29 жовтня 2025 року Справа № 280/9376/25
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, б-р Центральний, 27; код ЄДРПОУ 37573508)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
24.10.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Олійника Дмитра Вікторовича Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 09.09.2025 № 80737241 про відмову в проведенні реєстраційних дій протиправним та скасувати;
зобов'язати Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 49,2 кв.м, житловою площею 27,7 кв.м.
Крім того, просить звільнити її від сплати судового збору.
Розглянувши вказане питання, суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (ч. 1 ст. 133 КАС України).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.ст. 132-133 КАС України, Закону України “Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України, не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
З урахуванням вимог ст. 133 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у ст. 8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи.
З наведених позивачем обставин у сукупності, враховуючи, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, особою з інвалідністю, доходом якої є соціальні виплати з відповідних бюджетів, при цьому житло позивача пошкоджено внаслідок бойових дій, що підтверджується відповідними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання та можливість звільнити позивача від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 133, 241, 243 КАС України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у справі № 280/9376/25.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ю.П. Бойченко