05 листопада 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4706/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
09 квітня 2025 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідно до якої просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 без урахування періодів роботи на підземних роботах з повним робочим днем, які включені до Списку №1, а саме період навчання за фахом з 01.09.1977 по 10.01.1981, з 18.08.2012 по 01.12.2012 та з 01.03.2013 по 02.09.2013 у розмірі 80% середньомісячної заробітної плати відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахування періодів роботи на підземних роботах з повним робочим днем, які включені до Списку №1, а саме період навчання за фахом з 01.09.1977 по 10.01.1981, з 18.08.2012 по 01.12.2012 та з 01.03.2013 по 02.09.2013 у розмірі 80% середньомісячної заробітної плати відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI, починаючи з 09.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що йому протиправно відмовлено в перерахунку та виплаті пенсії без урахування періодів роботи на підземних роботах з повним робочим днем, які включені до Списку №1, а саме період навчання за фахом з 01.09.1977 по 10.01.1981, з 18.08.2012 по 01.12.2012 та з 01.03.2013 по 02.09.2013 у розмірі 80% середньомісячної заробітної плати відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI.
Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
16 квітня 2025 року до суду надійшли документи, якими усунуто недоліки позовної заяви шляхом визначення в якості відповідачів Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області (надалі по тексту - відповідач1) та Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі по тексту - відповідач2).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач2 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /зв.а.с. 46-47/ зазначив, що за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, за результатами розгляду якої, прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії №916150145012 від 21.02.2025 року, в зв'язку з ненаданням оригіналів документів. Зауважено, що при розгляді електронної пенсійної справи ОСОБА_1 виявлено, що період навчання з 01.09.1977 по 10.01.1981 зараховано як навчання за фахом, періоди стажу з 18.08.2012 по 01.12.2012 та з 01.03.2013 по 02.09.2013 зараховано до страхового стажу на загальних підставах.
Відповідач1 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 55-57/ наполягав на безпідставності позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також - КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та з 17.03.2012 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /а.с. 62/.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою довільної форми від 25.11.2024, відповідно до якої останній просив здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень статті 1 та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», відповідно до яких мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність /а.с. 61/.
Така заява розглянута відповідачем1 відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та листом від 30.12.2024 №22601-20311/К-02/8-1600/24 повідомлено позивачу наступне. Згідно з Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи до впровадження персоніфікованого обліку, є трудова книжка. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №63 7 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (Додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Паперова пенсійна справа заявника до Головного управління не надходила. У зв'язку з відсутністю оригіналів документів виплата пенсії з 01.10.2014 здійснюється за спрощеним порядком, за даними електронної пенсійної справи. В документах електронної пенсійної справи відсутні диплом про навчання та довідки, уточнюючі пільговий характер роботи. За таких умов, підстави для перегляду розрахунку пенсії відсутні /а.с. 60/.
14.02.2025 ОСОБА_1 звернувся з заявою встановленої форми № 184 через вебпортал Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії - зміна виду розрахунку. До заяви надано паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, трудову книжку, військовий квиток та копії пільгових довідок /а.с. 69/.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, за результатами розгляду якої, прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії №916150145012 від 21.02.2025, в зв'язку з ненаданням оригіналів документів /а.с. 17/.
Вважаючи свої права порушеними відповідачами, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.91 N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон N 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон N 1058-IV) (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень частини першої статті 114 Закону України N 1058-ІVправо на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (пункт 2 частини другої статті 114 Закону N 1058-IV).
Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 N 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
На виконання вимог статті 62 Закону N 1788-XII Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.93 N 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок N 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку N 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як підтверджується записом в трудовій книжці позивача, копія якої долучена до позовної заяви, у період з 01.09.1977 по 12.01.1981 позивач навчався у Горному професійному технічному училищі №1 м. Донецька за спеціальністю електрослюсар підземний; у період з 18.08.2012 по 01.12.2012 працював електрослюсарем 3 розряду підземним з повним робочим днем у шахті у Відкритому акціонерному товаристві "Донремсервіс", а також у період з 01.03.2013 по 01.09.2013 працював прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті у ПП "Теліос Інвест" /а.с. 72-74/.
Відповідно до копії довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній від 02.04.2012 ТОВ "Донремсервіс", позивач працював електрослюсарем 3 розряду підземним з повним робочим днем у шахті у Відкритому акціонерному товаристві "Донремсервіс", що передбачена Списком N 1 розділу 1 підрозділу 1а відповідно до постанови КМУ №36 від 16.01.2003. Згідно зазначеної довідки, пільговий стаж позивача становить 3 місяці 14 днів /а.с. 71/.
Також матеріали справи містить копію довідки №58 від 08.11.2013 ПП "ТЕЛІОС Інвест", відповідно до якої повідомлено, що ОСОБА_1 дійсно працював в ПП «ТЕЛІОС ІНВЕСТ» з 01.03.2013 по 02.09.2013 за професією прохідника з повним робочим днем у шахті "Відсутність відомостей щодо нарахування заробітної плати за період з 01.06.2013 по 31.08.2013 пов'язана із відсутністю у цей період ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин" /а.с.70/.
Суд приймає до уваги те, що відповідачем не заперечувались обставини складення вищевказаної довідки і заповнення трудової книжки уповноваженою особою, внаслідок чого у суду не виникає сумніву в достовірності поданих до матеріалів справи письмових доказів.
Разом з тим, рішенням №916150145012 від 21.02.2025 відмовлено в перерахунку пенсії в зв'язку з ненаданням оригіналів таких документів, що судом оцінюється критично, виходячи з наступного.
За приписами статті 24 Закону N 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами статті 98 Закону N 1788-XII перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
За приписами статті 62 Закону N 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону N 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Аналогічне положення закріплено у пункті 1 Порядку N 637 та статті 48 Кодексу законів про працю України.
Пунктом 1 Порядку N 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пунктів 17-1 та 18 Порядку N 637 у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Натомість, необхідність подання додаткових документів для підтвердження стажу роботи виникає у випадках відсутності відомостей про нього у трудовій книжці та/або у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
Вказані вище записи трудової книжки містять інформацію про період роботи, займану посаду, реквізити диплома та наказів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку.
Окремо суд наголошує, що як зазначено представником позивача довідок (довідки №87, довідки №58 від 08.11.2013 та довідки від 02.04.2012) про підтвердження стажу Позивача які долучались для перерахунку пенсії у Позивача в оригіналі немає, оскільки оригінали були подані для призначення пенсії і знаходяться у матеріалах пенсійної справи Позивача.
Проте варто зауважити, що пенсія призначена з 17.03.2012, відтак такі довідки не могли бути додані при призначенні пенсії оскільки датовані 2013 роком. Таким чином, вказані твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими.
В свою чергу, при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії, позивач просив запросити його пенсійну справу в УПФ в Пролетарському районі м. Донецька /а.с. 83-84/.
Проте, як зазначено у листі від 30.12.2024 №22601-20311/К-02/8-1600/24 паперова пенсійна справа заявника до Головного управління не надходила. У зв'язку з відсутністю оригіналів документів виплата пенсії з 01.10.2014 здійснюється за спрощеним порядком, за даними електронної пенсійної справи.
Стосовно позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу періоду навчання за фахом з 01.09.1977 по 10.01.1981.
Так, згідно трудової книжки позивача позивач у період з 01.09.1977 по 10.01.1981 навчання у Гірничому професійно-технічному училищі №1 м. Донецька за спеціальністю "електрослюсар підземний".
Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» №103/98-ВР від 10.02.1998 час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Таким чином, за певних умов, до пільгового стажу може бути зарахований час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти.
Визначаючи статус вказаного навчального закладу, слід застосовувати законодавство, яке було чинним на час навчання позивача.
Так, на момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» від 28.06.1974 № 2778-VIII.
Згідно із ст. 42 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу. До професійно-технічних навчальних закладів (училищ, професійних шкіл) приймаються громадяни СРСР, які закінчили восьмирічну або середню загальноосвітню школу.
Особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоюється відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видається атестат встановленого зразка, а тим, хто добився особливих успіхів у навчанні при зразковій поведінці, - атестат з відзнакою. Особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видається диплом про присвоєння кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти, а тим, хто особливо відзначився, - диплом з відзнакою (стаття 48 Закону № 2778-VIII).
Відповідно до ч. 1ст. 49 цього Закону середня спеціальна освіта здійснюється в технікумах, училищах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до середніх спеціальних навчальних закладів.
Після набуття чинності Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII та Закону України «Про вищу освіту» технікуми віднесені до вищих навчальних закладів І рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
Так, статтею 32 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII професійно-навчальними виховними закладами є: професійно-технічне училище, професійні училища різних рівнів.
Натомість, статтею 34 вказаного Закону визначено, що вищими навчальними закладами є технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
З наведених норм законодавства вбачається, що професійно-технічне училище не був закладом професійної (професійно-технічної) освіти, а отже вказаний період навчання позивача не може бути віднесений до пільгового стажу.
Подібну правову позицію, висловленою Верховним Судом в постанові від 10.10.2019 у справі № 676/5212/17.
Проте відповідна оцінка відповідачем2 поданій заяві не надавалась.
Виходячи з викладеного, суд вважає рішення про відмову в перерахунку пенсії №916150145012 від 21.02.2025 необґрунтованим та таким, що підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Окремо суд наголошує, що заява від 14.02.2025 не містила вимог про урахування періодів роботи на підземних роботах з повним робочим днем, які включені до Списку № 1, а саме період навчання за фахом з 01.09.1977 по 10.01.1981, з 18.08.2012 по 01.12.2012 та з 01.03.2013 по 02.09.2013 у розмірі 80% середньомісячної заробітної плати відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI, відтак відповідачем 2 дане питання не досліджувалось.
Як наслідок, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача 2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2025 по суті порушеного в ній питання та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення.
У той же час, позовна заява містить вимогу: "визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 без урахування періодів роботи на підземних роботах з повним робочим днем, які включені до Списку № 1, а саме період навчання за фахом з 01.09.1977 по 10.01.1981, з 18.08.2012 по 01.12.2012 та з 01.03.2013 по 02.09.2013 у розмірі 80% середньомісячної заробітної плати відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI", що є такою, що задоволенню не підлягає з огляду на те, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.
Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню з одночасним виходом за межі позовних вимог.
Надаючи оцінку вимогам позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахування періодів роботи на підземних роботах з повним робочим днем, які включені до Списку № 1, а саме період навчання за фахом з 01.09.1977 по 10.01.1981, з 18.08.2012 по 01.12.2012 та з 01.03.2013 по 02.09.2013 у розмірі 80% середньомісячної заробітної плати відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI, починаючи з 09.10.2024, суд виходить з наступного.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 64 Закону №1058-ІV виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана здійснювати функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 №22-1, /надалі - Порядок №22-1 (у відповідній редакції)/, зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Абзацом шостим пункту 1.8 Порядку № 22-1 передбачено, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
За змістом пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17 - 19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, яікі можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами абзаців другого - четвертого пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно із пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
З аналізу наведених вище правових норм слідує, що у разі звернення пенсіонера з заявою про призначення пенсії (перерахунок пенсії або переведення на інший вид пенсії) та надання необхідних документів, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти мотивоване рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. При цьому рішення про відмову в призначенні пенсії має містити зазначення причин відмови та порядок його оскарження.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом в постановах від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17, від 21 грудня 2020 року в справі № 229/4165/17.
Твердження відповідача про недотримання позивачем встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії суд відхиляє, так як зміст заяви позивача очевидно дає змогу оцінити намір заявника, містить всю необхідну інформацію, а відповідач в листі-відповіді не зазначав про неналежну форму та зміст заяви позивача щодо його пенсії.
У силу частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою, другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Отже, право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачу, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього).
Поряд з цим, правила адміністративного судочинства допускають випадки, коли суд може вийти за межі вимог позову, зокрема, у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім або неправильно ним обраним для ефективного захисту його прав, свобод та інтересів.
Суд зауважує, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов'язано з публічно-правовим характером спірних відносин та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів, порушення яких встановлено судом.
Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
А відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Отже, невід'ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об'ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
Поряд з цим, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
При цьому суд враховує, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права позивача має відповідати завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Враховуючи те, що відповідачем1 заяву позивача від 25 листопада 2024 року фактично не розглянуто належним чином та за результатами її розгляду не прийнято відповідне рішення, то в даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви позивача від 25 листопада 2024 року у встановленому законодавством порядку та неприйняття відповідного рішення за результатами її розгляду.
Водночас, при вирішенні позовних вимог у частині зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відповідачем ще не прийнято рішення за результатами розгляду заяви від 25.11.2024, а відтак у суду під час розгляду цієї справи відсутні докази, що відповідачем не буде проведено перерахунку пенсії.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог, як передчасних.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн /а.с. 11/.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів пропорційно на позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн відповідно.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, буд.3 під.3, пов.2, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в перерахунку пенсії №916150145012 від 21.02.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2025 по суті порушеного в ній питання та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 25 листопада 2024 року у встановленому законодавством порядку та неприйняття відповідного рішення за результатами її розгляду.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 листопада 2024 року по суті порушеного в ній питання та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, буд.3 під.3, пов.2, м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 14099344) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя І.Г.Ясиновський