05 листопада 2025 рокусправа № 380/12444/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови від 06.06.2025 ВП №76881249 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані такими аргументами: - рішення суду не містить кінцевої дати виплати пенсії, тому не породжує у відповідача обов'язку довічно здійснювати таку виплату, такий обов'язок припиняється у разі зміни правового регулювання виплати соціальних виплат, оскільки судове рішення ґрунтувалося на попередніх нормах, що втратили чинність; - державний виконавець не може давати правову оцінку виконанню рішенню суду, зокрема, надавати оцінку щодо “належного виконання судового рішення»; виплата сум, донарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від ГУ ПФУ, тому оскаржену постанову винесено передчасно; - на час винесення оскарженої постанови судове рішення було виконане ГУ ПФУ відповідно до мотивувальної та резолютивної його частини.
Відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву, позовні вимоги ГУ ПФУ не визнає, наводить такі аргументи: - державний виконавець проаналізував повідомлення боржника щодо виконання рішення суду (згідно проведеного на виконання рішення суду перерахунку пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77 % суми його грошового забезпечення за період із 01.01.2018 по 31.03.2019) та дійшов висновку, що судове рішення боржником не виконано; - з норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що за невиконання рішення суду зобов'язального характеру виконавець застосовує штрафні санкції до боржника; - на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлена виконавцем обставина (невиконання рішення суду без поважних причин ) є підставою для накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн., що і було зроблено виконавцем шляхом винесення постанови від 11.04.2025 та за повторне невиконання - в розмірі 10200 грн., що і було зроблено виконавцем шляхом винесення постанови від 06.06.2025.
Суд вивчив доводи сторін, наведені в заявах по суті спору, дослідив долучені до справи докази та встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини:
рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №380/2991/24 суд: - визнав протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 сум грошового забезпечення з 77% до 70% під час перерахунку пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103; - зобов'язав ГУ ПФУ у Львівській області з 01.01.2018 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 77% сум грошового забезпечення.
Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі №380/2991/24 (а.с.53), відповідно до якого зобов'язав ГУ ПФУ у Львівській області з 01.01.2018 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 77% сум грошового забезпечення.
На підставі заяви стягувача ОСОБА_1 від 20.12.2024 (а.с.52) державний виконавець ВПВР 29.01.2025, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 76881249 (а.с.54) з примусового виконання виконавчого листа №380/2991/24 та скерував її сторонам виконавчого провадження до відома та виконання.
Листом від 21.03.2025 (а.с.57-58) боржник ГУ ПФУ у відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження повідомив державного виконавця про таке:
- рішення Львівського окружного суду від 29.04.2024 у справі № 380/2991/24 виконано;
- проведено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 77% сум грошового забезпечення, з 01.09.2024 загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 11969,88 грн;
- доплата пенсії по рішенню суду за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 становить 4722,81 грн. та буде виплачена після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України;
- просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Державний виконавець на підставі цього повідомлення перевірив перерахунок у пенсійній справі № 101306017453 ОСОБА_1 на виконання рішення суду № 380/2991/24 та встановив, що з 01.01.2018 по 30.03.2019 основний розмір пенсії обчислений з 77% сум грошового забезпечення, проте з 01.04.2019 основний розмір пенсії знову визначений з 70% сум грошового забезпечення. Державний виконавець визнав такий перерахунок пенсії таким, що суперечить вимогам виконавчого документа (а.с.51) та дійшов висновку, що станом на 11.04.2025 судове рішення боржником не виконано з тих мотивів, що відсутність у судовому рішенні кінцевої дати виплати пенсії не породжує у відповідача права обмежувати розмір пенсії при зміні умов правового регулювання. З огляду на ці обставини, державний виконавець 11.04.2025 на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн. та повторно зобов'язав боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів (а.с. 61-62). За фактом повторного невиконання без поважних причин рішення суду зобов'язального характеру, на підставі частини 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець 06.06.2025 року виніс постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі в сумі 10200 грн. (а.с. 63).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIIІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно з частиною 2 статті 75 Закону №1404-VIII, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і має на меті забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Вирішення спору у цій справі вимагає перевірки обґрунтованості рішення державного виконавця про те, що станом на 06.06.2025 вимоги рішення суду у справі № 380/2991/24, яким зобов'язано ГУ ПФУ здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 77% сум грошового забезпечення, не виконані.
Суд перевірив зміст рішення суду у справі № 380/2991/24 та виданого на його примусове виконання виконавчого листа № 380/2991/24 та дійшов висновку, що їх зміст є однозначним та зрозумілим - основний розмір пенсії ОСОБА_1 , перерахований на виконання цього рішення суду, повинен бути обчислений виходячи із 77% сум грошового забезпечення з 01.01.2018.
Так, ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 . У графі «підстава перерахунку» вказано рішення суду від 29.04.2024 у справі №380/2991/24. За наслідками проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 29.04.2024 у справі № 380/2991/24, основний розмір пенсії з 01.09.2024 розрахований, виходячи з 70% сум грошового забезпечення. Підсумок пенсії з надбавками складає 11969,88 грн. (а.с. 59). Згідно із розрахунком на доплату пенсії до цього перерахунку, ОСОБА_1 за період з січня 2018 по березень 2019 року розрахована сума доплати до пенсії, виходячи з 77% суми його грошового забезпечення, а з квітня 2019 до вересня 2024 року - виходячи з 70% суми його грошового забезпечення. Доплата пенсії по рішенню суду становить 4722,81 грн.
Оцінюючи доводи сторін та надані докази, суд наголошує, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 380/2991/24 не містить обмеження часовими рамками, зокрема до 31.03.2019, чи будь-якого іншого періоду. Отже, таке рішення зобов'язує пенсійний орган здійснити перерахунок та подальшу виплату пенсії у встановленому розмірі (77% суми грошового забезпечення), що повинно здійснюватися, допоки не настануть визначені законом підстави для зміни чи припинення виплат. Позивач не назвав будь-якої норми закону, що є підставою для зменшення розміру пенсії у відсотковому відношенні від грошового забезпечення, що набрала б чинності починаючи з 01.04.2019.
У свою чергу, посилання позивача на здійснення перерахунку пенсії лише за період з 01.01.2018 до 31.03.2019 не свідчить про належне виконання рішення суду, оскільки судове рішення визначає дату, з якої позивачу слід нараховувати та виплачувати основний розмір пенсії виходячи з 77% сум грошового забезпечення, і така виплата не повинна обмежуватися кінцевою датою. Відповідно до наданого перерахунку починаючи з 01.04.2019 позивач знову нараховує пенсію ОСОБА_1 у розмірі 70% сум грошового забезпечення, що прямо суперечить змісту резолютивної частини рішення суду та свідчить про його невиконання у повному обсязі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження позивача про повне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 380/2991/24 є безпідставними, а постанова державного виконавця від 06.06.2025 ВП № 76881249 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. винесена правомірно, тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
Крім того, суд визнає помилковими доводи боржника про те, що державний виконавець не може давати правову оцінку виконанню рішенню суду, оскільки такі повноваження прямо випливають із Закону №1404-VIII, - без такої оцінки державний виконавець не може перевірити та пересвідчитися в фактичному повному виконанні рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом як підставу закриття виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону. Водночас доводи позивача про належне фактичне виконання ним рішення суду №380/5862/24 відповідно до його мотивувальної та резолютивної частини є помилковими, а дії боржника свідчать про його небажання виконувати рішення суду, що набрало законної сили. Відтак, оскаржувана постанова про накладення штрафу в сумі 10200 грн. винесена державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №1404-VIII.
Щодо аргументів позивача про те, що виплата сум, донарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від ГУ ПФУ, то такі не стосуються обставин, що входять в предмет доказування у цій справі - адже державний виконавець не покликався на такі обставини на обґрунтування оскарженої постанови.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржені дії та рішення державного виконавця відповідають критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті другої КАС України. Водночас позовні вимоги ГУ ПФУ є безпідставними та не підлягають до задоволення.
З огляду на висновки суду про задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються на нього.
Керуючись ст.ст.19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,287,295 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович