ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" листопада 2025 р. справа № 300/8449/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить: визнати протиправним та скасувати рішення від 09.05.2024 №092350007977 про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов'язати зарахувати до загального страхового стажу роботу в БМУ 4 тресту «Комсомольскстройгаз» у період з 01.01.1992 по 25.02.1992 на посаді монтажник 4-го розряду, роботу в Уральському ЛПУ з 02.03.1992 по 20.04.1992 на посаді монтажник по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій 4-го розряду, отримання допомоги по безробіттю у Надвірнянському районному центрі зайнятості з 22.05.1992 по 22.11.1992, роботу у Муніципальному підприємстві «РЕСУ» у період з 27.07.1993 по 17.11.1997 на посаді тесляр 4 і 5-го розряду, роботу у Муніципальному унітарному підприємстві «Ремонтно-будівельне управління» у період з 17.11.1997 по 20.06.2000 на посаді тесляр 5-го розряду; зобов'язати здійснити обчислення пільгового страхового стажу в Ямольському державному кооперативному підприємстві «Будівельник», де у період з 29.06.1990 по 20.11.1990 виконував роботу на посаді тесляр-бетонщик 4-го розряду в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, у в БМУ 4 тресту «Комсомольскстройгаз», де у період з 04.12.1990 по 25.02.1992 виконував роботу на посаді тесляр 3-го розряду в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, в Уральському ЛПУ, де у період з 02.03.1992 по 20.04.1992 виконував роботу на посаді монтажник по монтажу стальних та залізобетонних конструкцій 4-го розряду в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, в Муніципальному підприємстві «РЕСУ», де у період з 27.07.1993 по 17.11.1997 виконував роботу на посаді тесляр 4-го розряду в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, в Муніципальному унітарному підприємстві «Будівельно-монтажне управління», де у період з 17.11.1997 по 20.06.2000 виконував роботу на посаді тесляр 5-го розряду в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі із розрахунку один рік роботи в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 12.03.1981; зобов'язати призначити і виплачувати з 16.05.2024 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком та безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1992 по 25.02.1992, з 02.03.1992 по 20.04.1992, період отримання допомоги по безробіттю з 22.05.1992 по 22.11.1992, а також періоди роботи з 27.07.1993 по 17.11.1997 з 17.11.1997 по 20.06.2000. Крім того, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців періоди роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 29.06.1990 по 20.11.1990, з 04.12.1990 по 25.02.1992, 02.03.1992 по 20.04.1992, з 27.07.1993 по 17.11.1997, з 17.11.1997 по 20.06.2000. Стверджує, що весь стаж роботи підтверджуються записами трудових книжок позивача від 12.03.1981 серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 від 07.06.1986 та архівними довідками відповідно до Порядку №637. Позивач зазначає, що на час роботи в росії діяла Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відзиві на позовну заяву стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Задля узгодження порядку дій, який буде застосовуватись при призначені/поновлені раніше призначених пенсій громадянам, які працювали/проживали на території російської федерації листом Міністерства соціальної політики України від 12.01.2023 №411/0/2-23/54 встановлено, що при призначені пенсії заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Період роботи з 01.01.1992 не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки організація знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а зараховано лише до 31.12.1991, відповідно до зазначеного вище листа. Обчислення пільгового страхового стажу під час трудової діяльності в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі здійснюється на підставі письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Позивачем не були надані письмового трудового договори в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Вважає, що оскільки позивачем не підтверджено, що у спірні періоди він користувався пільгами, передбаченими для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, то відсутні правові підстави для зарахування зазначених періодів роботи позивача до страхового стажу у пільговому розмірі. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.51).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області стосовно заявлених позовних вимог також заперечує. Зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за результатами розгляду заяви від 01.05.2024 та наданих документів прийнято рішення від 09.05.2024 №092350007977 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_4 з 01.01.1992 по 25.02.1992, з 02.03.1992 по 20.04.1992, з 27.07.1993 по 14.11.1997 та з 17.11.1997 по 20.06.2000 та згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 з 03.01.1990 по 01.07.1993 та з 02.07.1993 по 26.04.2000, оскільки з 01.01.2023 російська федерація призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. До страхового стажу зараховуються періоди роботи по 31.12.1991. Страховий стаж позивача становить 19 років 00 місяців 27 днів. З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Тому на осіб, які працювали в російській федерації після 01 січня 1992 року, не поширюються норми цієї Угоди щодо врахування при призначенні перерахунку пенсії стажу роботи та заробітку на її території. Стверджує, що позивачем не надано доказів укладення строкового трудового договору терміном на 3 роки. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.59).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
01.05.2024 ОСОБА_1 , у віці 59 років 11 місяців 16 днів звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.75).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.05.2024 №092350007977 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статі 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу. Зазначено, що страховий стаж становить 19 років 00 місяців 27 днів, для визначення права на пенсію - 21 рік 03 місяці 25 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_4 з 01.01.1992 по 25.02.1992, з 02.03.1992 по 20.04.1992, з 27.07.1993 по 14.11.1997 та з 17.11.1997 по 20.06.2000 та згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 з 03.01.1990 по 01.07.1993 та з 02.07.1993 по 26.04.2000, оскільки з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, у зв'язку із чим, стаж роботи зараховується по 31.12.1991 (а.с.70).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV).
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частин 1 - 2 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно із частиною 4 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії 19 років 00 місяців 27 днів страхового стажу.
За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 12.03.1981 позивач у спірний період (а.с.84):
- 29.06.1990 прийнятий на роботу теслярем-бетонщиком 4 розряду до державного кооперативного підприємства «Строитель», наказ №9 від 28.06.1990,
- 20.11.1990 звільнений з роботи у зв'язку із переведенням в СМУ«Комсомольскстройгаз», наказ №21/к від 20.11.1990,
- 04.12.1990 прийнятий на роботу до СМУ-4 тресту «Комсомольскстройгаз» в порядку переведення теслярем третього розряду на дільницю №3, наказ №2-к від 10.01.1991,
- 26.11.1991 присвоєно четвертий розряд монтажника, наказ №148 від 17.12.1991,
- 25.02.1992 звільнений в порядку переведення в Уральское ЛПУМГ п. 5 ст. 29 КЗоТ РСФСР за згодою між керівниками, наказ №19-к від 25.02.1992,
- 02.03.1992 прийнятий на роботу до Уральского ЛПУМГ монтажником по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 4 розряду ремонтно-господарського цеху, наказ №17-к від 02.03.1992,
- 20.04.1992 звільнений з роботи за власним бажанням, наказ №30 від 16.04.1992,
З 22.05.1992 по 21.11.1992 одержував допомогу по безробіттю у Надвірнянському районному центрі зайнятості.
- 27.07.1993 прийнятий на роботу теслярем 4 розряду до Муніципального підприємства «РЕСУ», наказ від 23.07.1993 №63/к,
- 21.08.1997 присвоєно 5 розряд тесляра, наказ №124/к від 09.09.1997,
- 14.11.1997 звільнений з роботи в порядку переведення до МУП РСУ, наказ №167/к від 17.11.1997,
- 17.11.1997 прийнятий на роботу до Муніципального унітарного підприємства «Ремонтно-будівельне управління» теслярем 5 розряду по переводу, наказ №5/к від 17.11.1997,
- 27.04.1998 переведений майстром, наказ №28к від 05.05.1998,
- 01.06.1998 переведений теслярем п'ятого розряду, наказ №38к від 22.06.1998,
- 30.11.1998 переведений начальником відділу матеріально-технічного забезпечення, наказ №83к від 01.12.1198,
- 20.06.2000 звільнений з роботи у зв'язку зі зміною місця проживання, наказ №48к від 20.06.2000.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 07.06.1986 позивач з 03.01.1990 по 01.07.1993 працював у кооперативі «Беркут», а з 02.07.1993 по 26.04.2000 - в ООО «Интерстрой» (а.с.97-102).
Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_4 з 01.01.1992 по 25.02.1992, з 02.03.1992 по 20.04.1992, з 27.07.1993 по 14.11.1997 та з 17.11.1997 по 20.06.2000 та згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 з 03.01.1990 по 01.07.1993 та з 02.07.1993 по 26.04.2000, оскільки з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Разом з цим, зі змісту позову слідує, що періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 з 03.01.1990 по 01.07.1993 у кооперативі «Беркут» та з 02.07.1993 по 26.04.2000 в ООО «Интерстрой» не є спірними.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
За приписами частини 2 статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 “Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.
01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (надалі також - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР .
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд виснує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993, а також зупинення дії та вихід України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією означає, що вказані Угоди та Конвенція припинили породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цих Угод і Конвенції, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод та Конвенції.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Угода між Урядом України і урядом російської федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, а також Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із Російською Федерацією підлягають застосуванню при зарахуванні стажу роботи позивача в період їх чинності.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. Працюючи за межами України, позивач мав легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення. Надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Таким чином в спірному випадку стаж, набутий на території російської федерації до денонсації Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993, а також до зупинення дії і виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватись при встановленні права позивача на пенсію і її обчисленні.
Відтак, підстави незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи на території російської федерації, наведені у рішенні №092350007977 від 09.05.2024 є протиправними, оскільки позивач працював на території російської федерації під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також до зупинення дії і виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією, тому мав легітимні очікування щодо зарахування такого періоду до страхового стажу та належне пенсійне забезпечення.
В матеріалах пенсійної справи наявна архівна довідка відділу документального та архівного забезпечення адміністрації міста Югорська Ханти-Мансійського автономного округу - Югри від 11.02.2022 №С-3, в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 з 22.07.1993 по 14.11.1997 працював теслярем 4 розряду в Муніципальному підприємстві «РЕСУ» (а.с.27). Зміст описаної вище довідки (складених російською мовою) є чітким і зрозумілим.
Також суд зауважує, що згідно записів трудової книжки позивача він працював теслярем-бетонщиком з 29.06.1990 по 20.11.1990 в державному кооперативному підприємстві «Строитель».
В оскаржуваному рішенні пенсійний орган відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи в росії згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_4 з 01.01.1992 по 25.02.1992, з 02.03.1992 по 20.04.1992, з 27.07.1993 по 14.11.1997 та з 17.11.1997 по 20.06.2000. Незарахування періоду роботи в росії з 29.06.1990 по 20.11.1990 до стажу роботи ОСОБА_2 не обґрунтовано.
Наведені пенсійним органом у рішенні підстави незарахування роботи позивача в росії є протиправними.
Отже, описані вище відомості можуть підтверджувати факт офіційного працевлаштування позивача в росії.
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило позивачу в зарахуванні періодів роботи в росії та в призначенні пенсії обмежившись обґрунтуванням неможливості взагалі врахувати при обрахунку страхового стажу та розміру пенсії страховий стаж, здобутий на території російської федерації, без оцінки конкретних обставин щодо наявності такого стажу. Разом з цим, вирішення питання про те, чи має право позивач на призначення пенсії за віком та зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу на підставі поданих ним документів вирішується саме під час розгляду відповідної заяви.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити обчислення пільгового страхового стажу із розрахунку один рік роботи в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців у періоди роботи з 29.06.1990 по 20.11.1990, з 04.12.1990 по 25.02.1992, з 02.03.1992 по 20.04.1992, з 27.07.1993 по 17.11.1997, з 17.11.1997 по 20.06.2000 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 12.03.1981, суд зазначає наступне.
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_4 від 12.03.1981 позивач з 29.06.1990 по 20.11.1990, з 04.12.1990 по 25.02.1992, з 02.03.1992 по 20.04.1992, з 27.07.1993 по 14.11.1997, з 17.11.1997 по 20.06.2000 працював у районах Крайньої Півночі (а.с.61).
Період роботи з 04.12.1990 по 31.12.1991 зарахований до страхового стажу роботи позивача без пільгового обчислення, що підтверджується розрахунком стажу роботи позивача. Періоди роботи з 29.06.1990 по 20.11.1990, з 01.01.1992 по 25.02.1992, з 02.03.1992 по 20.04.1992, з 27.07.1993 по 14.11.1997, з 17.11.1997 по 20.06.2000 до страхового стажу позивача не зараховані (а.с.72).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.
Пунктом «д» статті 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 26 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року №530/П-28.
Абзацом третім пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» визначено, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод організації робіт, затвердженого постановою Державного комітету Союзу РСР з праці і соціальних питань, Президії ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я Союзу РСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82, працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.
Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.
З огляду на викладене, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 зазначеного Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.
Аналіз змісту наведених норм права дає підстави для висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 396/153/17(2-а/396/13/17).
З огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тому, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року в справі №173/637/17, від 03 липня 2018 року в справі №302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року в справі №554/1723/17, від 31 липня 2019 року в справі №287/15/17-а, від 21 серпня 2019 року в справі №750/1717/16-а, від 22 лютого 2021 року в справі №266/258/16-а.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ст.3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).
Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 й нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До того ж, не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Тимчасовій угоді між Урядом України і урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду України від 07.08.1996 № 10-3).
За таких обставин, підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.
Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року у справі №592/5589/17 та від 14.03.2023 у справі №160/20914/21.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування періоду роботи позивача з 29.06.1990 по 20.11.1990 та з 04.12.1990 по 31.12.1990 до пільгового розрахунку стажу роботи із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців.
Правові підстави для зарахування періодів роботи позивача з 01.01.1991 по 25.02.1992, з 02.03.1992 по 20.04.1992, з 27.07.1993 по 14.11.1997, з 17.11.1997 по 20.06.2000 до пільгового розрахунку стажу роботи із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців, відсутні.
Щодо періоду отримання допомоги по безробіттю з 22.05.1992 по 21.12.1992, суд вказує на таке.
Згідно розрахунку стажу роботи означений період отримання допомоги по безробіттю не зараховано до страхового стажу роботи ОСОБА_2 .
В оскаржуваному рішенні пенсійним органом не зазначено підстав незарахування цього періоду роботи до страхового стажу роботи позивача.
Згідно запису №27 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 12.03.1981 позивач з 22.05.1992 по 21.11.1992 одержував допомогу по безробіттю у Надвірнянському районному центрі зайнятості.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 09.07.2003) періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Закону (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, визначених Законом.
Згідно із підпунктом «а» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, станом на час перебування позивача на обліку у центрі зайнятості з 22.05.1992 по 21.11.1992) до стажу роботи зараховується також період одержання допомоги по безробіттю.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок №22-1) передбачено, що період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Пенсійним органом не надано доказів того, що позивач не отримував державну допомогу по безробіттю або періоди отримання державної допомоги по безробіттю не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно отримання державної допомоги по безробіттю зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, а тому суд вважає за можливе вважати такий у трудовій книжці належною інформацією, яка містить в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Відтак, період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 22.05.1992 по 21.11.1992 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
З огляду на вказане вище суд виснує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно прийнято рішення від 09.05.2024 за №092350007977 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи, що суд не може підміняти державний орган та приймати замість нього рішення і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до дискреційних повноважень відповідного суб'єкта владних повноважень, зокрема й вираховувати страховий стаж, який дає право на пенсію, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити і виплачувати з 16.05.2024 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV задоволенню не підлягає.
Відтак, з метою ефективного захисту порушених прав і інтересів позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 01.05.2024 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., відтак, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн (50 % задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення від 09.05.2024 за №092350007977.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.