Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 листопада 2025 року Справа№200/6778/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
03 вересня 2025 року ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Військової частини НОМЕР_1 (з урахуванням уточнень):
- визнати протиправною діяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо видачі ОСОБА_1 довідки №11 від 07 січня 2025 року «Про вартість речового майна що належить до видачі при звільненні» яка не приведена у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України №178 про затвердження «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», пункту 11 розділу 1 (5 категорія військовослужбовців), пункту 4 розділу 3 (звільнення в запас осіб які мають право на носіння форменого одягу, та осіб які звільнені за сімейними обставинами) «Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період» затвердженої наказом Міністра оборони №654 від 01 жовтня 2024 року, та нормам 1, 2, 4, 9, 18, 57 «Інструкції Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в» затвердженої наказом №232 Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку №11 від 07 січня 2025 року «Про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні», приведеної у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України №178 про затвердження «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», пункту 11 розділу 1 (5 категорія військовослужбовців), пункту 4 розділу 3 (звільнення в запас осіб які мають право на носіння форменого одягу, та осіб які звільнені за сімейними обставинами) «Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період» затвердженої наказом Міністра оборони №654 від 01 жовтня 2024 року, та нормам 1, 2, 4, 9, 18, 57 «Інструкції Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період» затвердженої наказом №232 Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року, яку направити на за адресою АДРЕСА_1 та на його електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2.
За змістом викладеного відповідачем, в супереч вимог постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», була видана довідка №11 від 07 січня 2025 року яка повністю не відповідає вимогам вказаним в постанові Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року, була направлена лише 10 липня 2025 року, та ціна на закупівлю встановлена на не зрозуміло яку дату якого року, довідка виконана з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України №178 від 16 березня 2016 року «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, проти задоволення заявлених позивачем вимог не заперечував, протягом розгляду справи із заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вирішено ряд процесуальних питань.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року повторно витребувано у відповідача визначені судом докази по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року втретє витребувано у відповідача визначені судом докази по справі.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 за контрактом у період з 23 вересня 2021 року по 19 вересня 2024 року, що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується відповідачем.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №287 від 23 вересня 2021 року старшину ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 23 вересня 2021 року.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №276 від 19 вересня 2024 року головного сержанта ОСОБА_1 (військової служби за контрактом), звільненого відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас за пунктом 3 підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років), з 19 вересня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна - 25 років 06 місяців 16 днів, загальна з урахуванням пільгової - 36 років 11 місяців 19 днів.
31 жовтня 2024 року представник позивача звернулась з адвокатським запитом вих.№31-10/01 до Головнокомандувача Збройних Сил України, в якому серед іншого просила повідомити наступну інформацію/надати копії документів: перелік майна, що було видано/надано головному сержанту ОСОБА_1 у період перебування на інструкторсько-викладацьких посадах учбового батальйону Військової частини НОМЕР_1 в період з 05 травня 2024 року по 12 липня 2024 року включно, з метою упорядкування речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, згідно вимог Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затверджених наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 (з відомостями про отримання кожної одиниці предмета).
Відповіді на зазначений адвокатський запит матеріали розглядаємої справи не містять.
07 листопада 2024 року Кадровий центр Збройних Сил України листом вих.№338/139ВихЗПІ надав позивачу роз'яснення в частині тлумачення поняття «не виключається зі списків особового складу військової частини», визначеного у абзаці 3 пункту 242 «Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України» - «тобто, чи зберігається за цим військовослужбовцем посада, та його грошове забезпечення за його останньою посадою».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі №200/7399/24, яке набрало законної сили 30 червня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 4 дні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 54 дні у рік звільнення, обчислені з застосуванням коефіцієнту 3,8, з урахуванням виплаченої суми грошової компенсації.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 4 дні та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 54 дні у рік звільнення, обчислені з застосуванням коефіцієнту 3,8, з урахуванням вже виплаченої суми грошової компенсації.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби згідно з розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, та пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, виходячи з 25 повних календарних років служби, з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби згідно з розділом ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, та пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, виходячи з 25 повних календарних років служби, з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до ст. 117 Кодекс законів про працю України середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2024 по 04.02.2025 у сумі 131 077,92 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
02 липня 2025 року позивач звернувся з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначив наступне.
«У зв'язку з вступом в законну силу рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/7399/24, щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 на підставі пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України «Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.». У зв'язку з цим прошу в строк до 12 липня 2025 року надати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, яку направити за адресою АДРЕСА_2 ».
Зазначений рапорт позивачем 02 липня 2025 року направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з описом вкладення (трек-номер 8430200072778) на адресу Військової частини НОМЕР_1 , який отримано останнім 07 липня 2025 року, що не заперечується відповідачем та не є спірним питанням у справі.
10 липня 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з описом вкладення (трек-номер 8430200072778) направлено на адресу позивача довідку №11 від 07 січня 2025 року про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні головного сержанта ОСОБА_1 , підстава - наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №277 від 19 вересня 2024 року, яку отримано позивачем 15 липня 2025 року, що не заперечується відповідачем та не є спірним питанням у справі.
Відповідно до довідки №11 від 07 січня 2025 року про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні головного сержанта ОСОБА_1 , підстава - наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №277 від 19 вересня 2024 року, позивач не отримав: кашкет польовий - 3 шт., вартість за одиницю - 159,96 грн.; панама літня польова - 1 шт., вартість за одиницю - 228,00 грн.; шапка-феска - 1 шт., вартість за одиницю - 58,80 грн.; костюм літній польовий - 2 комплекти, вартість за одиницю - 1887,00 грн.; штани костюма літнього польового - 2 шт., вартість за одиницю - 984,00 грн.; куртка костюма утеплювача - 1 шт., вартість за одиницю - 1459,98 грн.; сорочка-поло - 4 шт., вартість за одиницю - 440,00 грн.; сорочка бойова - 2 шт., вартість за одиницю - 900,00 грн.; шарф-труба літній - 1 шт., вартість за одиницю - 52,00 грн.; фуфайка (з короткими рукавами) - 3 шт., вартість за одиницю - 170,00 грн.; білизна натільна демісезонна - 5 комплектів, вартість за одиницю - 503,00 грн.; білизна для холодної погоди - 1 комплект, вартість за одиницю - 819,96 грн.; шкарпетки літні (трекінгові) - 12 пар, вартість за одиницю - 46,68 грн.; шкарпетки зимові (трекінгові) - 2 пари, вартість за одиницю - 69,00 грн.; капці казармені - 1 пара, вартість за одиницю - 130,00 грн.; ремінь брючний - 1 шт., вартість за одиницю - 124,50 грн.; берет - 1 шт., вартість за одиницю - 310,38 грн.; пілотка - 1 шт., вартість за одиницю - 98,34 грн.; куртка зимова - 1 шт., вартість за одиницю - 1782,00 грн.; плащ-накидка з чохлом - 1 шт., вартість за одиницю - 182,28 грн.; сорочка чоловіча - 2 шт., вартість за одиницю - 382,02 грн.; шкарпетки літні - 3 пари, вартість за одиницю - 6,40 грн.; шкарпетки зимові - 1 пара, вартість за одиницю - 10,32 грн.; напівчеревики хромові - 1 пара, вартість за одиницю - 743,52 грн.; ремінь до штанів - 1 шт., вартість за одиницю - 353,64 грн. При цьому, сума до виплати складає 13102,90 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Законом №2011-XII визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (у редакції, чинній на дату звільнення позивача зі служби - 19 вересня 2024 року) (далі - Порядок №178).
Разом із цим, завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначаються Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України №232 від 29 квітня 2016 року, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №768/28898 (у редакції, чинній на дату звільнення позивача зі служби - 19 вересня 2024 року) (далі - Інструкція №232).
З огляду на зазначене, суд звертає увагу позивача, що Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період затверджено саме наказом Міністерства оборони України 29 квітня 2016 року №232, редакція якої й була чинна на дату звільнення позивача зі служби - 19 вересня 2024 року, в той час як наказом Міністра оборони №654 від 01 жовтня 2024 року вносились саме зміни до зазначеної Інструкції.
Відтак, суд зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018).
Отже, суд відхиляє доводи позивача щодо застосування норм Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, до якої внесено зміни наказом Міністра оборони №654 від 01 жовтня 2024 року, у зв'язку з їх безпідставністю та помилковістю.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Перелік предметів із визначенням заготівельної вартості на початку кожного року ДДЗ та ПМР надає до ЦУРЗ.
ЦУРЗ відповідно до наданих цін ДДЗ та ПМР складає довідник цін, який доводиться до військових частин і установ для проведення розрахунків виплати грошової компенсації.
Оплата вартості пошиття предметів обмундирування та взуття, а також виплата грошової компенсації здійснюються за рахунок відповідних статей кошторису Міністерства оборони.
Особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу (крім курсантів ВВНЗ, військовослужбовців строкової служби та військових ліцеїв), які проходили військову службу, нарахування заборгованості здійснюється:
під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі;
під час звільнення в запас без права носіння військової форми одягу за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини.
Водночас, з огляду на зазначене, суд звертає увагу позивача, що право на носіння військової форми одягу після звільнення надається військовослужбовцям, які були звільнені з військової служби в запас або у відставку з наданням такого права, яке встановлюється відповідно до чинних нормативно-правових актів, зокрема, наказу Міністра оборони України №606 від 20 листопада 2017 року.
Відповідно до пункту 2 наказу Міністра оборони України №606 від 20 листопада 2017 року право на носіння військової форми одягу мають військовослужбовці, військовозобов'язані під час проходження зборів, резервісти, курсанти та ліцеїсти. Громадяни, які звільнені з військової служби в запас або у відставку з наданням права носіння військової форми одягу, дозволяється носіння військової форми одягу, встановленої цими правилами або військової форми одягу, яка встановлена на дату звільнення.
Отже, саме наказ про звільнення є підставою для надання такого права, проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що при звільненні з військової служби в запас позивачу надано право носіння військової форми одягу.
Тим паче, суд наголошує, що питання щодо наявності або відсутності у позивача права на носіння військової форми одягу після звільнення не є спірним у справі, тому судом в межах цієї справи такі обставини не досліджуються.
Відтак, доводи позивача в цій частині є безпідставними та помилковими, та такими, що не гуртуються на нормах чинного законодавства.
Крім того, суд також звертає увагу позивача, що предметом спору у цій справі є саме видача довідки про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні, належної форми, а не питання отримання або не отримання позивачем окремих видів речового майна під час проходження ним військової служби, та відповідних картко обліку військового майна особистого користування. Тому суд не надає правову оцінку таким фактам та обставинам, як безпідставним, та відхиляє доводи позивача в цій частині.
Так, пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Згідно з пунктами 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, Порядком №178 визначена форма довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Верховний Суд у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі №803/756/17, від 30 квітня 2020 року у справі №813/4138/17 сформував висновок щодо застосування норм права, який в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, Верховним Судом визначено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Враховуючи вищевказане, за позивачем навіть після звільнення з військової служби у запас зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у тому випадку, якщо така не була виплачена йому при звільненні.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу третього пункту 28 розділу ІI Інструкції №232 єдиною категорією військовослужбовців, яким речове майно, видане у особисте користування видається у власність, є військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, що відповідачем не заперечується.
Як встановлено судом вище, що позивач, який проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив надати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі.
Згідно з додатком до Порядком №178 в довідці про вартість речового майна, що належить до видачі військовослужбовцю (вказується звання та прізвище військовослужбовця) повинно бути зазначено: найменування речового майна; одиниця виміру; рік і місяць виникнення права на отримання предметів речового майна; кількість предметів, вартість за одну одиницю, сума грошової компенсації.
Довідка саме з вказаними відомостями відповідно до пункту 4 Порядку №178 є підставою для видання наказу щодо виплати грошової компенсації військовослужбовцям.
Таким чином, в довідці зазначаються назва речового майна та його вартість.
Водночас, видана відповідачем довідка №11 від 07 січня 2025 року про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні головного сержанта ОСОБА_1 , підстава - наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №277 від 19 вересня 2024 року, на підставі якої нарахована компенсація за неотримане речове майно позивачу не відповідає формі, встановленої Порядком №178, та містить відомості, які не передбачені вказаним Порядком.
Відповідно до довідки №11 від 07 січня 2025 року про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні головного сержанта ОСОБА_1 , підстава - наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №277 від 19 вересня 2024 року, відповідачем визначено вартість речового майна, у той час, як сума до виплати розрахована не виходячи із закупівельної вартості такого майна, а з урахуванням зменшених цін, яка складає 13102,90 грн., що відповідачем не заперечується.
Отже, судом досліджено довідку №11 від 07 січня 2025 року про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні, та встановлено, що згідно з вказаної довідки за найменуваннями речового майна до компенсації визначена не ціна нового предмета, а визначена сума до компенсації, яка зменшена в залежності від часу носіння.
Крім того, вказана довідка не місить жодних посилань на положення нормативно-правових актів, якими відповідач керувався при розрахунку розміру вартості речового майна, яка підлягає до виплати позивачу, зазначеного в цій довідці.
Протилежного відповідачем не доведено та відповідних доказів суду не надано.
Отже, у суду є всі підстави вважати, що наведений відповідачем у довідці №11 від 07 січня 2025 року про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні головного сержанта ОСОБА_1 , підстава - наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №277 від 19 вересня 2024 року, розрахунок суми вартості речового майна, яка підлягає позивачу до виплати, не проведено виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року, та така довідка не оформлена відповідно до додатку до Порядку №178.
Таким чином, здійснивши правовий аналіз наведених норм права та дослідивши докази у справі, суд приходить висновку, що відповідач виготовив та направив позивачу довідку №11 від 07 січня 2025 року про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні, яка не відповідає формі та змісту встановленому Порядком №178, якій в свою чергу прийнятий Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог статті 9-1 Закону №2011-XII.
Враховуючи викладене, суд висновує про протиправність дій відповідача щодо видачі позивачу довідки про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні, яка не відповідає формі та змісту, встановленому Порядком №178, та вимогам Інструкції №232.
Відтак, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виготовити та направити позивачу довідку про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні, яка відповідає формі та змісту, встановленому Порядком №178, та вимогам Інструкції №232.
Підсумовуючи, інші доводи позивача, викладені в заявах по суті, не впливають на правильність вирішення цього спору.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо видачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні, яка не відповідає формі та змісту, встановленому Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, та вимогам Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України №232 від 29 квітня 2016 року, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №768/28898 (у редакції, чинній на дату звільнення позивача зі служби - 19 вересня 2024 року).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виготовити та направити ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі при звільненні, яка відповідає формі та змісту, встановленому Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, та вимогам Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України №232 від 29 квітня 2016 року, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №768/28898 (у редакції, чинній на дату звільнення позивача зі служби - 19 вересня 2024 року).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 листопада 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна