справа№ 380/19441/25
з питань відводу
05 листопада 2025 року м.Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп'як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід судді Гавдика З.В., у справі №380/19441/25 за позовом за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 міського голови Львівської міської ради, Управління охорони здоров'я Львівської міської ради, Комунального підприємства « 1-ша міська поліклініка м. Львова», про визнання протиправним та скасування рішення,-
у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа №380/19441/25 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 міського голови Львівської міської ради, Управління охорони здоров'я Львівської міської ради, Комунального підприємства « 1-ша міська поліклініка м. Львова», про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою від 29.09.2025 прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою від 29.09.2025 у задоволенні заяв ОСОБА_1 про забезпечення позову від 26.09.2025 відмовлено.
На адресу суду 03.11.2025 надійшла заява позивача про відвід головуючому судді Гавдик З.В., подана на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Зміст заяви про відвід стосується незгоди з процесуальними діями головуючого судді Гавдика З.В., під час розгляду справи, а саме на думку позивача суддя допустив порушення принципів неупередженості, рівності сторін і змагальності процесу, а також відмовив у забезпеченні позову, що спричинило негативні наслідки для громади міста Львова та позивача. Позивач вважає, що суддя Гавдик З.В. не надав належної оцінки доказам протиправності спірного рішення, проігнорував звернення мешканців та суспільний інтерес, що створює враження зацікавленості на користь відповідача. В заяві позивач зазначає, що нею одночасно надсилається скарга до Вищої ради правосуддя.
Ухвалою від 04.11.2025 заяву про відвід судді Гавдика З.В. у справі №380/19441/25 визнано необґрунтованою. Заяву про відвід судді Гавдика З.В., передано для реєстрації в автоматизованій системі документообігу та визначення судді для її розгляду.
За результатами автоматизованого розподілу для розгляду заяви про відвід судді визначено суддю Карп'як О.О.
При вирішенні заявлений відвід судді, суддя виходила з такого.
У відповідності до частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
З урахуванням наведеного положення, суд вважає за можливе вирішити заяву про відвід судді в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Мотиви заяви про відвід судді Гавдика З.В. від розгляду справи №380/19441/25 зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді при розгляді цієї справи, зокрема з ухвалою про відмову у вжиття заходів забезпечення позову.
Порядок вирішення заявленого відводу встановлений ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із ч. 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, кщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно із ч. 11 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Частинами 1, 2 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).
Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Позивач у заяві про відвід не погоджується з процесуальними діями головуючого судді Гавдика З.В., вважає, що такий допустив порушення принципів неупередженості, рівності сторін і змагальності процесу, а також відмовив у забезпеченні позову, що спричинило негативні наслідки для громади міста Львова та позивача. Також вказує, що суддя Гавдик З.В. не надав належної оцінки доказам протиправності спірного рішення, проігнорував звернення мешканців та суспільний інтерес, що створює враження зацікавленості на користь відповідача..
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Так, практика ЄСПЛ свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45- 50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, пункт 38).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Суд звертає увагу позивача на положення частини четвертої статті 36 КАС України, в якій чітко передбачено, що незгода сторони, зокрема, з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах не може бути підставою для відводу.
Отже приведені заявником доводи про відвід судді ґрунтуються виключно на незгоді із ухвалою суду про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.
Однак, дії суду при вирішенні процесуальних питань, що виникають під час розгляду справи, характер прийнятих процесуальних рішень суддею не можуть вважатися обставинами, які викликають сумнів у безсторонності судді та бути підставою для його відводу.
Наведені позивачем мотиви для відводу, за яких, на його думку, суддя Гавдик З.В., підлягає відводу, не можуть слугувати підставою для відведення судді відповідно до положень статей 36 та 37, оскільки такі мотиви свідчать фактично про незгоду з процесуальними діями (рішеннями) судді при розгляді справи (щодо дотримання процесуального строку розгляду справи), що, в свою чергу, не може слугувати підставою для відводу судді відповідно до положень статей 36 та 37 КАС України.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Гавдика З.В., в результаті розгляду справи № 380/19441/25, або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, з доводів заяви про відвід не вбачається.
Аналізуючи вищенаведені правові норми, враховуючи наведені мотиви відводу, суддя вважає, що підстави для задоволення заяви про відвід судді Гавдику З.В. у адміністративній справі №380/19441/25 відсутні, тому у задоволенні вказаної заяви про відвід слід відмовити.
З приводу покликання у заяві про відвід на подання позивачем дисциплінарної скарги на дії судді Гавдика З.В., то суддя вважає за доцільне роз'яснити позивачу, що відповідно до вимог частини четвертої статті 107 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права, як засобу тиску на суддю у зв'язку зі здійсненням ним правосуддя.
Керуючись статтями 36-40, 248, 256, 294 КАС України, суд,
в задоволенні заяви позивача про відвід судді Гавдика З.В., в адміністративній справі №380/19441/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна