05 листопада 2025 рокуСправа №160/6957/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 , в якій позивач просить:
-визнати протиправною та скасувати Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Хоменка Дмитра Юрійовича ВП № 76342832 від 11 лютого 2025 року про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області штрафу у сумі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 30.10.2024 на адресу Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області надійшла постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.10.2024 про відкриття виконавчого провадження. З метою виконання вимог виконавчого документу №160/13653/22 та реалізації виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/13653/22 від 13.02.2022 для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 318 260,37 грн, нарахування та виплату компенсації ПДФО 57 286,87 грн, нарахування та виплату ЄСВ 70 017,28 грн. Територіальним управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області 27.02.2024 за вихідним № 35.07-205/ССО до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, направлено листа про внесення змін до кошторису (копія додається), а саме: збільшення кошторисних призначень за КЕКВ 2800 - на суму 445564,52 грн. Відповідна інформація з додатками була надіслана 05.11.2024 за вих№35.06-749 відповідачу. Водночас, 03.03.2025 від державного виконавця була отримана постанова в рамках виконавчого провадження ВП 76342832 про накладення штрафу у сумі 5100,00грн. Позивач не погоджується з вказаною постановою, оскільки виконання рішення суду у справі №160/13653/22 потребує додаткових бюджетних асигнувань. Позивач наполягає, що вжив вичерпних заходів для вирішення питання про виконання вказаного судового рішення. За вказаних обставин постанова від 11.02.2025 про накладення штрафу у розмірі 5100,00грн. є протиправною та підлягає скасуванню. З огляду на викладене, просить задовольнити позов у повному обсязі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.161 КАС України, у зв'язку із чим ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову.
Позивачем на виконання вимог ухвали надано докази направлення позовних матеріалів третій особі.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6957/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а третій особі строк для пояснень.
Цією ж ухвалою суду витребувано від відповідача матеріали виконавчого провадження №76342832, а також усі докази на обґрунтування правових підстав для прийняття постанови, що оскаржується.
Учасники належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) подано відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з наступного. На виконанні державного виконавця відділу примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження АСВП №76342832 з примусового виконання виконавчого листа № 160/12498/22, виданого 15.02.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям підчас дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022р. в розмірі 30 000 грн. на місяць, починаючи з 24.02.2022 року. Державним виконавцем 21.10.2024 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. З метою виконання вимог виконавчого документу та рішення суду у зазначеній справі Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області був здійснений розрахунок потреби в коштах та 27.02.2024 за вихідним №35.07-205/ССО надісланий лист до Центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду по КЕКВ 2800 в сумі 445564,52 грн, нарахування та виплату компенсації ПДФО 57286,87 грн. Відповідна інформація з додатками була надіслана 15.11.2024 за вих. №35.06-749 до відділу. Аналізуючи положення Закону № 1404-VIII, визначено, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. 11.02.2025 державним виконавцем була винесена постанова про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн, копію якої за вих. № 3056 направлено боржнику для виконання, а також державним виконавцем відділу в той же день в порядку статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» направлено вимогу якою зобов'язано боржника надати в триденний строк повідомлення про виконання вимог виконавчого документа, за трекінг номером поштової відправки № 0601111414908. Враховуючи викладене, порушень вимог законодавства при прийнятті оспорюваної постанови не було, вона є правомірною, тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
До відзиву долучено копію матеріалів виконавчого провадження.
Третьою особою у справі, ОСОБА_2 , подані письмові пояснення, в якому наполягає на необґрунтованості позовних вимог та вказує, що є позивачем як стягувачем у виконавчому проваджені № 76342838 тривалий час не виконується рішення суду, яке набрало законної сили. Державним виконавцем правомірно та законно було накладено штраф на боржника. У зв'язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив відповідача не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у адміністративній справі №160/13653/22 позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022р. в розмірі 30 000 грн. на місяць, починаючи з 24.02.2022 року.
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022р. в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 24.02.2022 року.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі №160/13653/22 набрало законної сили 15.03.2024.
03.10.2024 судом у даній справі оформлено та видано виконавчий лист.
21.10.2024 на підставі заяви стягувача старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесв) Хоменком Д.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76342832 з примусового виконання виконавчого листа №160/13653/22 про зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. в розмірі 30 000 грн. на місяць, починаючи з 24.02.2022 року.
Також, у вказаній постанові зазначено про необхідність виконання боржником - Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області, рішення суду протягом 10 робочих днів.
Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження, отримання якої не заперечуються сторонами.
21.10.2024 старшим державним виконавцем Хоменком Д.Ю. у виконавчому провадженні №76342832 прийняті постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника 32000,00грн. виконавчого збору.
Листом-повідомленням про вжиті заходи від 05.11.2024 №35.06.-749 позивач повідомив старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесв) Хоменка Д.Ю., що з метою виконання вимог виконавчого документу № 160/13653/22 та реалізації рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/13653/22 від 13 лютого 2024 року, для проведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 318260,37грн, нарахування та виплату компенсації ПДФО - 57286,87грн, нарахування та виплату ЄСВ - 70017,28грн. Територіальним управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області 27.02.2024 за вихідним №35.07-205/ССО до Центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, направлено листа про внесення змін до кошторису, а саме: збільшення кошторисних призначень за КЕКВ 2800 - на суму 445 564,52грн.
До вказаного листа позивачем долучено: лист Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 27.02.2024 №35.07-205/ССО, розрахунок потреби в коштах на виконання рішення суду № 160/13653/22.
11.02.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Хоменком Д.Ю. прийнято постанову про накладення штрафу у ВП №76342832, якою за невиконання боржником рішення суду на Територіальне управління судової охорони у Дніпропетровській області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Цією постановою повідомлено боржника про зобов'язання виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Не погодившись з постановою про накладення штрафу від 11.02.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно зі статтею 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною другою статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Під виконавчим провадженням як завершальної стадії судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), в контексті статті 1 Закону №1404-VIII, розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону № 1404-VIII).
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (частина шоста статті 26 Закону №1404-VІІІ).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону №1404-VІІІ).
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За змістом частини третьої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 19 цього Закону сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до частини пятої статті 19 Закону №1404-VІІІ боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
За змістом частини першої та другої статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VІІІ визначено, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, в постанові від 18.07.2023 у справі № 380/16763/22.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.
У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено вимоги про скасування постанови старшого державного виконавця від 11.02.2025 у ВП №76342832 про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00грн. за невиконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що ВП №76342832 відкрито з примусового виконання виконавчого листа №160/13653/22, виданого 03.10.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. в розмірі 30 000 грн. на місяць, починаючи з 24.02.2022 року.
Боржником у ВП №76342832 є Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 43238738.
Суд враховує, що державним виконавцем в постанові від 21.10.2024 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №160/13653/22 встановлено боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду.
Копію вказаної постанови отримано позивачем 30.10.2024, про що самостійно зазначено позивачем у листі-повідомленні державному виконавцю від 05.11.2024 №35.06.-749, однак докази виконання рішення суду, окрім проведеного розрахунку та запиту на виділення додаткових коштів на виконання рішення суду №160/13653/22, відсутні.
Щодо посилань позивача на те, що ним вжито вичерпних заходів на виконання рішення суду, а фактичне невиконання рішення суду сталося через відсутність відповідних бюджетних асигнувань, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Територіальним управлінням Служби судової охорони у Дніпропетровській області був здійснений розрахунок потреби в коштах на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди на виконання рішення суду №160/13653/22 та 27.02.2024 надіслано лист № 35.07-205/ССО до Голови Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КПКВ 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя, КЕКВ 2800 в сумі - 445564,52 грн, у т.ч. на: нарахування та виплату додаткової винагороди - 318260,37 грн; нарахування та виплату компенсації ПДФО - 57286,87 грн; нарахування та виплата єдиного соціального внеску - 70 017,28 грн.
Такий лист-запит на виділення додаткових коштів разом із розрахунком були надані державному виконавцю з листом-повідомленням 05.11.2024 за вих. № 35.06-749.
Суд звертає увагу, що запит позивача на виділення додаткових коштів датований 27.02.2024, про його надіслання Голові Служби судової охорони позивач повідомив державного виконавця 05.11.2024. Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач з дня надіслання відповідачу листа-повідомлення 05.11.2024 до дня прийняття відповідачем постанови від 11.02.2025 про накладення штрафу у ВП №76342832 вчинив хоч якісь дії щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі № 160/13653/22, а також про їх направлення відповідачу.
Тож доводи позивача про вжиття вичерпних заходів для вирішення питання про виконання вказаного судового рішення не приймаються судом.
Надані до суду разом із позовною заявою копії: листа Служби судової охорони України від 10.01.2025 №01.30-02.2/76/вн з інформацією щодо рішень судів, на задоволення яких у межах затвердженого кошторису Служби судової охорони виділені асигнування, листа Служби судової охорони України від 12.02.2025 №01.30-02.2-471/вн, Плану асигнувань Територіального управління на 2025 рік, виписки з рахунку, не можуть бути враховані судом, оскільки позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів того, що такі документи надавались державному виконавцю і вони були предметом його розгляду під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду.
Суд повторно зазначає, що накладення штрафу зобов'язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Лист-повідомлення 05.11.2024 державному виконавцю про проведений розрахунок та запит додаткових коштів не нівелюють боржника від зобов'язання за виконавчим провадженням.
Отже, підстави, якими позивач обґрунтовує протиправність оспорюваної постанови, спростовуються матеріалами, а інших підстав для визнання неправомірною постанови відповідача судом не встановлено.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що постанова від 11.02.2025 про накладення штрафу в сумі 5100,00грн. є правомірною, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 КАС України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43238738, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 57) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, місцезнаходження: 49027, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 56), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови від 11.02.2025 у ВП №76342832 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова