідок наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 248, 293, 294, 382 КАС України, -
Заяву позивача, подану в порядку статті 382 КАС України - задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення в справі № 520/21205/24 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до суду протягом трьох місяців з моменту набрання чинності цією ухвалою звіт про виконання рішення суду від 21.01.2025р.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д.В. Григоров