05 листопада 2025 року Справа № 480/3236/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3236/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо виплати ОСОБА_1 , пенсії з 01 січня 2025 року з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії на виконання статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану1";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 , пенсію з 01 січня 2025 року без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбаченого статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично проведених виплат;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії під час проведення з 01.03.2025 перерахунку пенсії ОСОБА_1 , згідно з постановою КМУ від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання рішень Сумського окружного адміністративного суду у справах № 480/3900/22 від 13.07.2022 року, № 480/11625/23 від 10.01.2024 року та № 480/2360/24 від 04.06.2024 року ГУ ПФУ в Сумській області неодноразово було зобов'язано проводити нарахування та виплату позивачу пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром. На виконання цих рішень, після набрання законної сили, відповідачем року були проведені перерахунки пенсії позивача без обмеження її граничного розміру.
При цьому, позивач просить суд врахувати, що ГУ ПФУ в Сумській області з 01 січня 2025 року зробило перерахунок його пенсії застосувавши обмеження (зменшення розміру) пенсії, застосувавши коефіцієнти визначені у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" №1 від 03 січня 2025 року, за результатами якого, згідно витягу з перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Сумській області за пенсійною справою № 1803001293 - МВС ОСОБА_1 , підсумок пенсії (з надбавками) склав 30872,63 грн, а з урахуванням пониження суми згідно ПКМУ №1 від 03 січня 2025 року 26733,19 грн.
Також, позивач просить суд врахувати, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі - Постанова № 209), відповідачем з 01.03.2025 до розміру пенсії позивача донараховано 1500 гривень індексації, за результатами якого, згідно витягу з перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Сумській області за пенсійною справою №1803001293 - МВС ОСОБА_1 , підсумок пенсії (з надбавками) склав 32747,63 грн, проте виплата пенсії здійснюється без нарахованої суми індексації та з обмеженням пенсії максимальним розміром і застосуванням положень, установлених абзацом третім пункту 3 Постанови № 209 та склала 26733,19 грн.
Позивач вважає, що застосування обмежень пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області є незаконним, безпідставним і таким, що суперечить чинному законодавству України та порушує конституційне право позивача, оскільки відповідач протиправно обмежив розмір його пенсійної виплати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що з метою реалізації норм статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", спрямованих на оптимізацію видатків на виплату пенсій, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, 03.01.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". Розмір пенсії за вислугу років позивача з 01.01.2025 визначено відповідно до вказаної постанови, а тому відповідні дії відповідача є правомірними.
Крім цього, відповідач зазначає, що відповідно до статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
Так, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова № 209) головним управлінням з 01.03.2025 проведено індексацію пенсії, абзацом 2 пункту 3 якої визначено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень. При цьому, відповідно до частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) становить десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як зазначалось вище, з 01.01.2025 максимальний розмір пенсії становить 23610,00 грн. Отже, з 1 березня 2025 року проведено індексацію пенсії в межах її максимального розміру, як і передбачено чинним законодавством. Пенсія перерахована та виплачується згідно з чинним законодавством.
Отже, на переконання відповідача, дії головного управління щодо перерахунку пенсії позивача є правомірними та такими, що відповідають Конституції та Законам України.
З урахуванням викладеного, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем було подано до суду відповідь на відзив в якій позивач зазначає про безпідставність та необґрунтованість позиції відповідача.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами у справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
Як свідчить з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в липні 2008 року був звільнений з органів внутрішніх справ на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та по теперішній час перебуваю на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області, отримує пенсію по інвалідності.
На виконання рішень Сумського окружного адміністративного суду у справах №480/3900/22 від 13.07.2022 року, № 480/11625/23 від 10.01.2024 року та № 480/2360/24 від 04.06.2024 року головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області неодноразово було зобов'язано проводити нарахування та виплату позивачу пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром.
На виконання цих рішень, після набрання законної сили, головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області року були проведені перерахунки пенсії позивача без обмеження її граничного розміру.
Не зважаючи на це головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області з 01 січня 2025 року зробило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з застосуванням обмеження (зменшення розміру) пенсії, застосувавши коефіцієнти визначені у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" №1 від 03 січня 2025 року, за результатами якого, згідно витягу з перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Сумській області за пенсійною справою № 1803001293 - МВС ОСОБА_1 , підсумок пенсії (з надбавками) склав 30872,63 грн, а з урахуванням пониження суми згідно ПКМУ №1 від 03 січня 2025 року 26733,19 грн.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі - Постанова № 209), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області з 01.03.2025 до розміру пенсії позивача нараховано 1500 гривень індексації, за результатами якого, згідно витягу з перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Сумській області за пенсійною справою №1803001293 - МВС ОСОБА_1 , підсумок пенсії (з надбавками) склав 32747,63 грн, проте виплата пенсії здійснюється без нарахованої суми індексації та з обмеженням пенсії максимальним розміром і застосуванням положень, установлених абзацом третім пункту 3 Постанови № 209 та склала 26733,19 грн.
Позивач вважаючи, що застосування обмежень пенсії відповідачем є незаконним та безпідставним звернувся до суду з позовом, який є предметом розгляду у даній справі, оскільки вважає, що порушені його конституційні права.
При цьому, як свідчить з матеріалів справи, позивач 01 квітня 2025 року звернувся з письмовою заявою до відповідача, в якій просив здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 та з 01.03.2025 виплату індексації у сумі 1500 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", без обмеження пенсії максимальним розміром і застосування положень абзацу третього пункту 3 постанови, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 15 квітня 2025 року за № 1800-0202-8/15664 головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовило позивачу. Позивач не погоджується з таким рішенням з боку Відповідача і за захистом порушеного права на отримання пенсії з 01.01.2025 без застосування коефіцієнтів визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 та виплати індексації з 01.03.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 без обмеження пенсії максимальним розміром і з застосуванням положень абзацу третього пункту 3 постанови, з урахуванням раніше виплачених сум, вимушений звернутись до суду з позовною заявою, яка є предметом розгляду у даній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262) регулюються правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
Статтею 46 Закон №4059-ІХ передбачено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
У Постанові КМУ №1 зазначено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.
Воєнний стан, відповідно до Законів “Про оборону України» та “Правовий режим воєнного стану», - це особливий правовий режим, який передбачає надання відповідним органом державної влади повноважень для відвернення загрози, а також тимчасове обмеження конституційних прав та свобод для громадян та юридичних осіб на території всієї країни або окремих її частинах без обмежень на кількість продовжень особливого стану
12 травня 2015 Верховною Радою України було прийнято Закон України № 389-УІІІ «Про правовий режим воєнного стану» який визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Стаття 2 зазначеного Закону передбачає правову основу введення воєнного стану. Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 за №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"в Україні введено воєнний стан.
Згідно зі статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до частини 3 Указу № 64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями ЗО - 34, 38, 39,41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Звертаю увагу суду, що зазначеним Указом не передбачено обмеження конституційних прав передбачених статтею 46 Конституції України, яка гарантує громадянам України право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.
За приписами статей 21,22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджету України на 2025 рік» і Постановою № 1 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 11 Закону № 2262-ХІІ.
У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Оскільки положення ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови КМУ № 1 від 03.01.2025 не були відображені в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» шляхом внесення відповідних змін, вказані положення ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанова КМУ № 1 від 03.01.2025 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказані положення не передбаченні Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У п. 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex special is derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali).
Отже, за висновком Конституційного Суду України, у разі виникнення колізії між актами однакової юридичної сили суди мають застосовувати підхід щодо пріоритетності норм спеціального закону над нормами загального закону.
Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі "Ніколова проти Болгарії" № 7888/03 тощо).
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно- правовими актами є порушенням закону.
Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-ХІІ, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та / чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", є протиправним.
Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
У Постанові від 11.08.2023 Верховний Суд зауважив наступне:
«Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду від09.06.2022, колегія суддів дійшла висновку, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Системний аналіз норм законодавства з урахуванням норм Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дає підстави для висновку, що стаття 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанова Кабінет Міністрів України №1 від 03.01.2025, якими передбачено обмеження пенсії у 2025 році у період дії воєнного стану, а саме із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, є такими що не відповідають Конституції України та не підлягає застосуванню у спірних відносинах.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІ1 (далі - Закон №2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону №2262-ХІІ (в редакції, яка діяла з 01.01.2008 до 01.10.2011, враховуючи зміни, внесені згідно із Законом України від 28.12.2007 N107-VI) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 вказана норма, доповнена Законом України від 28.12.2007 №07-УІ визнана неконституційною.
Проте, з 01.10.2011 Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-УІ (далі - Закон №3668-УІ) частина 5 ст. 43 була викладена в новій редакції: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згодом Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII дана норма була доповнена текстом наступного змісту (чинній з 1 січня 2016): тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Після змін, внесених Законом України від 12.04.2016 №1080-VIII дана частина стала вважатись частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року N 2262-ХІІ зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2000 від 14.12.2000 у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі №2262001.
Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 6 грудня 2016 року №1774-УІІІ, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року. Однак, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" також не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Тобто, з 20.12.2016 стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Цей висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі №522/16973/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 23 червня 2020 року у справі №686/24928/16-а, від 09.02.2021 №1640/2500/18, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3 5 52/21-а.
Верховний Суд, розглядаючи справу у подібних правовідносинах, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 240/1369/21 дійшов висновку, що у таких справах застосуванню підлягають норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-УІ.
Додатково суд вказує, що в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
При цьому з матеріалів пенсійної справи слідує, що проведена індексація пенсії позивача зберігалася, але виплата обмежувалася в максимальному розмірі, тому суд не має підстав додатково вказувати на необхідність збереження коефіцієнтів індексації при перерахунку пенсії, адже право позивача на індексацію пенсії не є порушеним.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Необхідність здійснення правосуддя саме на підставі принципу верховенства права закріплена також у статті 129 Конституції України, яка є нормою прямої дії.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, подано відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадян, ... від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, стосовно чого я не маю заперечень.
Статтею 8 Загальної декларації прав людини проголошено, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення їх основних прав, наданих їй Конституцією або Законом.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 01 січня 2025 року з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії на виконання статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, будинок 43, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 21108013) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію з 01 січня 2025 року без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбаченого статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично проведених виплат.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії під час проведення з 01.03.2025 перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно з постановою КМУ від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, будинок 43, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 21 108013) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.03.2025 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець