05 листопада 2025 року
м. Чернівці
справа № 725/2852/25
провадження 822/941/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Половінкіної Н.Ю., Одинака О.О.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Чернівецького районного суду м.Чернівці від 26 серпня 2025 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Галичанський О.І.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Посилався на те, що на підставі судового наказу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 січня 2023року у справі № 725/82/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 05 січня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Судовий наказ звернено до виконання. Державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі-Другий ДВС у м. Чернівці ЗМУ МЮ) відкрито виконавче провадження № 71036236, яке знаходиться на стадії виконання, звернуто стягнення на заробітну плату .
Вказує на те, що заборгованість по аліментах відсутня. За період з січня 2023 року по березень 2025 року позивачем було сплачено на користь відповідачки на утримання доньки аліменти на суму понад 345 000 гривень, що складає в середньому понад 12 800 гривень щомісячно.
Зазначає, що з 2024 року у позивача погіршився стан здоров'я, що стало наслідком його участі в бойових діях, вказане підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 953. У 2024 році у позивача змінився сімейний стан, оскільки в червні 2024 року він створив нову сім'ю та у новому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась друга дитина ОСОБА_3 .
На утриманні позивача, окрім ОСОБА_3 , перебувають ще двоє осіб: непрацездатна дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та новонароджена дитина.
Після призначення аліментів майновий стан позивача погіршився, він не має можливості сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), а тому просить зменшити розмір аліментів з 1/4 на 1/8 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що аліменти, які стягуються з нього щомісячно на утримання доньки в частині 1/4 від доходу є надмірними.
Просив суд зменшити розмір аліментів, які стягуються, на підставі судового наказу Першотравневого районного суду м. Чернівців справі № 725/82/23 зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 на 1/8 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернівецького районного суду м.Чернівці від 26 серпня 2025 року позов задоволено.
Змінено розмір аліментів, стягуваних на підставі судового наказу Першотравневого районного суду м. Чернівці справі № 725/82/23 від 20січня 2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/8 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки змінився майновий стан відповідача, у зв'язку з народження дитини та погіршенням стану здоров'я, а тому позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Чернівецького районного суду м.Чернівці від 26 серпня 2025 року скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, оскаржуване рішення є незаконним, у зв'язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Апеляційна скарга зводиться до того, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження доньки від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Також зазначала, що розмір аліментів, визначений судовим наказом, узгоджується з вимогами сімейного законодавства та відповідає інтересам спільної дитини сторін спору, є необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку та гідного рівня її матеріального забезпечення. Зменшення розміру аліментів на утримання дитини може поставити останню у скрутне матеріальне становище порівняно з іншою дитиною позивача, яка проживає разом із ним і перебуває на його повному утриманні. Зазначала, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами значне погіршення матеріального становища батька, що у свою чергу слугує підставою для відмови у задоволенні позову.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
На підставі судового наказу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 січня 2023року у справі № 725/82/23 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 05 січня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованість по сплаті аліментів, станом на 20 березня 2025 року у ОСОБА_1 заборгованість відсутня .
Малолітня ОСОБА_3 забезпечується пільговим харчуванням та оплатою навчання у музичній школі, як дитина учасника бойових дій.
Відповідно до свідоцтва про одруження, ОСОБА_1 уклав, 07 червня 2024 року, шлюб із ОСОБА_4 . У даному шлюбі в сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або, у відповідних випадках, законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини другої статті 181СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно з частиною третьою вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першою статті 182СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.
У пункті 23 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодекс уУкраїни при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі №554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів.
Отже, зміна сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів. При цьому суд, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, має враховувати й інші обставини, передбачені статтею 182 СК України, насамперед з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Із зазначених норм закону також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , як на підставу для зменшення розміру аліментів, посилався на зміну його сімейного стану , у зв'язку з народженням у шлюбі із ОСОБА_4 дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та погіршення його майнового стану з огляду перебування на його утриманні дитини від попереднього шлюбу.
Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить із наступного.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 року № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц).
Так, Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі №688/4308/23 у правовідносинах, які є подібними до цієї справи, дійшов висновку, що «…зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».
Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім'ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та суперечитиме її інтересам».
За обставин цієї справи, зокрема розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що розмір доходу ОСОБА_1 є стабільним.
Також колегія суддів, виходячи із засад рівності прав дітей враховує, що у випадку витрати позивачем 1/6 частини заробітку (доходу) на утримання малолітньої доньки, яка народилася у шлюбі із ОСОБА_4 , у розпорядженні позивача залишатимуться кошти у розмірі 1/2 частини його заробітку, що не може свідчити про покладення на нього надмірного фінансового тягаря, з урахуванням факту перебування на його утриманні двох малолітніх дітей.
У цій частині суд апеляційної інстанції звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), відповідно до якої батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Колегія суддів також бере до уваги, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі на недоведеність погіршення матеріального стану ОСОБА_1 .
Висновки суду першої інстанції про зміну сімейного та матеріального стану ОСОБА_1 мотивовано створенням нової сім'ї, народженням другої дитини, наявністю хвороби, на лікування якої витрачаються кошти.
Проте, у матеріалах справи відсутні докази зміни майнового стану ОСОБА_1 ,. після ухвалення судового наказу від 20 січня 2023 року про стягнення аліментів.
На підставі ч.1ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом ч.3ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п'ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.
Суд першої інстанції, в порушення вищевказаних вимог закону, не звернув увагу на те, що зміна сімейного стану ОСОБА_1 , а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Судом першої інстанції зміну матеріального стану ОСОБА_1 , наявність витрат на лікування встановлено, на підставі твердження ОСОБА_1 , викладеного у позовній заяві, однак доказів вказаного не надано.
Позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану.
Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, про наявність достатніх підстав для задоволення позову та зменшення розміру аліментів.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Щодо судових витрат
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1, пунктів 1-3 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 , у встановленому порядку та розмірі сплачено судовий збір у сумі 1 453 гривні 50 коп.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 453 гривні 50 копійок.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Чернівецького районного суду м.Чернівці від 26 серпня 2025 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання до суду апеляційної скарги у розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) гривні 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: О.О. Одинак
Н.Ю. Половінкіна