05 листопада 2025 рокусправа № 380/16912/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України, відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії МОН України щодо відмови у внесенні змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту";
- зобов'язати МОН України внести зміни до даних, які містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є студентом першого курсу денної форми навчання за освітнім рівнем фаховий молодший бакалавр; навчальний заклад видав довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, що містить недостовірні дані, а саме - визначено, що позивач порушує послідовність здобуття освіти, визначену статтею 10 Закону України «Про освіту» попри те, що попередньо здобутими рівнями освіти вказано лише профільну середню освіту. Згідно Додатку №5 «ПЕРЕЛІК документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ України від 16 травня 2024 р. № 560, документами, що підтверджують право на відстрочку за пунктом 1 частини третьої статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено довідку про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Таким чином, зазначення у довідці про здобувача освіти - позивача, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 ЗУ «Про освіту», є протиправним та порушує право позивача на освіту, оскільки він не може оформити відстрочку від призову на військову службу та може бути призваний до завершення навчання. Звернення до відповідача та навчального закладу про внесення відповідних змін до відомостей Єдиної державної електронної бази з питань освіти не призвели до виправлення ситуації. Звертає увагу суду, що частина п'ята статті 5 ЗУ «Про вищу освіту» визначає, що здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва. Частина перша статті 6 ЗУ «Про вищу освіту» визначає, що встановлення відповідності результатів навчання здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту відбувається шляхом атестації. Документ про вищу освіту за приписами частин першої та другої статті 7 ЗУ «Про вищу освіту» видається лише особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Такими документами за відповідними ступенями є диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва. Пунктом 23 частини першої статті 1 ЗУ «Про освіту» визначено, що рівень освіти - це завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій. Тобто, зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 ЗУ «Про освіту». Обов'язковою характеристикою є завершеність етапу освіти. Всупереч наведеному, відповідач посилається на власний лист від 03.06.2024 року як нормативно правовий акт. Водночас, відповідач стверджує, що у разі відрахування студента відповідно до статті 10 Закону України «Про освіту» він має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття того самого ступеня вищої освіти. Однак такого припису не містить жодна стаття ані ЗУ «Про освіту», ані ЗУ «Про вищу освіту». Натомість частиною першою статті 4 ЗУ «Про вищу освіту» визначено, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми. Громадяни України, які не завершили навчання, мають право повторно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти за тим самим ступенем освіти, навіть якщо здобували її безоплатно за кошти державного або місцевого бюджету за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, покликається на такі обставини та аргументи: алгоритм встановлення послідовності рівнів здобуття освіти, який використовується під час формування довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, викладений в листі Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24 (додається), повністю відповідає нормам освітнього законодавства. Згідно з частиною другою статті 6 ЗУ «Про вищу освіту» заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію. Таким чином присудженням певного ступеня вищої освіти завершується здобуття вищої освіти за цим ступенем. Виходячи із системного тлумачення Закону, факт присудження особі ступеня вищої освіти не в повній мірі відповідає вимогам пункту першого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», в яких законодавець визначив здобуття освіти на рівні, що є вищим ніж раніше здобутий рівень (не ступінь) освіти. Разом з тим, згідно із пунктом 5 частини першої статті 1 Закону, вища освіта, це сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти. Виходячи із системного тлумачення норм Закону-1556, Закону-2145 та Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», за результатами та по факту завершення долучення особи до освітнього процесу у формі навчальних занять, самостійної роботи чи практичної підготовки в будь-якому обсязі (етапу освіти), у такої особи формуються знання, уміння, навички компетентності на відповідному рівні вищої освіти. Як наслідок, особа яка долучалася до таких заходів, має здобуту освіту на відповідному рівні вищої освіти незалежно від форми та обсягів такого долучення (навчальні заняття; самостійна робота; практична підготовка; контрольні заходи.). Для здобуття освіти, на рівні вищому ніж раніше здобутий та збереження послідовності здобуття освіти визначеною частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», відрахована із закладу освіти особа, має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої (фахової-передвищої) освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття освіти на тому самому рівні національної рамки кваліфікацій. Повторне зарахування на тому самому рівні національної рамки кваліфікації означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні освіти.
Так, згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, позивач у 2012 році був зарахований до Національного університету «Львівська політехніка» за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 6.070106, відраховано 16.09.2013. У 2024 році був зарахований до Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчових технологій та бізнесу Національного університету харчових технологій» (початок навчання 01.09.2024) за освітнім ступенем фаховий молодший бакалавр за спеціальністю 181, саме тому у довідці, на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Позивач подав до суду відповідь на відзив, де заперечив проти аргументів відповідача.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 , 06.08.1986, є громадянином України та військовозобов'язаним.
Відповідно до наказу № 1523-4-10 від 29.07.2003 зарахований з 01.09.2003 року студентом першого курсу денної форми навчання інституту інженерної механіки та транспорту за спеціальністю «Інженерна механіка» НУ «ЛП»; 09.03.2005 позивача як студента другого курсу денної форми навчання відраховано з університету за академічну неуспішність. Відповідно до наказу № 836-4-10 від 12.03.2012 поновлений студентом освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» екстернальної форми інституту дистанційного навчання напряму підготовки «Автомобільний транспорт»; 16.09.2013 відрахований з університету за невиконання навчального плану.
ОСОБА_1 зарахований з 01.09.2024 студентом першого курсу денної форми навчання за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра за спеціальністю «Харчові технології» відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчових технологій та бізнесу Національного університету харчових технологій».
З метою оформлення відстрочки від призову за мобілізацією позивач 14.04.2025 отримав за місцем навчання довідку про здобувача освіти за даними Єдиній державній електронній базі з питань освіти (далі - ЄДЕБО), у якій зазначено, що позивач порушує послідовність поточного здобуття освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». В графі щодо документів про освіту зазначено реквізити документів, що підтверджують здобуття позивачем базової загальної середньої освіти та повної загальної середньої освіти.
Позивач через свого представника звернувся до МОН України про внесення змін до відомостей ЄДЕБО.
МОН України повідомило заявника, що відомості щодо нього в ЄДЕБО внесені правильно, оскільки після відрахування в 2013 році з навчання за освітнім рівнем «бакалавр» він в 2024 році зарахований на навчання за освітнім рівнем «фаховий молодший бакалавр», що свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
При вирішенні спору суд керується такими нормами права та мотивами щодо їх застосування до спірних правовідносин:
Частиною 1 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Президент України 24 лютого 2022 року прийняв Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text), а також Указ №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затверджений Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69/2022#Text), які внаслідок прийняття рішень про продовження строку дії є чинними донині.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Позивач є громадянином України та по відношенню до військового обов'язку є військовозобов'язаним, а отже - може бути призваним на військову службу за мобілізацією.
Відповідно до частин 1-3 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачено підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 було затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560). Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна. Додатком 9 до Порядку № 560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.
Отже, для забезпечення реалізації військово зобов'язаною особою конституційного права на освіту Закон №3543-XII передбачає можливість надання такій особі відстрочки від виконання конституційного обов'язку захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, за умови одночасного виконання кількох умов. Так, підставу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації мають (1) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які (2) навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і (3) здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». При цьому належним та достатнім доказом, що підтверджує наявність підстав для відстрочки для цієї категорії військовозобов'язаних, є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО.
Позивач є здобувачем вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти, та бажає скористатися наданою законом можливістю отримати відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією на період до завершення навчання. Відповідач як розпорядник ЄДЕБО підтверджує, що позивач є здобувачем вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти.
Спір між сторонами виник з приводу того, чи дійсно позивач здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий ним рівень освіти (у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту»).
Так, на ім'я позивача сформовано довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, у графі якої «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» зазначено «Ні, порушує». Отже, для вирішення цього спору слід дослідити питання послідовності здобуття позивачем освіти відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» (для цілей застосування пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII), а відтак - оцінити правильність формування відповідних відомостей у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО .
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закону України «Про освіту» (далі - Закон №2145-VIII).
Частина друга статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено таку послідовність рівнів освіти: 1) дошкільна освіта; 2) початкова освіта; 3) базова середня освіта; 4) профільна середня освіта; 5) перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; 6) другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; 7) третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; 8) фахова передвища освіта; 9) початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; 10) перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; 11) другий (магістерський) рівень вищої освіти; 12) третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.
Частиною 2 статті 17 Закону № 2145-VIII визначено, що вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України “Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII).
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов'язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти або освітнього ступеня молодшого бакалавра, фахового молодшого бакалавра, освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за відповідною спеціальністю і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої у випадку, якщо ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти, становить 300-360 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Відповідно до положень частини першої, другої статті 6 Закону № 1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 7 Закону № 1556-VII документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Ключовим для вирішення цього спору є визначення термінопоняття «рівень освіти», що наведене в пункті 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIII, а саме - це «завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій». За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Аналіз наведених вище норм права в їх взаємозв'язку дозволяє суду зробити однозначний висновок, що дієприкметник доконаного виду «здобутий» в понятті «здобутий рівень освіти», що застосоване в нормі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, свідчить про успішне завершення цього етапу освіти, що підтверджується належним та достатнім доказом - документом про освіту (дипломом), відомості про який вносяться до ЄДРДО.
Долучені до справи докази (передусім - довідка з ЄДЕБО) підтверджують, що позивач:
- здобув рівень профільної середньої освіти;
- не здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти (не завершив навчання з причини відрахування у зв'язку із невиконанням вимог навчального плану, не проходив відповідну атестацію, тому не підтвердив спішного виконання освітньої програми та не отримав диплома бакалавра).
Відтак, оскільки позивач не завершив навчання за освітнім ступенем бакалавра, то його зарахування на навчання в 2024 році за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра не свідчить про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону №2145-VIII.
Доводи відповідача про те, що здобуття освіти на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, не вважається послідовним є помилковими та голослівними, оскільки факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти може підтверджуватися єдиним належним та достатнім доказом - відповідним документом про вищу освіту, якого у позивача немає.
Суд повторює, що вжитий в диспозиції пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII «здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти» термін «здобутий рівень освіти» безумовно вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти, оскільки законодавець використовує дієприкметник доконаного виду «здобутий» для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти. Суд констатує, що відповідач не довів факту здобуття позивачем першого (бакалаврського) рівня вищої освіти як підстави для внесення в ЄДЕБО відомостей про те, що здобуття позивачем освіти на освітньому рівні бакалавра порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII.
Оцінюючи аргументи відповідача щодо застосування алгоритму визначення послідовності здобуття освіти, який визначений ним же (МОН України) в листі від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти» як на належне джерело права суд керується статтею 2 Закону №2145-VIII, відповідно до якої:
- законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;
- листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми.
МОН України в листі від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти» (в частині, що стосується фіксації в ЄДЕБО визначення послідовності навчання осіб, котрі повторно вступили на навчання на освітньому рівні, на якому попередня спроба навчання була невдалою та не завершилася успішно), фактично запровадило нові правові норми, котрі зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а тому такі норми могли бути закріплені тільки в наказі, зареєстрованому Міністерством юстиції України; - суперечать Закону №2145-VIII. Тому суд при вирішенні цього спору керується статтею 7 КАС України та статтею 2 Закону №2145-VIII та відхиляє як помилкові покликання відповідача на лист від 03.06.2024.
Щодо доводів відповідача про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності, то суд враховує таке:
Відповідно до статті 8 Закону № 1556-VII засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством. Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях. Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база). Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти). Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України. Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Суб'єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620 (далі - Положення № 620) це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України “Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення № 620 передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення №620. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що саме МОН України має повноваження щодо внесення змін до відомостей ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». Водночас навчальний заклад позивача виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО. Тому суд на підставі ст.ст. 9, 245 КАС України при формулюванні резолютивної частини рішення обирає спосіб захисту прав, свобод, інтересів особи, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача внести до ЄДЕБО відомості про відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
З огляду на висновок суду по суті позову понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9,19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови забезпечити внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити організаційних заходів для внесення змін до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом зазначення в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» інформації «Так, не порушує».
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович