Рішення від 05.11.2025 по справі 440/6065/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/6065/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Бевзи В.І.

за участю:

секретаря судового засідання - Китайгородської І.О.,

представника позивача авдоката - Василевської К.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - не з'явився,

розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не внесення даних про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг),

- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 внести дані про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг), у відповідності до записів, що містяться у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 14.01.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що протиправно перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого подав заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з метою приведення у відповідність відомостей реєстру до відомостей зазначених у його військовому квитку. Позивач вважає протиправними дії щодо взяття на військовий облік, оскільки відповідно до військового квитка позивача вважає, що він не є військовозобов'язаний та виключений із військового обліку.

Позивач заперечив щодо процедури виключення з військового обліку, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка не визначає механізму автоматичного або примусового поновлення на військовому обліку особи, яка була раніше виключена з нього.

Надав суду відповідь на відзив, в якому додатково звернув увагу на протиправність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про перебування на військовому обліку, навів доводи щодо відсутності свідоцтва про хворобу офіцера запасу.

Стислий зміст заперечень відповідача, пояснень третьої особи.

Відповідач надав відзив на позов та додатково навів заперечення у формі додаткових пояснень, в яких просив відмовити у позові. Відповідно до доводів ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні підстави для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оскільки із відповідною заявою позивач про приведення його даних у відповідність про виключення не звертався, у зв'язку із цим позовні вимоги є передчасними та не підлягають до задоволенню.

Відповідач додатково навів посилання щодо на дату виникнення спірних правовідносин діяв Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 року № 94 (Наказ втратив чинність 22.08.2024 року на підставі Наказу Міністерства оборони № 478 від 16.07.2024, далі - Порядок № 94, але без будь-якого змістовного навантаження.

Ухвалу суду про відкриття провадження відповідач не виконав, як і не виконав наступні ухвали про витребування доказів: засвідчені копії усіх документів, на підставі та з врахуванням яких прийняте рішення, матеріалів справи військовозобов'язаного позивача, притягнення до відповідальності позивача за порушення правил військового обліку (у випадку наявності),

Відповідно до статті 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У порядку частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.

Представником позивача (адвокатом) у судовому засіданні зазначена суду процесуальна заява про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та про невиконання ним ухвал суду, що не є перешкодою для розгяду справи.

З огляду на викладене, суд вирішує справу на підставі наявних доказів, які є достатніми для вирішення спору по суті.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивачем подане клопотання про долучення доказів, клопотання/заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У відзиві відповідач просив справу розглядати за його відсутності, у зв'зяку із зайнятістю та навантаженням в умовах воєнного стану.

Процесуальні дії у справі.

Полтавським окружним адміністративним судом від 12.05.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження, витребувані судом докази від відповідача.

Відповідачем не надані докази на виконання ухвал суду.

Призначене підготовче судове засідання на 11:00 год. 29.05.2025.

Представником позивача подана заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою суду від 22.05.2025 задоволена.

У підготовче засідання 29.05.2025 з'явився представник позивача, судом витребувані докази від відповідача повторно, визнана явка сторін обов'язковою, відкладене підготовче засідання.

Постановлена ухвала від 29.05.2025 окремим документом.

У підготовче засідання 11.06.2025 з'явився представник позивача, проте внаслідок технічного збою у системі відеоконференцв'язку підготовче засідання відкладене.

Ухвалою суду від 11.06.2025 заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволена.

10.06.2025 представником позивача подана заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 12.06.2025 заява про забезпечення позову залишена без задоволення.

Ухвалою суду від 20.06.2025 заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволена.

У підготовче засідання 25.06.2025 з'явився позивач та представник позивача, для надання додаткових доказів позивачем відкладене підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду забезпечена можливість позивачу участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволена.

У підготовчому засіданні 25.06.2025 позивач та представник позивача (адвокат) підтвердили можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ненадання ним доказів.

26.06.2025 представником позивача надані докази суду.

Ухвалою суду від 27.06.2025 заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволена.

03.07.2025 підготовче засідання не відбулось внаслідок повітряної атаки військами російської федерації м. Полтава.

Підготовче засідання 17.07.2025 не відбулось внаслідок оголошення «повітряної тривоги» у м. Полтава.

Відповідачем 22.07.2025 наданий відзив на позовну заяву без надання доказів, які витребувані судом.

Представником позивача 28.07.2025 надана відповідь на відзив.

У підготовче засідання 14.08.2025 з'явився позивач та представник позивача, судом закрите підготовче провадження, а справа призначена до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 14.08.2025 позивач та представник позивача (адвокат) підтвердили можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ненадання ним доказів, не заявили про необхідність витребування доказів, а також зазначили про можливість закриття підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 01.09.2025 заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволена.

У судове засідання 04.09.2025 з'явився позивач та представник позивача (адвокат).

У судовому засіданні 04.09.2025 позивач та представник позивача (адвокат) підтвердили можливість розгляду справи за відсутності відповідача, не заявили про необхідність витребування доказів. Під час надання пояснень представником позивача судом оголошена перерва для надання пояснень щодо дати порушеного права позивача.

18.09.2025 представником позивача надані додаткові пояснення на виконання вимог суду.

Судове засідання 18.09.2025 не відбулось внаслідок перебування судді у відпустці.

У судове засідання 02.10.2025 з'явився позивач та представник позивача (адвокат).

У судовому засіданні 02.10.2025 позивач та представник позивача (адвокат) підтвердили можливість розгляду справи за відсутності відповідача, під час надання пояснень представником позивача судом оголошена перерва внаслідок технічних перешкод відеоконференцзв'язку у представника позивача (адвоката) та подальшої неможливості розгляду справи по суті.

У судове засідання 16.10.2025 з'явився позивач та представник позивача (адвокат).

У судовому засіданні 16.10.2025 позивач та представник позивача (адвокат) підтвердили можливість розгляду справи за відсутності відповідача, оголошена перерва перед стадією судових дебатів щодо надання всіх доказів відносно розміру правничих витрат або доказів неможливості їх надання перед судовими дебатами.

Представником позивача 24.10.2025 надані докази щодо розміру правничих витрат та узазгальнена сума витрат.

У судове засідання 30.10.2025 з'явився позивач та представник позивача (адвокат), суд повернувся до стадії з'ясування обставин справи та дослідження доказів, витребував від позивача докази щодо копій всіх сторінок військового квитка, а також звернув увагу щодо надання доказів відносно розміру правничих витрат, відклав судове засідання.

Позивачем надані докази на виконання вимог суду.

У судове засідання 05.11.2025 з'явився позивач та представник позивача (адвокат), суд з'ясував повторно та додатково у позивача обставини та підстави видачі військового квитка, проходження військово-лікарської комісії та надання йому документів про непридатність до військової служби, а також питання щодо ненадання стороною позивача договору про надання правничої допомоги, як доказу понесених витрат. Представником позивача не зазначені об'єктивні обставини неможливості подати договір про надання правничої допомоги. Сторони не заперечили щодо закриття з'ясування обставин справи та дослідження доказів, проведена стадія судових дебатів. Суд завершив судовий розгляд та перейшов до стадії ухвалення рішення у цьому судовому засіданні 05.11.2025.

Із 04.06-10.06.2025, 23.07-10.08.2025, 25.08.2025, 17.09.2025-18.09.2025, 06.10.2025-10.10.2025 суддя перебував у відпустці.

Фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Згідно з відомостями, що містяться у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 14.01.2016 (п. 16 стор. 18 «Особливі відмітки», п. 19 стор. 26 «Відмітка про виключення з військового обліку) ОСОБА_1 02.02.2016 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно гр. III ст. 64 «а» наказу МОУ №402 від 14.08.2008 та 02.02.2016 виключений з обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 за станом здоров'я.

Відповідно до розширених відомостей мобільного застосунку/додатку “Резерв+» в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів наявні відомості, що позивач уточнив дані 16.07.2024, дата взяття на військовий облік 08.07.2014, а також відсутні дані про виключення позивача із військового обліку та проходження військово-лікарської комісії.

Позивачу стало відомо, що на його адресу приходив лист від відповідача, який позивач не отримав.

У зв'язку із цим позивач уклав договір про надання правничої допомоги із адвокатським об'єднанням для з'ясування обставин свого військового обліку.

13.03.2025 адвокатом в інтересах ОСОБА_1 , було направлено адвокатський запит за вих. №363 від 13.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою з'ясування інформації щодо правових підстав направлення листа на ім'я ОСОБА_1 з описанням його змісту.

У відповідь на вказаний запит листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025 № 1/312/1070 повідомлена інформація, що за військово-обліковими даними, 02.02.2016 військовозобов'язаний молодший лейтенант запасу ОСОБА_1 виключений з військового обліку на підставі ст. 37 ч. 6 п. 3 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як особа, визнана військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 (якій існував на момент виключення із військового обліку) непридатною до військової служби, про що внесений відповідний запис до військового квитка серії НОМЕР_3 від 14.01.2016 р. на його ім'я. Однак, відповідні дані стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не внесені через відсутність у його особовій справі Свідоцтва про хворобу. ОСОБА_1 рекомендовано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки/уточнення облікових даних, проходження медичного огляду військово-лікарською комісією в порядку ст. 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (з метою визначення придатності до військової служби), подальшого внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і внесення уточнень до військового квитка.

Судом встановлена обставина, що позивач є офіцером запасу у званні молодший лейтенант, відповідно до військового квитка офіцера запасу НОМЕР_3 від 14.01.2016.

Відповідно даних мобільного застосунку із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка надана відповідачем, позивач перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08.07.2014.

Відповідно до військового квитка офіцера запасу, позивач перебуває на обліку з 09.09.2014, військову присягу прийняв 30.07.2013, а військове офіцерське звання молодшого лейтенанта отримав 06.09.2013, внаслідок проходження військової підготовки при Харківському університеті Повітряних сил ім. І. Кожедуба у 2013 році, за військово-обліковою спеціальністю ВОС-044000 під час здобуття вищої освіти у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна за спеціальністю «Інформаційні управляючі системи та технології».

Відмітка у військовому квитку офіцера запасу НОМЕР_3 від 14.01.2016 про здійснення 02.02.2016 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно гр. III ст. 64 «а» наказу МОУ №402 від 14.08.2008 стосується позивача, як офіцера запасу, оскільки позивач відноситься до контингенту графи ІІІ Положення №402, як офіцер запасу, для яких встановлені особливі правила проходження військово-лікарської комісії та виключення із військового обліку, на відмінну від інших військовозобов'язаних.

У військовому квитку офіцера запасу НОМЕР_3 від 14.01.2016 наявні відмітки про виключення позивача з військового обліку 02.02.2016 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 на підставі гр. III ст. 64 «а» наказу МО України №402 від 14.08.2008 (с. 18, 21, 26 військового квитка).

На сторінці 13 військового квитка офіцера запасу НОМЕР_3 від 14.01.2016, не зазначені відмітки про вручення мобілізаційних розпоряджень.

Також судом із військового квитка офіцера запасу НОМЕР_3 від 14.01.2016 встановлені обставини, що позивач у короткий проміжок часу двічі відвідував ІНФОРМАЦІЯ_9 : перший раз - 14.01.2016 під час видачі військового квитка НОМЕР_3 від 14.01.2016, а другий раз - 02.02.2016 під час проходження військово-лікарської комісії.

Позивач у судовому засіданні під час надання пояснень не зміг пояснити суду підстави свого відвідування (перебування) ІНФОРМАЦІЯ_8 14.01.2016 для отримання військового квитка та підстави проходження військово-лікарської комісії 02.02.2016, через два роки після взяття на військовий облік 08.07.2014 (09.09.2014), а також не зміг пояснити обставини щодо надання йому свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки військово-лікарської комісії про непридатність після її проходження, оскільки не пам'ятає про такі обставини 2016 року.

Судом встановлена обставина, що позивач перебуває на військовому обліку 08.07.2014, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а відповідно до відмітки військового квитка офіцера запасу НОМЕР_3 від 14.01.2016, із 09.09.2014.

Відповідач не надав пояснень відмінностей відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та військового квитка офіцера запасу НОМЕР_3 від 14.01.2016 щодо дат взяття позивача на військовий облік.

У той же час, ні позивач, ні відповідач, не надали суду доказів підстав отримання та оформлення військового квитка офіцера запасу НОМЕР_3 від 14.01.2016 та подальшого проходження позивачем військово-лікарської комісії 02.02.2016, вручення повісток про виклик або копій мобілізаційного розпорядження, які вручені чи надсилались позивачу до 14.01.2016 для оформлення військового квитка НОМЕР_3 від 14.01.2016 та до 02.02.2016 з метою призову офіцера запасу та проходження позивачем військово-лікарської комісії з метою визначення його придатності для військової служби.

У суду відсутні докази, з яких правових підстав позивач проходив військово-лікарську комісію 02.02.2016, якщо на військовий облік позивач взятий із 08.07.2014 (09.09.2014).

Позивач та представник позивача не подавали заяву про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які будуть відповідати відомостям військовому квитку НОМЕР_3 від 14.01.2016.

Представник позивача зазначила, що порушення прав позивача є триваючим, встановлене із відповіді відповідача на адвокатський запит, і з цих підстав для відновлення прав позивача у судовому порядку не є необхідною дія подання відповідної заяви, оскільки відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відрізняються від відомостей військового квитка офіцера запасу НОМЕР_3 від 14.01.2016 про виключення позивача із військового обліку, а відповідач листом від 21.03.2025 № 1/312/1070 надав фактичну відмову щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

У переліку додатків до адвокатського запиту №363 від 13.03.2025 зазначені відомості про долучення копії військового квитка офіцера запасу НОМЕР_3 від 14.01.2016.

Відповідачем не надані суду докази та заперечення про недійсність даного військового квитка чи наявність фактів службового підроблення відміток у військовому квитку або відомостей про кримінальні провадження в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань щодо службового підроблення військового квитка чи незаконно виключення позивача із військового обліку посадовою особою військового комісаріату ( ІНФОРМАЦІЯ_8 або ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а також щодо здійснення службового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_10 з питань відсутності необхідних документів під час виключення позивача із військового обліку або протиправного виключення позивача із військового обліку.

Відповідачем, із переліку витребуваних судом доказів, не надано жодного доказу.

Будь-які інші докази про те, що військовий квиток та зазначені у ньому відомості про виключення із військового обліку позивача не відповідають вимогам чинного законодавства, суду не надані.

У той же час, відповідач у листі від 21.03.2025 № 1/312/1070 зазначив про відсутність свідоцтва про хворобу офіцера запасу.

Сторони також не надали суду будь-яких доказів щодо наявності свідоцтва про хворобу, книгу протоколів засідань ВЛК, докази, що стосуються питання первинної постановки на військовий облік, а також інших доказів щодо правових підстав проходження позивачем військово-лікарської комісії (повістки, мобілізаційні розпорядження для офіцера запасу, який не проходив військову службу), затвердження свідоцтва про хворобу або постанови/довідки про непридатність позивача, як офіцера запасу, до військової служби Регіональною ВЛК.

Судом встановлена обставина, що сторонами не надані відомості, на якій підставі позивач проходив 02.02.2016 військово-лікарську комісію та у якому правовому статусі, із доводів позивача у заявах зазначені твердження, що позивач проходив медичний огляд, у той же час не зазначені відомості, з яких правових підстав позивач проходив військово-лікарську комісію і одночасно не надані відповідні докази, а позивач зазначив, що не пам'ятає про обставини проходження військово-лікарської комісії.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо розгляду його заяви про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей реєстру, які не відповідають відомостям військового квитка, а також зобов'язати виключити позивача із військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Судом здійснений аналіз джерел права станом на дату виключення позивача із військового обліку та станом на час виникнення спірних правовідносин під час воєнного стану.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:

- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

За приписами статті 1 Закону України “Про оборону України» від 6 грудня 1991 року № 1932-XII (далі - Закон №1932-XII), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 17 Закону №1932-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації, станом на дату розгляду справи воєнний стан та мобілізація в Україні тривають.

Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:

громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.

Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:

військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк (п. 3 ч. 3 ст. 22 Закону №3543-XII).

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (ч. 7 ст. 22 Закону №3543-XII).

У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (ч. 4 ст. 22 Закону №3543-XII).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560), цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі.

Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

При цьому, приписами ч. 7 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» регламентовано, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно із частиною 8 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 року (далі - Положення №154 від 23.02.2022 року).

Відповідно до п. 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Згідно з пунктом 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Пунктом 3 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Безпосереднє керівництво територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і контроль за їх діяльністю здійснюють відповідні оперативні командування, а загальне - ІНФОРМАЦІЯ_11 , яке узгоджує основні питання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з відповідними структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил та Міноборони.

Відповідно до абзацом 1 пункту 4 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими об'єднаннями (організаціями).

Пунктом 7 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, […].

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. […]

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Відповідно до пункту 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно із пунктом 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначає Закон України 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).

Щодо хронології законодавства

Частина 10 статті 14 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» виключена на підставі Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо особливостей взяття громадян України на військовий облік призовників та їх медичного огляду під час проходження ними базової загальновійськової підготовки» 9 січня 2025 року № 4197-IX з 17.01.2025

10.05.2006-02.07.2020

10. За результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень:

придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні;

тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;

підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення);

непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних;

непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку;

підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, у тому числі із звільненням від відбування покарання;

підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

03.07.2020-03.05.2024

тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;

підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання.

04.05.2024-17.05.2024

тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;

непридатний до військової служби;

18.05.2024-17.01.2025

10. За результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань взяття на військовий облік може прийняти одне з таких рішень:

тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;

непридатний до військової служби;

направлення до відповідних правоохоронних органів матеріалів на громадян України, які ухиляються від взяття на військовий облік.

Щодо хронології законодавства

Редакція норми частини 6 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначені підстави виключення з військового обліку.

10.05.2006-13.04.2014

6. Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;

9) померли.

15.04.2014-22.04.2021

6. Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;

9) померли.

23.04.2021-20.07.2023

6. Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

21.07.2023-17.05.2024

1) призвані чи прийняті на військову службу;

2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

з 18.05.2024

виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

Частину шосту статті 37 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 4539-IX від 16.07.2025}

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.

Частину шосту статті 37 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 4539-IX від 16.07.2025}

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Про взяття призовників і військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Щодо хронології законодавства відносно військового обліку військовозобов'язаних.

Відповідно до п. 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 р. № 377 “Про затвердження Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників» (чинність по 18.12.2016):

3. Військовий облік військовозобов'язаних і призовників проводиться згідно із Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» і цим Положенням за місцем їх проживання (перебування) з метою:

забезпечення контролю за виконанням громадянами України військового обов'язку і за дотриманням ними встановлених правил військового обліку;

своєчасного бронювання військовозобов'язаних за підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та воєнного часу;

завчасної підготовки кадрів для заміни військовозобов'язаних, які підлягають призову у разі мобілізації, для планомірного переведення національної економіки, державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на функціонування в умовах особливого періоду;

надання допомоги військовим комісаріатам у проведенні оборонних і мобілізаційних заходів.

4. Громадяни, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах, у разі прийняття на військову службу в Управління державної охорони, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Державну спеціальну службу транспорту, Внутрішні війська МВС, Державну прикордонну службу чи на службу начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, МВС, податкової міліції, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби знімаються з військового обліку у військових комісаріатах і передаються на облік відповідно Управління державної охорони, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, Внутрішніх військ МВС, Державної прикордонної служби, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та на облік у кадрах МВС, податкової міліції, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби.

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 р. № 377 “Про затвердження Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників» не регулювала питання зняття чи виключення із військового обліку.

Відповідно до пункту 56, 68 постанови Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. № 921 “Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних» (чинність по 04.01.2023):

56. Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

організовують та ведуть військовий облік на відповідній території;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у випадках, передбачених законодавством;

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.

У разі відсутності у призовників і військовозобов'язаних військово-облікових документів районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки беруть їх на військовий облік, знімають або виключають з нього лише після відновлення зазначених документів.

68. Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у десятиденний строк з дня отримання військово-облікових документів, списків у двох екземплярах та витягів із наказів про прийняття на військову службу або службу до органів, визначених у пункті 67 цього Порядку, призовників чи військовозобов'язаних проставляють в їх військово-облікових документах та списках відмітки про виключення з військового обліку та надсилають військово-облікові документи з другими примірниками списків до органів, визначених у пункті 67 цього Порядку.

Виключення з військового обліку військовозобов'язаного має чітко визначений алгоритм дій для здійснення якого Порядком №1487 (чинність з 05.01.2023) передбачена обов'язкова особиста присутність військовозобов'язаного у РТЦК та СП, та не обмежена лише проставленням відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного).

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).

Призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом (пункт 19 Порядку №1487).

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

79. Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

організовують взаємодію з державними органами, підприємствами, установами та організаціями щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку та карток первинного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також їх оповіщення;

організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

зберігають протягом 10 років списки, які надходять від закладів освіти щодо жінок, які здобувають освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю (додаток 14);

письмово повідомляють державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям про осіб, які не виконали наказ (розпорядження) керівника зазначених органів, підприємств, установ та організацій та не прибули за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

інформують про стан військового обліку щороку до 5 січня районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських рад та вносять на їх розгляд пропозиції щодо його покращення;

здійснюють взяття на військовий облік жінок, які належать до категорій осіб, зазначених у частині одинадцятій статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»;

забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів;

надсилають запити до органів реєстрації з метою встановлення адреси зареєстрованого (задекларованого) місця проживання призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 29);

розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів);

повідомляють органам досудового розслідування про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від військового обліку або навчальних та спеціальних зборів, призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (додаток 19);

звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;

повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи;

виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;

проводять щороку відповідно до графіків звіряння, затверджених розпорядженнями голів районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів, звіряння даних списків персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які працюють (навчаються) в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, а також даних карток первинного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку у виконавчих органах сільських, селищних, міських рад, з обліковими даними документів районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;

проводять щороку відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів перевірки стану організації та ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях (крім СБУ та розвідувальних органів);

складають за результатами перевірки акти, які в двадцятиденний строк з дня закінчення перевірки надсилають до державних органів, підприємств, установ та організацій, що перевірялися, а також до обласних, Київського міського територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для реагування і вжиття заходів згідно із законодавством. Результати перевірок вносяться до журналів обліку результатів перевірок (додаток 9) і журналу обліку перевірок стану військового обліку районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (додаток 30), який після закінчення зберігається сім років;

видають щороку до 20 січня накази про стан військового обліку в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за минулий рік та завдання на наступний рік на підставі результатів аналізу звітних даних, проведених заходів та перевірок стану військового обліку за минулий рік. Витяги з наказів щороку до 20 січня надсилаються до відповідних обласних, ІНФОРМАЦІЯ_12 ;

організовують контроль та у разі потреби через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки можуть проводити перевірку дотримання призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку (додаток 2).

Відповідно до пункту 22 Порядку №1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».

Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених у додатку 2 до Порядку №1487 встановлено:

1. Призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:

1) перебувати на військовому обліку:

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;

2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;

4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов'язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;

9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;

10) звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на базову військову службу.

3. Призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Щодо хронології законодавства відносно військового обліку військовозобов'язаних.

Згідно із пунктом 3 Указу Президента України “Про Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу» (Указ втратив чинність на підставі Указу Президента №582/2016 (582/2016) від 30.12.2016) від 25 травня 1994 року №263/94, військові квитки видають районні (міські) військові комісаріати під час призову громадян на військову службу, зарахування їх до військового навчального закладу, звільнення у запас або зняття з військового обліку за станом здоров'я.

Згідно із пунктом 3 Указу Президента України “Про Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу» від 30 грудня 2016 року № 582/2016 (Указ втратив чинність на підставі Указу Президента № 892/2024 від 31.12.2024), двадцяту і двадцять першу сторінки військового квитка призначено для внесення окремих відміток, двадцять другу сторінку - відомостей про сімейний стан офіцера запасу, двадцять третю - двадцять сьому сторінки - для відміток про постановку офіцера на військовий облік та зняття з обліку, двадцять восьму сторінку - про виключення офіцера запасу з військового обліку.

Пунктом 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (далі - Порядок № 559, який чинний з 16.05.2024) військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа.

Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (пункт 3 Порядку №559).

Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно із абзацом 1 пункту 3 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

5. Військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Пунктом 12 Порядку №559 визначено, що військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності):

12) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку);

Згідно із Вимогами щодо заповнення форми військово-облікового документа на бланку Додатку 1 до Порядку №559:

1. Штрихкод зазначається тільки для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають або були виключені (зняті) з військового обліку Збройних Сил.

2. Номер військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають або були виключені (зняті) з військового обліку, відповідає окремому номеру запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

3. У графі 1 зазначається належність до військового обов'язку (призовник, військовозобов'язаний, резервіст). У разі коли громадянин України виключений з військового обліку, зазначається категорія військового обліку, з якої він був виключений.

15. У графі 13 зазначаються дата взяття на військовий облік, найменування районного, міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. У разі зняття або виключення громадянина з військового обліку зазначаються дата і причина зняття (виключення) з військового обліку відповідно до положень статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».

16. Графа 14 заповнюється відповідно до положень статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у разі: 16. Графа 14 заповнюється відповідно до положень статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у разі:

виключення з військового обліку з таких причин, як визнання непридатним до військової служби або досягнення граничного віку перебування у запасі.

Щодо хронології законодавства відносно військового обліку військовозобов'язаних.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, “Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Положення №402) визначено, що з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення №402.

Положення №402 у редакції станом на дату проходження ВЛК 02.02.2016 (редакція станом на 01.12.2015):

II. Медичний огляд

1. Загальні положення

1.2. Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).

2. Медичний огляд призовників (допризовників).

2.6. Оцінка стану здоров'я та придатності до військової служби проводиться у відповідності з графою I Розкладу хвороб та графами 1-11 ТДВ "А".

2.7. Під час огляду призовників лікарі визначають стан їх здоров'я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховуються характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх

розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, які ставить військова служба до стану здоров'я у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ.

2.8. Після закінчення огляду кожний лікар записує в облікову картку призовника (на збірному пункті - у Картку медичного огляду призовника на збірному пункті (додаток 8)) висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного огляду спеціалістами лікар - член призовної комісії приймає підсумкове рішення щодо придатності призовника за станом здоров'я до військової служби та служби в тому чи іншому роді військ, що скріплюється його підписом та особистою печаткою лікаря.

На призовників, у яких виявлені захворювання або відхилення від норми, що обмежують придатність за родами військ або визначають їх тимчасово непридатними та непридатними до строкової військової служби, оформлюється Висновок лікаря. Висновок підписується лікарем з обов'язковим зазначенням дати огляду, висновком про придатність до строкової військової служби, обмеженням за родами військ у відповідності з ТДВ "А" та лікарем - членом призовної комісії (комісії з питань приписки).

2.9. Лікар виносить одну з таких постанов:

а) придатний до військової служби за графами ТДВ "А" 1-11;

б) тимчасово непридатний до військової служби. Потребує

лікування (динамічного спостереження) на термін до ________ (указати дату);

в) підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та повторний медичний огляд;

г) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час;

ґ) непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

2.10. Результати медичного огляду заносяться в книгу протоколів засідань призовної комісії (комісії з питань приписки). Карта медичного огляду та висновки лікарів підшиваються в особову справу призовника як додаток до облікової карти. Крім того, призовникам, які включені до складу команд на відправку у війська, надається довідка Р(М)ВК (додаток 9), яка разом з обліковими документами направляється до військової частини.

3. Медичний огляд військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період

3.1. Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.

3.2. Військовозобов'язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення.

Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.

Повторний медичний огляд військовозобов'язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров'я, які можуть бути вилікувані, а також військовозобов'язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз у 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів.

3.3. Особи, визнані непридатними до військової служби, можуть бути повторно оглянуті ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання у разі, коли в результаті обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах раніше встановлений діагноз переглянутий.

3.6. Картка обстеження та медичного огляду на солдатів, матросів, сержантів і старшин зберігається у військовому комісаріаті до чергового огляду, а на офіцерів, прапорщиків (мічманів) у їх особових справах - постійно.

3.7. Якщо офіцери запасу раніше служили у Збройних Силах України або інших військових формуваннях, тоді військовий комісаріат у направленні на огляд вказує, коли і з якої причини вони були звільнені у запас. На звільнених із військової служби за станом здоров'я у ВЛК обов'язково подається Свідоцтво про хворобу (додаток 11) або його копія.

3.8. За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:

"Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час";

"Обмежено придатний до військової служби";

"Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)";

"Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)";

"Придатний до військової служби".

Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

3.13. Громадяни, які звільнені з військової служби у запас або у відставку без проведення медичного огляду ВЛК або не згодні з постановою ВЛК про ступінь придатності до військової служби на період фактичного звільнення та ставлять питання про перегляд цієї постанови, оглядаються ВЛК госпіталів за узгодженням зі штатною ВЛК регіону за направленням військового комісара.

Цей медичний огляд проводиться незалежно від причини звільнення, але не пізніше ніж через п'ять років після звільнення.

У разі коли після звільнення пройшло більше п'яти років, медичний огляд ВЛК проводиться в облікових цілях із визначенням ступеня придатності до військової служби на теперішній час, при цьому причинний зв'язок захворювання, наслідків травми не встановлюється.

На офіцерів запасу та у відставці подається особова справа, а на звільнених з військової служби з психічними розладами - висновок спеціалізованого лікувального закладу про зміну або

зняття раніше встановленого діагнозу, на підставі якого вони були ВЛК визнані непридатними (обмежено придатними) до військової служби. Штатна ВЛК за необхідності додатково запитує та спільно з головними (провідними) медичними фахівцями військово-медичних клінічних центрів вивчає всі медичні та інші документи, які характеризують стан здоров'я заявника у період проходження ним військової служби та після звільнення. Якщо при цьому буде встановлено, що є підстави задовольнити прохання заявника, штатна ВЛК через військового комісара направляє його на огляд ВЛК військового комісаріату, гарнізонною або госпітальною ВЛК (за рішенням штатної ВЛК) з метою визначення придатності до військової служби на теперішній час. Результати огляду колишнього військовослужбовця оформляються довідкою ВЛК або свідоцтвом про хворобу. Чотири примірники свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) направляються в штатну ВЛК. Після розгляду всіх документів штатна ВЛК подає у ЦВЛК свідоцтво про хворобу (довідку ВЛК) в трьох примірниках, на офіцерів запасу та у відставці - особову (на пенсіонерів Міністерства оборони України - і пенсійну) справу, історії хвороби за період служби і після звільнення з військової служби, медичну книжку, медичну картку амбулаторного хворого або докладні витяги з них, акти огляду МСЕК та інші необхідні документи з обґрунтуванням думки з цього питання для прийняття остаточної постанови, у тому числі про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва).

20. Постанови ВЛК

20.3. При медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту:

Б) непридатний:

до військової служби з виключенням з військового обліку;

до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: "Обмежено придатний до військової служби");

до військової служби за контрактом;

для підготовки до участі у ММО;

до участі у ММО;

до служби (роботи) у миротворчому персоналі;

до навчання у ВВНЗ;

до служби у плавскладі ВМС Збройних Сил України, морській піхоті, високомобільних військах, спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом, підрозділах спеціального призначення;

до навчання в учбовій частині за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта;

до підводного водіння танків;

до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, мікроорганізмами I-II груп патогенності;

до служби у військовому резерві (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається);

до служби на підводних човнах, придатний до служби на надводних кораблях (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається);

до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (постанова приймається у воєнний час);

до подальшого проходження зборів (постанова приймається щодо призваних на збори військовозобов'язаних, резервістів).

(Щодо військовослужбовців, визнаних ВЛК непридатними до військової служби, інші постанови (про непридатність до служби у виді Збройних Сил України, до навчання у ВВНЗ, в учбовій частині тощо) не приймаються. Щодо військовослужбовців, визнаних ВЛК непридатними (до служби у виді Збройних Сил України або за військовою спеціальністю, спецспорудах, до навчання у ВВНЗ, в учбовій частині, до участі у ММО тощо), одночасно приймається постанова про придатність до військової служби.)

22. Оформлення постанов ВЛК

22.1. Дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються:

а) на військовослужбовців - у медичну книжку, за необхідності - у довідку ВЛК;

б) на кандидатів на навчання у ВВНЗ, з числа осіб:

цивільної молоді - у Картку медичного огляду кандидата на навчання у ВВНЗ, Картку медичного огляду того, хто вступає до ВВНЗ, який здійснює підготовку льотного складу (додаток 20);

військовослужбовців - у Картку медичного огляду кандидата на навчання у ВВНЗ та в медичну книжку;

в) на військовозобов'язаних, резервістів - у Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду, а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку.

На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, а також на військовозобов'язаних, резервістів, які знаходяться на зборах та визнані непридатними до подальшого проходження зборів, складається Свідоцтво про хворобу;

г) на кандидатів на військову службу за контрактом, військовослужбовців, які залучаються до участі у ММО, - у Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду, у довідку ВЛК та в медичну книжку;

ґ) на членів сімей військовослужбовців - у довідку ВЛК або Свідоцтво про хворобу;

д) на працівників Збройних Сил України - у довідку ВЛК, а тих, які працюють з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, - у медичну картку амбулаторного хворого або медичну книжку.

22.2. Книга протоколів засідань військово-лікарської комісії ведеться у всіх ВЛК секретарями цих комісій. Протоколи засідань ВЛК підписуються головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, та секретарем комісії у день засідання комісії.

Штатні ВЛК ведуть книгу протоколів тільки на осіб, які пройшли медичний огляд безпосередньо в цих комісіях, та алфавітний облік розглянутих протягом року свідоцтв про хворобу (довідок ВЛК).

У штатних ВЛК протоколом є також бланк свідоцтва про хворобу, довідки, надіслані для затвердження (контролю) або перегляду постанов, коли текст остаточної постанови підписується головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, і секретарем. Особлива думка голови або членів комісії записується на примірнику свідоцтва про хворобу (довідки) або на окремому аркуші, який додається до цього свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК).

22.3. Постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, або в установленому порядку направляються у військову частину. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, які підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляються на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного терміну після медичного огляду. Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із

штатної ВЛК висилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.

22.4. Свідоцтво про хворобу в мирний час складається:

на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час; обмежено придатними до військової служби;

на військовослужбовців плаваючого складу ВМС Збройних Сил України, визнаних непридатними до служби на підводних човнах або у плавскладі; операторами УПР; водолазами; водолазами-глибоководниками; акванавтами;

на військовослужбовців, визнаних непридатними до служби у спецспорудах; до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I-II груп патогенності; до служби за військовою

спеціальністю; до участі у ММО;

на військовослужбовців, визнаних непридатними до служби в високомобільних військах, морській піхоті, за кордоном;

на курсантів ВВНЗ, визнаних непридатними до подальшого навчання; на курсантів 2-5 курсів військових інститутів ВМС Збройних Сил України, визнаних непридатними до служби у плавскладі; непридатними до служби на підводних човнах, придатними до служби на надводних кораблях;

на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку і в разі, коли медичний огляд їх проведений відповідно до пункту 3.13 розділу II Положення;

на офіцерів запасу, визнаних обмежено придатними до військової служби; непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час або непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку (за наявності наказу Міністра оборони України про прийняття їх на військову службу, але ще не відправлених до військових частин);

на військовозобов'язаних, резервістів, призваних на збори і визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час; обмежено придатними до військової служби та непридатними для подальшого проходження зборів;

на учнів військових ліцеїв, визнаних непридатними до подальшого навчання;

на членів сімей військовослужбовців, у яких виявлені медичні показання до тривалого спеціалізованого лікування (медичного спостереження), до навчання (виховання) у спеціалізованих навчальних закладах або медичні протипоказання до транспортування.

У всіх інших випадках у мирний час постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК.

22.6. Свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню:

а) у мирний час:

на генералів (адміралів), військовослужбовців запасу та у відставці, які оглянуті згідно з пунктом 3.13 розділу II Положення; на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ; на військовослужбовців та членів їх сімей, за наявності медичних протипоказань до направлення за кордон - ЦВЛК;

на всіх військовослужбовців, членів їх сімей, курсантів, учнів військових ліцеїв - ВЛК регіону;

Визначення поняття “військовослужбовця», який перебуває у запасі:

Частиною 9 статті 1 Закону №2232 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Частиною 2 статті 2 Закону №2232 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначені види військової служби: військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону №2232 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадянам України, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністра оборони України можуть бути призвані для проходження військової служби осіб офіцерського складу.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону №2232 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), встановлене наступне:

1. Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.

Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

2. Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять:

військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також вищих навчальних закладах, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

48. Строки вислуги у військовому званні обчислюються з дня його присвоєння, якщо інше не встановлено цим Положенням.

Військовослужбовцям офіцерського складу до строку вислуги у військовому званні зараховується час перебування їх у такому званні в запасі.

51. Первинне військове звання молодшого лейтенанта запасу присвоюється:

4) громадянам, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу.

22.7. Постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає.

22.8. Свідоцтво про хворобу у мирний час складається та подається у штатну ВЛК на розгляд та затвердження:

а) у п'яти примірниках: на генералів (адміралів);

б) у чотирьох примірниках: на інших військовослужбовців, членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, ліцеїстів.

Перший примірник свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) на всі категорії оглянутих зберігається у штатній ВЛК терміном п'ять років з подальшим здаванням у Галузевий державний архів Міністерства оборони України встановленим порядком;

22.10. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з незатвердженою штатною ВЛК постановою повертається до госпітальної (гарнізонної) ВЛК, яка склала його, з викладенням у постанові штатної ВЛК причин незатвердження та необхідними рекомендаціями.

22.12. Постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.

Постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повинні бути реалізовані негайно.

22.14. У разі втрати свідоцтва про хворобу (довідки), за запитом військового комісара, органів соціального забезпечення населення, правоохоронних установ, командира військової частини або кадрових органів у перші п'ять років після проходження ВЛК госпітальною (гарнізонною) ВЛК, за узгодженням із штатною ВЛК, видається дублікат або копія вказаних документів в одному примірнику.

Якщо з моменту медичного огляду пройшло більше п'яти років, копію свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) видає відповідний архів Міністерства оборони України.

23. Медичний огляд громадян, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу

23.1. Медичний огляд громадян, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, проводиться на призовних дільницях районних (міських) військових комісаріатів ВЛК військових комісаріатів.

Кожний кандидат оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом (жінки додатково і гінекологом), а за наявності медичних показань і лікарями інших спеціальностей.

23.2. Перед оглядом усім кандидатам на військову службу за призовом осіб офіцерського складу проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові (цукор, білірубін, АЛТ), серологічний аналіз крові на антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), антиген до вірусу гепатиту "В" (HBsAg), антитіла до вірусу гепатиту "С" (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном (RW), визначаються група крові та резус-належність, проводиться рентгенологічне (флюорографічне) дослідження органів грудної клітки, ЕКГ-дослідження, а за медичними показаннями і результати інших досліджень. Усі кандидати надають довідку про проведення обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду. На кожного кандидата додаються: медична картка амбулаторного хворого з поліклініки за місцем проживання, довідка про перебування (неперебування) на обліку в протитуберкульозному диспансері.

23.3. На кожного кандидата заводиться картка обстеження та медичного огляду.

23.4. Під час огляду кандидатів лікарі оцінюють стан їх здоров'я та визначають ступінь придатності до військової служби. У разі виявлення у кандидата захворювань, які передбачають індивідуальну оцінку придатності до військової служби, ВЛК приймає постанову про непридатність до військової служби за призовом.

Медичний огляд кандидатів проводиться згідно зі статтями Розкладу хвороб (графа III) та графами 1-8 ТДВ "В".

Після проведення медичного огляду ВЛК виносить постанови:

а) придатний до військової служби;

б) тимчасово непридатний до військової служби. Потребує лікування (динамічного спостереження) на термін до ______ (указати дату);

в) підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та повторний медичний огляд;

г) непридатний до військової служби.

23.5. Після закінчення огляду кожний лікар записує в картку обстеження та медичного огляду діагноз та висновок щодо ступеня придатності до військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного обстеження ВЛК приймає остаточне рішення щодо ступеня придатності кандидата за станом здоров'я до військової служби.

23.6. Постанова ВЛК про придатність кандидата на військову службу за призовом осіб офіцерського складу оформляється довідкою ВЛК у двох примірниках, яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає і дійсна протягом шести місяців із дня медичного огляду. Перший примірник оформленої довідки додається до особової справи кандидата на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, другий примірник залишається у ВЛК військового комісаріату як додаток до книги протоколів засідань ВЛК.

23.7. Рішення про тимчасову непридатність приймається на строк, необхідний для повного відновлення функцій органів та систем організму, але не більше одного року, з наступним переоглядом для вирішення питання про придатність до військової служби. Після закінчення річного строку, якщо захворювання не вилікувано, приймається остаточне рішення щодо ступеня придатності. Контроль та організація своєчасного проведення переогляду покладаються на районний (міський) військовий комісаріат.

23.11. Медичні документи кандидатів лікарями-спеціалістами відображаються у висновках лікарів та карті медичного огляду, які підшиваються до особової справи кандидата.

23.12. Щодо кожного випадку дострокового звільнення із Збройних Сил України та інших військових формувань із військової служби за призовом осіб офіцерського складу з приводу захворювання, що не пов'язане з проходженням військової служби, районний (міський) військовий комісаріат спільно з відділом охорони здоров'я відповідної державної адміністрації проводить розслідування. За результатами розслідування проводяться заходи з виключення помилок надалі. Результати проведеної роботи доповідаються військовому комісару Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва у 10-денний строк з часу постановки повернутого на облік у РВК. Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва проводить вивчення та аналіз таких даних, здійснює відповідні заходи для запобігання помилкам надалі, інформує штатну ВЛК для узагальнення.

Щодо випадків, які за результатами вивчення спричинили необґрунтоване звільнення військовослужбовця за станом здоров'я, військовий комісар Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва направляє матеріали розслідування з висновками та обґрунтуванням у штатну ВЛК за належністю для перевірки та вжиття заходів щодо скасування неправильної постанови ВЛК, на підставі якої він був звільнений з військової служби.

Щодо розкладу хвороб - підстава виключення із військового обліку позивача:

Згідно із гр. III ст. 64 «а» Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби Додатку 1 до Положення №402 у редакції станом дату виникнення спірних правовідносин:

Статтею розкладу хвороб:

ст. 64 Включено: Включено: хвороби хребта (дорсопатії) та їх наслідки М40-М54 (кіфоз і лордоз, сколіоз, остеохондроз хребта, спондилоліз, спондилолістез, ураження міжхребцевих дисків, інші дорсопатії). Виключено: анкілозуючий спондилоартрит М45 (включено до статті 60) Контингенти, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб:

а) зі значними порушеннями функцій

ІІІ Громадяни, особи офіцерського складу, які приймаються та проходять військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, офіцери запасу, які призиваються та проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу за призовом осіб офіцерського складу:

“Непридатні до військової служби із виключенням із військового обліку».

Щодо хронології законодавства про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів

Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

З положень ст. 2 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Стаття 9 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначає, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Стаття 14 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачає, що ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

У разі якщо відомості про призовника, військовозобов'язаного, резервіста вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис (у електронній формі).

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Пунктом 17-1 частини 1 статті 7 Закон України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначені персональні дані призовника, військовозобов'язаного та резервіста, до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.

Наказ Міністерства оборони України від 28.03.2022 №94, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2022 р. за № 378/37714, “Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів», втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 478 від 16.07.2024 від 22.08.2024 (далі - Порядок №94).

Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932 (далі - Порядок №932), визначає:

механізм реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - експериментальний проект) шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами у цілях національної безпеки та оборони України;

порядок формування переліку громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років, персональні дані яких підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;

механізм взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років, зокрема тих, які перебувають за межами України, без проходження медичного огляду;

механізм внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про громадян України чоловічої статі віком від 17 до 25 років, які не перебувають на військовому обліку (для їх взяття на військовий облік без проходження медичного огляду) та які перебувають в Україні і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися до відокремленого підрозділу державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, який розміщений за межами України (далі - відокремлений підрозділ), за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

механізм перевірки дійсності військово-облікових документів громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають за межами України і звернулися за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, отриманням паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон до відокремленого підрозділу.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Щодо відсутності заяви позивача про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

Як встановлено судом у цій справі, позивач не звертався із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення військово-облікових даних, які вказані в його військово-обліковому документі - у військовому квитку - в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про зазначення відомостей про виключення із військового обліку.

Позивач отримав інформацію, що йому на пошту приходив лист від ІНФОРМАЦІЯ_1 , який позивач не отримав, а одразу уклав договір про надання правничої допомоги із Адвокатським об'єднанням «Кравець і партнери», з метою того, щоб адвокат Адвокатського об'єднання «Кравець і партнери» подав запит та отримав відомості про підстави направлення листа позивачу від територіального центру комплектування та соціальної підтримки в умовах воєнного стану під час мобілізації, як виключеному з обліку офіцеру запасу.

13.03.2025 адвокатом в інтересах ОСОБА_1 , направлений адвокатський запит за №363 від 13.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою з'ясування інформації щодо правових підстав направлення листа на ім'я ОСОБА_1 з описанням його змісту.

У відповідь на вказаний запит листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025 № 1/312/1070 повідомив підстави щодо факту військового обліку позивача та відсутності підстав для внесення змін в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про зазначення відомостей про виключення із військового обліку на підставі відомостей військового квитка офіцера запасу ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 14.01.2016, оскільки відсутнє свідоцтво про хворобу офіцера.

Суд враховує ту обставину, що адвокатський запит не є за своєю формою зверненням в інтересах особи щодо вчинення певних дій, тобто не є заявою про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в розумінні Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».

Вимоги адвокатського запиту розглянуті листом ІНФОРМАЦІЯ_1 , як звернення в інтересах позивача, яким надана відмова по суті щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

З огляду на це, суд не застосовує надмірний формалізм щодо даної обставини, а висновує, що відповідачем надана відповідь по суті питання внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, незалежно від наявності заяви позивача про внесення змін, фактично у листі відповідача від 21.03.2025 № 1/312/1070 наявна відмова за своїм змістом.

Подібний висновок ухвалений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2025 року у справі №580/710/24.

Суд висновує, що незалежно від поданої заяви позивачем про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостям військового квитка офіцера запасу позивача НОМЕР_3 від 14.01.2016, відповідачем надана відмова про нездійснення таких дій відносно позивача, тобто є відповідна триваюча дія ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка порушує право позивача на належний військовий облік стосовно нього.

Щодо невідповідності відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостям військового квитка офіцера запасу позивача НОМЕР_3 від 14.01.2016.

Відповідач надав відповідь на запит адвоката позивача листом від 21.03.2025 № 1/312/1070, якою відмовив з огляду на те, що відсутнє свідоцтво про хворобу офіцера запасу.

Відповідач не надав суду докази, які повинні бути у нього в наявності: свідоцтва про хворобу або докази передання архіву Міністерства оборони України, Книгу протоколів засідань ВЛК за 02.02.2016, що стосуються постановки та подальшого виключення позивача із військового обліку, правових підстав проходження ВЛК 02.02.2016, саме як офіцера запасу, повісток та вручення мобілізаційного розпорядження позивачу, підстав оформлення військового квитка позивачу 14.01.2016 після двох років взяття на військових облік.

Також відповідач не надав суду відомості та докази про затвердження Регіональною ВЛК свідоцтва про хворобу та постанови/довідки військово-лікарської комісії про непридатність позивача як офіцера запасу до військової служби та виключення із військового обліку.

Свідоцтво про хворобу, картка обстеження, облікова картка, довідка (постанова) про проходження військово-лікарської комісії, книга протоколів засідань військово-лікарської комісії залишається у військово-лікарських комісій у особовій справі військовозобов'язаного та у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військових комісаріатах).

Щодо офіцерів запасу свідоцтво про хворобу або постанова/довідка військово-лікарської комісії про непридатність офіцера запасу до військової служби та виключення із військового обліку відомості про затвердження Регіональною ВЛК.

Зазначені документи оформляються в залежності від того, до якого контингенту графи І, ІІ, ІІІ належить військовозобов'язаний, який проходить ВЛК та підстав направлення на ВЛК.

Також ВЛК приймає відповідні постанови в межах виключно для кожного окремого контингенту графи І, ІІ, ІІІ Додатку І Положення №402.

Під час проставлення відмітки про виключення із військового обліку у відповідача не виникло жодних сумнівів у достовірності відомостей про непридатність позивача до військової служби та підстав виключення із військового обліку офіцера запасу.

Відповідач жодних заперечень та доказів того, що військовий квиток офіцера запасу позивача містить ознаки службового підроблення, чи записи, які містяться у ньому не відповідають дійсності, суду не зазначив, докази наявності кримінальних проваджень стосовно факту службового підроблення військового квитка суду не надав.

Оскільки відповідачем не надані зазначені вище докази про вчинення кримінальних правопорушень стосовно вчинення протиправних дій посадовими особами відповідача відносно порушення військового обліку військовозобов'язаних (службове підроблення, втрата документів, перевищення повноважень, злочинна недбалість тощо), то суд констатує, що перелічені докази повинні зберігатись у відповідача.

Виявивши відсутність свідоцтва про хворобу, або незатвердження Регіональною ВЛК та інших документів, підстав проходження ВЛК позивачем, що пов'язані із проходженням військово-лікарської комісії 02.02.2016 офіцером запасу, відповідач повинен, відповідно до пункту 23.12 Положення №402 ініціювати службове розслідування такого випадку перед ІНФОРМАЦІЯ_10 , щодо випадку, які за результатами вивчення спричинили необґрунтоване звільнення військовослужбовця за станом здоров'я, для направлення матеріалів розслідування з висновками та обґрунтуванням у штатну ВЛК за належністю для перевірки та вжиття заходів щодо скасування неправильної постанови ВЛК, на підставі якої він був звільнений з військової служби.

Відповідач доказів проведення службового розслідування суду не надав. Третя особа також проігнорувала дану обставину, пояснень не надала.

Щодо необхідності затвердження свідоцтва про хворобу, постанови ВЛК про непридатність офіцера запасу.

Щодо необхідності затвердження свідоцтва про хворобу, постанови ВЛК у мирний час, то суд зазначає, що позивач є офіцером запасу, який проходив добровільну військову службу у формі військової підготовки при вищому навчальному закладі, отримав військово-облікову спеціальність:

прийняв присягу 30.07.2013, військове офіцерське звання молодшого лейтенанта отримав 06.09.2013, внаслідок проходження військової підготовки при Харківському університеті Повітряних сил ім. І. Кожедуба у 2013 році, за військово-обліковою спеціальністю ВОС-044000 під час здобуття вищої освіти у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна за спеціальністю «Інформаційні управляючі системи та технології», у сукупності чого є військовослужбовцем запасу.

Суд висновує, що особа із статусом “офіцера запасу» внаслідок проходження добровільної військової служби у “військовій кафедрі (факультеті, відділенні)» є особливим видом військовозобов'язаних, які відносяться до військовослужбовців, що перебувають у запасі, оскільки відповідно до чинного законодавства проходять службу у запасі.

Для держави “офіцери запасу» становлять особливу цінність, оскільки є особами, які отримали військово-облікову спеціальність і у випадку необхідності можуть бути призвані на військову службу без зайвих витрат часу, а певна військово-облікова спеціальність складає важливе значення для оборони Батьківщини.

Тобто “офіцери запасу» є кваліфікованими особами за військовою справою, порівняно з іншими військовозобов'язаними, які ніколи не проходили військової служби та не отримували військово-облікову спеціальність та не приймали військової присяги на вірність Батьківщині.

Відповідно до п. 22.6 п. 22 Положення №402, за результатами проходження ВЛК має бути складене свідоцтво про хворобу та постанова ВЛК Комсомольським РВК Полтавської області та затверджене Регіональною ВЛК Регіону, оскільки здійснена відносно офіцера запасу, який є військовослужбовцем у запасі.

Щодо правової процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, то суд висновує наступне.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин запроваджений воєнний стан. На період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів осіб, передбачені ст. 8 Закону України від 12.05.2015 № 389 “Про правовий режим воєнного стану», та відповідно до статті 15 Конвенції, Україна проінформувала Раду Європи про запровадження в Україні воєнного стану, норми законодавства, які діють під час цього режиму, заходи, які можуть бути застосовані уповноваженими органами під час дії режиму воєнного стану, а також наведено перелік статей Конвенції та Додатків до неї, від яких, у зв'язку із можливим застосуванням вищевказаних заходів, допускається відповідний відступ, а саме: ст. ст. 3, 8(3), 9, 12, 13, 17, 19, 20, 21, 22, 24, 25, 26, 27 Пакту, а також ст. ст. 4 (3), 8, 9, 10, 11, 13, 14, 16 Конвенції, ст. ст. 1, 2, 3 Додаткового протоколу до Конвенції, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції.

З огляду на викладене, суд оцінює відмову відповідача на підставі доводів викладених у її змісті, як протиправну, оскільки у ній не надана оцінка викладеним вище висновкам суду, а також у відмові не досліджені документи щодо проходження позивачем ВЛК, які повинні зберігатись у відповідача, а у випадку відсутності таких документів - не здійснені відповідні заходи щодо обов'язкового проведення розслідування ІНФОРМАЦІЯ_10 , а за їх результатом ініціювання звернень до відповідних правоохоронних органів щодо протиправного виключення позивача із військового обліку посадовою особою органу військового управління.

Відмова відповідача щодо невнесення змін до реєстру безпосередньо порушує заявлене право позивача, що охоплює, в тому числі, відмову відповідача під час надання відповіді на запит адвоката про внесення змін з метою усунення невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку військовозобов'язаного, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч. 3 ст. 245 КАС України).

За змістом положень ч. 3 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не лише при розгляді вимог щодо протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Суд зазначає, що позивач заяви про внесення змін до реєстру не подавав, таку заяву відповідач не розглядав, а відмова відповідача, викладена у відповіді на запит адвоката, визнається протиправною в судовому порядку, одночасно із цим процедура розгляду питання щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів є незакінченою і відповідач, реалізуючи свої повноваження на підставі законодавства та з урахування висновків суду, зобов'язаний розглянути питання щодо необхідності внесення відомостей до реєстру, з урахуванням висновків суду.

За встановлених обставин справи в їх сукупності, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, відповідно ст. 9, ст. 245 КАС України, визнає протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 21.03.2025 №1/312/1070, про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних тарезервістів відносно усунення невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку НОМЕР_3 від 14.01.2016, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та зобов'язати відповідача розглянути питання щодо необхідності внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку НОМЕР_3 від 14.01.2016 ОСОБА_1 , відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням висновків цього рішення суду.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду.

Відповідно до статті 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 КАС України, що відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень суб'єкти владних повноважень.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, засада використання та захисту цивільних прав, якій корелює принцип добросовісності у пункт 5 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Цивільні права у публічно-правовому спорі захищаються в адміністративній юстиції.

Принципи адміністративної процедури є добросовісність і розсудливість (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX).

Стаття 10 Закону України “Про адміністративну процедуру» пояснює добросовісність і розсудливість в адміністративній процедурі. Адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов'язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.

Принципу добросовісності (“bona fides») корелюють доктрина римського права “venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки, інша назва принцип “естопель») ґрунтується ще на римських максимах - “non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), “nemo auditur propriam turpitudinem allegans» (ніхто не може посилатися на власну ганебність або провину, щоб отримати перевагу в суді або в правових питаннях - тобто заборони отримувати вигоду від власного неправомірної поведінки). В основі зазначених доктрин знаходиться принцип добросовісності.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору стала протиправна діяльність відповідача, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач просить задовольнити витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50800 грн.

Адвокатом долучені наступні докази та підсумовані у клопотанні про долучення доказів понесених витрат від 24.10.2025: ордери адвокатів Адвокатського об'єднання «Кравець і Партнери» відповідно до договору №172 від 07.03.2025 (договір суду не наданий), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжні інструкції, рахунки на оплату та акти наданих послуг.

Питання надання договору про надання правничої допомоги ставилось судом під час розгляду справи по суті у судових засіданнях, позивач не надав суду договір про надання правничої допомоги а також докази неможливості надання такого договору перед судовими дебатами.

У судовому засіданні представник позивача (адвокат) пояснила, що договір про надання правничих витрат не наданий помилково, з технічних питань, випадково не долучений до клопотання про надання доказів.

Питання узагальнення судових витрат та надання доказів суду завчасно із доказами надіслання стороні відповідача, або доказів неможливості їх надання ставилось судом перед стороною позивача двічі у останніх судових засіданнях.

Договір про надання правничої допомоги №172 від 07.03.2025 позивач суду не надав, процесуальні наслідки ненадання договору суд покладає на сторону позивача, оскільки ненанадання такого доказу пов'язане із процесуальною поведінкою позивача.

У суду відсутні докази для встановлення офіційних обставин про надання правничої допомоги, визначення її розміру та ціноутворення витрат на правничу допомогу.

У той же час позивачем надані акти наданих послуг та рахунки на оплату послуг від Адвокатського об'єднання «Кравець і Партнери», платіжні інструкції, у змісті яких зазначений договір №172 від 07.03.2025, проте не зазначений номер цієї справи.

Враховуючи, що позивач та представник позивача не заперечують, що дані витрати пов'язані із розглядом цієї справи, суд оцінює надані йому докази в межах процесуального питання визначення розміру витрат на правничу допомогу під час розподілу судових витрат у цій справі.

У клопотанні наданий детальний опис робіт правничої допомоги адвокатами Адвокатського об'єднання «Кравець і Партнери»:

1) Найменування послуги - Підготовка та подача позовної заяви Вартість (грн.) - 20 000 Витрачений час (год.) - 8

2) Найменування послуги - Підготовка та подача відповіді на відзив Вартість (грн.) - 5 000 Витрачений час (год.) - 4

3) Найменування послуги - Участь у судовому засіданні: перша інстанція Полтавський окружний адміністративний суд від 29.05.2025 Вартість (грн.) - 4 300 Витрачений час (год.) - 2

4) Найменування послуги - Участь у судовому засіданні: перша інстанція Полтавський окружний адміністративний суд від 25.06.2025 Вартість (грн.) - 4 300 Витрачений час (год.) - 2

5) Найменування послуги - Участь у судовому засіданні: перша інстанція Полтавський окружний адміністративний суд від 14.08.2025 Вартість (грн.) - 4 300 Витрачений час (год.) - 2

6) Найменування послуги - Участь у судовому засіданні: перша інстанція Полтавський окружний адміністративний суд від 04.09.2025 Вартість (грн.) - 4 300 Витрачений час (год.) - 2

7) Найменування послуги - Участь у судовому засіданні: перша інстанція Полтавський окружний адміністративний суд від 16.10.2025 Вартість (грн.) - 4 300 Витрачений час (год.) - 2

8) Найменування послуги - Участь у судовому засіданні: перша інстанція Полтавський окружний адміністративний суд від 30.10.2025 Вартість (грн.) - 4 300 Витрачений час (год.) - 2,

на підтвердження чого надані наступні докази:

рахунок на оплату №208 від 25.03.2025; - Рахунком на оплату №393 від 26.05.2025; рахунок на оплату №464 від 25.06.2025; рахунок на оплату №540 від 24.07.2025; рахунок на оплату №542 від 24.07.2025; рахунок на оплату №647 від 04.09.2025; рахунок на оплату №745 від 17.10.2025;

платіжними інструкціями: №1.109761747.1 від 25.03.2025; №2.153055105.1 від 28.05.2025; №2.194634639.1 від 25.06.2025; №2.197518971.1 від 27.06.2025; №1.231728259.1 від 24.07.2025; №2.293016473.1 від 04.09.2025; №1.361134709.1 від 18.10.2025;

актами наданих послуг №273 від 02.052025; №325 від 29.05.2025; №406 від 25.06.2025; №528 від 14.08.2025; №449 від 28.07.2025; №554 від 04.09.2024; №555 від 18.10.2025.

Відповідно до законодавства України акт наданих послуг є первинним фінансово-бухгалтерським документом, суд не застосовує надміний формалізм щодо ненадання договору про надання правничої допомоги, оскільки із змісту рахунків та актів наданих послуг суд вбачає логічно-наслідковий зв'язок наданих доказів із правничимим витратами у цій справі.

Судом встановлена обставина, що оплачені правничі витрати позивача у цій справі становлять розмір 50800,00 грн.

У той же час здійснити ціноутворення понесених витрат на основі детального опису робіт та наданих документів на оплату неможливо без надання договору про правничу допомогу.

Ненадання доказу щодо понесених витрат чи доказу щодо неможливості надання доказу понесених витрат покладає процесуальну відповідальність на сторону, яка просить присудити їй такі правничі витрати, і яка не надала такий доказ із поважних об'єктивних підстав.

Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціноутворення послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України виходить із того, що дана справа відноситься до значної складності.

Суд зазначає, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19, від 14.05.2020 у справі № 344/7365/16-а, від 15.09.2021 у справі № 440/4206/19, від 20.09.2022 у справі № 120/4666/21-а.

У постанові Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у справі №420/22020/23, зазначено, що питання, які стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статі 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства вбачається, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, для відшкодування витрат на правничу допомогу докази оплати послуг адвоката не потрібні.

Верховний Суд у постанові у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року зазначив, що адвокат має право на вимогу клієнта видати документ, складений у довільній формі (наприклад, квитанцію або довідку), який підтверджує факт отримання коштів від клієнта.

У постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 зазначено, що збір доказів для звернення до суду є складовою витрат на правничу допомогу.

Позиція Європейського суду з прав людини щодо витрат на правничу допомогу є послідовною: відшкодуванню підлягають витрати, які є фактичними, необхідними та розумними за своїм розміром (рішення у справі "Савін проти України", заява №34725/08, пункт 97; "Карабуля проти Румунії", заява №45661/99, пункт 180). Це підтверджує правомірність застосованого підходу щодо визначення співмірності витрат на правничу допомогу.

Обов'язок суб'єктів владних повноважень утримуватися від дій, які порушують права осіб, включає і обов'язок компенсувати витрати на їхній захист. Це відповідає підходу, закріпленому в пункті 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(81)7, згідно з якими сторона, яка виграла справу, має право на відшкодування розумних витрат.

Суд також враховує положення пункту 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя (on measures facilitating access to justice) №R(81)7, згідно з якими за винятком особливих обставин сторона, яка виграла справу, в принципі має одержувати від сторони, яка програла справу, відшкодування видатків і витрат, включаючи гонорари адвокатам, котрі вона небезпідставно понесла в зв'язку із провадженням.

Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", заява №71660/11, пункт 95).

У справі "Бєлоусов проти України" (заява №4494/07, пункти 115-116) Суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними" (див. вищезазначене рішення у справі "Савін проти України", заява №34725/08, пункт 97); Суд зазначає, що вже постановляв у деяких справах, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунки представників заявників (див., наприклад, рішення у справах "Тогджу проти Туреччини", заява №27601/95, пункт 158; "Начова та інші проти Болгарії" [ВП], заяви №43577/98 і №43579/98, пункт 175; "Імакаєва проти Росії", заява №7615/02; "Карабуля проти Румунії", заява №45661/99, пункт 180).

Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то суд зазначає, що розмір 50800,00 грн., з урахуванням обставин цього спору є очевидно неспівмірним із складністю справи, необхідним витраченим часом та обсягом наданих послуг (написання позову, формування додатків та подання до суду, надання суду доказів на виконання ухвал суду, участь у судових засіданнях), а також суд враховує, що позовні вимоги задоволені частково.

Враховуючи об'єм наданих послуг адвокатом, під час надання позивачу правничої допомоги, та з огляду на предмет даної справи, а також на процесуальну поведінку сторони позивача, яка не надає договір про надання правничої допомоги та докази неможливості надати такий договір суду, результат судового розгляду, то суд дійшов висновку, що співмірним із складністю справи та наданою адвокатами правничою допомогою є розмір витрат на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що такі витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої листом від 21.03.2025 №1/312/1070, про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно усунення невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку НОМЕР_3 від 14.01.2016, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_13 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути питання щодо необхідності внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку НОМЕР_3 від 14.01.2016 ОСОБА_1 , відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням висновків цього рішення суду.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 05.11.2025.

Головуючий суддя В.І. Бевза

Попередній документ

131551107

Наступний документ

131551109

Інформація про рішення:

№ рішення:	131551108
№ справи:	440/6065/25
Дата рішення:	05.11.2025
Дата публікації:	07.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Полтавський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (11.06.2025)
Дата надходження:	11.06.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

29.05.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
11.06.2025 15:30	Полтавський окружний адміністративний суд
25.06.2025 11:30	Полтавський окружний адміністративний суд
03.07.2025 11:45	Полтавський окружний адміністративний суд
17.07.2025 11:45	Полтавський окружний адміністративний суд
14.08.2025 11:30	Полтавський окружний адміністративний суд
04.09.2025 10:30	Полтавський окружний адміністративний суд
18.09.2025 10:00	Полтавський окружний адміністративний суд
02.10.2025 12:20	Полтавський окружний адміністративний суд
16.10.2025 12:30	Полтавський окружний адміністративний суд
30.10.2025 14:00	Полтавський окружний адміністративний суд
05.11.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

БЕВЗА В І