04 листопада 2025 року
м. Чернівці
справа № 722/1493/25
провадження № 22-ц/822/994/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Половінкіної Н. Ю., Литвинюк І. М.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 жовтня 2025 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Суський О. І.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заяви про зупинення провадження
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 .
Просила суд змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року у справі № 139/792/17 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення повноліття.
Позов заявлено з тих підстав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі 1 000 гривень щомісячно, починаючи з 14 вересня 2017 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 28 травня 2025 року, складеного державним виконавцем, щомісячно із відповідача на користь його сина згідно з рішенням суду від 23 жовтня 2017 року стягується лише 1 598 гривень.
У зв'язку з недостатністю коштів у вказаній сумі для забезпечення гармонійного розвитку дитини та його потреб, а також значним покращенням майнового стану ОСОБА_2 вважала наявними підстави для зміни раніше визначеного судом розміру аліментів, що відповідає положенням статей 181, 192 СК України.
03 жовтня 2025 року та 07 жовтня на адресу Сокирянського районного суду Чернівецької області надійшли заяви ОСОБА_5 , надіслані засобами поштового зв'язку 02 жовтня 2025 року, про зупинення провадження у справі.
08 жовтня 2025 року від представника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , яка згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04 жовтня 1978 року, є матір'ю відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надійшла заява про зупинення провадження у справі.
Заяви мотивовані тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов'язків служби, завдань пов'язаних із захистом Батьківщини поблизу населеного пункту Надіївка Донецької області, внаслідок штурмових дій противником позиції військової частини, зник безвісти, місцезнаходження на теперішній час невідоме, що також підтверджується копіями сповіщення від 05 травня 2025 року № 519 за підписами командира та заступника командира військової частини НОМЕР_2 , витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин відомості від 23 червня 2025 року № 20250623-4320,витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14 травня 2025 року.
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 жовтня 2025 року зупинено провадження у цивільній справі № 722/1493/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів до звільнення ОСОБА_2 з військової служби.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
З наявних в матеріалах справи копії сповіщення від 05 травня 2025 року № 519 за підписами командира та заступника командира військової частини НОМЕР_2 вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов'язків служби, завдань пов'язаних із захистом Батьківщини поблизу населеного пункту Надіївка Донецької області, внаслідок штурмових дій противником позиції військової частини, зник безвісти, місцезнаходження на теперішній час невідоме.
Даний факт також підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни від 25 червня 2025 року № 20250620-00049685.
За вказаних обставин суд прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 жовтня 2025 року про зупинення провадження у справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, без належної оцінки всіх обставин та матеріалів справи, а тому підлягає скасуванню.
Вказує на те, що відповідач набув статус особи, яка безвісти зникла за особливих обставин, однак, такий статус не зменшує обсяг його цивільної правоздатності, зокрема, не позбавляє його обов'язку, передбаченого статті 180 СК України, утримувати неповнолітніх дітей.
Згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення (пункт 2 Порядку).
Отже, за відповідачем за місцем військової служби у військовій частині зберігаються основні та додаткові виплати видів грошового забезпечення, які є доходом відповідача, та з яких можуть відраховуватись аліменти.
Акцентує увагу на тому, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до безпідставного позбавлення дитини на значний час належної та достатньої матеріальної допомоги від батька, оскільки позовна вимога стосується саме виплати аліментів.
Формальний підхід суду першої інстанції до вирішення даного питання шкодить інтересам дитини та ефективному виконанню завдань судочинства.
Вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для розгляду клопотання про зупинення провадження, яке подано особою, яка не є учасником справи.
Окрім цього зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є безпідставним, адже відповідач фактично не перебуває у складі будь-якого підрозділу Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, оскільки офіційно зник безвісти та на даний час вживаються заходи щодо його розшуку.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, з'ясовані судом апеляційної інстанції
Відповідно до копії свідоцтва про народження від 07 жовтня 2013 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11).
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі 1 000 гривень щомісячно, починаючи з 14 вересня 2017 року до досягнення дитиною повноліття (а. с. 4-10).
Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 14 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів за правилами загального позовного провадження (а. с. 24).
Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 08 вересня 2025 року.
03 жовтня 2025 року та 07 жовтня на адресу Сокирянського районного суду Чернівецької області надійшли заяви ОСОБА_5 , надіслані засобами поштового зв'язку 02 жовтня 2025 року, про зупинення провадження у справі (а. с. 44-52, 63-70)
ОСОБА_5 є матір'ю відповідача у справі ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 04 жовтня 1978 року серії НОМЕР_4 (а. с. 46, 68).
Відповідно до копії довіреності від 05 грудня 2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Мілашевською А. В. та зареєстрованої в реєстрі за № 1053, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уповноважив ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на представництво його інтересів в усіх судових інстанціях з правом підпису позовної заяви (інших заяв) та ведення справ з усіма правами, що надані законом позивачу, відповідачу, заявнику тощо (а. с. 51).
Вказана довіреність видана без права передоручення строком на два роки та дійсна до 05 грудня 2025 року.
Згідно з копією сповіщення від 05 травня 2025 року № 519 за підписами командира та заступника командира військової частини НОМЕР_2 04 травня 2025 року під час виконання обов'язків служби, завдань пов'язаних із захистом Батьківщини поблизу населеного пункту Надіївка Донецької області, внаслідок штурмових дій противником позиції військової частини, ОСОБА_2 зник безвісти, місцезнаходження на теперішній час невідоме. По даному факту розпочато службове розслідування (а. с. 47, 64).
Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин відомості від 23 червня 2025 року № 20250623-4320 за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території бойових дій (під час воєнних дій) відкрито кримінальне провадження від 14 травня 2025 року № 12025243000001480, в рамках якого проводиться розшук (а. с. 48-49, 65-66)
Зі змісту вказаного витягу вбачається, що ОСОБА_2 отримав статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, 20 червня 2025 року.
Вказані обставини також підтверджуються копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14 травня 2025 року (а. с. 50, 67).
07 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представником ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , подано до суду заяву про зупинення провадження у справі з підстав зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_2 (а. с. 71-79).
До вказаної заяви також долучено копію витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни від 25 червня 2025 року № 20250625-00049685, в якому містяться відомості про надання ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій з 22 січня 2024 року безстроково (а. с. 74).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону з огляду на наступне.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 10 ЦПК України зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При тлумаченні поняття «розумні строки» ЄСПЛ визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.
Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Аналізуючи питання зупинення провадження у цивільній справі, колегія суддів виходить з того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Глава 8 розділу ІІІ ЦПК України містить норми, які регулюють порядок та підстави зупинення і закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду.
Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина перша статті 125 ЦПК України), який продовжується з дня відновлення провадження у справі (частина друга статті 125 ЦПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 251, 252 ЦПК України і є вичерпними.
Положення статті 251 ЦПК України передбачають обов'язок суду зупинити провадження у справі.
Пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України визначає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 253 ЦПК України).
Досліджуючи питання дотримання судом першої інстанції норм процесуального права під час зупинення провадження у справі, зокрема, пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, колегія суддів виходить з системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад цивільного судочинства, закріплених у частині першій, пунктах 1, 4, 10, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України, а також положень Законів України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», «Про оборону України», «Про правовий режим воєнного стану», «Про військовий обов'язок і військову службу».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (у актуальній редакції далі - Указ) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (у актуальній редакції далі - Закон про правовий режим воєнного стану) в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Пункт 2 зазначеного Указу без будь-яких територіальних обмежень у межах України встановлює обов'язок військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати передбачені Законом про правовий режим воєнного стану заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (частина перша статті 1 Закону про правовий режим воєнного стану). Це визначення кореспондує абзацу чотирнадцятому статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року N 1932-XII «Про оборону України» (у актуальній редакції далі - Закон про оборону України).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 3 Закону про правовий режим воєнного стану до військового командування, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, віднесені також командири військових частин.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 14 Закону про правовий режим воєнного стану Генеральний штаб Збройних Сил України організовує діяльність військових адміністрацій, командувань видів Збройних Сил України, управлінь оперативних командувань, командувань військових з'єднань та частин Збройних Сил України на території, на якій введено воєнний стан.
Частина дев'ята статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (у актуальній редакції далі - Закон про військовий обов'язок та службу) передбачає, що відповідно до військового обов'язку серед громадян України виділяється, зокрема така категорія як військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Частина шоста статті 2 Закону про військовий обов'язок та службу визначає наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону про військовий обов'язок та службу).
Стаття 23 Закону про військовий обов'язок та службу визначає строки військової служби, зокрема для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію; для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, - на строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону про військовий обов'язок та службу початком проходження військової служби, зокрема вважається: 1) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу (пункт 4); 2) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (пункт 5); 3) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (пункт 6).
Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань (згідно із частиною другою статті 24 Закону про військовий обов'язок та службу).
Частина третя статті 24 Закону про військовий обов'язок та службу передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань (абзаци другий та третій частини першої статті 39 Закону про військовий обов'язок та службу).
Бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (абзац двадцять п'ятий частини першої статті 1 Закону про оборону України).
Воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України (абзац двадцять шостий частини першої статті 1 Закону про оборону України).
Район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (абзац двадцять сьомий частини першої статті 1 Закону про оборону України).
У справі, що переглядається, відповідач у справі ОСОБА_2 проходить службу в Збройних Силах України та з 22 січня 2024 року йому надано статус учасника бойових дій безстроково.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів 04 травня 2025 року під час виконання обов'язків служби, завдань пов'язаних із захистом Батьківщини поблизу населеного пункту Надіївка Донецької області, внаслідок штурмових дій противником позиції військової частини, ОСОБА_2 зник безвісти, місцезнаходження на теперішній час невідоме. По даному факту розпочато службове розслідування (а. с. 47, 64).
Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин відомості від 23 червня 2025 року № 20250623-4320 за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території бойових дій (під час воєнних дій) відкрито кримінальне провадження від 14 травня 2025 року № 12025243000001480, в рамках якого проводиться розшук.
Згідно із преамбулою Закону України від 12 липня 2018 року № 2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (у актуальній редакції далі - Закон про правовий статус зниклих безвісти) він визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей. Для його цілей особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
Особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому Законом про правовий статус зниклих безвісти (частини перша та друга статті 4 Закону про правовий статус зниклих безвісти).
Особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування (частина перша статті 5 Закону про правовий статус зниклих безвісти).
За особою, зниклою безвісти за особливих обставин, зберігаються місце роботи та займана посада, але не більш як до моменту визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою у порядку, встановленому законодавством (частина п'ята статті 8 Закону про правовий статус зниклих безвісти).
Виключення зі списків особового складу Збройних Сил України військовослужбовців, визнаних судом безвісно відсутніми чи оголошених померлими, здійснюється на підставі рішень суду про таке визнання чи оголошення: осіб офіцерського складу - Міністром оборони України; осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу - командувачами видів Збройних Сил України, прирівняними до них особами і вище (пункт 247 розділу XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у актуальній редакції далі - Положення).
За таких обставин незважаючи на обставину зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_2 , останній не виключений зі списків особового складу Збройних Сил України та на нього поширюються гарантії частини п'ятої статті 8 Закону про правовий статус зниклих безвісти, а також зберігається виплата грошового забезпечення військовослужбовця згідно з порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884.
У цій частині помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що відповідач фактично не перебуває у складі будь-якого підрозділу Збройних Сил України.
Предметом позову у цій справі є зміна способу стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання його малолітнього сина на підставі рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 жовтня 2017 року.
Згідно з частиною першою статті 43 ЦПК України Учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Як встановлено судами ОСОБА_2 зник безвісти за особливих обставин 04 травня 2025 року та 20 червня 2025 року за цим фактом внесено відомості до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Позов ОСОБА_1 пред'явлено 02 липня 2025 року, тобто після того як ОСОБА_2 зник безвісти.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний суд у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 317/3139/15-ц (провадження № 61-4241св18) дійшов висновку, що визнання судом учасника справи безвісно відсутнім унеможливлює здійснення цією особою її процесуальних прав і виконання нею її процесуальних обов'язків у судовій справі, передбачених цивільним процесуальним законодавством, а фізична відсутність у сторони цієї можливості принципово позбавляє сам суд змоги ухвалити обґрунтоване судове рішення, що відповідало б завданню цивільного судочинства в аспекті справедливого розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, а також суперечить одній з основних засад цивільного судочинства - принципу змагальності сторін..
Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 285/7724/23 (провадження № 61-11221св24) погодився з ухвалою апеляційного суду про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан та звернув увагу на те, що відповідач - солдат за призовом перебуває на військовій службі у військовій частині та 08 липня 2022 року потрапив до полону під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій, в якому перебуває і на час розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 28 травня 2025 року у справі № 473/4906/23 (провадження № 61-1072св25) дійшов висновку про те, що конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України має імперативний характер та покладає на суд саме обов'язок зупинити провадження у справі із цієї підстави, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.
У цій справі суд першої інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_2 , перебуваючи на військовій службі (у складі військової частини НОМЕР_2 ) у ході виконання своїх обов'язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України зник безвісти, та не був виключений зі списків особового складу. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи, що законом визначено обов'язок суду зупинити провадження у справі за обставин перебування сторони у складі Збройних Сил України, з огляду на те, що ОСОБА_2 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, з метою забезпечення його прав на справедливий та неупереджений розгляд справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у справі.
Разом з цим постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції в її резолютивній частині помилково вказав про зупинення провадження до звільнення ОСОБА_2 з військової служби.
Як зазначалося вище відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 цього Кодексу зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
В зв'язку з цим підлягає зміні резолютивна частина ухвали суду від 08 жовтня 2025 року.
В іншій частині доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування цим судом вищенаведених норм права.
Посилання ОСОБА_1 про те, що зупинення провадження у справі має здійснюватися лише за клопотанням особи, яка перебуває на військовій службі, зроблені без врахування конкретних обставин цієї справи - зникнення відповідача безвісти на території бойових дій (під час воєнних дій), а відтак і фізичної неможливості подання такого клопотання.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 922/4460/21.
Окрім цього в матеріалах справи наявна копія довіреності від 05 грудня 2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Мілашевською А. В. та зареєстрованої в реєстрі за № 1053, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уповноважив ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на представництво його інтересів в усіх судових інстанціях з правом підпису позовної заяви (інших заяв) та ведення справ з усіма правами, що надані законом позивачу, відповідачу, заявнику тощо (а. с. 51).
Згідно з частинами першою, другою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Згідно з пунктом третім частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
За таких обставин ОСОБА_5 звертаючись до суду із заявою про зупинення провадження у справі діяла як представник відповідача.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є в тому числі порушення норм процесуального права.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу від 08 жовтня 2025 року частково з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України слід змінити резолютивну частину ухвали суду, виклавши її в наступній редакції: «Зупинити провадження у справі № 722/1493/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан».
В іншій частині оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Резолютивну частину ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 жовтня 2025 року викласти в наступній редакції:
«Зупинити провадження у справі № 722/1493/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан».
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 04 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді : Наталія ПОЛОВІНКІНА
Ірина ЛИТВИНЮК