04 листопада 2025 року Справа № 280/7382/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
22 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.06.2025 № 045550030455 з моменту звернення за призначенням пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Запорізька область, пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20490012) здійснити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як водію міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, з 12.06.2025, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на вищевказаний вид пенсії, період роботи з 10.11.2003 по 28.03.2025;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Запорізька область, пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20490012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач звернулась до органів Пенсійного Фонду України за призначенням пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, як водію міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.06.2025 № 045550030455 про відмову в призначенні пенсії позивачу відмовлено на підставі відсутності пільгового стажу у позивача. До спеціального стажу не зараховано період роботи з 10.11.2003 по 28.03.2023 згідно долученої довідки від 12.06.2025 №174, виданої Депо №3 МКП «Дніпропетровський електротранспорт», оскільки цю довідку не можливо взяти до уваги, оскільки в зазначеному періоді про перервану відпустку по догляду за дитиною до трьох років допущено помилку (з 23.06.2024). Довідку завірено інспектором з кадрів. Документ, що підтверджує повноваження підписувача до електронної справи не додано. Довідка потребують уточнення та перевірки. З таким рішенням позивач категорично не згодна, вважає його неправомірним у зв'язку із чим звернулася з даним позовом до суду. Позивач просить задовольнити позовну заяву.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) .
Від відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 01.09.2025 засобами системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач наполягає на тому, що вимога щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пенсією відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суперечить чинному законодавству України, адже призначення пенсії позивачці можливо лише відповідно до Закону України № 1058 та за умови досягнення нею віку 55 років. Позивачка посилається на рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, яким визнано неконституційними положення статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213. Зазначене рішення КСУ не може бути застосоване для вирішення питання призначення пенсії позивачу, оскільки норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» не підлягають застосуванню при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, починаючи з 11.10.2017. Також, до спеціального стажу позивачки не зараховано період роботи з 10.11.2003 по 28.03.2023 згідно долученої довідки від 12.06.2025 №174, виданої Депо №3 МКП «Дніпропетровський електротранспорт», оскільки цю довідку не можливо взяти до уваги, оскільки в зазначеному періоді про перервану відпустку по догляду за дитиною до трьох років допущено помилку (з 23.06.2024). Довідку завірено інспектором з кадрів. Документ, що підтверджує повноваження підписувача до електронної справи не додано. Довідка потребують уточнення та перевірки. Необхідність проведення перевірок обґрунтованості документів для призначення пенсій визначається підрозділами обслуговування громадян та пенсійного забезпечення територіального управління, а перевірка здійснюється працівниками підрозділу контрольно-перевірочної роботи органів Пенсійного фонду. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 02.09.2025 задоволено клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про залучення відповідача у справі, залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 2) як співвідповідача у адміністративній справі № 280/7382/25.
05 вересня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив. Позивач наполягає на задоволенні позову.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі ID-картки № НОМЕР_2 , виданим 26.07.2017.
12 червня 2025 року позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як водію міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв.
Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та рішенням від 20.06.2025 № 045550030455 про відмову у призначенні пенсії позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно вказаного рішення: пенсійний вік визначений пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв)..., - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Вік заявниці 54 роки 5 місяців 20 днів.
Необхідний страховий стаж визначений пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наявності страхового стажу не менше 25 років. Страховий стаж особи становить 26 років 11 місяців 24 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Необхідний спеціальний стаж за період роботи водієм міського пасажирського транспорту, а саме: трамваю, визначених пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить не менше 10 років на зазначеній роботі. Спеціальний стаж особи не значиться.
До спеціального стажу не зараховано період роботи з 10.11.2003 по 28.03.2023 згідно долученої довідки від 12.06.2025 №174, виданої Депо №3 МКП «Дніпропетровський електротранспорт», оскільки цю довідку не можливо взяти до уваги, оскільки в зазначеному періоді про перервану відпустку по догляду за дитиною до трьох років допущено помилку (з 23.06.2024). Довідку завірено інспектором з кадрів. Документ, шо підтверджує повноваження підписувача до електронної справи не додано. Довідка потребують уточнення та перевірки. Не зарахований період спеціального стажу можливо зарахувати після перевірки.
На дату звернення заявниця не працює.
Згідно п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій №22-1 від 25.11.2005 (із змінами) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, оскільки звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку та у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.06.2025 № 045550030455 про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, тут і в подальшому - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, згідно з п. 8 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.
Пунктом «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, в редакції, що діяла до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким статтю 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" викладено в новій редакції.
Пункт "з" статті 13 Закону № 1788-XII після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", передбачає, що на пільгових умовах право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим-двадцять третім пункту "б" частини першої цієї статті.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім-тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті.
З наведеного вбачається, що пункт "з" статті 13 Закону № 1788-XII (після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII) в якості обов'язкових умов для призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах визначав досягнення такою особою 55-річного віку та наявність для жінок загального страхового стажу не менше 25 років, з яких не менше 10 років стаж роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту.
Однак, 23.01.2020 Конституційний Суд України прийняв Рішення № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), яким статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справа № 1-5/2018 (746/15), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Крім того, пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років".
Отже, з 23.01.2020, тобто з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), для осіб, які до 01.04.2015 працювали на посадах водіїв міського пасажирського транспорту, діють положення пункту "з" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим чинними залишилися й відповідні положення пункту 8 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.
Відтак, починаючи з 23.01.2020 діють два нормативно-правові акти, котрі одночасно але по різному регламентують умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах для осіб, які до 01.04.2015 працювали на посадах водіїв міського пасажирського транспорту, а саме:
- пункт "з" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв): чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років;
- пункт 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону від 03.10.2017 № 2148-VIII), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Таким чином, норми вказаних законів містять розбіжність щодо віку та наявності страхового стажу, який надає особі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У постанові від 03.11.2021 (справа №360/3611/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у даній справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивачка повинна досягти 50-річного віку, мати страховий стаж не менше 20 років, у тому числі на відповідних роботах не менше 10 років.
Так, судом встановлено, що позивачка на момент звернення до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах (12.06.2025) досягнула віку 54 роки 5 місяців 20 днів.
Таким чином, вік позивачки є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. "з" статті 13 Закону № 1788-XII за умови наявності страхового стажу не менше 20 років, у тому числі на відповідних роботах не менше 10 років.
Страховий стаж позивача на дату звернення за призначенням пенсії (12.06.2025) становив 26 років 11 місяців 24 днів, що не оспорюється сторонами.
Водночас, спірним у даному випадку є наявність у позивачки стажу роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв не менше 10 років.
Згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637).
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, за приписами наведених норм, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суду в постановах від 12.02.2019 у справі № 337/1297/17 (2-а/337/118/2017) та від 21.03.2019 у справі №227/4564/16-а.
В матеріалах пенсійної справи позивача, серед іншого, наявні копії трудових книжок серії НОМЕР_3 від 05.01.1990 та НОМЕР_4 від 07.08.1995 і довідка від 12.06.2025 №174 видана Депо №3 МКП «Дніпропетровський електротранспорт», відповідно до змісту яких у період з 10.11.2003 по 28.03.2023 - 19 років 04 місяці 19 днів ОСОБА_1 працювала повний робочий день у Депо №3 МКП «Дніпропетровський електротранспорт» і виконувала пасажирські перевезення.
Суд зазначає, що записи у трудовій книжці НОМЕР_4 від 07.08.1995 про роботу позивача за період з 10.11.2003 по 28.03.2023 свідчать про зайнятість останнього на відповідній посаді повний робочий день. Записи про спірний період роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.
Відомості (форма-ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб щодо пільгового стажу місять інформацію про зайнятість позивача у 2001 - 2009 роках, 2010 - 2023 роках на роботах за кодом ЗП301331 (водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих в технологічному процесі важких і шкідливих виробництв).
Відмовляючи у зарахуванні позивачу періоду роботи з 10.11.2003 по 28.03.2023 згідно долученої довідки від 12.06.2025 №174, виданої Депо №3 МКП «Дніпропетровський електротранспорт», відповідач послався на те, що цю довідку не можливо взяти до уваги, оскільки в зазначеному періоді про перервану відпустку по догляду за дитиною до трьох років допущено помилку (з 23.06.2024). Довідку завірено інспектором з кадрів. Документ, шо підтверджує повноваження підписувача до електронної справи не додано. Довідка потребують уточнення та перевірки. Не зарахований період спеціального стажу можливо зарахувати після перевірки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівників роботодавця, відповідальних за ведення обліку трудового стажу та видачу довідок на підприємстві. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначених роботодавцем у його документах.
Доводи відповідача про те що, до довідки від 12.06.2025 №174 не додано документ, шо підтверджує повноваження підписувача - інспектора з кадрів суд вважає неприйнятними, адже, вона підписана, також, начальником Депо № 3 МКП «Дніпропетровський електротранспорт», повноваження якого підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому суд зазначає, що відповідач 1 наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права особи на соціальне забезпечення.
Також, суд зазначає, що на дату розгляду справи відповідачами до матеріалів справи не додано доказів проведення перевірки довідки від 12.06.2025 №174, що свідчить про нехтування ними обов'язком забезпечення реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області необґрунтовано та передчасно прийняло Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.06.2025 № 045550030455, наслідком чого є його скасування.
Суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якої дії зобов'язального характеру щодо зарахування стажу та призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності.
У частині позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 здійснити призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як водію міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, з 12.06.2025, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на вищевказаний вид пенсії, період роботи з 10.11.2003 по 28.03.2025, суд зважає на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Водночас, суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглядаючи справу, суд вважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб'єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип «найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).
Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №280/7446/24.
З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 10.11.2003 по 28.03.2023, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Водночас, позовні вимоги про зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 29.03.2023 по 28.03.2025 позовні вимоги задоволенню не підлягають оскільки відповідний стаж не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення, - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.06.2025 № 045550030455.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву про призначення пенсії від 12.06.2025 та прийняти рішення, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 10.11.2003 по 28.03.2023, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз