04 листопада 2025 рокусправа № 380/7595/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області код ЄДРПОУ 21108013, місцезнаходження: 40009, м.Суми, вул. Ст. Бандери, 43, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.04.2025 № 9133650010208 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 26.11.2024 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, померлого чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки відповідно до частини першої статті 37 Закону №1788-ХІІ право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальниа, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема,дружина, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідач не спростував той факт, що позивач доясгнув 60-річного віку, мав укладений шлюб та проживав разом із померлим годувальником. При цьому єдиною підставою для відмови у призначення пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу.
03.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 26 Закону №1058право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 не менше 30 років. Позивач немає необхідного страхового стажу, томі підстави для призначення пенсії відсутні.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 12.05.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Годувальник позивача ОСОБА_2 отримував пенсійне забезпечення та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , непрацездатний член сім'ї годувальника, звернулася через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області як структурний підрозділ, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника від 04.04.2025 №9133650010208.
Підставою такої відмови відповідач зазначив, що за наданими документами право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України №1058 відсутнє, оскільки відсутній необхідний страховий стаж заявника (30 років).
Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (надалі за текстом - Закон №1058-IV) згаданий Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Розділом V Закону №1058-IV визначено порядок та умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, відповідно до статті 36 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі Інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 згаданого Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 36, пункту 1 частини 2 Закону №1058-IV батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Пунктом 3 частини 2 Закону № 1058-IV визначено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 38 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 згаданого Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що необхідною умовою для призначення особі пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення факту непрацездатності такої особи.
Статею 36 Закону України №1058-IV визначено поняття непрацездатної особи. Так, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до статті 26 Закону України №1058-IV пенсійний вік становить 60 років.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника вона досягла пенсійного віку, а саме 61 рік, а отже набула статусу непрацездатності, а відтак мала право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV не ставить в залежність виникнення права дружини на отримання пенсії по втраті годувальника за її померлого чоловіка від наявного страхового стажу заявника за умови отримання нею пенсії за віком або ж після досягнення останньою пенсійного віку.
Підстави та вимоги для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника чітко визначено законодавством України, в тому числі Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який не містить вимог щодо наявності у заявника будь-якого страхового стажу, у зв'язку з чим жодних перешкод для призначення вказаної пенсії позивачу, судом не встановлено, оскільки на день із зверненням до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивачка вже досягла пенсійного віку (61 рік).
Відповідно до положень частини третьої статті 36 Закону України №1058-IV ОСОБА_1 вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника її чоловіка ОСОБА_2 , відтак має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи рішення від 04.04.2025 № 9133650010208 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, діяв без врахування всіх обставин для прийняття законного рішення.
За таких умов, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 26.11.2024 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, померлого чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
Суд зазначає, що до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.
Тому зазначена вимога позивача є передчасною.
Вказана правова позиція узгоджується із висновками викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.10.2019 по справі №804/3646/18.
З урахуванням частини другої статті 9 та пункту 10 частини другої статті 245 КАС України, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 28.03.2025 про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду викладених у рішенні суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 04.04.2025 № 133650010208 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2025 про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, та за наслідками її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович