справа№380/11754/25
04 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №133950017302 від 10.04.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.04.2021 по 20.01.2022 на відокремленому підрозділі шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», період роботи з 01.01.2024 року по 31.03.2025 року на відокремленому підрозділі шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» та пільгового (підземного) страхового стажу по Списку №1 періоду роботи з 01.04.2021 року по 20.01.2022 року на відокремленому підрозділі шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», період роботи з 01.01.2024 року по 25.03.2025 року на відокремленому підрозділі шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» врахувавши заробітну плату за вказаний період.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02.04.2025 звернулася до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Позивач вказує, що досягла 45-річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), має необхідний страховий та пільговий стаж роботи роздавальником вибухових матеріалів підземним на ВП «Шахта «Великомостівська» та ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля», що підтверджується трудовою книжкою, уточнюючими довідками та наказами про атестацію робочих місць.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - Відповідач) №133950017302 від 10.04.2025 відмовлено у призначенні пільгової пенсії.
Відмова мотивована двома причинами: 1. Недосягненням пенсійного віку (50 років), передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). 2. Відсутністю необхідного пільгового стажу (зараховано 6 років 9 місяців 8 днів замість необхідних 7 років 6 місяців).
Відповідач не зарахував до пільгового та страхового стажу періоди роботи з 01.04.2021 по 20.01.2022 та з 01.01.2024 по 31.03.2025 (до пільгового - по 25.03.2025), посилаючись на відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків роботодавцем (ДП «Львіввугілля») за ці періоди.
Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки несплата роботодавцем єдиного внеску не може позбавляти її права на зарахування стажу. Також, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 та практику Верховного Суду, стверджує, що має право на призначення пенсії у 45 років відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788).
Ухвалою від 12 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надало суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відзив, в частині незарахування стажу, обґрунтований тим, що відповідно до ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Оскільки за спірні періоди (2021-2022, 2024-2025) у Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату внесків, ці періоди не можуть бути зараховані ані до страхового, ані до пільгового стажу. В частині віку, Відповідач зазначає, що після 11.10.2017 (набрання чинності Законом №2148) пенсії на пільгових умовах призначаються виключно згідно зі ст. 114 Закону №1058, яка для жінок за Списком №1 встановлює вік 50 років. Вважає, що Рішення КСУ №1-р/2020 не застосовується до спірних правовідносин, оскільки ст. 114 Закону №1058 неконституційною не визнавалась.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та,-
ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Позивач у віці 45 років 02.04.2025 року звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (яка за принципом екстериторіальності передана Відповідачу) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №133950017302 від 10.04.2025 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку (50 років).
У рішенні №133950017302 від 10.04.2025 Відповідач визначив, що страховий стаж Позивача складає 22 роки 00 місяців 17 днів, а пільговий стаж за Списком №1 - 06 років 09 місяців 08 днів. Відповідач не зарахував до пільгового стажу періоди:
- з 01.04.2021 по 20.01.2022 (0 років 9 міс. 20 днів) на ВП «Шахта «Великомостівська»;
- з 01.01.2024 по 25.03.2025 (1 рік 2 міс. 25 днів) на ВП «Шахта «Межирічанська». Підставою для незарахування вказаних періодів стала відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату єдиного внеску роботодавцем (ДП «Львіввугілля»).
Не погоджуючись з рішенням про відмову, позивач звернувся до суду з позовом.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 статті 24 Закону №1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Водночас, суд аналізує норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору. Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII (який набрав чинності з 01.01.2016) було виключено положення, які відносили працівників (найманих осіб) до платників єдиного внеску. Таким чином, з 01.01.2016 року обов'язок зі сплати єдиного внеску повністю покладено на роботодавця (страхувальника).
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 16 Закону №1058, застрахована особа має право вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку. Проте, обов'язок зі сплати внесків покладено саме на страхувальника (ч. 12 ст. 20 Закону №1058). Несплата страхувальником страхових внесків є порушенням з боку роботодавця, за яке він несе відповідальність (ст. 106 Закону №1058, ст. 25 Закону №2464).
Позивач перебувала у трудових відносинах зі страхувальником (ДП «Львіввугілля»), що підтверджується записами трудової книжки, а також уточнюючими довідками №1-11/032 від 19.03.2025 та №110 від 25.03.2025, які Позивачем надані Відповідачу. Характер роботи Позивача (роздавальник вибухових матеріалів підземний, повний робочий день на підземних роботах) та належність цієї професії до Списку №1 (розділ 1, підрозділ 1) підтверджено наказами про атестацію робочих місць (№434 від 09.10.2014, №318 від 07.10.2019, №618 від 16.12.2024).
Зазначені довідки та накази про атестацію Відповідачем під сумнів поставлені не були. Єдиною причиною незарахування спірних періодів стала відсутність сплати внесків. Суд наголошує, що застрахована особа (працівник) не несе відповідальності за несплату страхувальником (роботодавцем) страхових внесків та не може бути позбавлена права на зарахування періоду роботи до страхового та пільгового стажу з цієї причини. Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-a, від 22.11.2018 у справі №242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17).
Таким чином, дії Відповідача щодо незарахування до страхового та пільгового стажу Позивача періодів роботи з 01.04.2021 по 20.01.2022 та з 01.01.2024 по 25.03.2025 (до страхового стажу - по 31.03.2025) є протиправними. Ці періоди підлягають зарахуванню.
Відповідно, пільговий стаж Позивача за Списком №1 складає: 06 років 09 місяців 08 днів (визнано Відповідачем) + 00 років 09 місяців 20 днів (період 2021-2022) + 01 рік 02 місяці 25 днів (період 2024-2025) = 8 (вісім) років 09 (дев'ять) місяців 23 (двадцять три) дні. Цей стаж перевищує мінімально необхідний пільговий стаж для жінок за Списком №1, який складає 7 років 6 місяців.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону №1788 (в редакції до 01.04.2015) на пільгових умовах мали право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України від 02.03.2015 №213-VIII (набув чинності 01.04.2015) до пункту «а» статті 13 Закону №1788 були внесені зміни, якими пенсійний вік для жінок було поетапно збільшено з 45 до 50 років.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII (набув чинності 11.10.2017) Закон №1058 було доповнено, зокрема, статтею 114. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 призначається жінкам після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідач у відмові посилається саме на ст. 114 Закону №1058 як на спеціальний та більш пізній закон.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Пунктом 3 резолютивної частини вказаного Рішення КСУ встановлено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213-VIII (тобто в редакції, що передбачала вік 45 років для жінок за Списком №1).
Таким чином, з 23.01.2020 в Україні виникла колізія правових норм:
1. Стаття 13(а) Закону №1788 (в редакції, відновленій Рішенням КСУ) встановлює вік 45 років.
2. Стаття 114 Закону №1058 (в редакції Закону №2148) встановлює вік 50 років.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала цю колізію. У постанові від 03.11.2021 за результатами перегляду зразкової справи №360/3611/20 (щодо Списку №2, але принцип аналогічний), Велика Палата дійшла висновку, що наявність цієї колізії порушує вимогу «якості закону» (згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, «Щокін проти України»). У постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У цій справі найбільш сприятливим для Позивача є застосування норм п. «а» ст. 13 Закону №1788 (в редакції до 01.04.2015, відновленій Рішенням КСУ №1-р/2020), які встановлюють право на пільгову пенсію для жінок після досягнення 45 років за наявності стажу роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Позивач, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Віку 45 років вона досягла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент досягнення цього віку, її загальний страховий стаж (враховуючи спірні періоди) складає понад 22 роки (що більше 15 років). Пільговий стаж за Списком №1 (враховуючи спірні періоди) складає 8 років 9 місяців 23 дні (що більше 7 років 6 місяців). Отже, Позивач на момент досягнення 45 років набула право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо посилання Позивача на ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (Закон №345), суд зазначає, що ця норма (про зарахування до страхового стажу по одному року за кожний повний рік підземної роботи) застосовується для визначення розміру пенсії, а не права на неї, однак вона підтверджує особливий статус Позивача як шахтаря.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Водночас, згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Позивач досягла пенсійного віку (45 років) ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із заявою про призначення пенсії Позивач звернулася 02.04.2025. Звернення відбулося в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку. Відтак, Позивач має право на призначення пенсії з 22.02.2025 - дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення №133950017302 від 10.04.2025 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно, без урахування принципу верховенства права (зокрема, застосування найбільш сприятливої для особи норми в умовах колізії) та безпідставно позбавило Позивача права на зарахування стажу через вину її роботодавця. Рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Суд встановив, що Позивач виконала всі умови, визначені законом (ст. 13(а) Закону №1788) для призначення пенсії, а тому позовні вимоги про зобов'язання зарахувати стаж та призначити пенсію підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією від 29.06.2025. Дана сума підлягає стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.04.2025 №133950017302 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового (підземного) страхового стажу за Списком №1 періоди роботи: з 01.04.2021 року по 20.01.2022 року на відокремленому підрозділі шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля»; з 01.01.2024 року по 25.03.2025 року на відокремленому підрозділі шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» врахувавши заробітну плату за вказаний період.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 22.02.2025 року (з дня, наступного за днем досягнення 45-річного віку) згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020, та із застосуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 1211,20 гривень (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 04.11.2025.
Суддя Коморний О.І.