05 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/15078/25
категорія 112030700
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні позивачу статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни";
- визнати протиправними дії відповідач щодо відмови у видачі позивачу посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни";
- зобов'язати відповідача встановити позивачу статус «особа з інвалідністю внаслідок війни»;
- зобов'язати відповідача видати позивачу посвідчення «особа з інвалідністю внаслідок війни».
В обґрунтування позову зазначає, що позивач є учасником бойових дій, особою з інвалідністю війни II групи внаслідок травми, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, а тому у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни".
Ухвалою від 09.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки ключовим є саме документальне підтвердження причинного зв'язку інвалідності з безпосередньою участю у бойових діях або заходах із забезпечення оборони, про що має бути чітко зазначено у висновках ЕКОПФО/МСЕК та підтверджено відповідними довідками. Слід підкреслити, що юридично значимим є не просто факт проходження військової служби, а виключно встановлений причинний зв'язок між моментом поранення та участю в конкретних бойових діях або перебуванням у районі їх проведення; наявність у Позивача статусу учасника бойових дій, хоча і є важливою, встановлюється окремим порядком та не є автоматичною підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни; у рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.02.2025 року №241/25/163/Р, яке є базовим документом у цій категорії справ, зазначено, що причинний зв'язок інвалідності встановлений з виконанням обов'язків військової служби, без вказівки на участь у бойових діях або заходах із забезпечення оборони.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги, оскільки позивач надав достатні докази того, що в момент отримання травмування, а саме 16.02.2024 року він брав безпосередню участю в бойових діях у визначених районах ведення бойових дій.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких просив відмовити в задоволенні позову, оскільки довідка про обставини травми (Додаток 5) №573/ВД від 06.03.2024 року, видана військовою частиною НОМЕР_1 , чітко вказує обставини травми, цитуємо: "За обставин: рухаючись з місця проживання до робочого місця за кермом автомобіля. втратив керування автомобілем і отримав травмування під час дорожньо-транспортної пригоди внаслідок поганих погодних умов в районі населеного пункту Родинське Донецької області. Травмування пов'язане із виконанням обов'язків військової служби." Більше того, ці обставини повністю підтверджуються Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (за основною діяльністю) №1290 від 19 липня 2024 року, який є результатом службового розслідування. У Наказі прямо вказано, що "Причиною травмування офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_1 ... є дорожньо-транспортна пригода внаслідок поганих погодних умов". Більше того, у рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) від 19.02.2025 року №241/25/163/Р причинний зв'язок інвалідності встановлений саме з виконанням обов'язків військової служби, без вказівки на участь у бойових діях або заходах із забезпечення оборони.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 22.12.2024 по 04.03.2025 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, що підтверджується довідкою № 940/8908 від 04.03.2025 (а.с. 19).
08.12.2023 позивачеві видано посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_2 (а.с. 15).
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи. Причина інвалідності «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» (а.с. 36-39).
05.05.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 40-41).
За результатами розгляду заяви відповідачем, листом від 19.05.2025 № 955 (а.с. 44), повідомлено про відмову у наданні позивачеві вищевказаного статусу у зв'язку з тим, що його поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби та не пов'язане із захистом Батьківщини.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно ч.1 ст. 4 цього закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Відповідно до п.11 ч.2 ст.7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685 затверджено Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок №685).
Цей Порядок №685 визначає процедуру надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно пп.1 п.4 Порядку №685 підставою для надання заявникам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є для заявників з числа осіб, зазначених у пункті 11 частини другої статті 7 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, та працівників підприємств, установ, організацій) та пункті 12 частини другої статті 7 Закону:
витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності чи виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією, у якій міститься інформація про групу та причину інвалідності, за формою, затвердженою МОЗ;
документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413.
Відповідно до п.16 Порядку №685, місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у разі: відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, з урахуванням положень, передбачених пунктом 14 цього Порядку.
Зі змісту матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що позивач подав до відповідача заяву щодо надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, в якій також на виконання пп.1 п.4 Порядку №685 позивачем подано довідку про безпосередню участь в бойових діях та витяг з рішення ЕКОПФО № 241/25/63/В від 19.02.2025.
Пунктом 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності) визначено, що Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії;
д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, причина інвалідності позивача "пов'язане з виконанням обов'язків військової служби"
Проте, аналіз наведених норм законодавства України дає підстави суду дійти висновку, що зазначена у причина інвалідності «поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» не суперечить положенням пункту 11 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII.
Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність відмови відповідача у встановленні позивачу статусу інваліда війни, відповідно до пункту 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та необхідності зобов'язання останнього вчинити такі дії.
Щодо позовної вимоги про видачу позивачу посвідчення інваліда війни, то суд зазначає наступне.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначаються «Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302 (надалі Положення № 302).
Пунктом 2 Положення №302 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно із пунктом 3 Положення № 302 інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни» та нагрудний знак «Ветеран війни інвалід».
Пунктом 7 Положення №302 визначено, що «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до пункту 10 Положення № 302 «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що Положення визначає підставу для отримання посвідчення інваліда війни наявність у особи довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, а уповноваженою особою щодо видачі останнього є органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Відтак, оскільки у позивача наявний відповідний витяг з рішення ЕКОПФО та судом встановлено його право на отримання статусу «інвалід війни ІІ групи», позовна вимога щодо зобов'язання відповідача видати посвідчення інваліда війни є обґрунтованою та також підлягає задоволенню.
Окрім того, згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо надання особі статусу інваліда війни на етапі, коли особа, яка звернулась, є інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та має докази залучення до складу формувань цивільної оборони, досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, а тому зазначені відповідачем підстави відмови, зокрема, пов'язані із відсутністю розпорядчого документу по лінії Цивільної оборони про залучення підприємств, установ (наказ чи розпорядження) до вказаного формування та розпорядчого документу по підприємству, установі про залучення особи до складу зазначеного формування, обов'язок з прийняття яких не передбачено жодною законодавчою нормою - не належить до передбачених законом підстав відмови в наданні позивачу статусу інваліда війни.
Суд вважає, що у даній справі відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а та від 29.03.2018 справі №816/303/16.
Суд зазначає, що позивачем надано докази наявності підстав для встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, передбачених статтею 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача видати відповідне посвідчення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_3 ) до Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради (вул. Шевченка, 20,м. Звягель, Житомирська обл., 11701, код 03192773) задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради у видачі ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», викладену у листі від 19.05.2025 № 955.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк