05 листопада 2025 року Справа № 280/7531/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до - ІНФОРМАЦІЯ_1
до - Міністерства оборони України
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
27 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач 1) до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та Міністерства оборони України, яка виразилася у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 , належних при звільнені грошових сум та сум компенсації у вигляді середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку а також не наданні розрахунку належних при звільненні грошових сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та Міністерство оборони України внести зміни до наказу № 51-ДС, а саме привести у відповідність до поданої мною заяви;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та Міністерство оборони України провести перерахунок виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 07.07.2025 по 25.07.2025 з врахуванням визначеної середньоденної заробітної плати - 1 331,04 грн. у сумі 25 289,80 грн;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та Міністерство оборони України провести перерахунок за невикористані відпустки з врахуванням визначеної середньоденної заробітної плати - 1 319,73 грн у сумі 32 993,23 грн;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та Міністерство оборони України надати розрахунок належних при звільненні грошових сум з належним документальним обґрунтуванням;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та Міністерство оборони України провести повний розрахунок та виплатити всі належні при звільнені грошові кошти;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та Міністерство оборони України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки з 26.07.2025 по день фактичного розрахунку з врахуванням визначеної середньоденної заробітної плати - 1 319,73 грн.
У позовній заяві зазначено наступне. Позивач вважає, що відповідач не вірно здійснив нарахування та виплату належних позивачу грошових коштів при звільненні. Також, позивач вважає, що наказ про його звільнення потребує внесення змін.
Позивач підтримав позовну заяву.
Відповідачем-1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Відповідач-1 вважає, що він вірно здійснив нарахування та виплату належних позивачу грошових коштів при звільненні. Також, відповідач-1 вважає, що наказ про звільнення позивача не потребує внесення змін.
Відповідач-1 проти позовної заяви заперечував.
Відповідачем-2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Відповідач-2 відзначає, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем-1. Позовні вимоги до відповідача-2 є не обґрунтованими.
Відповідач-2 проти позовної заяви заперечував.
Судом вивчено всі процесуальні документи надані учасниками справи.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 07.09.2011 Позивач має дитину до 14 років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивачем подано Заяву від 18.07.2025 на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій зазначено: «… На підставі частини 1 ст.38 КЗпП України, прошу звільнити мене за власним бажанням в останній день лікарняного у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною до досягнення чотирнадцятирічного віку - сином ОСОБА_2 з виплатою компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 04 червня 2024 року по день звільнення. Прошу здійснити повний розрахунок і виплатити мені належні суми в день звільнення. Довідку про нараховані суми, належні мені при звільненні і наказ про звільнення прошу надіслати на адресу: м.Запоріжжя, відділення нової пошти № 26, 0665085217 (за рахунок отримувача). Додаток: копія свідоцтва про народження дитини НОМЕР_1 , видане 07.09.2011. …».
Вказана Заява від 18.07.2025 була надіслана позивачем по пошті та отримана відповідачем 22.07.2025. Оформлення відбулось 23.07.2025 за вх.№ 3852.
За матеріалами справи, позивач у період з 07.07.2025 не перебував на роботі через тимчасову непрацездатність.
У листі ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31.07.2025 за № 3691 на адресу ОСОБА_1 зазначено: «… Ваша заява від 18.07.2025 р (вх. № 3852 від 23.07.2025) про звільнення за власним бажанням, у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, розглянута. За результатами розгляду повідомляємо, що у ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні підстави для Вашого звільнення за обставинами, що наведені в поданій заяві, оскільки в ній не зазначена бажана дата звільнення. В зв'язку з чим заява вважається такою, що подана у загальному порядку ч. 1 ст.38 КЗпП України. Тому, відповідно до вимог чинного законодавства, ІНФОРМАЦІЯ_6 зобов'язаний звільнити Вас з державної служби після обов'язкового двотижневого терміну відпрацювання з дати реєстрації заяви про звільнення. Додатково повідомляємо, що відповідно до п.п. 1, 2 ст. 89 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов'язаний до звільнення з посади чи переведення на іншу посаду передати справи і довірене у зв'язку з виконанням посадових обов'язків майно (далі - майно) особі, уповноваженій суб'єктом призначення у відповідному державному органі. Уповноважена особа зобов'язана прийняти справи і майно. Факт передачі справ і майна засвідчується актом, що складається у двох примірниках і підписується уповноваженою особою, керівником служби управління персоналом відповідного державного органу та державним службовцем, який звільняється. Враховуючи наведене, пропонуємо Вам 05 серпня 2025 року (день звільнення) прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для передачі справ та майна. …».
У Витязі із Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.08.2025 за № 51-ДС «Про кадрові питання» зазначено: «… Відповідно до частини 1 статті 86 Закону України «Про державну службу», частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України нижчепойменованим державним службовцям ПРИПИНИТИ ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ ТА ЗВІЛЬНИТИ З РОБОТИ за власним бажанням: з 06 серпня 2025 року: ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_1 . Грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати у 2025 році, відповідно до пункту 1 статті 57 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІII ОСОБА_1 , виплачена. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати у 2025 році, відповідно до пункту 2 ПОРЯДКУ надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 року № 500 ОСОБА_1 , виплачена. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки із розрахунку 30 календарних днів за робочий період з "04" червня 2024 року по "03" червня 2025 року - за 20 (двадцять) календарних днів, за робочий період з "04" червня 2025 року по "03'' червня 2026 року - за фактично відпрацьований час - за 5 (п'ять) календарних днів. Підстава: заява ОСОБА_1 від 07.09.2025 року вх. № 3852, копія свідоцтва про народження від 07.09.2011 року серія НОМЕР_1 . …».
Судом досліджено всі документи, наявні у даній адміністративній справі.
При вирішенні публічно-правового спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.
Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
У ст.86 Закону України «Про державну службу» зазначено: «1. Державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. 2. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. 3. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.».
У ст.89 Закону України «Про державну службу» зазначено: «1. Державний службовець зобов'язаний до звільнення з посади чи переведення на іншу посаду передати справи і довірене у зв'язку з виконанням посадових обов'язків майно (далі - майно) особі, уповноваженій суб'єктом призначення у відповідному державному органі. Уповноважена особа зобов'язана прийняти справи і майно. 2. Факт передачі справ і майна засвідчується актом, що складається у двох примірниках і підписується уповноваженою особою, керівником служби управління персоналом відповідного державного органу та державним службовцем, який звільняється. Один примірник акта видається державному службовцю, який звільняється, другий примірник або його копія долучається до особової справи цього державного службовця. 3. У разі якщо через невиконання обов'язку щодо передачі справ і майна створено істотну загрозу публічним інтересам, особа може бути притягнена до відповідальності згідно із законом.».
Згідно з ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
У ст.71 Кодексу законів про працю України зазначено: «Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках: 1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; 2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; 3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; 4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення; 5) для виконання домашніми працівниками невідкладних робіт, передбачених трудовим договором, невиконання яких загрожує життю чи здоров'ю члена домогосподарства, або в інших виняткових випадках, визначених трудовим договором, які не могли бути передбачені завчасно. Залучення працівників (крім домашніх працівників) до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.».
Як зазначено у ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
За ст.117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан.
У ст.1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» зазначено: «1. Цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану". 2. На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. 3. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.».
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів на територіях активних та можливих бойових дій, перелік яких затверджений у порядку, встановленому законодавством, визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.
У ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» зазначено: «1. Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. 2. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. 3. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати. 4. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.».
У ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено: «1. Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків: 1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; … 7) перебування в самоізоляції, обсервації, тимчасових закладах охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталях), закладах охорони здоров'я у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, а також на локалізацію та ліквідацію їх епідемій та спалахів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України"; … 2. … Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. …».
Згідно з п.2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого 26.09.2001 постановою Кабінету Міністрів України № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 за № 439) (надалі - «Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням»), сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п'яти (сімнадцяти - за місцем роботи, де стався страховий випадок за страхуванням від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті. (…).
За п.3 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески. Місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (з першого до останнього числа календарного місяця), виключаються з розрахункового періоду.
Відповідно до пп.1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ставка збору становить: 1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту; 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць; 3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - 1 відсоток від доходу, визначеного згідно із статтею 292 цього Кодексу; 4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту). Починаючи з 1 січня року, наступного за роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX", ставка збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту.
Судом вивчено й інші норми права, які стосуються виниклого публічно-правового спору.
З матеріалів справи не вбачається порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача-2.
Звільнення працівника за власним бажанням під час тимчасової непрацездатності не заборонене законодавством України.
Оскільки заява позивача про звільнення за власним бажанням зумовлена доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, то відповідач за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України повинен був звільнити позивача у строк, про який просив позивач.
Однак, позивачем у Заяві від 18.07.2025 не був строк звільнення визначений конкретним днем.
Зі змісту Заяви від 18.07.2025 не вбачається зазначення у цій Заяві позивачем того, що «… останній день лікарняного - 25.07.2025 …» (як то вказано позивачем у позовній заяві).
Судом враховано наведене відповідачем у відзиві на позовну заяву - «… З 07.07.2025 по 25.07.2025 позивач перебувала на лікарняному (лікарняні листки з 07.07.2025 по 11.07.2025, з 12.07.2025 по 14.07.2025, з 15.07.2025 по 16.07.2025, з 17.07.2025 по 21.07.2025, з 22.07.2025 по 25.07.2025).
При цьому, позивачем переконливо не доведено, що 25.07.2025 могло бути останнім днем тимчасової непрацездатності та що тимчасова непрацездатність не була б продовжена.
З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованим наведене у листі ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31.07.2025 за № 3692 - «… За результатами розгляду повідомляємо, що у ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні підстави для Вашого звільнення за обставинами, що наведені в поданій заяві, оскільки в ній не зазначена бажана дата звільнення. В зв'язку з чим заява вважається такою, що подана у загальному порядку ч. 1 ст.38 КЗпП України. Тому, відповідно до вимог чинного законодавства, ІНФОРМАЦІЯ_6 зобов'язаний звільнити Вас з державної служби після обов'язкового двотижневого терміну відпрацювання з дати реєстрації заяви про звільнення. …».
Суд не вбачає за можливе задовольнити позовну вимогу - «зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до наказу № 51-ДС, а саме привести у відповідність до поданої заяви ОСОБА_1 » - через не конкретизацію даної позовної вимоги та дати звільнення у Заяві від 18.07.2025.
Відповідачем не надано до суду переконливих доказів письмового повідомлення позивача в день виплати про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні).
Водночас, позивачем не обґрунтована необхідність відповідача надати розрахунок належних позивачу при звільненні грошових сум саме «з належним документальним обґрунтуванням».
Відповідачем 1 в день звільнення розрахунок з позивачем не проведено, які і не проведено і на даний час.
Вказане підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Кількість календарних днів для розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для призначення допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю становить 350 (позивачем та відповідачем така кількість днів визнається).
Судом прийнято до уваги, що суми доходу позивача за період червень 2024 року - червень 2025 року є різним у таких документах як: Індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-7); Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (відповідь на запит у електронному вигляді від 21.08.2025); Розрахунок грошової компенсації за невикористанні дні відпустки відповідно до Наказу № 51-ДС від 06.08.2025.
Суд враховує інформацію про доходи позивача у сумі 465 864 грн 46 коп. за період липень 2024 року - червень 2025 року відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-7) (як більш сприятливу для позивача).
Таким чином, суд погоджується з твердження позивача у додаткових поясненнях у справі - «… Відповідно середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності складає 1 331,04 грн. (розрахунок додається). 465 864,46 грн / 350 днів = 1 331,04 …».
Звідси, виплата за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 07.07.2025 по 25.07.2025 складає 25 289 грн 80 коп. (25289 грн. 80 коп. = 1331 грн. 04 коп. х 19 днів).
Також, суд погоджується з твердження позивача у додаткових поясненнях у справі - «… Кількість календарних днів, згідно Розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки наданої Відповідачем, а також календарних днів у червні 2025, без врахування святкових та неробочих днів, за розрахунковий період складає 353 дні. Відповідно середньоденна заробітна плата для виплати компенсації за невикористані відпустки складає 1319,73 грн. (465864,46 грн. / 353 дні = 1319,73 грн.) Відповідно сума компенсації за невикористані відпустки складає 32993,23 грн. …».
Відповідачем не обґрунтовано з посиланням на норми права утримання з доходу позивача 5% військового збору.
Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідачів-1,2 частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Позивач звільнений від сплати судового збору, інші судові витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_7 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); до Міністерства оборони України (просп. Повітряних сил України, буд. 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виразилася у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 належних при звільнені грошових сум та сум компенсації у вигляді середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, а також не наданні розрахунку належних при звільненні грошових сум.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 провести перерахунок виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 07.07.2025 по 25.07.2025 з врахуванням визначеної середньоденної заробітної плати - 1 331 грн 04 коп. у сумі 25 289 грн 80 коп.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 провести перерахунок за невикористані відпустки з врахуванням визначеної середньоденної заробітної плати - 1 319 грн 73 коп. у сумі 32 993 грн 23 коп.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 надати розрахунок належних ОСОБА_1 при звільненні грошових сум.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 провести з ОСОБА_1 повний розрахунок та виплатити всі належні при звільнені грошові кошти.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, з врахуванням визначеної середньоденної заробітної плати - 1 319 грн 73 коп.
В іншій частині позовної заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 05 листопада 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький