05 листопада 2025 року Справа № 480/1566/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1566/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 3), в якій просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та скасувати рішення №184150011661 від 28.06.2023 року щодо не зарахування до трудового стажу період роботи з 18.02.1988 по 25.12.1988 р. в колхозі ім. Дзержинського, період з 01.06.2005 року по 31.07.2005, з 01.10.2005 по 31.10.2025; 01.12.2005 по 31.12.2006 р.; з 01.02.2007 по 30.04.2007 р.; та з 01.07.2007 по 31.12.2007 р. роботи приватним підприємцем ОСОБА_1 ;
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та скасувати рішення № 184150011661 від 31.12.2024 року щодо не зарахування до трудового стажу період роботи з 14.04.1991 по 10.09.1993, на малому підприємстві “Світанок»; період з 18.02.1988 по 25.12.1988, в колгоспі імені Дзержинського, періоди ведення підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 28.03.2005, 01.08.2005 по 30.09.2005, 01.11.2005 по 30.11.2005, 01.01.2007 по 31.01.2007, 01.06.2007 по 30.06.2007, 01.01.2008 по 31.01.2008, 01.03.2008 пс 30.04.2008, 01.06.2008 по 31.07.2008, 01.09.2008 по 31.10.2008, 01.12.2008 по 31.12.2008 роки, та 01.01.2013 по 21.12.2016 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до трудового стажу до трудового стажу період роботи з 18.02.1988 по 25.12.1988 р. в колхозі ім. Дзержинського, період роботи з 14.04.1991 по 10.09.1993, на малому підприємстві “Світанок» та періоди ведення підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 28.03.2005, 01.08.2005 по 30.09.2005, 01.11.2005 по 30.11.2005, 01.01.2007 по 31.01.2007, 01.06.2007 по 30.06.2007, 01.01.2008 по 31.01.2008, 01.03.2008 пс 30.04.2008, 01.06.2008 по 31.07.2008, 01.09.2008 по 31.10.2008, 01.12.2008 по 31.12.2008 роки, та 01.01.2013 по 21.12.2016 р. ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач двічі звертався до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області області від 28.06.2023 року № 184150011661 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 31.12.2024 року № 184150011661 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Представник позивача стверджує, що пенсійний орган протиправно не зарахував позивачу до страхового стажу період його трудової діяльності з 14.04.1991 по 10.09.1993 року у малому підприємстві "Світанок", оскільки в трудовій книжці відсутній підпис відповідальної особи, що засвідчує запис про звільнення. На переконання представника, працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником. Вказує, що недоліки заповнення трудової книжки не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.
Також, як зазначає представник, відповідачі протиправно не зарахували позивачу до страхового стажу період його трудової діяльності з 18.02.1988 по 25.12.1988 у колгоспі імені Дзержинського, оскільки відсутня інформація про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений річний мінімум. На думку представника позивача, за наявності відповідних записів про періоди роботи у трудовій книжці він не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення з урахуванням вказаго періоду трудової діяльності.
Щодо незарахування періодів здійснення підприємницької діяльності з 31.08.2001 року по 28.03.2005 р. року та з 10.06.2005 року по 21.12.2016 року у повному обсязі представник позивача просив врахувати, що факт провадження позивачем підприємницької діяльності підтверджується насамперед довідкою ДПС в Сумській області Охтирської ДПІ №12444/6/18-28-5416 від 03.12.2024 року, свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, квитанціями щодо сплати єдиного податку в 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 роках.
Вказує що сам по собі факт відсутності певної узгодженої інформації в державних органів податкової служби не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю, оскільки така інформація відсутня не з вини позивача, тобто у зв'язку з обставинами, що не залежали від його волі і на які він не міг вплинути.
У зв'язку з чим ввважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову в призначені пенсії є такими, що порушують право позивача на гарантоване Конституцією України, пенсійне забезпечення, що обумовило необхідність звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 12.03.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що за результатом розгляду документів долучених до заяви про призначення пенсії, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ): з 14.04.1991 по 10.09.1993, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, що засвідчує запис про звільнення; 18.02.1988 по 25.12.1988, в колгоспі імені Дзержинського, так як відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Вказує, що відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Окрім цього, до стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльностіз 31.08.2001 по 28.03.2005, 01.08.2005 по 30.09.2005, 01.11.2005 по 30.11.2005, 01.01.2007 по 31.01.2007, 01.06.2007 по 30.06.2007, 01.01.2008 по 31.01.2008, 01.03.2008 по 30.04.2008, 01.06.2008 по 31.07.2008, 01.09.2008 по 31.10.2008, 01.12.2008 по 31.12.2008 та 01.01.2013 по 21.12.2016, так як в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків за цей період.
З посиланням на постанову Верховного суду від 27.02.2020 у справі №645/5599/16-а суд представник вказав, що як за законодавством, чинним на момент роботи позивача, так і за законодавством чинним, на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, передбачалося, що до стажу роботи зараховується будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Основною підставою для зарахування до страхового стажу для обчислення розміру пенсії особі, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, є щомісячна сплата страхових внесків в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.
При цьому, наявність записів у трудовій книжці про періоди роботи не звільняє від врахування інших умов встановлених Законом № 1058-VI, Порядком № 637, Порядком № 22-1 необхідних для призначення пенсії за віком.
Таким чином, вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградсткій області, приймаючи рішення № 184150011661 про відмову у призначенні пенсії, діяло в межах своїх повноважень та на підставі чинних нормативно-правових актів України.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній виклав доводи, аналогічні доводам позовної заяви.
Головне управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області та Головне управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області правом на подання відзиву не скористалися.
Однак, на виконання вимог ухвали Головне управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області надало витребувані судом докази (а.с. 97-120)
Відтак, вбачається можливим здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 20.06.2023 про призначення пенсії за віком (а.с. 109).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 28.06.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняло рішення № 184150011661 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (зв. бік а.с. 93).
При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника становить 60 років 01 місяць 19 днів. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 30 років. Страховий стаж особи становить 24 роки 07 місяців 04 дні, стаж для визначення права становить 26 років 03 місяці 3 дні.
До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 18.02.1988 по 25.12.1988, оскільки наявна різниця в даті прийняття та видачі наказу на прийняття на роботу (18.02.1988 - 29.11.1988).
У подальшому, 29.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняло рішення № 184150011661 (зв. бік а.с. 93) на заміну рішення від 28.06.2023 № 184150011661 (зв. бік а.с. 98).
У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 24 роки 07 місяців 04 дні, стаж для визначення права становить 25 роки 03 місяці 3 дні.
До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 18.02.1988 по 25.12.1988, оскільки наявна різниця в даті прийняття та видачі наказу на прийняття на роботу (18.02.1988 - 29.11.1988). Довідки про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений річний мінімум, псрейменування/реорганізацію колгоспу (за необхідності) не надано.
3а періоди з 01.06.2005 по 31.07.2005, з 01.10.2005 по 31.10.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2006, з 01.02.2007 по 30.04.2007 та з 01.07.2007 по 31.12.2007 не застосовано особливість «Підприємець (ВНЕСКИ) п.3.1», оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 за вищезазначені періоди наявний код страхувальника «2313128918», тоді як в документах звернення відсутня будь яка інформація, що зазначений РНОКПП дійсно належить заявнику.
Вирішено відмовити у прзначенні пенсії зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу
У подальшому, ОСОБА_1 повторно звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 27.12.2024 про призначення пенсії за віком (а.с. 108).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 31.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення № 184150011661 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 113).
При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника становить 61 рік. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 30 років. Страховий стаж особи становить 22 роки 02 місяці 07 днів, стаж для визначення права становить 23 роки 10 місяців 6 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності, згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ):
- з 14.04.1991 по 10.09.1993, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, що засвідчує запис про звільнення;
- з 18.02.1988 по 25.12.1988, в колгоспі імені Дзержинського, так як відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Окрім цього, до стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 28.03.2005, 01.08.2005 по 30.09.2005, 01.11.2005 по 30.11.2005, 01.01.2007 по 31.01.2007, 01.06.2007 по 30.06.2007, 01.01.2008 по 31.01.2008, 01.03.2008 по 30.04.2008, 01.06.2008 по 31.07.2008, 01.09.2008 по 31.10.2008, 01.12.2008 по 31.12.2008 та 01.01.2013 по 21.12.2016, так як в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків за цей період.
Вважаючи вказані рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком протиправними, останній звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058- IV).
Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону № 1058-ІVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Суд встановив, що позивач досяг 60-річного віку 01.05.2023. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком після набуття ним встановленого законом 60-річного віку, його загальний страховий стаж повинен був становити не менше 30 років.
За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цимЗаконом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч. 2, 3ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Згідно зі статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, надання уточнюючих довідок та інших документів підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 № 159/4178/16-а.
Також, за змістом оскаржуваних рішень у межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності незарахування відповідачем до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду його трудової діяльності з 18.02.1988 по 25.12.1988 в колгоспі імені Дзержинського, оскільки відсутня інформація про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений річний мінімум.
За приписами статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Так, до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
Дослідженням трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 15-22), в межах спірних періодів роботи, що розглядаються, встановлено, що позивач працюв на будівництві критих токів у колгоспі імені Дзержинського у період з 18.02.1988 по 25.12.1988. Отже, записи в трудовій книжці містять записи про роботу ОСОБА_1 у період 18.02.1988 по 25.12.1988 імені Дзержинського.
Разом з цим, трудова книжка позивача не містить записів про встановлений у вказаному колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання чи не виконання позивачем річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
При цьому, позивач зазначив, що з метою підтвердження періоду трудової діяльності звертався до архівної установи і отримав довідку архівого відділу Сумської ройонної державної адміністрації від 26.02.2025 № 118/04-01 (а.с.82) про трудову діяльність ОСОБА_1 у колгоспі імені Дзержинського.
Так, зі змісту вказаної довідки вбачається, що згідно з протоколом № 10 від 29 листопада 1988 року засідання правління колгоспу ім. Дзержинського с. Підліснівка Сумського району Сумської області гр. ОСОБА_1 прийнятий на роботу по договору на будівництво критих токів. Згідно з протоколом № 1 від 07 січня 1989 року засідання правлінь колгоспу ім. Дзержинського с. Підліснівка Сумського району Сумської області надали розрахунок найманій бригаді в зв'язку із закінченням роботи. Згідно з протоколом № 1 від 29 січня 1988 року звітно-виборчих збор уповноважених колгоспників колгоспу ім. Дзержинського с. Підліснівка Сумського району Сумської області встановлений мінімум вихододнів для чоловіків у віці від 18 до 60 років - 280 днів. Інших відомостей про трудову участь гр. ОСОБА_1 у колгоспі ім. Дзержинського с. Підліснівка Сумського району Сумської області за 1928 рік не виявлено.
У контексті наведеного, суд зазначає, що обставини, які підлягають встановленню у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, і відсутність повного об'єму необхідних для реалізації прав позивача документів та відсутність повноти записів у наявних підтверджуючих стаж документах не може ставитися у вину позивачу, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства та не повинен контролювати роботодавця з цього питання. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Тому, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, 21.02.2018 по справі №687/975/17, постанові від 06.03.2018 по справі №127/9055/17.
Водночас, відповідачем 2 не доведено, що позивач без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Таким чином, враховуючи, що періоди трудової діяльності позивача з 18.02.1988 по 25.12.1988 в колгоспі імені Дзержинського підтверджені як записами у трудовій книжці позивача, яка в силу законодавства є основним документом, що підтверджує страховий та пільговий стаж, так й архівною довідкою, з огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено, що позивач у спірний період роботи не працював в колгоспі імені Дзержинського або не виконував встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи в колгоспі імені Дзержинського є протиправною, а вказаний період роботи підлягає зарахуванню до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії.
Поряд з цим, зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вбачається, що відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди його роботи з 14.04.1991 по 10.09.1993, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, що засвідчує запис про звільнення.
Так, дослідженням трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 судом встановлено, що у період з 14.04.1991 по 10.09.1993 працював у малому підприємстві "Світанок" (наказ про прийняття від 14.04.1991 № 38, наказ про звільнення від 07.09.1993 № 68).
Таким чином, суд зауважує, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача з 14.04.1991 по 10.09.1993 року у малому підприємстві "Світанок", а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. В графі щодо оспорюваних періодів записи не містять помилок, виправлень чи неточностей.
Посилання відповідача 2 на той факт, що відсутній підпис відповідальної особи, що засвідчує запис про звільнення не може бути достатнім аргументом для незарахування трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказані помилки не можуть нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Так, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, наявність недоліків у трудовій книжці позивача не спростовує факту наявності у нього страхового стажу у спірний період, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При цьому, суд враховує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Відтак, суд не погоджується із доводами відповідача 2 щодо неврахування трудового стажу позивача вказаного у його трудовій книжці, відтак відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи у малому підприємстві "Світанок" з 14.04.1991 по 10.09.1993 року, є протиправною, а вказаний період роботи підлягає зарахуванню до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії.
Окрім цього, відповідно до рішення Головного управліня в Кіровоградській області від 31.12.2024 № 184150011662 до стажу роботи позивача не зараховано періоди ведення ним підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 28.03.2005, 01.08.2005 по 30.09.2005, 01.11.2005 по 30.11.2005, 01.01.2007 по 31.01.2007, 01.06.2007 по 30.06.2007, 01.01.2008 по 31.01.2008, 01.03.2008 по 30.04.2008, 01.06.2008 по 31.07.2008, 01.09.2008 по 31.10.2008, 01.12.2008 по 31.12.2008 та 01.01.2013 по 21.12.2016, так як в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків за цей період.
Оцінюючи вказані обставини, суд враховує наступне
Пунктом а) частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
За нормами пункту 3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом першим підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, (в редакції постанови від 07 липня 2014 року № 13-1, далі - Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу)
Абзацом четвертим підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 установлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2018 року у справі №643/20104/15-а.
Отже, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за умови підтвердження сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому до страхового стажу зараховуються періоди здійснення підприємницької діяльності:
до 01 травня 1993 року - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування;
з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01 липня 2000 року, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок).
На переконання суду, з'ясування виду системи оподаткування при здійсненні позивачем підприємницької діяльності у спірний період є важливою умовою при зарахуванні страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності, оскільки чинне законодавство розрізняє види документів, якими підтверджується стаж підприємницької діяльності за спрощеною та загальною системою оподаткування.
Так, відповідно до довідки Головного управління ДПС у Сумській області від 03.12.2024 № 1244/6/18-28-5416 (зв. бік а.с.103-104) встановлено, що ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в Тростянецькій ДПІ ГУ ДПС у Сумській області, як фізична особа - підприємець з 31.08.2001 року по 28.03.2005 року, та з 10.06.2005 по 21.12.2016 року. Дата проведення державної реєстрації припинення 21.12.2016 року. Також, зазначено, що за період з 09.06.2005 року по 31.12.2014 року знаходився на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2015 року по 21.12.2016 року знаходився на загальній системі оподаткування.
Щодо спрощеної системи оподаткування, то така система запроваджена з 01.01.1999 на підставі Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 за №727/98.
Згідно з статтею 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" дія цього Указу не поширюється на:
суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового патенту;
фізичних осіб, які відповідно до законодавства України сплачують фіксований податок;
довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (крім сфери громадського харчування).
Відповідно до статті 3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, мають право обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи перераховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
до місцевого бюджету - 55 відсотків;
до Пенсійного фонду України - 40 відсотків;
на обов'язкове соціальне страхування - 5 відсотків.
Статтею 7 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на відрахування до Пенсійного фонду; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.
Таким чином, згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" платник єдиного податку не є платником збору на відрахування до Пенсійного фонду.
Отже, перебування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування з 01.01.1999 підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку. Такий підприємець не є платником страхових внесків до Пенсійного Фонду України.
Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, як уже зазначалось судом, є наявність доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.
Матеріали справи свідчать, що на підтвердження сплати страхових внесків позивачем до матеріалів адміністративного позову надано зокрема копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 20.12.2005 серії А № 629634 (а.с.21).
Згідно із Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженим наказом ДПАУ від 29.10.99 р. № 599 та зареєстрованим у Мін'юсті України 02.11.99 р. за № 752/4045 (далі - Порядок зі змінами, внесеними згідно з Наказами ДПА № 521 від 28.12.2001, № 92 від 16.02.2004 ), починаючи з 2002 р. свідоцтво про сплату єдиного податку видається податковим органом на календарний рік.
Разом з цим, п. 2 Порядку передбачає, що Свідоцтво може бути видане лише за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви, в тому числі єдиного податку.
Відтак, оскільки свідоцтво про сплату єдиного податку, було видано позивачу 20.12.2005, відтак, заборгованості зі сплати єдиного податку уповноваженим органом не встановлено.
Також, індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) містять інформацію про сплату страхових внесків, в складі єдиного внеску, в період здійснення позивачем підприємницької діяльності за 2005 рік за Кодом типу ставки « 8», що відповідно до Довідника кодів типів ставок страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (додаток 1 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України), відповідає єдиному податку.
За наведених обставин, оскільки період провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, зокрема у період з 31.08.2001 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку, а також з огляду на те, що свідоцтво про сплату єдиного податку, було видано позивачу 20.12.2005, що у свою чергу свідчить про відсутність заборгованості зі сплати єдиного податку, період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 28.03.2005, 01.08.2005 по 30.09.2005, 01.11.2005 по 30.11.2005 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 31.01.2007, 01.06.2007 по 30.06.2007, 01.01.2008 по 31.01.2008, 01.03.2008 пс 30.04.2008, 01.06.2008 по 31.07.2008, 01.09.2008 по 31.10.2008, 01.12.2008 по 31.12.2008 роки, з 01.01.2013 по 31.12.2014 суд враховує, що пунктом 31 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону такий період включається за наявності додаткової умови - сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Постановою правління Пенсійного Фонду України від 10.06.1994 за №5-5 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, де підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. Розділу ІІІ визначено тарифи обов'язкових внесків до Пенсійного фонду, а саме: для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на їхній праці - 9 відсотків суми доходу.
Коментована Інструкція від 10.06.1994 за №5-5 втратила чинність на підставі постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів" від 06.09.1996 за №11-1. Відповідно до пункту 7.2. Розділу 7 Інструкції №11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.
В подальшому, згідно підпункту 3.1.3. пункту 3.1. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.1999 за №4-6 встановлено ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3., та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Згідно пункту 3.3. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за №16-6, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.
Виходячи із системного аналізу положень Інструкцій за № 5-5, № 11-1, № 4-6 і № 16-6, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності був наявний обов'язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Законом, що визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 06 червня 1997 року за №400/97-ВР (далі -Закон №400/97-ВР, у редакції станом на момент сплати відповідних внесків).
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах, зокрема, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону 32 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників (пункт 1 статті 1 Закону № 400/97-ВР).
Н підтвердження сплати страхових внесків позивачем до матеріалів адміністративного позову надано:
- звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за перший квартал 2007 року (а.с.146), звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за другий квартал 2007 року (зв. бік а.с. 146), звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за третій квартал 2007 року (а.с.147), звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за четвертий квартал 2007 року (зв. бік а.с. 147); квитацію про сплату єдиного податку за перший квартал 2007 року від 04.01.2007 (зв. бік а.с. 148), квитацію про сплату єдиного податку за другий квартал 2007 року від 04.04.2007 (а.с. 148), квитацію про сплату єдиного податку за третій квартал 2007 року від 25.07.2007 (а.с. 148), квитацію про сплату єдиного податку за четвертий квартал 2007 року від 05.10.2007 (зв. бік а.с. 148);
- звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за перший квартал 2008 року (а.с.149), звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за другий квартал 2008 року (зв. бік а.с. 149), звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за третій квартал 2008 року (а.с.150), квитацію про сплату єдиного податку за перший квартал 2008 року від 04.01.2008 (а.с. 152), квитацію про сплату єдиного податку за другий квартал 2008 року від 04.04.2008 (а.с. 152), квитацію про сплату єдиного податку за третій квартал 2008 року від 02.07.2008 (зв. бік а.с. 151), квитацію про сплату єдиного податку за четвертий квартал 2008 року від 03.10.2007 (а.с. 151);
- копію податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2013 рік (а.с. 164-165), квитації про сплату єдиного податку за перший-четвертий квартал 2013 року (а.с. 166).
Також, в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5, наявна інформація про сплату страхових внесків ОСОБА_1 (а.с.51-52), а саме: за лютий 2007 року (316,27 грн.), за березень 2007 року (316,27 грн.), за квітень 2007 року (316,27 грн.), за травень 2005 року 640,12 грн.), за липень 2007 року (253,01 грн.), за серпень 2007 року (253,01 грн.), за вересень 2007 року (253,01 грн.), за жовтень 2007 року (253,01 грн.), за листопад 2007 року (253,01 грн.), за грудень 2007 року (253,01 грн.); за лютий 2008 року (759,04 грн.), за травень 2008 року (759,04 грн.), за серпень 2008 року (759,04 грн.), за листопад 2008 року (759,04 грн.)
Відповідно до змісту довідки Головного управління ДПС у Сумській області від 03.12.2024 № 1244/6118-28-5416 (зв. бік а.с. 103-104) ОСОБА_1 сплатив страхові внески за січень 2013 року (690,00 грн.), квітень 2013 року (645,00 грн.), липень 2013 року (645,00 грн.) жовтень 2013 року (723,72 грн.), за січень 2014 року (730,80 грн), квітень 2014 року (730,00 грн.), жовтень 2014 року (244,00 грн.), листопад 2014 року (488,00 грн.).
Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність у період з 09.06.2005 по 31.12.2014 позивач сплачував до Пенсійного фонду внески у складі єдиного податку, при цьому відповідний відсоток від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду.
Водночас, відповідачами не надано доказів не зарахування (повернення) сплачених позивачем страхових внесків у вищезазначений період. Також суду не надано доказів про застосування фінансових санкцій до позивача за несплату страхових внесків.
Судом також враховано, що отримання особою доходу передбачає сплату відповідних податків, водночас адмініструє сплату податків відповідний податковий орган.
Адміністрування сплати страхових внесків (єдиного внеску) так само покладено на відповідний державний орган, а відтак особа не може нести відповідальність за наповнення Реєстру застрахованих осіб.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі №640/25128/19.
Доводи Голового управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, щодо правомірності неврахування періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.06.2005 по 31.07.2005, з 01.10.2005 по 31.10.2005, з 01.12.2005 по 31.12.2006, з 01.02.2007 по 30.04.2007 та з 01.07.2007 по 31.12.2007 до страхового стажу оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 за вищезазначені періоди наявний код страхувальника «2313128918», тоді як в документах звернення відсутня будь яка інформація, що зазначений РНОКПП дійсно належить заявнику, суд оцінює критично.
Так, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.24-27) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 31.08.2001 року по 22.03.2005 р. та 09.06.2005 р. по 21.12.2016.
Проте, відповідач 1, відмовивши у зарахуванні до страхового стажу позивача спірний в цій справі період здійснення ним підприємницької діяльності з підстав відсутності інформації, що зазначений РНОКПП дійсно належить заявнику, не вчинив жодних заходів щодо перевірки факту здійснення підприємницької діяльності з за оскаржуваний період.
Пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1, встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Пунктом 3.3. Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає роз'яснення особам з питань призначення та виплати пенсій; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії;
Підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб в установленому порядку. Водночас рішення за результатами розгляду заяви приймається на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу та сплати страхових внесків за цей період страхового стажу, відповідач, враховуючи гарантії закріплені в статті 46 Основного Закону України, був зобов'язаний скористатись своїм правом на отримання будь-яких необхідних документів або інформації безпосередньо, а не відмовляти позивачу у належному зарахуванні стажу.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд дійшов до висновку, що в межах спірних правовідносин належними та допустимими доказами підтверджується період здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 31.08.2001 по 28.03.2005 та з 10.06.2005 по 31.12.2014, в якому позивачем сплачені страхові внески, тому цей період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача у повному розмірі, незалежно від розміру сплачених внесків.
Разом з тим щодо періоду перебування позивача на загальній системі оподаткування, з 01.01.2015 по 21.12.2016, суд враховує, що жодних доказів сплати позивачем страхових внесків в цей період здійснення підприємницької діяльності позивачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні, зокрема, не долучено платіжні доручення, квитанції установ банків, документи, що підтверджують поштовий переказ, інформацію Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності).
Поряд з цим, суд наголошує, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності.
Суд звертає увагу позивача на те, що останній не позбавлений можливості повторно звернутися до органу пенсійного забезпечення з метою зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2015 по 21.12.2016, надавши докази сплати страхових внесків за вказаний період.
Водночас, з огляду на відсутність таких належних доказів, станом на час розгляду цієї справи, суд дійшов про відсутність підстав для зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2015 по 21.12.2016 до страхового стажу позивача, що дає право на пенсію за віком.
Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, відмовляючи зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності позивача з 18.02.1988 по 25.12.1988, з 14.04.1991 по 10.09.1993, а також періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 28.03.2005 та з 10.06.2005 по 31.12.2014 у повному обсязі, діяли не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення про відмову в призначенні пенсії, прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29.11.2023 № 184150011661 на заміну рішення від 28.06.2023 № 184150011661, та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 31.12.2024 № 184150011661, підлягає скасуванню.
Водночас, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 20.06.2023 № 184150011661 не підлягає скасуванню, оскільки останнє втратило юридичну силу після прийнятття рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29.11.2023 № 184150011661 на заміну рішення від 28.06.2023 № 184150011661.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо незарахування до страхового стажу спірних періодів, суд зазначає, що обов'язковою ознакою рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій.
З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.
Враховуючи вказане, приймаючи до уваги, що судом дано правову оцінку дій відповідачів на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення під час винесення оскаржуваних рішень, визнання протиправним та скасування даних рішень є належним і допустимим способом захисту прав позивача у даній справі, що у повній мірі відновлює порушене право, а тому суд вбачає необхідним у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо незарахування до страхового стажу спірних періодів, відмовити.
Обираючи належний спосіб захисту суд враховує, що позивачем заявлено позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до трудового стажу до трудового стажу період роботи з 18.02.1988 по 25.12.1988 р. в колхозі ім. Дзержинського, період роботи з 14.04.1991 по 10.09.1993, на малому підприємстві “Світанок» та періоди ведення підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 28.03.2005, 01.08.2005 по 30.09.2005, 01.11.2005 по 30.11.2005, 01.01.2007 по 31.01.2007, 01.06.2007 по 30.06.2007, 01.01.2008 по 31.01.2008, 01.03.2008 пс 30.04.2008, 01.06.2008 по 31.07.2008, 01.09.2008 по 31.10.2008, 01.12.2008 по 31.12.2008 роки, та 01.01.2013 по 21.12.2016 р.
Разом з тим, первинно ОСОБА_1 звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 20.06.2023 про призначення пенсії за віком, однак засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
При цьому, суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку № 22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.06.2023 визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, відтак саме останнє має завершити процедуру розгляду питання про призначення пенсії.
Відтак, задля ефективного захисту порушеного права позивача, суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.06.2023 з зарахуванням до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періодів трудової діяльності позивача з 18.02.1988 по 25.12.1988 у колгоспі імені Дзержинського, з 14.04.1991 по 10.09.1993 року у малому підприємстві "Світанок", а також періодів здійснення підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 28.03.2005 та з 10.06.2005 по 31.12.2024 у повному обсязі та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1937,92 грн., тому з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області як суб'єктів, що прийняли ооскаржувані рішення, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі по 484,48 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду Українив Черкаській області від 29.11.2023 № 184150011661 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду Українив Кіровогражській області від 31.12.2024 № 184150011661 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії від 20.06.2023 з зарахуванням до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періодів його трудової діяльності з 18.02.1988 по 25.12.1988 у колгоспі імені Дзержинського, з 14.04.1991 по 10.09.1993 року у малому підприємстві "Світанок", а також періодів здійснення підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 28.03.2005 та з 10.06.2005 по 31.12.2014 у повному обсязі та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) суму судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009 код ЄДРПОУ 20632802) суму судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко