05 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/16040/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000080/2 від 24.02.2025 року та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000531 від 24.02.2025 року винесені Волинською митницею.
В обґрунтування позову зазначає, що надані відповідачу документи підтверджують заявлену вартість товари та є достатніми для здійснення оформлення за основним методом.
Ухвалою від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що до митного оформлення було подано форму декларації митної вартості, в графі 21 «Витрати на навантаження, вивантаження та обробку» не зазначено жодної суми коштів, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості; транспортні витрати до міста Оломоуц не були включені декларантом до митної вартості оцінюваного товару. Вищезазначене свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід'ємною складовою митної вартості відповідно до умов поставки, та призводить до сумнівів щодо заявленої митної вартості товару.
Щодо клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, то суд відмовляє в його задоволенні керуючись п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити в повному обсязі оскільки, адресою місця завантаження товару, було безпосередньо складське приміщення продавця (JUTA) (про свідчить лист від 12.02.2025 року, який долучений до позовної заяви), також наголошуємо й на тому, що Позивач в свою чергу не поніс будь-яких витрат щодо завантаження товару на транспорт, а тому відповідно і не відображав їх у складі митної вартості. Листом від 25.02.2025 року №2502-7 (долучений до позовної заяви), Позивач надав пояснення з даного приводу відносно навантаження та страхування товару; митна декларація країни відправлення була надана разом з листом від 25.02.2025 року №2502-7, однак з незрозумілих підстав, даному документу не надано належної правової оцінки. Отож, як вбачається із вищезазначеної процедури митного оформлення, яка складена у відповідності до чинного законодавства України, після спрацювання ризиків АСАУР, посадовою особою органу митного контролю обов'язково проводиться аналіз документів, які подані до такого митного оформлення. В свою чергу витребування додаткових документів є можливим лише у тому разі, якщо під час вищезазначеного аналізу документів посадовою особою буде встановлено наявність у таких документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Іншими словами - спрацювання системи АСАУР є лише рекомендацією для посадової особи звернути увагу на певні показники та значення, що містяться у документах, які подаються для митного оформлення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та JUTA a.s. (продавець) укладений контракт №2024/033 від 28.03.2024 на поставку товару (а.с. 20-22).
З метою митного оформлення, позивач подав митну декларацію 24UA205140011630U2 від 25.02.2025, в якій митну вартість визначив за ціною договору.
До митної декларації та внаслідок консультацій позивач додав: контракт №2024/033 від 28.03.2024 (а.с.20-22), специфікацію № 14 від 18.02.2025 (а.с. 22 зворот-23), накладну від 24.02.2025 (а.с. 24), накладну (інвойс) № 0010500077 від 24.02.2025 (а.с. 25), міжнародну товарно-транспортну накладну CMR192445 від 24.02.2025 (а.с. 26), пакувальний лист, прайс лист від 17.02.2025 (а.с. 28 звлорот-30), рахунок на оплату № 26 від 24.02.2025 (а.с. 30 зворот), довідку про транспортні виплати (а.с. 31), разовий договір-замовлення № 2025-011 від 20.02.2025 (а.с. 31 зворот-32), та інш.
Волинською митницею 21.05.2024 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000080/2 (а.с. 18), яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.
У графі 33 вказаного рішення було зазначено: Митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України , не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи , які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:
Відповідно п.1.14 договору-заявки від 20.02.2025 навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість товару, однак вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості;
Згідно п.6.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28.03.2024 № 2024/033 серед супровідної документації зазначена копія експортної митної декларації, однак даний документ не подано до митного оформлення;
Згідно рахунка-фактури від 24.02.2025 № 0010500077 наявна інформація про умови доставки в сумі 3500 крон, однак дані витрати не зазначені серед складових витрат митної вартості товару.
Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару.
Згідно ст . 54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв'язку з тим , що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості , а також містять розбіжності Вам необхідно згідно ст.53 та ст. 54 МКУ в 10-ти денний термін надати :
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) транспортні (перевізні) документи ;
3) банківські платіжні документи , що підтверджують факт оплати транспортних послуг (за наявності оплати ;
4) копію митної декларації країни відправлення ;
5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.
Відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Додатково на вимогу митниці декларантом надано :
1) копію митної декларації країни відправлення від 24.02.2025 № 25CZ5800000B 1 LESA6;
2) видаткові накладні від 23.07.2024 № 122407578, від 05.08.2024 № 122408053;
3) листи від 24.02.2025 в кількості 2 (дві) штуки;
4) Висновок про вартісні характеристики товару , підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 25.02.2025 № В-336;
5) Постанова по справі від 28.01 .2025 № 240/14732/24;
6) Лист від 25.02.2025 № 2502-7 зі списком наданих документів.
Зазначаємо, що видаткові накладні від 23.07.2024 № 122407578, від 05.08.2024 № 122408053 та Постанова по справі від 28.01 .2025 № 240/14732/24 не стосуються оцінюваного товару.
Також, зазначаємо, що Інформація, використана у висновку Житомирської ТПП №В-336 від 25.02.2025 містить посилання з сайту в Інтернет джерел, однак експертом зазначено , що також здійснено аналіз маркетингу ринку аналогічної продукції на підставі інформації фірм, що займаються продажем аналогічної продукції та інформації фірм-виробників подібних товарів; однак вказана інформація відсутня у висновку Житомирської ТПП.
Переліку запитуваних митницею документів не надано, виявлені вищезазначені розбіжності документально не усунуто та/або не спростовано.
Листом від 25.02.2025 № 2502-8 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.
За умови надання, згідно ч. 3 ст. 53 МКУ документів, витребуваних митницею , які містять достовірну, об'єктивну інформацію , яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, також вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком , та відповідно до умов, зазначених у ч . 2-4 ст. 53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості . У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст . 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв'язку з тим , що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА205140/2025/000531 (а.с. 19), якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Водночас, суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі № 815/4821/16 та від 14.09.2023 у справі № 817/1799/16.
Щодо зауважень митного органу про те, що відповідно п. 6.3 контракту продавець передає покупцю супровідну документацію, в т.ч. копію митної декларації країни відправлення, яка не подана до митного оформлення.
Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є обов'язковим документом, який підтверджує митну вартість товарів. Така декларація країни відправлення підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак не підтверджує чи спростовує числове значення заявленої митної вартості товару.
Разом з цим судом встановлено, що митна декларація країни відправлення надавалась позивачем митному органу разом з листом від 25.02.2025 № 2502-8 (а.с. 33).
Щодо зауважень митного органу про те, що згідно з рахунком-фактурою від 24.02.2025 № 0010500077 наявна інформація про умови доставки в сумі 3500 крон, однак дані витрати не зазначені серед складових витрат митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Як свідчить контракт від 28.03.2024 поставка товару здійснюється на умовах FCA (Інкотермс 2010), базис поставки товару визначається в додатку (інвойсі) до нього.
Відповідно до інвойсу від 24.02.2025, поставка товару здійснюється на умовах FCA Olomouc.
Зі змісту наявної в матеріалах справи копії накладної від 12.02.2025, поставка (передача) товару здійснювалася за адресою: JUTA a.s. Сладковського,49, 77900, Оломоуц, тобто на території постачальника товару.
Суд наголошує, що поставка товару на умовах FCA (Інкотермс 2010) означає, окрім іншого, що постачальник несе відповідальність за навантажувальні роботи на своїй території (підприємства, оптового складу, тощо), а на іншій території таку відповідальність несе покупець.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність у позивача підстав для віднесення до митної вартості товару вартість розвантажувальних та навантажувальних робіт в м. Оломоуц (Чеська Республіка), так як поставка товару здійснювалися на території постачальника в місті Оломоуц у відповідності до домовленостей між сторонами.
Також суд зазначає стосовно безпідставності доводів відповідача щодо невключення позивачем до митної вартості товару витрат на доставку товару в сумі 3500 крон, про наявність яких зазначено в митній декларації країни відправлення, оскільки умови FCA (Інкотермс 2010) означають, окрім іншого, що постачальник (продавець) власним коштом і під свою відповідальність постачає товар в місце поставки, яке вказується після трьох латинських літер FCA.
Як вже зазналося судом, згідно Інвойсу від 28.03.2025 поставка товару здійснювалася на умовах FCA Olomouc, тобто за адресою: JUTA a.s. Сладковського,49, 77900, Оломоуц.
Зазначене свідчить, що відповідно до умов FCA (Інкотермс 2010) ті чи інші витрати з доставки до м. Оломоуц здійснюються постачальником (продавцем) власним коштом і під свою відповідальність, а тому не є витратами позивача як покупця такого товару.
Щодо встановленої розбіжності, а саме не зазначення витрат в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості, суд зазначає наступне.
За умовами поставки FCA (Free Carrier) / Франко-перевізник (згідно з правилами Інкотермс) продавець зобов'язаний доставити товар до місця приймання його перевізником, визначеного умовами договору. Оплата експортних мит покладається на постачальника.
Відповідно до умов поставки (FCA) продавець зобов'язується передати покупцеві вантаж, який пройшов митне очищення, у визначене місце поставки. Момент переходу ризиків та витрат від продавця до покупця залежить від обраного місця поставки. До цього моменту продавець несе повну відповідальність за товар та зобов'язаний сплатити всі витрати, пов'язані з його доставкою, включаючи експортні платежі. Забезпечення відповідного маркування, пакування та оформлення супровідних документів також покладається на продавця.
За умовами FCA продавець передає митно очищений товар перевізнику, зазначеному покупцем, у погодженому місці. Вибір цього місця визначає розподіл обов'язків щодо навантаження та розвантаження товару. Якщо поставка здійснюється з території продавця (наприклад, зі складу), обов'язок з навантаження товару покладається на продавця. Якщо ж передача здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за навантаження товару на транспортний засіб покупця, але зобов'язаний за власний рахунок доставити товар до визначеної точки поставки.
Як встановлено зовнішньоекономічним контрактом та підтверджено документами, поданими декларантом для митного оформлення, поставка здійснюється на умовах FCA. Оскільки продавець зареєстрований в одному місці, а відвантаження товару відбувалося зі складського приміщення, що належить продавцю, витрати за навантажувальні роботи покладаються на нього. Таким чином, відповідні витрати включені до фактурної вартості товару та не становлять окрему складову митної вартості.
Розвантажувальні роботи проводяться на митній території України, що унеможливлює віднесення таких витрат до митної вартості товару.
В даному випадку позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Більш того, слід врахувати, що в частині сьомій статті 54 Митного кодексу України прямо зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару та відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає подання декларантом недостовірних відомостей з урахуванням того, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Крім того, орган доходів та зборів, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим, відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Отже, зазначені доводи відповідача не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Щодо застосування резервного методу, суд зазначає наступне.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).
Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Таким чином, суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку визнання протиправними та скасування прийнятих Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як наслідок задоволення позову.
Беручи до уваги задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір в сумі 5980,77 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на професійну правову допомогу у розмірі 12000 грн.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що жодних документів (детального опису робіт (наданих послуг), квитанції, акту приймання-передачі, договорів, рахунків тощо), які б підтверджували розмір витрат у зв'язку із наданням правничої допомоги, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, без поважних причин суду не надано.
Таким чином, враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тобто є незначної складності, без поважних прчин не надано доказів щодо понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 12000 грн, в їх стягнені з відповідача на користь позивача належить відмовити.
Щодо витрат у зв'язку із перекладом документів у розмірі 2250 грн, то суд зазначає наступне.
Пунктом 8 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації №814 від 20.08.2019 передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Усі документи суду складаються державною мовою. У випадках, передбачених міжнародним договором України, суд складає процесуальний документ мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України, або додає до нього завірений відповідно до законодавства України переклад на таку мову. Іноземною мовою можуть складатися документи суду, які адресуються безпосередньо міжнародній або іноземній організації, підприємству, установі, посадовій особі, іноземному громадянину.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Мовою судочинства та діловодства в адміністративних судах є державна мова, а тому подача до суду документів українською мовою є обов'язком позивач.
Отже, переклад документів є складовою частиною підготовки позовної заяви для подачі її до суду, що включає в себе і збір необхідних документів, які б підтверджували позицію позивача та не підлягає окремому відшкодуванню.
Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Таким чином, витрати позивача, понесені на переклад документів не пов'язані з розглядом справи, оскільки такі витрати пов'язані з митним оформленням товару.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13,с. Римачі, Ковельський р-н, Волинська область, 44350, код 43958385) задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Волинською митницею 24.02.2025 рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000080/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації №UA205140/2025/000531.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5980,77 грн з рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці.
Відмовити в стягненні на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 12000 грн та витрат у зв'язку із перекладом документів у розмірі 2250 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк