05 листопада 2025 року Справа № 280/7598/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (вул. Олімпійська, буд. 2, с. Дружелюбівка, Запорізька обл., 70053; код ЄДРПОУ 08594542)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 04.05.2022;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 04.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні позивачу, починаючи з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 928-ХІІ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 928-ХІІ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби позивачу у розмірі 27113,10 грн;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 27113,10 грн.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.09.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 10.09.2025 відкрито провадження у справі №280/7598/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (в порядку письмового провадження).
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№43507 від 29.08.2025). Зокрема зазначено, що позивач з 14.04.2009 по 23.06.2025 проходив службу в Державній установі «Дружелюбівський виправний центр (№1). У період з 29.01.2020 по 19.05.2023 відповідач протиправно розраховував грошове забезпечення позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і 14, відповідно до вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), тобто у розмірі - 1762,00 грн, замість множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII права на отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення та премій. Додатково вказано, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась додаткова щомісячна винагорода у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168). Також, позивач зазначає, що відповідачем протиправно не було виплачено під час звільнення грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 27113,10 грн. Представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом про здійснення нарахування грошового забезпечення, додаткової винагороди, та грошової компенсації за належні до видачі предмета речового майна позивача, однак згідно листа від 18.08.2025 відповідач не надав жодної конкретної відповіді. На переконання позивача, така позиція відповідача порушує його право на належне соціальне забезпечення, у зв'язку із чим представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення проти позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№48534 від 29.09.2025), в якому, зокрема вказано, що виходячи зі змін, внесених до Постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022, період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Запорізької області, у період з 24.02.2022 по 31.05.2022 виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Відповідно до наказу Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» від 27.05.2022 № 72/ОС-22 «Про виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» за період з 24.02.2022 по 25.04.2022, додаткова винагорода ОСОБА_1 в сумі 21 206,59 грн за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 була виплачена 27.05.2022, а додаткова винагорода з 26.04.2022 по 04.05.2022 в сумі 2 306,72 була виплачена 20.08.2022. Також зазначено, що штатний розпис Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» на кожний рік затверджується начальником Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, якому безпосередньо підпорядковується Державна установа. Починаючи з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, затвердженими на відповідні роки штатними розписами збільшення посадових окладів осіб рядового та начальницького складу не було передбачено. Розмір посадового окладу та окладу за спеціальним званням ОСОБА_1 визначений відповідно до вимог Постанови № 704 виходячи з розміру 1 762 гривні. Щодо грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 22 Порядку № 578 грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. У зв'язку з евакуацією 04.04.2022 засуджених до обмеження волі, які утримувалися в установі, до іншого виправного центру, установа перебуває в простої з 13.06.2022. Відповідно кошторис на 2025 рік по Загальному фонду затверджено з урахуванням забезпечення мінімальних потреб установи. Згідно з затвердженим кошторисом на 2025 рік державній установі «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» кошти на виплату грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування відсутні. З огляду на вищевикладене, представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14.04.2009 по 23.06.2025 проходив службу в Державній установі «Дружелюбівський виправний центр (№1).
Наказом начальника Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» від 23.06.2025 № 68/ОС-25 позивача звільнено з служби (а.с.11 зворотній бік).
Позивач зазначає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень щомісячно за період з 24.02.2022 по 04.05.2022, як особі, яка несла службу в установах Державної кримінально-виконавчої служби на території, де діяла програма «єПідтримка», а також здійснював неправильний розрахунок грошового забезпечення у період з 29.01.2020 по 19.05.2023, і, крім того, не виплатив грошову компенсацію за речове майно при звільненні у сумі 27 113,10 грн.
На адвокатський запит представника позивача щодо здійснення нарахування грошового забезпечення, додаткової винагороди, та грошової компенсації за належні до видачі предмета речового майна позивача, відповідачем листом №4/4-539 від 18.08.2025 роз'яснено представнику позивача, що додаткова винагорода за Постановою № 168 була нарахована у розмірі 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а розмір посадового окладу та окладу за спеціальним званням розраховувався виходячи з прожиткового мінімуму 1762 гривні. Щодо отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети, вказав, що виплата здійснюється за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань (а.с.17-18).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неналежного нарахування грошового забезпечення, додаткової винагороди, та грошової компенсації за належні до видачі предмета речового майна, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частинами 2 та 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
При цьому, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою № 704, зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).
Згідно з пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, зміст змін, які внесено в п. 4 Постанови №704 Постановою №103, полягає в зміні дати, станом на яку встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що використовується для обчислення окладів шляхом його множення на відповідні тарифні коефіцієнти, а також в скасуванні правила про те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року не може бути меншим 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2022 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасувати п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
В свою чергу, позиція відповідача про те, що попередня (до внесення змін згідно Постанови №103) редакція Постанови №704 автоматично не відновлюється в зв'язку зі скасуванням Постанови №103, є необґрунтованою, оскільки фактично зводиться до того, що визнаний судовим рішенням протиправний правовий акт продовжить свій вплив на відповідні правовідносини, що не відповідає засадам верховенства права та правової визначеності.
Аналогічний спосіб правозастосування положень нормативно-правового акту, до якого були іншим нормативно-правовим актом були внесені зміни, визнані в майбутньому судовим рішенням нечинними, визнано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 по справі №160/8324/19.
Так, попри чинність в спірний період Постанови №103 Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 11.08.2023 у справі №380/103/22).
Також суд зазначає, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду від 02.08.2022 по справі №440/6017/21. Їх релевантність обставинам цієї справи підтверджена в ході розгляду справи №380/10103/22, в т.ч. Касаційним адміністративним судом.
Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог ст. 9 Закону №2011-ХІІ.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762,00 грн.
В свою чергу, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 грн, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році, прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2481,00 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році, прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2684,00 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Разом з цим, суд звертає увагу на наступне.
Пунктом 2 Постанови № 481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704» внесена зміна до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац 1 в такій редакції:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним до 19.05.2023.
В свою чергу, з 20.05.2023 застосуванню підлягає розрахункова величина 1762 грн, встановлена пунктом 4 Постанови № 704.
При цьому, частиною 4 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Тому, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу складових грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Суд зауважує, що слід також врахувати, що неправильне обчислення посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання призвело до неправильного нарахування виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, премії.
Щодо нарахування позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 04.05.2022,суд зазначає наступне.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (далі Закон №2713-IV)
Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом (частина 4 статті 21 Закону №2713-IV).
Відповідно до частини 2 статті 23 Закону №2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною 5 статті 23 Закону №2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 наказом № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Порядок №925/5).
Пункт 3 Порядку №925/5 передбачає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову №168, пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 остання набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 «Про внесення зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» до Постанови № 168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24.03.2022.
Згідно з п. 2 Постанови № 350 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08.07.2022.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
Згідно з пунктом 2 Постанови № 793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Як було встановлено вище судом, з 24.02.2022 по 04.05.2022 позивач проходив службу в Державній установі «Дружелюбівський виправний центр (№1)», яка розташована на території села Дружелюбівка, Запорізька область.
Суд зазначає, що згідно з Переліком адміністративно-територіальних одиниць, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р, на території яких здійснюється надання допомоги платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в межах Програми “єПідтримка», Запорізька область включена до переліку таких територій.
Судом встановлено, що відповідач здійснив нарахування позивачу додаткової винагороди в межах виділених бюджетних асигнувань за два окремі періоди, застосовуючи погодинний розрахунок, виходячи з фактично відпрацьованого часу:
З 24.02.2022 по 25.04.2022 відповідач здійснив нарахування додаткової винагороди за наступними складовими:
Лютий 2022 (24.02-28.02): За 44 години служби нараховано 1 964,60 грн.
Березень 2022 (01.03-31.03): За 287 годин служби нараховано 11 574,71 грн.
Квітень 2022 (01.04-25.04): За 184 години служби нараховано 7 667,28 грн.
Загальна сума нарахування за I період: 21 206,59 грн.
Згідно з наказом державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» від 27.05.2022 № 72/ОС-22, сума 21 206,59 грн була виплачена позивачу 27.05.2022.
З 26.04.2022 по 04.05.2022 відповідач здійснив нарахування додаткової винагороди за наступними складовими:
Квітень 2022 (26.04-30.04): За 36 годин служби нараховано 1 500,12 грн.
Травень 2022 (01.05-04.05): За 20 годин служби нараховано 806,60 грн.
Загальна сума нарахування за II період: 2 306,72 грн.
Згідно з наказом державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» від 17.08.2022 № 120/ОС-22, сума 2 306,72 була виплачена позивачу 20.08.2022.
Виплата додаткової винагороди передбаченої пунктом 1 Постанови № 168 позивачу сторонами не заперечується. Спірним у даному випадку є право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на місяць без урахування пропорційності фактично відпрацьованому періоду.
Верховний Суд у постанові від 28.11.2024 по справі №360/1446/23 звертає увагу на те, що у постанові від 21.09.2023 у справі №260/3564/22 Великою Палатою Верховного Суду було викладено правовий висновок, відповідно до якого, зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України №793 змін до постанови Кабінету Міністрів України №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, оскільки за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивачу здійснювалась нарахування та виплата додаткової винагороди за спірний період, проте не у розмірі 30000,00 грн. щомісячно. Разом з тим, позивач не зазначає, що ним у спірний період з 24.02.2022 по 04.05.2022 відпрацьовано норму робочого часу у повному обсязі, що, відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 260/3564/22, було б підставою для виплати саме 30000 грн. на місяць.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що відповідач не допустив протиправних дій щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, оскільки за період з 24.02.2022 по 04.05.2022 додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо не виплати позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби позивача у розмірі 27113,10 грн, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року №578 затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами (далі - Порядок №578).
Відповідно до пункту 23 Порядку №578, грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.
Згідно пункту 27 Порядку №578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).
Пунктом 60 Порядку №578 передбачено, що для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Відповідно до довідки №2 від 01.04.2024 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, сума належної до виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно складає 25917,46 грн (а не 27113,10грн, як зазначає позивач).
Разом з тим, відповідачем в супереч вимог Порядку №578 не було проведено виплату позивачу зазначених коштів, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем, в силу положень Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат в цій частині не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (вул. Олімпійська, буд. 2, с. Дружелюбівка, Запорізька обл., 70053; код ЄДРПОУ 08594542) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (вул. Олімпійська, буд. 2, с. Дружелюбівка, Запорізька обл., 70053; код ЄДРПОУ 08594542) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) складових грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (включно) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Державну установу «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (вул. Олімпійська, буд. 2, с. Дружелюбівка, Запорізька обл., 70053; код ЄДРПОУ 08594542) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 29.01.2020 по 31.12.2020; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 та встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 (включно), з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (вул. Олімпійська, буд. 2, с. Дружелюбівка, Запорізька обл., 70053; код ЄДРПОУ 08594542) щодо невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 25917,46 грн.
Зобов'язати Державну установу «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (вул. Олімпійська, буд. 2, с. Дружелюбівка, Запорізька обл., 70053; код ЄДРПОУ 08594542) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 25917,46 грн. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень 46 копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 05.11.2025.
Суддя І.В.Садовий