05 листопада 2025 рокусправа № 380/16893/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) з позовом, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати комісію ЛРТЦК та СП розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і за наслідками розгляду заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважає, що має право на надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З метою оформлення відстрочки звернувся із відповідною заявою разом з додатками до відповідача, яку скерував за допомогою засобів поштового зв'язку. У відповідь на заяву, позивач отримав лист від відповідача за вих. № 3/9006, у якому він повідомив, що не може розглянути заяву щодо оформлення відстрочки у зв'язку з тим, що позивач особисто не надав документи щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і зобов'язав особисто з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 для оновлення військово-облікових документів та подання заяви на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач звертає увагу суду на те, що зі змісту Постанови № 560 та Порядку № 1487 слідує, що їх положення не визначають конкретних способів подання документів, що підтверджують право на отримання відстрочки, а також не містять жодних положень, згідно яких військовозобов'язаний має особисто з'явитись (прибути) до органу, в якому перебуває на військовому обліку. Закон про мобілізацію, Закон про військовий обов'язок та Положення про ТЦК також не містять способів подання документів. Зазначає, що обов'язок «особисто подати» не є тотожним обов'язку «особисто прибути». При цьому ні Закон № 3543, ні Постанова № 560 не зобов'язують військовозобов'язаного особисто прибувати до ТЦК та СП з метою реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації з підстав, передбачених статтею 23 Закону про мобілізацію. А отже, подання заяви на відстрочку засобами поштового зв'язку не позбавляє військовозобов'язаного права на розгляд такої заяви і не є підставою ігнорування заяви щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у цій справі отримав 23.08.2025, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання про доставку електронного листа, відзиву на позов не подав, позовних вимог не спростував. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд з'ясував зміст та підстави позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_1 (а.с. 15).
20.06.2025 позивач надіслав за допомогою засобів поштового зв'язку заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» разом з додатками, що підтверджують право на отримання відстрочки.
Відповідач листом від 15.07.2025 року № 3/9006 повідомив позивача, що його заява не розглядалася, оскільки ОСОБА_1 особисто не надав документи щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Також зазначив, що « 13.06.2025 року Вам було направлено поштовим зв'язком Укрпошта повістка № 3887272 3 вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) для уточнення даних. На вказану в повістці дату та час. а саме 26.06.2025 року о 09 гол. 00 хв., але в зазначений термін не з'явилися, про поважність причини не прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) не повідомили, чим порушили вимоги абзацу 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Таким чином, Вам необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем перебування на військовому облік) для уточнення даних та подати заяву щодо надання відстрочки від призову на військову служб) під час мобілізації» (а.с. 13).
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотивами щодо їх застосування до спірних правовідносин:
відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII). Відповідно до вимог ст.ст. 20, 22 Закону №2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються військовозобов'язані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу - до 65 років).
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) призов громадян на військову службу під час мобілізації здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
На підставі указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затверджених парламентом шляхом прийняття відповідних законів, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, оголошено та проводиться загальна мобілізація. Строк дії правового режиму воєнного стану та проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався та діє донині.
Пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Частиною п'ятою статті 22 Закону № 3543-XII в редакції Закону № 3633-IX було визначено, що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України; цей порядок визначає порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби тощо.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону № 3543-XII (в редакції Закону № 3633-IX) Кабінет Міністрів України 16.05.2024 р. прийняв Постанову № 560, якою затвердив «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок № 560), що містить розділ «Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення».
Для розгляду питання надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) (пункт 57 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія при РТЦК та СП вивчає отримані заяву військовозобов'язаного, що бажає отримати відстрочку від призову за мобілізацією, та додані до неї підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання. Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6. Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання (пункт 58 Порядку № 560).
Аргументи позивача на обґрунтування позовних вимог зводяться до такого:
- відповідач протиправно не розглянув заяву позивача відповідно до вимог Порядку №560 та не прийняв рішення за наслідком розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки;
- положення законодавства не передбачають обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
з аналізу пункту 58 Порядку № 560 суд встановив, що такий містить дві обов'язкові взаємопов'язані вимоги щодо способу подання заяви до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а саме:
- обов'язок особисто подати на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку заяву встановленої форми з додатками;
- обов'язок військовозобов'язаного під час подання заяви пред'явити військово-обліковий документ.
Суд звертає увагу, що визначаючи спосіб подання заяви абзац 1 пункту 58 Порядку №560 (обов'язок подати заяву особисто) слід розуміти у його взаємозв'язку із абзацом 2 цього пункту, яким визначено обов'язок військовозобов'язаного пред'явити військово-обліковий документ безпосередньо під час подання такої заяви до ТЦК та СП. Суд, тлумачачи ці норми, враховує значення слів «особисто» та «пред'являти», наведене у тлумачному словнику (https://slovnyk.ua/index.php):
- «особисто» означає: власною особою; сам, персонально, безпосередньо, не через когось;
- «пред'являти» означає показувати якийсь документ (на підтвердження чого-небудь).
Формулювання «особисто подають на ім'я» вказує саме на необхідність особистої присутності для подання документів без можливості заміни цього процесу відправкою документів поштою чи через інші канали зв'язку. Воно передбачає, що особа має особисто з'явитися до відповідної установи і подати документи адресату, який вказаний у зазначеному формулюванні. Формулювання «особисто подають на ім'я» не означає та не повинно тлумачитися як «надіслати документ на ім'я поштою» або «подати документи шляхом направлення поштою на адресу», оскільки це прямо суперечить змісту вжитих законодавцем слів. Крім того, пункт 58 Порядку № 560 не містить альтернативних способів подання такої заяви до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (за допомогою засобів поштового зв'язку, в електронній формі та ін.), окрім особистого подання.
Отже, словосполучення «особисто подати на ім'я» в сукупності із «пред'являє військово-обліковий документ» беззастережно виключає будь-який інший спосіб подання такої заяви, окрім особистого прибуття військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, адже у разі подання заяви про надання відстрочки засобами поштового або телекомунікаційного зв'язку виконання військовозобов'язаним вимоги про «пред'явлення військово-облікового документу» є очевидно невиконуваною. Тому аргументи позивача на обґрунтування позовних вимог є помилковими та такими, що не відповідають безпосередньому тлумаченню чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Враховуючи наведені мотиви, оскільки заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації було направлено засобами поштового зв'язку, то позивач не дотримав вимоги законодавства щодо особистої подачі заяви про відстрочку, як це передбачено пунктом 58 Постанови № 560. Тому суд дійшов висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо розгляду та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Оскільки позивач звернувся у спосіб, не передбачений Порядком №560, у відповідача не виникло обов'язку розглядати таку заяву. У свою чергу відповідач діяв добросовісно, оскільки роз'яснив позивачу про належний спосіб подання такої заяви з долученими документами для її розгляду та прийняття рішення про надання відстрочки або обґрунтовану відмову у її наданні. Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з мотивів безпідставності позовних вимог.
Суд звертає увагу, що позивач є військовозобов'язаним та в умовах воєнного стану повинен сумлінно виконувати свої обов'язки, а надсилаючи заяву про надання відстрочки за допомогою засобів поштового зв'язку позивач як військовозобов'язаний фактично ухиляється від виконання обов'язку прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими ст. 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд покладає усі понесені позивачем судові витрати на нього.
Керуючись ст.ст. 19-20,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович